Державна пенітенціарна служба України

ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

ЦИКЛ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА: ПЕНІТЕНЦІАРНА ПОЛІТИКА І ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач циклу кримінально-

правових дисциплін,

кандидат юридичних наук

І.В. Іваньков

«___»___________________20__ року

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ЇХ ПРОВЕДЕННЯ

Теми №№ 1-4

Форма навчання: Денна 1 курс (І семестр – освітньо-кваліфікаційний рівень

«молодший спеціаліст»)

Денна 1 курс (ІІ семестр – освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»)

Підготував:викладач циклу кримінально-правових дисциплін,

майор внутрішньої служби

Майборода І.А.

Розглянуто та схвалено на засіданні циклу кримінально-правових дисциплін

«____»___________20__ року. Протокол №___

Чернігів - 2013

Змістовий модуль №1 «Теоретичні основи і історичний розвиток пенітенціарної політики і пенітенціарної системи України».

Семінарське заняття № 1

Тема № 1: „Поняття, предмет та завдання курсу „Пенітенціарна політика і

пенітенціарна система України”. Поняття пенітенціарної політики як соціально-юридичного явища та її принципи”

1. Мета семінарського заняття.

· Перевірити, поглибити та закріпити теоретичні знання, що отримані під час лекції, а також у процесі самостійної роботи;

· Допомогти курсантам у повному засвоєнні навчального матеріалу;

· Організувати дискусію навколо питань, що виносяться на розгляд.

2. План заняття (розрахунок навчального часу)

№ п/п	Навчальні питання	Розрахунок часу, хв.
	Організаційний момент і вступне слово
	Предмет та завдання курсу „ Пенітенціарна політика і пенітенціарна система України”
	Поняття пенітенціарної політики як соціально-юридичного явища
	Принципи сучасної пенітенціарної політики України.
	Висновки, відповіді на запитання, методичні вказівки на самостійну роботу
	Всього:

3.Організаційно-методичні вказівки:

Метод проведення: розгорнута бесіда у формі запитань та відповідей, дискусії,

полеміки, обміну думок, виступу з рефератами, та реферативними повідомленнями за індивідуальними навчально-дослідними завданнями за визначеною тематикою.

Вступна частина:

- перевірка наявності особового складу і готовності курсантів до проведення заняття;

- оголошення теми, мети заняття та порядку проведення семінарського заняття;

- оголошення плану проведення семінарського заняття;

- визначення місця теми в системі вивчення навчальної дисципліни;

- визначення взаємозв’язку з іншими дисциплінами та темами.

Змістовна частина:

- постановка та обговорення навчальних контрольних питань теми;

- формулювання висновків по кожному навчальному питанню.

Заключна частина:

- формулювання висновків з розглянутої теми;

- оцінювання відповідей курсантів;

- надання методичних рекомендацій щодо додаткового самостійного опрацювання питань теми (рекомендуються літературні та інші джерела для додаткової самостійної роботи);

- відповіді на запитання.

4.Хід заняття

Вступне слово викладача

Після організаційного моменту у вступному слові викладач називає тему, вид заняття, визначає його мету, час та порядок проведення. Оголошує навчальні питання та особливу увагу приділяє актуальності й значенню кожного навчального питання для майбутньої професійної діяльності випускників, які будуть проходити службу в органах і установах виконання покарань.

Порядок проведення семінарського заняття

Після вступного слова викладач пропонує виступити курсанту з реферативним повідомленням, а також заслухати курсантів, які підготували індивідуальні навчально-дослідні завдання. Після виступу викладач називає перше навчальне питання, що буде розглядатися і ставить перед курсантами низку контрольних запитань, на які курсанти відповідають за бажанням або за вказівкою викладача. Якщо курсант, який відповідає не повністю розкриває суть питання, або є бажаючі доповнити, викладач викликає інших курсантів. У тому випадку, коли жоден із присутніх курсантів не в змозі дати правильну і повну відповідь на запитання викладача або деталізувати чи пояснити те чи інше положення, поняття, визначення тощо, викладач робить це сам. Після розгляду кожного навчального питання викладач або курсант робить висновок. Процес розгляду інших навчальних питань повторюється, і заняття закінчується заключним словом викладача.

Для заслуховування на семінарі курсантам рекомендується підготувати реферати з наступних тем:

1. Співвідношення кримінальної політики із пенітенціарною.

2. Кримінально-правова характеристика понять „Злочину” та „Покарання”.

Для заслуховування на семінарі курсантам рекомендується підготувати реферативні повідомлення за індивідуальними навчально-дослідними завданнями за визначеною тематикою:

1. Принципи на яких була заснована пенітенціарної політики в Європі на різних історичних проміжках (короткий екскурс).

2. Філософське обґрунтування необхідності гуманізації процесу виконання покарань.

Контрольні запитання:

1. Предмет та завдання курсу „ Пенітенціарна політика і пенітенціарна системи

України”.

1. Предмет курсу „Пенітенціарна політика і пенітенціарна система України”, його основні елементи;

2. Мета вивчення курсу „Пенітенціарна політика.і пенітенціарна система України”. Завдання курсу „Пенітенціарна політика і пенітенціарна система України”.

3. Як ставиться суспільство до кримінального злочину та його покарання. Що є метою покарання;

4. Розкрити зміст поняття «політичний волюнтаризм».

5. Розкрити зміст поняття «політичний авантюризм».

2. Поняття пенітенціарної політики як соціально-юридичного явища

1. Зміст та поняття соціальної та правоохоронної політики держави;

2. Зміст та поняття кримінальної політики держави;

3. Зміст та поняття пенітенціарної політики держави. Правова основа реалізації пенітенціарної політики України.

4. Поняття юридичної політики.

5. Найактуальніші завдання, що стоять перед кримінально-виконавчою політикою.

3. Принципи сучасної пенітенціарної політики України

1. Розкрити зміст принципів: невідворотності виконання і відбування покарань, законності та справедливості.

2. Розкрити зміст принципів: гуманізму, демократизму та рівності засуджених перед законом;

3. Розкрити зміст принципів: поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого та диференціації та індивідуалізації виконання покарань.

4. Розкрити зміст принципів: раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом;

5. Розкрити зміст принципу участі громадськості в діяльності органів і установ виконання покарань

Заключне слово викладача

В заключному слові викладач підводить підсумки заняття і звертає увагу курсантів на наступне:

- чи досягнута мета заняття;

- на загальний рівень підготовки курсантів до заняття;

- обґрунтовує та оцінює відповіді курсантів;

- відмічає курсантів, які продемонстрували добрі та відмінні знання;

- дає рекомендації тим курсантам, які показали низький рівень підготовки до заняття;

- звертає увагу на культуру мови, вміння самостійно робити висновки та логічно мислити, обґрунтовувати ті або інші положення;

- робить методичні вказівки щодо самостійної роботи під час підготовки до наступних занять.

Методичні вказівки щодо самостійної роботи

під час підготовки до наступних занять

1. Повторити навчальний матеріал теми.

2. Самостійно опрацювати контрольні питання, які не були розглянуті на семінарському занятті згідно рекомендованої літератури до теми № 1.

3. При необхідності доповнити конспект лекції навчальним матеріалом згідно контрольних запитань.

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

Поняття „політика” походить від грецького слова „politikа”, що у дослівному перекладі визначається як державні або громадські справи; в більш загальному розумінні - це мистецтво управляти державою. Вперше це поняття зустрічається в трактаті Аристотеля „Політика”, який був написаний в IV сторіччі до нашої ери. Сучасний енциклопедичний довідник визначає політику як сферу діяльності, пов’язану із відносинами між класами, націями та іншими соціальними групами, основою якої складають проблеми завоювання, утримання та використання державної влади, участі, участі в справах держави, визначення форм, завдань та змісту цієї діяльності. Державна політика поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішня відноситься до сфери відносин між державами, внутрішня охоплює основні напрями діяльності держави та політичних партій і поділяється на економічну, соціальну, культурну, технічну тощо.

До предмету курсу входять такі основні елементи:

· історичне формування пенітенціарної політики і пенітенціарної системи України;

· пенітенціарна політика і пенітенціарна система України сьогодення;

· принципи пенітенціарної політики України та діяльності уповноважених на виконання кримінальних покарань установ та органів, участі громадських, міжнародних організацій та окремих громадян в кримінально-виконавчих правовідносинах;

· джерела формування пенітенціарної політики і пенітенціарної системи України;

· суб’єкти пенітенціарної політики України та їх повноваження;

· пенітенціарна політика України щодо персоналу та його соціально-правовий захист;

· основні напрямки державної діяльності в галузі реформування пенітенціарної системи України.

Зокрема, поняття злочину і покарання здавна привертали пильну увагу прогресивних мислителів, політичних і громадських діячів, правознавців-професіоналів і філантропів, які навіть не мали юридичної освіти. Проблеми злочинності, її попередження, зменшення та усунення гостротою хвилюють і сьогодні світове співтовариство.

Злочин, як найбільш суттєве порушення законності і правопорядку, що тягне за собою кримінальне покарання, з’явився разом з виникненням людського суспільства. Сучасна юриспруденція визначає злочин як передбачене законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Сукупність ознак, при наявності яких визначене діяння вважається злочином, називають складом злочину. Головні ознаки злочину – його суспільна небезпечність та кримінальна протиправність. Ці ознаки відбивають політичні, ідеологічні, моральні погляди, пануючі в даному суспільстві. Від ступеню розвиненості суспільства залежить і визначення ознак злочину, міра покарання за його вчинення.

Покарання – особлива міра державного примусу, що застосовується судом від імені держави за вчинення злочину.

Предметом кримінально-виконавчої політики є відносини, що виникають при виконанні (відбуванні) всіх видів кримінального покарання, при застосуванні до засуджених заходів впливу, які передбачені в ст. 6 КВК. Безпосередньо до основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених відноситься встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Кримінально-виконавча політика – це комплекс заходів державного, громадського, приватного та іншого характеру, спрямованих на виконання та відбування кримінальних покарань, створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави.

Рекомендована література для самостійної роботи курсантів

Законодавчі і інші нормативні акти України:

Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996

року зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV. – Харків: ФОП Співак Т.К., 2010. – 48 с.

Кримінально – виконавчий кодекс України: текст відповідає офіц. станом на 1 січня

2011 р. – К.: Національний книжковий проект, 2011. – 80 с.

Кримінальний Кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на

11 квіт. 2011.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 208 с.- (Кодекси України).

Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та

допов. станом на 1 верес. 2009 р.: (ВІДПОВІДАЄ ОФІЦ. ТЕКСТУ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 200 с. – (Кодекси України).

Про Державну кримінально –виконавчу службу України: Закон України від

23.06.2005 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2713-15

6. Про створення Державного департаменту України з питань виконання покарань: Указ

Президента України від 22.04.1998 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=344%2F98

7. Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань:

Указ Президента України від 31.07.1998 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=827%2F98

8. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента

України від 09.12.2010 року №1085/201. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/12584.html

9. Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України: Указ

Президента України від 06.04.2011 року №394/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=394%2F2011.

Навчальна література.

1. Стручков. Курс исправительно – трудового права. Проблемы общей части. Ученик.

М. 1984.

2. Советское исправительно – трудовое право. Общая часть. Ученик. Рязань. 1987 г.

3. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних

установ в документах міжнародних організацій. Українсько – Американське бюро захисту прав людини, Амстердам – Київ – 1996.

4. Пенітенціарна ідея. Радов Г.О. Київ – 1998.

5. Уголовно – исполнительное право. Учебник для юридических вузов. Издание 2. Под.

Ред. Проф. В.И. Селиверстова, М.: Юриспруденция, 2000.

6. О.М, Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець «Курс кримінально

виконавчого права України: Загальна та Особлива частини.» Навчальний посібник. – К.:Юринком Інтер, 2000.

7. О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я, Фаренюк, В.Б. Василець та інші «Кримінально

виконавче право України» Навчальний посібник. – К.:Юринком Інтер, 2002.

8. Кримінально-виконавче право України: Підручник/ За ред. докт. О.М. Джужи :К.:

«Атіка», 2010.

9. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України / І.Г.

Богатирьов, О.М. Джужа, О.І. Богатирьова, Є.М. Бодюл та ін.; За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І.Г. Богатирьова. – К.: Атіка, 2010. – 344 с.

Допоміжна література.

1. Материалы международного семинара «Тюремная реформа в посттоталитарных

странах». – Донецк.- 1998 – 10-12 ноября.

2. Тюремная реформа – поиски и достижения. Харьковская правозащитная группа. - №

10 (46). – Харьков, 1999.

3. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Щорічний бюлетень Київського інститут

внутрішніх справ. - № 5. – 2000. – 139 с.

4. Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інститут

внутрішніх справ / Редкол.: В.М. Синьов (голов. Ред.) та ін. – К.: КІВС, «МП Леся», 2001.

408 с.

5. Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту

внутрішніх справ / Редкол.: В.М. Синьов (голов. Ред.) та ін. – К.: КІВС, «МП Леся», 2002. – 467 с.

6. Вербенський М.Г. Застосування покарань не пов’язаних з позбавленням волі//

Соціальна політика і соціальна робота. - № 1(9). – 2003. – С.3.5.

Змістовий модуль №1 «Теоретичні основи і історичний розвиток пенітенціарної політики і пенітенціарної системи України»

Семінарське заняття № 2

Тема № 2: „Історичне формування і розвиток пенітенціарної політики і пенітенціарної

системи в Європі і на території України. Сучасна пенітенціарна політика України”.

1. Мета семінарського заняття.

· Перевірити, поглибити та закріпити теоретичні знання, що отримані під час лекції, а також у процесі самостійної роботи.

· Допомогти курсантам у повному засвоєнні навчального матеріалу.

· Організувати дискусію навколо питань, що виносяться на розгляд.

2. План заняття (розрахунок навчального часу)

№ п/п	Навчальні питання	Розрахунок часу, хв.
	Організаційний момент і вступне слово
	Реферативне повідомлення
	Заслуховування індивідуальних навчально-дослідних завдань
	Історичне формування і розвиток пенітенціарної політики і пенітенціарної системи в Європі.
	Історичне формування і розвиток пенітенціарної політики і пенітенціарної системи на території Україні.
	Сучасна пенітенціарна політика України.
	Висновки, відповіді на запитання, методичні вказівки на самостійну роботу
	Всього

3.Організаційно-методичні вказівки:

Метод проведення: розгорнута бесіда у формі запитань та відповідей, дискусії,

полеміки, обміну думок, виступу з рефератами, тат реферативними повідомленнями за індивідуальними навчально-дослідними завданнями за визначеною тематикою.

Вступна частина:

- перевірка наявності особового складу і готовності курсантів до проведення заняття;

- оголошення теми, мети заняття та порядку проведення семінарського заняття;

- оголошення плану проведення семінарського заняття;

- визначення місця теми в системі вивчення навчальної дисципліни;

- визначення взаємозв’язку з іншими дисциплінами та темами.

Змістовна частина:

- постановка та обговорення навчальних контрольних питань теми;

- формулювання висновків по кожному навчальному питанню.

Заключна частина:

- формулювання висновків з розглянутої теми;

- оцінювання відповідей курсантів;

- відповіді на запитання.

4.Хід заняття

Вступне слово викладача

Порядок проведення семінарського заняття

Для заслуховування на семінарі курсантам рекомендується підготувати реферати з наступних тем:

1. Життєвий шлях та вклад в розвиток пенітенціарії Джона Говарда.

2. Правові ідеї та творчі доробки Шарля Монтеск’є.

3. „Чезаре Беккаріа”- видатний просвітитель.

Для заслуховування на семінарі курсантам рекомендується підготувати реферативні повідомлення за підготовленими навчально-дослідними завданнями за визначеною тематикою:

1. Особливості формування кримінально-виконавчого законодавства та система виконання покарань Запорізької Січі.

2. Діяльність Товариства піклувального про тюрми в ХІХ сторіччі.

Контрольні запитання:

1. Історичне формування і розвиток пенітенціарної політики і пенітенціарної

системи в Європі.

1. Тюремний досвід середньовікторіанського періоду.

2. Покарання в середньовічній Франції.

3. Використання ув’язнення в часи Середньовіччя.

4. Виправні будинки як праобраз сучасної в’язниці.

5. Перші реформи пенітенціарної політики і пенітенціарної системи в Європі. Поява сучасної в’язниці.

6. Джон Говард як фундатор сучасної виправної в’язниці.

7. Пенсільванська пенітенціарна система.

8. Обернська пенітенціарна система.

9. Прогресивна ірландська пенітенціарна система.

10. Паноптикон: сутність та зміст.

2. Історичне формування і розвиток пенітенціарної політики і пенітенціарної

системи на території Україні.

1. Характеристика Статуту великого князівства Литовського 1588 року

2. Характеристика Прав за якими судиться малоросійський народ 1743 року.

3. Характеристика діяльності Товариства, піклувального про тюрми 1819 року.

4. Характеристика Правил внутрішнього тюремного розпорядку 1916 року.

5. Характеристика постанова Наркомату юстиції РРФСР від 30 січня 1918 р. «Про

тюремні робітничі команди».

6. Характеристика Тимчасової інструкції«Пропозбавлення волі як міру покарання та порядок відбування такого », яка була прийнята 23 липня 1917 р.

7. Діяльність концентраційних таборів та таборів примусових робіт.

8. Характеристика Виправно-трудового кодексу1925 року.

3. Сучасна пенітенціарна політика України.

1. Характеристика Виправно-трудового кодексу 1970 року.

2. Основні нормативні документи, що стосувалися реформування кримінально-виконавчої системи.

3. Передумови створення Державного департаменту України з питань виконання покарань.

4. Характеристика Кримінально-виконавчого кодексу України.

Заключне слово викладача

В заключному слові викладач підводить підсумки заняття і звертає увагу курсантів на наступне:

- чи досягнута мета заняття;

- на загальний рівень підготовки курсантів до заняття;

- обґрунтовує та оцінює відповіді курсантів;

- відмічає курсантів, які продемонстрували добрі та відмінні знання;

- дає рекомендації тим курсантам, які показали низький рівень підготовки до заняття;

- робить методичні вказівки щодо самостійної роботи під час підготовки до наступних занять.

Методичні вказівки щодо самостійної роботи

під час підготовки до наступних занять

1. Повторити навчальний матеріал теми.

2. Самостійно опрацювати контрольні питання, які не були розглянуті на семінарському занятті згідно рекомендованої літератури до теми № 2.

3. При необхідності доповнити конспект лекції навчальним матеріалом згідно контрольних запитань.

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

Вивчення основних періодів становлення та розвитку пенітенціарної політики і пенітенціарної системи в світі (Європи) та на території України можна віднести до ряду першочергових завдань вітчизняної науки кримінально-виконавчого права.

До епохи Відродження, покарання було елементом будь-якого громадського свята в Європі. Але з часом покарання стає приводом до появи почуття відрази і публіка починає ідентифікувати себе не з катом та законом, а із злочинцем, який страждає від болю та приниження.

За часів розвитку капіталізму видовище покарання стає принизливим для особистісної гідності глядачів, що згодом призводить до приховування покарання від суспільного погляду.

Як зазначав Ендрю Рузерфорд, що держава демонструє свою владу не через демонстрацію покарання злочинців, а через їх відсутність.

Хроніки свідчать, що перші міські тюрми з’явилися в економічно розвинених містах Європи - Лондоні (1556), Амстердамі (1596), Бремені (1605), Мадриді (1622), Стокгольмі (1624).

У сучасних розвинених країнах діє прогресивна пенітенціарна система, при якій строк ув’язнення розподіляється на декілька етапів з різними умовами утримання – від більш суворих до більш пільгових (з погляду ізоляції, надання побачень із родичами і т. ін.). Зміна умов утримання цілковито залежить від погляду тюремної адміністрації.

Серед видатних людей, які суттєво вплинули на пенітенціарну політику як в минулому так і в наш час, можна назвати Джона Говарда. Він народився в Гакнеї, в графстві Міддельсексі, 11 вересня 1726 року. Залишившись у 16 років круглим сиротою, він став власником багатої спадщини. В 1755 році він вирушив до Португалії, щоб надати допомогу мешканцям Лісабону, які потерпали від землетрусу. Однак корабель “Ганновер”, на якому плив Говард був захоплений французькими каперами і його було кинуто до в’язниці. Кілька місяців, що він там пробув зробили його непримиренним борцем за поліпшення умов тримання ув’язнених і за милосердне поводження із військовополоненими.

Для більш повного уявлення про гносеологічне коріння пенітенціарної політики необхідно коротко розглянути також діяльність ще кількох просвітителів, які відіграли домінуючу роль у її народженні та розвитку. Це, перш за все, Монтеск’є - член Інституту Франції, походженням із старовинного дворянського роду, вивчав право в Бордо і Парижі.

В 1728 р. Монтеск’є мандрував по Європі, відвідав Італію, Прусію, Нідерланди, в 1729-31 рр. Мешкав у Великобританії. Англійська конституційна практика, погляди англійських правознавців і філософів зробили великий вплив на формування державно-правових ідеалів Монтеск’є, найбільш яскраво відображених ним у книзі «Про дух законів» (1748) – енциклопедичній праці, заснованій на широкому використанні порівняльного і порівняльно-історичного методів.

Ідеї Монтеск’є широко використовував італійський просвітитель, юрист і публіцист Чезаре Беккаріа, висуваючи нові принципи кримінального права в книзі «Про злочини і покарання». Ця книжка вперше вийшла анонімно в серпні 1764 р. в Ліворно (Італія), викликала небувалий інтерес і миттєво розійшлася, витримавши вже в рік своєї появи декілька видань. У наступний період вона була перекладена практично на всі мови Європи, включаючи й російську (1803 р.).

Реформування системи виконання кримінальних покарань в Україні на сучасному етапі, удосконалення правового поля її діяльності неодмінно вимагає вивчення історичного досвіду становлення та функціонування основних принципів пенітенціарної політики у минулому.

Російська імперія в галузі кримінального законодавства по жорстокості покарань і засобів їх виконання не поступалася перед Західною Європою. Смертю каралися більш як 100 видів злочинів. Покарання стратою носило прилюдний характер, катування й доноси були звичайним явищем. Кримінальне законодавство, основу якого складали „Соборное уложене” 1649 р., військові статути Петра І і численні імператорські укази, були невпорядковані. Наука кримінального права знаходилася в ембріональному стані, а професійний рівень суддів, м’яко кажучи, залишав бажати кращого.

Імператриця Катерина ІІ (1729-1796 рр.), що вважала себе освіченою і прогресивною правителькою виявила не абиякий інтерес до особи Беккаріа і його книги. Вона запрошує його до Росії і пропонує йому займатися тим, „що він сам собі обрав, видавши свій твір”. Приїзд Беккаріа до Росії не відбувся, але Катерина ІІ уважно ознайомилася з його книгою і в 1767 році скликала спеціальну комісію з представників різних соціальних угрупувань (звичайно привілейованих) тодішньої Росії для складання нового „ Уложения”, передавши їй власноручно написаний „ Наказ”, яким комісії слід було керуватися у своїй роботі.

При написанні „Наказу” Катерина ІІ керувалася перш за все ідеями західноєвропейських мислителів у галузі суспільної і правової думки. Найглибший вплив на „Наказ” справили твір Монтеск’є „Про дух законів” і книга Ч.Беккаріа „Про злочини та покарання”, з яких імператриця робила прямі запозичення. Вона зізналася в листі до пані Жоффрен, власнеці одного з найбільш блискучих літературних салонів епохи Просвітництва, що „обікрала” на користь своєї імперії Монтеск’є і сподівається, що він вибачить їй цю літературну крадіжку на благо двадцяти мільйонів людей. Аналогічне визнання у відношенні до Беккаріа Катерина ІІ зробила в листі до Фрідріха ІІ.

„Наказ” включав у себе 655 статей, розподілених на 22 глави. Більше половини з них – прямий переклад або компіляція із згаданих книг Монтеск’є і Беккаріа.

Аналізуючи зміст кримінально-виконавчої політики, передусім варто зупинитися на термінології, що застосовується в юридичній літературі щодо вказаної тематики. Раніше, відповідно до найменування галузі законодавства до прийняття нових Кримінального кодексу та Кримінально-виконавчого кодексу, вона мала назву «виправно-трудова політика». Але цей термін після внесення суттєвих змін до системи кримінальних покарань перестав відповідати своєму змісту. На сучасному етапі розбудови української державності, всебічної інтеграції України до загальноєвропейської спільноти, приєднання нашої країни до світових стандартів щодо поводження з ув’язненими та засудженими, більша частина науковців погоджується із доречністю застосування терміну «пенітенціарна політика», який більш змістовно відображає діяльність держави в цій галузі державного управління.

Таким чином, як складова частина політики в галузі боротьби зі злочинністю пенітенціарна політика визначає цілі, принципи, стратегію, основні напрями, форми і методи діяльності держави по забезпеченню виконання покарання, виправленню і ресоціалізації засуджених, попередженню вчинення нових злочинів не лише засудженими, а й іншими особами.

Виходячи з цього, цілями сучасної пенітенціарної політики України є:

· захист прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб і держави від злочинних посягань;

· забезпечення принципів законності і справедливості при виконанні кримінальних покарань;

· ресоціалізація осіб, які відбувають кримінальні покарання.

Рекомендована література для самостійної роботи курсантів

Законодавчі і інші нормативні акти України:

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV. – Харків: ФОП Співак Т.К., 2010. – 48 с.

2. Кримінально – виконавчий кодекс України: текст відповідає офіц. станом на 1 січня 2011 р. – К.: Національний книжковий проект, 2011. – 80 с.

3. Кримінальний Кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 11 квіт. 2011.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 208 с.- (Кодекси України).

4. Про Державну кримінально –виконавчу службу України: Закон України від 23.06.2005 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2713-15

6. Про створення Державного департаменту України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 22.04.1998 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=344%2F98

7. Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 31.07.1998 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=827%2F98

8. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 09.12.2010 року №1085/201. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/12584.html

9. Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України: Указ Президента України від 06.04.2011 року №394/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=394%2F2011.

2. Навчальна література.

1. Михайленко П.П., Кондратьєв Я.Ю. Історія міліції України у документах і матеріалах: В 3 т. – К.: Генеза, 1997. – Т.1: 1917-1925рр. – 504с.

2. Зубков А.И., Калинин Ю.И., Сысоев В.Д. Пенитенциарные учреждения в системе Министерства юстиции России. История и современность. – М.: Издательство НОРМА, 1998. – 176с.

3. Калюжний Р.А., Маковський В.І., Чубатенко В.Г. З історії пенітенціарної реформи в російській імперії // Науковий вісник НАВС України. – 1998. - №3. - С.165-170.

4. Пенітенціарна ідея. Радов Г.О. Киів –1998.

5. Уголовно – исполнительное право. Учебник для юридических вузов. Издание 2. Под. Ред. Проф. В.И. Селиверстова, М.: Юриспруденция, 2000.

6. О.М, Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець «Курс кримінально-виконавчого права України: Загальна та Особлива частини.» Навчальний посібник. – К.:Юринком Інтер, 2000.

7. Кримінально-виконавче право України: Навч. Посібник / За ред. проф. А.Х.Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 624 с.

8. Кримінально-виконавче право України: Підручник/ За ред. докт. О.М. Джужи :К.: «Атіка», 2010.

3. Допоміжна література.

1. Юридичний словник-довідник / Під ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Феміна,

1996.– 696с.

2. Хрестоматія з історії держави і права України / В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин,

О.Д.Святоцький. – К.: Ін-Юре, 1997. – 450с.

3. Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України / Упор. Г.О.Радов,

І.І.Резнік. – К.: ВД «Говард Пресс», 1998. – Т.1. – Ч.1. - 414с.

4. Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України / Упор. Г.О.Радов,

І.І.Резнік. – К.: ВД «Говард Пресс», 1998. – Т.1. – Ч.2. - 402с.

Оксфордська історія в’язниць: практика покарання в західному суспільстві / за

ред. Норвала Морріса та Девіда Дж. Ротмена: пер. З англ. – К.: «Всесвіт», 2009. – 560 с.

Ягунов Д.В. Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні

проблеми та перспективи реформування: монографія / Д.В. Ягунов; Державна пенітенціарна служба України. – 4-те вид., перероб. та доп. – Одеса: Фенікс, 2011. – 446 с.

Змістовий модуль №2 «Джерела та суб’єкти формування пенітенціарної політики та реформування пенітенціарної системи України»

Семінарське заняття № 3

Тема № 3: “ Джерела та cуб’єкти пенітенціарної політики в Україні, їх компетенція.

Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними та

громадськими утвореннями”.

1. Мета семінарського заняття.

· Допомогти курсантам у повному засвоєнні навчального матеріалу.

· Організувати дискусію навколо питань, що виносяться на розгляд.

2. План заняття (розрахунок навчального часу) для молодших спеціалістів

№ п/п	Навчальні питання	Розрахунок часу, хв.
	Організаційний момент та вступне слово
	Джерела пенітенціарної політики в Україні.
	Суб’єкти пенітенціарної політики в Україні та їх компетенція.
	Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними та громадськими утвореннями.
	Висновки, відповіді на запитання, методичні вказівки на самостійну роботу
	Висновки:
	Разом:

2.1. План заняття (розрахунок навчального часу) для бакалаврів

№ п/п	Навчальні питання	Розрахунок часу, хв.
	Організаційний момент та вступне слово
	Джерела пенітенціарної політики в Україні.
	Суб’єкти пенітенціарної політики в Україні та їх компетенція.
	Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними та громадськими утвореннями.
	Висновки, відповіді на запитання, методичні вказівки на самостійну роботу
	Всього:

3.Організаційно-методичні вказівки:

Метод проведення: розгорнута бесіда у формі запитань та відповідей, дискусії,

полеміки, обміну думок, виступу з рефератами, та реферативними повідомленнями та індивідуальними навчально-дослідними завданнями за визначеною тематикою.

Вступна частина:

- перевірка наявності особового складу і готовності курсантів до проведення заняття;

- оголошення теми, мети заняття та порядку проведення семінарського заняття;

- оголошення плану проведення семінарського заняття;

- визначення місця теми в системі вивчення навчальної дисципліни;

- визначення взаємозв’язку з іншими дисциплінами та темами.

Змістовна частина:

- постановка та обговорення навчальних контрольних питань теми;

- формулювання висновків по кожному навчальному питанню.

Заключна частина:

- формулювання висновків з розглянутої теми;

- оцінювання відповідей курсантів;

- відповіді на запитання.

4.Хід заняття

Вступне слово викладача

Порядок проведення семінарського заняття

Для заслуховування на семінарі курсантам рекомендується підготувати реферат на тему:

1. Загальна характеристика основних джерел пенітенціарної політики Радянського Союзу.

1. Основні джерела пенітенціарної політики в Російській імперії.

2. Особливості джерел пенітенціарної політики Радянського союзу.

Контрольні запитання для молодших спеціалістів

1. Джерела пенітенціарної політики в Україні.

1. Поняття норми та джерела кримінально-виконавчої політики.

2. Джерела пенітенціарної політики в Україні.

3. Характеристика державної і регіональної пенітенціарної програми, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 15.02.2002 року № 167.

2. Суб’єкти пенітенціарної політики в Україні та їх компетенція.

1. Загальна характеристика суб’єктів пенітенціарної політики в Україні;

2. Загальні завдання органів та установ виконання покарань як суб’єктів пенітенціарної політики в Україні;

3. Види та призначення органів та установ виконання покарань в Україні.

3. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними та громадськими утвореннями

1. Взаємодія із судовими органами

2. Взаємодія із територіальними органами внутрішніх справ

3. Взаємодія із громадськістю.

Контрольні запитання для бакалаврів

1. Джерела пенітенціарної політики в Україні.

1. Поняття норми та джерела кримінально-виконавчої політики.

2. Джерела пенітенціарної політики в Україні.

4. Характеристика Концепції реформування кримінально-виконавчої служби України, схваленої Указом Президента України від 25.04.2008 року № 401 «Про Концепцію Державної цільової програми реформування кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року».

2. Суб’єкти пенітенціарної політики в Україні та їх компетенція.

1. Загальна характеристика суб’єктів пенітенціарної політики в Україні;

2. Компетенція суб’єктів пенітенціарної політики в Україні;

3. Загальні завдання органів та установ виконання покарань як суб’єктів пенітенціарної політики в Україні;

4. Спеціальні завдання органів та установ виконання покарань як суб’єктів пенітенціарної політики в Україні;

5. Види та призначення органів та установ виконання покарань в Україні.

3. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними та громадськими утвореннями

1. Взаємодія із судовими органами

2. Взаємодія із територіальними органами внутрішніх справ

3. Взаємодія із спостережними комісіями

4. Взаємодія органів і установ виконання покарань з органами слідства

5. Взаємодія органів і установ виконання покарань із службою у справах неповнолітніх.

Заключне слово викладача

В заключному слові викладач підводить підсумки заняття і звертає увагу курсантів на наступне:

- чи досягнута мета заняття;

- на загальний рівень підготовки курсантів до заняття;

- обґрунтовує та оцінює відповіді курсантів;

- відмічає курсантів, які продемонстрували добрі та відмінні знання;

- дає рекомендації тим курсантам, які показали низький рівень підготовки до заняття;

- робить методичні вказівки щодо самостійної роботи під час підготовки до наступних занять.

Методичні вказівки щодо самостійної роботи

під час підготовки до наступних занять

1. Повторити навчальний матеріал теми.

2. Самостійно опрацювати контрольні питання, які не були розглянуті на семінарському занятті згідно рекомендованої літератури до теми № 3.

3. При необхідності доповнити конспект лекції навчальним матеріалом згідно контрольних питань.

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

Пенітенціарна політика України реалізується через правові норми, що безпосередньо регламентують відбування кримінального покарання засудженими. Тому вивчення основ пенітенціарної політики має починатися з вивчення діючого кримінально-виконавчого законодавства у сфері виконання кримінальних покарань.

На сьогодні пенітенціарна політика і пенітенціарна система держави закріплені у кримінально-виконавчому кодексі, а також у підзаконних актах - Указах Президента України (про порядок здійснення помилування); постановах Кабінету Міністрів України з питань, пов’язаних із виконанням покарання (харчування засуджених, їх медичне і побутове забезпечення); нормативних актах Державного департаменту та МВС (спільних наказах тощо).

Отже, суб’єктами формування і розвитку пенітенціарної політикиі пенітенціарної системи Україниє Верховна Рада України, якавизначає засади внутрішньої політики, приймає закони, у тому числі кримінальні і кримінально-виконавчі, акти амністії тощо; Президент України, щодо питання помилування засуджених; Кабінет Міністрів України, який приймає постанови стосовно здійснення внутрішньої політики держави.

Організаційну основу реалізації пенітенціарної політики і пенітенціарної системи України складають державна і регіональні пенітенціарні програми (КМ України затвердив Програму постановою від 15.02.2002 р. № 167 “Про затвердження програми першочергових заходів подальшого реформування та державної підтримки КВС на 2002-2005 роки”. Програма охоплює всі сфери діяльності КВС: законодавче забезпечення; поліпшення матеріальної бази; зміна змісту роботи із засудженими; кадрове забезпечення) розвитку кримінально-виконавчої системи, які б об’єднували кадровий і матеріально-технічний потенціал усіх суб’єктів пенітенціарної політики й учасників її реалізації, включаючи державні підприємства і установи, органи охорони здоров’я, правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування, кооперативи, громадські об’єднання і рухи, релігійні організації та визначали їхню конкретну роль і місце в зальному механізмі пенітенціарної діяльності, шляхи і засоби реалізації їхніх правових обов’язків, передбачали створення, при потребі, в їхній структурі необхідних служб, а також конкретний перелік організаційних, матеріальних і фінансових заходів щодо реалізації основних напрямків пенітенціарної політики України, визначених за часом, ресурсно-матеріальним забезпеченням, конкретними виконавцями.

Основним суб’єктом пенітенціарної політики є народ України - громадяни, суспільні організації і об’єднання, які на виборах, референдумах, через інші форми безпосередньої демократії, а також через органи державної влади, місцевого самоврядування виявляють та реалізують своє бачення і ставлення щодо пенітенціарної політики і діяльності, засобів і методів її здійснення, звертають увагу державних інститутів на небезпечні явища і процеси у різних сферах пенітенціарної діяльності, нарешті, захищають свої права та інтереси всіма законними засобами.

Іншими суб’єктами, безумовно є

· Верховна Рада,

· Президент України,

· Кабінет Міністрів,

· Конституційний Суд,

· суди загальної юрисдикції,

· Прокуратура,

· Національний банк,

· Державний департамент України з питань виконання покарань,

· міністерства і відомства,

· органи державної влади та місцевого самоврядування, повноваження яких витікають з Конституції, законів та положень кримінально-виконавчого кодексу України.

Діяльність суду, державних органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, органів і установ виконання покарань нерозривно пов’язана між собою. Цей взаємозв’язок, незважаючи на різноманітність правових підстав, форм і методів їх діяльності, обумовлюється покладеним на них завданнями боротьби зі злочинністю. Успішна робота кожного із вказаних державних органів – необхідна передумова ефективного виконання завдань іншими ланками цієї системи. Вони повинні взаємодіяти на всіх етапах боротьби зі злочинністю і, зокрема, у разі виконання покарання та в період після звільнення.

Характер взаємодії з кожним із них має свою специфіку. Вона обумовлюється загальним рівнем економічного і політичного розвитку суспільства, особливостями того чи іншого етапу боротьби зі злочинністю, місцем і роллю даного органу в боротьбі з нею, їх правовою регламентацією і умовами діяльності, специфікою покладених на них завдань.

Рекомендована література для самостійної роботи курсантів

Законодавчі і інші нормативні акти України:

4. Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2009 р.: (ВІДПОВІДАЄ ОФІЦ. ТЕКСТУ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 200 с. – (Кодекси України).

5. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/114-91-п

6. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.12.1994 р. №264/94 – ВР / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.

7. Про застосування амністії в Україні: Закон України від 01.10.1996 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%E2%F0

8. Про Державну кримінально –виконавчу службу України: Закон України від 23.06.2005 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2713-15

8. Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України від 17.03.2011 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-main.cgi?nreg=3160-17

9. Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2004 р.

№429: [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=429-2004-%EF

10. Про створення Державного департаменту України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 22.04.1998 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=344%2F98

11. Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 31.07.1998 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=827%2F98

12. Про положення про порядок здійснення помилування: Указ Президента України від 16.09.2010 року № 902\2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/12304.html

13. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 09.12.2010 року №1085/201. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/12584.html

14. Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України: Указ Президента України від 06.04.2011 року №394/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=394%2F2011.

15. Про концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні: Указ Президента України від 24.05.2011 року № 597\2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/13600.html

16. Про затвердження Інструкції про організацію адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.11.2003 р. № 1303\203.

17. Про затвердження Положення про педагогічну раду виховної колонії та типового положення про батьківський комітет при виховній колонії: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.01.2004 р. № 20.

18. Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах: Наказ Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 14.06.2006 р. №1983\388\452\221\556\596\106.

19. Про затвердження Положення про порядок надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 30.05.2007 р. № 134.

20. Про затвердження Порядку взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо забезпечення соціального супроводу, контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільнені від відбування покарання з випробуванням та умовно-достроково: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 28.10.2008 р. № 288\4322.

21. Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і установ виконання покарань щодо забезпечення соціального обслуговування дітей та молоді, які звільняються з установ виконання покарань: Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.09.2010 р. № 3368\359.

22. Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціального патронажу звільнених осіб» від 07 листопада 2011 року №429/831/769/3279/5.

23. Наказ Міністерства Юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України, «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» від 28 березня 2012 року №478/5/180/375/212/*258.

24. Наказ Міністерства Юстиції України «Про затвердження Типового положення про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги» від 28 березня 2012 року №483/5.

25. Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень: Наказ Міністерства Юстиції України від 08.06.2012 року № 847/5.

2. Навчальна література.

1. Стручков. Курс исправительно-трудового права. Проблемы общей части. Учебник. М.1984.

2. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. Українсько – Американське бюро захисту прав людини, Амстердам – Київ – 1996.

3. Пенітенціарна ідея. Радов Г.О. Киів –1998.

4. Уголовно-исполнительное право. Учебник для юридических вузов. Издание 2. Под ред. Проф. В.И. Селиверстова, М.: Юриспруденция, 2000.

5. О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець “Курс кримінально-виконавчого права України: Загальна та Особлива частини.” Навчальний посібник. – К.: Юринком Інтер, 2000.

6. Кримінально-виконавче право України: Навч. Посібник / За ред.. проф.. А.Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 624 с.

7. О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець та інші “Кримінально-виконавче право України” Навчальний посібник. – К.: Юринком Інтер, 2002.

8. Кримінально-виконавче право України: Підручник/ За ред. докт. О.М. Джужи :К.:

«Атіка», 2010.

3. Допоміжна література.

1. Александр Букалов. Общественность и развитие альтернатив в Украине.// Соціальна робота. № 1, 2002.

2. Вербенський М. Г. Застосування покарань не пов’язаних з позбавленням волі //Соціальна політика і соціальна робота. - № 1(9). - 2003. – С.3-5.

Змістовний модуль №2 «Джерела та суб’єкти формування пенітенціарної політики та реформування пенітенціарної системи України».

Семінарське заняття № 4

Тема № 4: «Роль і місце персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України

у реалізації пенітенціарної політики України».

1. Мета семінарського заняття.

· Допомогти курсантам у повному засвоєнні навчального матеріалу.

· Організувати дискусію навколо питань, що виносяться на розгляд

2.План заняття (розрахунок навчального часу)

№ п/п	Навчальні питання	Розрахунок часу, хв.
	Організаційний момент та вступне слово
	Реферативне повідомлення
	Заслуховування індивідуальних навчально-дослідних завдань
	Пенітенціарна політика України відносно персоналу. Теоретичні і практичні аспекти.
	Соціально-правовий захист пенітенціарного персоналу України.
	Формування позитивного іміджу працівника пенітенціарної системи, а як наслідок системи в цілому.
	Висновки, відповіді на запитання, методичні вказівки на самостійну роботу
	Всього:

3.Організаційно-методичні вказівки:

Метод проведення: розгорнута бесіда у формі запитань та відповідей, дискусії,

полеміки, обміну думок, виступу з рефератами, реферативними повідомленнями за індивідуальними

Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 46 | Нарушение авторских прав

<== предыдущая лекция	\|	следующая лекция ==>
	\|	Плани семінарських та практичних занять

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.148 сек.)