Методологічні основи складання програми

Методологічні основи складання програми

соціологічного дослідження

Будь-яка серйозна справа вимагає ретельної і глибоко продуманої підготовки. Це не підлягає сумніву. Соціологічне дослідження в цьому відношенні також не є виключенням.

Досвід роботи соціологічних установ свідчить, що виправдовують себе тільки ті соціологічні дослідження, підготовка, проведення й аналіз результатів яких строго підлягають відповідним науковим вимогам, що накопичені як у світовій, так і вітчизняній прикладній соціології. Накопичений досвід соціологічних досліджень зокрема говорить про те, що при підготовці до проведення соціологічного дослідження величезну роль грає якісно підготовлена програма конкретного соціологічного дослідження. Якщо перефразувати на соціологічний лад відомий крилатий вираз „Скажи мені, хто твій друг? І я скажу тобі, хто ти!”, то ми одержимо наступне твердження: „Покажи мені програму твого соціологічного дослідження, і я скажу, який ти одержиш результат!”

Таким чином, програма соціологічного дослідження – це той стратегічний документ, ознайомившись з яким можна зрозуміти:

по-перше, концепцію всього дослідження;

по-друге, наміри його організаторів по аналізу тієї чи іншої соціальної проблеми;

по-третє, можливі варіанти розв’язання даної соціальної проблеми.

У поняття „програма соціологічного дослідження” входить, з одного боку, весь комплекс методологічних і теоретичних задач, що ставить перед собою соціолог, з іншого боку, обсяг методичних процедур і технічних прийомів, що будуть використані для рішення цих задач.

Отже, програма соціологічного дослідження покликана виконати наступні функції.

Методологічну. Її зміст полягає в тому, що програма соціологічного дослідження дозволяє:

- визначити наукову проблему, для рішення якої проводиться дослідження;

- сформулювати мету і задачі дослідження;

- зафіксувати вихідне уявлення про досліджуваний об’єкт;

- встановити відношення даного дослідження до раніше виконаного чи паралельно виконуваним дослідженням з аналогічних проблем.

Методичну. Зміст даної функції полягає в тому, що програма соціологічного дослідження:

- передбачає розробку загального логічного плану дослідження на основі якого будується весь цикл дослідження: теорія – факти – теорія;

- показує, як використовуються ті чи інші методи збору й аналізу інформації;

- розробляє процедуру дослідження і дає можливість проводити порівняльний аналіз отриманих результатів аналогічних досліджень.

Організаційн у. Дана функція програми соціологічного дослідження полягає в тому, що вона забезпечує:

- розробку чіткої системи поділу праці між членами дослідницького колективу;

- контроль за ходом дослідження.

Виходячи зі сказаного, структура програми соціологічного дослідження містить у собі два розділи: методологічний і процедурний. Крім цих розділів програма соціологічного дослідження, як правило, доповнюється робочим планом дослідження. Розглянемо кожний з цих розділів.

Методологічний розділ програми соціологічного дослідження містить у собі виклад цілком визначених питань:

а) формулювання проблеми, визначення об’єкта і предмета дослідження;

б) визначення мети і постановку задач дослідження;

в) попередній системний аналіз об’єкта дослідження;

г) уточнення і інтерпретацію основних понять;

д) розгортання робочих гіпотез.

Формулювання проблеми дослідження, визначення об’єкта і предмета дослідження. Соціальна проблема – це вираження необхідності вивчення будь-якої сфери соціального життя з метою активного впливу на рішення соціальних протиріч, природа і особливості яких ще не зовсім зрозумілі. Вирішити соціальну проблему – це значить одержати нове знання чи створити теоретичну модель, яка пояснює дане явище, а також дозволяє виявити шляхи впливу на розвиток досліджуваного явища в бажаному напрямку.

В соціології існують певні підходи до класифікації соціальних проблем. Виходячи з даних підходів, соціальні проблеми групують у залежності від:

– мети дослідження: на гносеологічні (логіко-пізнавального характеру) і предметні проблеми. Гносеологічні проблеми викликані недоліком інформації про стан, тенденції зміни деяких соціальних явищ, процесів, важливих з погляду здійснення окремих функцій управлінської діяльності. Ці проблеми породжені, як правило, недоліком знання. Наприклад, проблема вибору шляхів безболісного переходу до ринкової економіки і т.д. Предметні проблеми викликані зіткненням інтересів деяких соціальних груп, що дестабілізують їхню життєдіяльність. Такі проблеми, як правило, очевидні. Наприклад, незадоволеність працею через його несправедливу оплату.

– масштабів поширеності: проблеми можуть бути загальнодержавного характеру (перехід економіки України на ринкові відносини) і регіонального характеру (вільна економічна зона „Донбас”).

– часу дії: соціальна проблема може бути короткостроковою (незадоволеність студентів тим чи іншим заняттям); середньостроковою (проблема адаптації працівників до нових умов взаємин у колективі в зв’язку з переходом на ту чи іншу форму власності); тривалою (в основі даної проблеми лежать соціальні протиріччя, які важко вирішуються. Наприклад, нерівність особистих можливостей різних категорій людей).

– глибини дії: розрізняють однопланові проблеми, що торкаються будь-якої зі сторін соціального процесу чи явища (прийняття чи неприйняття рішення колективом підприємства про перехід на ту чи іншу форму власності), і системні, які торкаються дисбалансу всієї системи елементів, що входять у досліджуваний об’єкт (ріст злочинності у зв’язку зі зміною економічних відносин у суспільстві).

– носія проблеми: соціальна проблема може торкатися інтересів окремих соціальних груп (соціально-демографічних, національних, професійних, політичних і т.д.), соціальних спільнот і соціальних утворень.

Таким чином, формулювання проблеми – це складний і неоднозначний підхід до того чи іншого соціального явища або процесу.

Які помилки часто допускаються при формулюванні проблеми? Чого варто уникати при її обґрунтуванні?

По-перше, необхідно уникати постановки проблем, які не відбивають реальної ситуації, а також проблем, давно вирішених.

По-друге, необхідно уникати висування проблеми занадто широкого плану (наприклад, у колективі проблем „світового” масштабу).

По-третє, не намагатися в процесі одного дослідження знайти відповіді на всі питання. У деяких випадках такий підхід може бути припустимий, але тоді і сама програма дослідження повинна бути націлена на „багатопроблемний” соціологічний аналіз. Це, у свою чергу, ускладнює дослідницький інструментарій, робить його громіздким, логічно не струнким, суперечливим. Усе це ускладнює використання спеціальних методичних прийомів у соціологічному дослідженні.

Як приклад при розгляді методики складання програми соціологічного дослідження ми будемо спиратися на дослідження, проведене студентами Донецького державного університету управління з проблеми „Взаємини в трудовому колективі”.

Дослідники формулюють наступну соціальну проблему:

„...У даний час у сфері виробництва в різних організаціях і структурах має місце виникнення конфліктів, зокрема на ґрунті неправильних взаємин між керівником і підлеглими. Внаслідок цього страждають обидві сторони. У ході соціологічного дослідження необхідно з’ясувати причини, що породжують конфлікти в трудових колективах і їхню динаміку”.

Необхідно відзначити, що соціальна проблема не існує сама по собі. Вона припускає свого носія – ту чи іншу спільноту людей, відносини між ними, їхню діяльність і т.д. Носій соціальної проблеми є об’єктом дослідження.

Об’єкт соціологічного дослідження повинен відповідати певним вимогам:

- по-перше, чітке визначення за такими параметрами як: професійна приналежність; просторова обмеженість (колектив, район, місто, регіон); функціональна спрямованість (виробнича, службова, політична, побутова);

- по-друге, визначена тимчасова обмеженість;

- по-третє, можливість його кількісних вимірів.

Об’єктом соціологічного дослідження в нашому прикладі розглядається трудовий колектив, що є носієм соціальної інформації з досліджуваної проблеми.

Чітке виділення об’єкта сприяє правильному визначенню предмета соціологічного дослідження, тобто властивостей, сторін, відносин і процесів у рамках даного об’єкта, що виділяються дослідником для цілеспрямованого вивчення. Необхідно відзначити, що в тому самому об’єкті соціологічного дослідження (наприклад, трудовий колектив) може бути виділена безліч предметів дослідження. Це диктується науково-пізнавальними і практичними цілями (наприклад, види і частота порушення виробничої дисципліни, мотиви порушень, поведінка окремих працівників у колективі, рівень інформованості про правила і норми дотримання трудової і технологічної дисципліни і т.д.).

Студенти-дослідники предметом дослідження обрали конфліктну ситуацію, що виникла в трудовому колективі між керівником і підлеглими. Таким чином, предмет соціологічного дослідження є ніщо інше, як концентроване вираження взаємозв’язку проблеми і об’єкта дослідження.

Визначення мети і постановка задач дослідження. Мета соціологічного дослідження – це загальна спрямованість дослідження, очікуваний кінцевий результат.

Вирішення проблеми дослідження завжди пов’язано з тією чи іншою метою: будь то підвищення ефективності виробництва, зниження плинності кадрів, розв’язання конфліктних ситуацій і т.д. Мета дослідження визначається планованим результатом, що може бути досягнутий при розв’язанні певного соціального протиріччя, який є причиною даного дослідження. Мета будь-якого дослідження припускає, з одного боку, приріст деякого теоретичного знання, з іншого – рішення актуальних практичних питань. Чітке формулювання мети дослідження – одна з найважливіших методологічних вимог до програми соціологічного дослідження.

У запропонованому прикладі визначені наступні цілі дослідження:

- виявити причини виникнення конфліктів у даному колективі. Вони можуть полягати: або в методах керування, або в самому керівнику, або в членах колективу, або в моральних і матеріальних факторах і т.п.

- з’ясувати можливі результати конфлікту і ступінь наслідків, до яких може привести його невирішеність;

- визначити методи вирішення конфліктної ситуації в даний час;

- дати рекомендації з розв’язання конфліктів, які можливі в цьому колективі в майбутньому.

Задачі соціологічного дослідження формулюються відповідно до мети дослідження. Серед задач дослідження виділяють основну (головну) задачу, що спрямована на рішення проблеми в цілому. На вирішення окремих сторін проблеми, яка поставлена в соціологічному дослідженні, спрямовані неосновні (додаткові) задачі. Поділ задач на основні і неосновні дозволяє соціологу відповідним чином розподілити свій час і сили, зосередити увагу на вирішенні головних задач. Неосновні ж задачі залишаються для підготовки майбутніх досліджень і для рішення методологічних питань.

У запропонованому як приклад соціологічному дослідженні студентами була сформульована наступна основна задача дослідження: визначити передумови і методи розв’язання конфліктів у конкретному трудовому колективі. Відповідно до цієї задачі були сформульовані кілька додаткових неосновних задач:

- вивчити соціальний вигляд трудового колективу і визначити його соціально-професійний статус;

- вивчити суспільну думку в конкретному колективі про причини виникнення конфліктних ситуацій;

- виявити справжнього лідера в колективі.

Попередній системний аналіз об’єкта дослідження. Суть системного аналізу об’єкта дослідження полягає в розгляданні його як системи, тобто комплексу елементів і зв’язків, що утворюють у взаємодії органічне ціле, у якому фактична чи передбачувана зміна одного з елементів веде до зміни інших елементів усієї системи в цілому. Отже, у процесі системного аналізу об’єкта дослідження соціолог повинний описати досліджуваний об’єкт через встановлення його структури, тобто через розкриття зв’язків і відносин, що обумовлюють якісний стан даного об’єкта. І тут істотну допомогу досліднику роблять раніше розроблені теоретичні концептуальні моделі, що пояснюють ту чи іншу поведінку чи стан об’єкта дослідження.

У соціологічному дослідженні, взятому як приклад, дослідники викладають концептуальні положення про конфлікти як соціальну категорію і конкретно про міжособистісний конфлікт у колективі як категорію спеціальної соціологічної теорії трудових колективів. Вони розглядають соціальний конфлікт як зіткнення суспільних сил, окремих груп чи осіб, що має на меті придушення чи знищення протиборчої сторони, а міжособистісний конфлікт як активне зіткнення різних принципів, думок, оцінок, позицій, характерів, що супроводжується емоційним порушенням у людей, перекручуванням їхніх уявлень один про одного, розвитком відносин ворожості, ворожнечі, суперництва.

Таким чином, звернувшись до аналізу вже сформованих підходів до розгляду проблеми, яка цікавить дослідника, він, як правило, знаходить корисні зведення про систему категорій і понять, у яких можна описати обраний об’єкт дослідження. Надалі ця робота допоможе соціологу більш точно встановити систему взаємозв’язків основних і допоміжних понять, а також їхні можливі якісні параметри.

Уточнення і інтерпретація основних понять. Значне місце в програмі соціологічного дослідження займає розгляд основних понять, у яких описується соціальна проблема. Значеннєвому уточненню понять, тобто виділенню істотних властивостей і ознак явищ і процесів, охоплюваних змістом понять, варто дати емпіричну, тобто засновану на досвіді інтерпретацію. Іншими словами необхідно перевести зміст поняття на мову, що піддається емпіричному спостереженню фактів і соціальних показників. Уточнення і інтерпретація основних понять здійснюється одночасно з процедурою системного аналізу об’єкта дослідження.

У нашому прикладі студенти-дослідники інтерпретують і уточнюють поняття „трудовий колектив” для того, щоб надалі можна було виявити причини, які роблять вплив на наявність у ньому конфліктної ситуації:

Особистісні фактори	Соціально-побутові, організаційні і виховні фактори
соціально-демографічна характеристика	професійна підготовка	задоволеність професією	побутові умови, потреби
- Вік - Освіта - Спеціальність - Стать - Родинний стан	- Професійна кваліфікація - Володіння суміжними спеціальностями - Підвищення професійної кваліфікації	- Задоволеність обраною професією - Задоволеність оплатою праці - Задоволеність умовами і стимулю-ванням праці - Задоволеність формою організації праці	- Забезпеченість працівника житлом - Своєчасне надання відпустки - Нормування робочого дня - Рівень інформованості про стан справ у колективі

Ступінь деталізації характеристик досліджуваного об’єкта в кожному конкретному дослідженні різна. Вона визначається тими задачами, що ставить перед собою дослідник і, виходячи з цього, втілюється в інструментарії збору первинної соціологічної інформації.

Розгортання робочих гіпотез. Особливе місце в дослідницькій програмі займає гіпотеза.

Гіпотеза – це наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких фактів, явищ, процесів, які необхідно підтвердити чи спростувати. Звідси випливає, що попереднє висування гіпотез може визначити внутрішню логіку всього процесу дослідження. У соціологічному дослідженні розрізняють наступні види гіпотез:

по-перше, стосовно центральних задач дослідження гіпотези можуть бути: основні і неосновні;

по-друге, за ступенем наукової обґрунтованості гіпотези можуть бути: первинні (робітники) і вторинні, які можуть висуватися замість первинних, якщо ті спростовуються емпіричними даними. Іноді первинні гіпотези називають робітниками, у тому розумінні, що вони використовуються як „будівельні ліси” для виведення більш ґрунтовних вторинних гіпотез;

по-третє, за змістом припущень про предметну область можна виділити: описові гіпотези, що містять, як правило, припущення про характерний набір елементів досліджуваного об’єкта і формах зв’язку між ними і пояснювальні гіпотези, що представляють собою припущення про причинно-наслідкові зв’язки досліджуваного об’єкта, що вимагають експериментальної перевірки.

Таким чином, методологічна роль гіпотези полягає в тому, що вона є ланкою між теоретичною концепцією і емпіричною базою дослідження.

Необхідно також відзначити, що добре продумана гіпотеза в самому своєму формулюванні містить завжди ясну вказівку на спосіб її перевірки в конкретному соціологічному дослідженні. Це припускає, щоб гіпотеза була виражена в ясних, науково розроблених поняттях і термінах; щоб вона чітко виражала очікуваний зв’язок подій; щоб гіпотезу можна було перевірити відомими соціологічними методами і процедурами збору й аналізу соціологічних даних. Гіпотеза не повинна містити поняття, які не одержали в програмі емпіричної інтерпретації, оскільки в даному випадку, вона не може бути перевіреною.

У запропонованому прикладі соціологічного дослідження „Взаємини в трудовому колективі”, дослідники як основну гіпотезу висунули припущення, що причиною конфліктної ситуації в трудовому колективі між керівником і підлеглими є різний інтелектуальний рівень і відношення до моральних і етичних норм. У неосновній гіпотезі висунуте припущення, що на конфлікти в трудовому колективі впливає невпевненість людей у завтрашньому дні, а також вплив нашого часу, який сприяє озлобленості людей, що і приводить до різного роду конфліктам у колективі.

З висуванням робочих гіпотез закінчується методологічний розділ програми соціологічного дослідження. Соціолог приступає до розробки процедурного розділу програми.

Процедурний розділ програми соціологічного дослідження

Процедурний розділ програми соціологічного дослідження містить у собі:

а) визначення загального плану дослідження (розвідувального, описового, експериментального);

б) обґрунтування системи вибірки (якщо проводиться вибіркове, а не суцільне чи монографічне дослідження);

в) попереднє визначення основних методів збору даних і їхнього аналізу.

Визначення загального плану дослідження. У соціологічному дослідженні розрізняють три основних варіанти стратегічного плану дослідження:

Розвідувальний – застосовується соціологом у тих випадках, якщо про об’єкт і предмет дослідження немає ясних і чітких уявлень, тобто коли соціолог не в змозі висунути робочу гіпотезу. Основна мета даного плану: уточнення проблеми дослідження і формулювання робочої гіпотези. Даний план застосовується в тій області соціологічного дослідження, де немає чи зовсім дуже мало теоретичних знань по досліджуваній проблемі. Можливі методики одержання емпіричних даних при роботі з таким планом: вивчення документів, інтерв’ю, спостереження.

Описовий (аналітичний) – застосовується соціологом тоді, коли наявні знання про досліджувану проблему дозволяють виділити об’єкт дослідження і сформулювати описову гіпотезу. Мета описового плану – перевірити описову гіпотезу і у випадку її підтвердження одержати точні якісно-кількісні характеристики досліджуваного об’єкта. При роботі з даного плану можуть бути використані наступні методики і техніки збору емпіричних даних: статистичні методи; вибіркове чи монографічне дослідження; кореляційний аналіз; анкетування.

Експериментальний – застосовуються тоді, коли дані, які є про об’єкт, дозволяють сформулювати пояснювальну гіпотезу. Мета даного плану – встановити причинно-наслідкові зв’язки в об’єкті. Як методику збору емпіричних даних при роботі з експериментального плану може бути використаний соціальний експеримент.

Обґрунтування системи вибірки. Визначенням об’єкта дослідження (наприклад, колективу чи окремої групи його членів) не завершується питання про кількість і якість тієї сукупності людей, що повинні бути охоплені цим дослідженням. Опитування всіх людей, які складають об’єкт дослідження (наприклад, жителів такого регіону як Донбас по проблемі регіонального самоврядування) був би нераціональний. Довелося б опитати кілька мільйонів чоловік. Це б подовжило терміни дослідження і одержання потрібної інформації; зажадало значних фінансових витрат; відвернуло велике число дослідників; дослідження виявилося б громіздким.

Соціологи знайшли вихід з цього становища. Вони стали проводити так називані вибіркові дослідження.

Першими, хто застосував дану методику, були американські соціологи Г. Геллап і Е. Роупер. У 1935 році, незалежно один від одного вони використовували вибірковий метод при організації вивчення суспільної думки виборців щодо кандидатів у президенти США. Г. Геллап опитав 40 тис. представників різних груп виборців, а Е. Роупер – 5 тисяч. Результати обох досліджень фактично не відрізнялися друг від друга. Це і визначило використання вибіркового методу у визначенні кількості людей, достатнього для проведення даного соціологічного дослідження.

Таким чином, метод вибіркового дослідження (якщо він використовується в програмі) дозволяє дати висновок про характер досліджуваних ознак генеральної сукупності на підставі розгляду деякої її частини, називаною вибірковою чи сукупнісною вибіркою.

Застосування вибіркового методу в соціологічному дослідженні – процес досить важкий, який потребує спеціальної підготовки. У даному навчальному посібнику не ставиться задача навчити студентів застосуванню вибіркового методу в соціологічному дослідженні. Бажаючим більш детально познайомитися з застосуванням даного методу, можна порадити звернутися до „Робочої книги соціолога”. (Див.: Рабочая книга социолога / изд. 3-е переработанное и дополненное – М.: Едиторал, 2003, с. 200-235). Тут же важливо відзначити, що під вибірковим методом розуміється процедура, що підкоряється строгим правилам, добору визначеної кількості людей, згрупованих по соціально-демографічних ознаках і інших характеристиках, що відбиває структуру досліджуваного об’єкта.

При відображенні в програмі соціологічного дослідження того чи іншого виду вибірки вказується:

- принцип виділення з об’єкта дослідження тієї сукупності, у якій, власне, і буде проведене опитування;

- обґрунтовується техніка проведення опитування;

- позначаються підходи до визначення вірогідності інформації, отриманої в результаті дослідження.

У розглянутому нами як приклад програмі соціологічного дослідження, студенти проводили вивчення відносин у групі інженерів одного з НДІ м. Донецька. Група нараховує 10 чоловік. Тому, у дослідників була реальна можливість охопити всю генеральну сукупність для того, щоб одержати можливо повні і достовірні відповіді на висунуті в програмі гіпотези. Вибірковий метод тут не застосовувався, про що було зроблене обґрунтування в програмі соціологічного дослідження.

Нарис основних процедур збору й аналізу вихідних даних. У процедурну частину програми соціологічного дослідження включається також характеристика застосовуваних методів збору первинної соціологічної інформації (аналіз документів, спостереження, анкетне опитування, інтерв’ю і т.д.). Крім цього, у програмі описується: логічна структура застосовуваного інструментарію, з якої видно, на виявлення яких характеристик предмета дослідження спрямований той чи інший блок питань; порядок розташування питань в інструментарії. Соціологічний інструментарій додається до програми як самостійний документ.

У програмі соціологічного дослідження з проблеми „Взаємини в трудовому колективі”, студенти-дослідники методами збору первинної інформації використовують анкетне опитування і метод структурного аналізу малих соціальних груп, що, на їхню думку, дає можливість більш повно виявити причини конфліктів у трудовому колективі, лідера колективу і осіб, яких колектив відкидає.

Застосування цих методик обґрунтовується. Інструментарій описується. Анкета, соціоматриці і соціограми додаються як самостійні документи до програми. Крім опису методики застосування інструментарію для збору соціологічної інформації, у процедурній частині програми нерідко приводяться логічні схеми, графіки, шкали, які використовуються при обробці зібраної соціологічної інформації.

Завершується програма соціологічного дослідження визначенням методів обробки і аналізу отриманих даних.

Обробка даних соціологічного дослідження може проводитися:

- вручну (при невеликих масивах інформації – до 100 анкет);

- з використанням обчислювальної техніки, що є основним засобом обробки соціологічної інформації.

Аналіз даних може здійснюватися за допомогою математичних і статистичних методів. Вибір методу описується в програмі соціологічного дослідження. У нашому прикладі студенти-дослідники проводили обробку даних вручну з використанням мініЕОМ. Аналіз отриманих даних здійснювався за допомогою математичних методів, що були обґрунтовані в програмі дослідження.

Робочий план соціологічного дослідження відбиває основний порядок і послідовність проведення даного дослідження. Практика переконливо свідчить, що грамотно побудований план соціологічного дослідження – гарна підмога для його організаторів. Він дозволяє заздалегідь передбачити і точно визначити обсяг наукових праць; організаційні і фінансові витрати; допомагає уникнути суєти; додає дослідженню ритмічність на всіх етапах його проведення.

Структурними елементами робочого плану соціологічного дослідження є його етапи, а також різні за видами і формами науково-дослідні й організаційно-технічні процедури й операції.

Усі вони можуть бути згруповані в наступні чотири блоки:

Перший блок. У ньому визначаються:

- порядок розробки, обговорення, твердження програми й інструментарію соціологічного дослідження;

- формування і підготовка груп збору первинної інформації;

- порядок проведення спробного (пілотажного) дослідження;

- порядок внесення коректив за підсумками спробного дослідження в програму і інструментарій збору первинної інформації;

- порядок тиражування інструментарію для польового дослідження;

- складання кошторису і розрахунок матеріальних витрат на дослідження.

Другий блок. Фіксує в плані всі організаційні питання і методичні види робіт зі збору соціальної інформації. В другому блоці передбачається вибір відповідного місця і часу для опитування, а також засоби попереднього інформування респондентів про цілях, задачах і практичному значенні дослідження.

Третій блок. Охоплює визначення всіх операцій, пов’язаних з підготовкою первинної інформації до обробки на ЕОМ і порядок цієї обробки. На даному етапі дослідницька група взаємодіє з працівниками обчислювальних центрів і лабораторій. Він припускає також кодування відкритих питань, вибракування зіпсованих анкет, іншу підготовку даних для роботи ЕОМ.

Четвертий блок. Включає усі види робіт, пов’язані з аналізом результатів обробки отриману даних, підготовку текстів попереднього і підсумкового наукового звітів, вироблення практичних рекомендацій і т.д.

У загальному виді робочий план виглядає так:

№ з/п	Проведені заходи	Дата проведення	Відповідальний за проведення	Примітки

Таким чином, підготовка програми соціологічного дослідження – справа не проста. Вона вимагає серйозної теоретичної підготовки з проблеми, яка досліджується, значних витрат часу і зусиль. Практика показує, що на розробку програми йде набагато більше часу, чим на проведення самого дослідження. Однак шкодувати сил на це не варто, тому що ретельно продумана програма соціологічного дослідження неодмінна умова проведення його на високому науковому рівні.

Дата добавления: 2015-08-29