Сценічний варіант хореографічної композиції створено на основі фольклорного танцю, записаного в селі Осій Іршавського району Закарпатської області. Назва танцю походить від назви переселенців - бойків, які у XVIII столітті з'явилися в селі Осій. Ці люди мали свої звичаї, пісні, танці, котрі поступово ввійшли в побут місцевих селян. Але згодом жителі села переробили їх на свій лад.
Зміст танцювальної сценки нескладний.
... За селом зібралися хлопці та дівчата, щоб поспівати жартівливі бойки (частівки), потанцювати. В одного з них у руках ковтя - дерев'яний посуд, з якого дуже зручно пити воду, молоко тощо. Ковтя - символ єднання всіх, хто бере участь у забавах, тому кожен з учасників повинен сьорбнути з цієї посудини. Потім на середину кола кладуть гунго, біля якої хлопці співають, танцюють, через яку перестрибують.
Ось одна з частівок, що її заспівує соліст:
Коло гуні, коло гуні Затанцюйте собі, люди, Аби вівці ся плодили, А ми всі в достатку жили!
Хлопці весело, задирикувато підспівують: "Оя-гоя!". Потім кожен запрошує дівчину і йде з нею танцювати. У танці беруть участь 9 хлопців і 9 дівчат. Один з хлопців на початку танцю виконує роль соліста.
Костюми виконавців
Костюм дівчини. На голові - хустка, зав'язана ззаду, кінці оздоблені мереживом і тасьмою.
Біла блуза, вишита на комірці та манжетах. Поверх блузи надіта біла свитка, облямована червоною та чорною вишивкою, тасьмою.
Біла плісирована спідниця, під яку одягають широку нижню спідницю з оборками.
Фартух - червоний, знизу вишитий квітами, облямований чорним мереживом.
У руках біла з мереживом хусточка.
На ногах - чорні лаковані чобітки.
Костюм хлопця. Біла вишита сорочка. Білі вовняні вузькі штани, по боках і по шву вишита чорна тасьма.
Біла вовняна свитка, по краях облямована чорною тканиною. На голові - чорний капелюх, прикрашений збоку букетиком квітів. На ногах - чорні лаковані чоботи з твердими халявами.
Костюм соліста такий же, як і в усіх хлопців, але доповнює його гуня, надіта на свитку. У руках соліст тримає ковтю -великий дерев'яний ківш.
Перша мелодія
Ой любили два лісники єдну молодицю:
Єдсн скочив у коноплі, другий у кирницю (двічі).
А тамтому у коноплях добре повелося,
А тамтого із кирниці тягли за волосся (двічі).
Друга мелодія
Коло гуні, коло гуні затанцюйме собі, люди,
Аби вівці ся плодили, а ми всі в достатку жили, ея, гоя.
Кинув гупю на груночок, а сам пішов у таночок,
Коло гуні походжає та й на милу погойкує, ея, гоя.
З полонини зеленої жене Іван вівці свої.
Жене, жене, посвистує та й на милу погойкує, ея, гоя.
Третя мелодія
Ци в Осої бучка не є сама смеречина,
Ци вже тебе, білий хлопче, біда не навчила.
Мене біда не навчила та й не буде вчити,
Поки в селі по дівчині, буду їх любити.
Ой мала я фраїрика, як єдного значка.
Та й того уд ня із'їла сусідина мачка.
Не самі ми пличі гравуть, ей гой, пличі гравуть,
А й дівчата помагавуть, ей гой, помагавуть.
Ой ти, біла білявино, ой ти, біла дівко,
Не мож ся тя налюбити, аж бись любив кілько.
Ой де паде дощ, а я сижу в ямці,
Не щипайте мене, хлопці, бо я повім мамці.
Четверта мелодія
Грай, музико, файно грай в горах і долинах (двічі) Про наш красний рідний край, де зростаєм нині. Грай, музико, файно грай в горах і долинах.
П'ята мелодія
Співайме, гуляйме, бо вже не будемо (двічі). Прийшов час-година, всі ся розійдеме.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 46 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Танець Чотирянка | | |