№40 зношення основного капіталу та його види. Амортизація

№40 ЗНОШЕННЯ ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ ТА ЙОГО ВИДИ. АМОРТИЗАЦІЯ

Існує 2 види зношування основного капіталу:

фізичний знос – матеріальний знос машини...за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання; цей знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, інше. У результаті фізичного зносу праці втрачають частину своєї вартості.

моральний знос – передчасна втрата основним капіталом їхньої вартості або зменшення її. Є дві форми морального зносу: перша форма – підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці, це приводить до зниження витрат виробництва на відтворення основних фондів; друга форма – з’являються принципово нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики та експлуатаційні якості.

Амортизація основного капіталу – заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт, що виробляється. Відрахування на заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають амортизаційними. Встановлений у законодавчому порядку річний процент заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають нормою амортизації.

№41 ОБОРОТНІЙ КАПІТАЛ ТА ЙОГО СТРУКТУРА

Оборотний капітал – частина продуктивного капіталу, вартість якої входить у створювані товари цілком і яка повністю повертається в грошовій формі після їх реалізації.

До складу оборотного капіталу входять предмети праці, а також капітал, витрачений на робочу силу. Особливістю оборотного капіталу є те, що на відміну від інших частин оборотного капіталу вартість капіталу витраченого на робочу силу на стадії виробництва не переноситься на продукт. Праця бере участь у створенні нової вартості.

42. Ціна виробництва.

Кожен товар має ціну, яку треба сплатити, щоб спожити товар. Зниження ціни має певну мінімальну межу – покриття витрат виробництва на створення продукції, її розподіл і збут, включаючи справедливу норму прибутку, тобто виробництво товару теж має свою ціну. Якщо підприємство з допомогою ціни реалізації не покриє ціну виробництва, то воно збанкрутує. У зв’язку з цим потрібна правильна оцінка всіх витрат виробництва, які формують його ціну. Це постійні витрати: плата за оренду приміщення, тепло, з/п робітників і службовців; змінні витрати, які враховують конкретний рівень виробництва і містять амортизацію основних фондів, витрати на сировину і матеріали. Для того, щоб успішно використовувати ціновий елемент конкурентної боротьби, виробник має постійно шукати шляхи зниження ціни виробництва.

Для країн ринкової економіки можна визначити класифікацію цін за певними критеріями. Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів існують біржові, внутрішньофірмові, трансфертні, оптові, роздрібні ціни. Ціни за впливом на них конкуренції (тобто за умовами встановлення) поділяють на конкурентні, монопольні, регульовані. За територією дії – поясні, національні, світові. Також існують базові ціни, ціни пропозиції, прейскурантні, виробництва, пільгові.

№43 ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА, ЇХ СУТНІСТЬ І ВИДИ

Витрати виробництва - це те, у що обходиться створення продукту підприємству. Водночас суспільні витрати на створення продукту включають також додаткову працю, втілену в додатковому продукті. Витрати виробництва благ - це загальноекономічна категорія. Процес виробництва являє собою продуктивне споживання факторів виробництва заміщення яких є необхідною умовою процесу відтворення. В умовах традиційного простого товарного виробництва витрати виробництва вимірюються вартістю спожитих засобів виробництва. Витрати праці (живої та уречевленої) простого товаровиробника в суспільне необхідних розмірах збігаються з вартістю товару. Фонд індивідуального споживання виробника виступає як частина валового доходу. Його обсяг визначається величиною валового доходу та пропозицією, яку враховують при його розподілі на споживання та нагромадження. Витрати поділяють на: 1.внутрішні 2.зовнішні

Зовнішні (або явні) витрати пов'язані з придбанням фірмою ресурсів (тобто це витрати на сировину, матеріали, робочу силу тощо). При цьому вмінні витрати дорівнюють вигоді, яку можна отримати, якщо при тих самих витратах використати альтернативний
ресурс.
Внутрішні (або неявні) витрати пов'язані з використанням факторів виробництва, які перебувають у власності самої фірми (грошовий капітал, технічне та інше обладнання, підприємницькі здібності тощо), а також з деякими її перевагами (місцезнаходження, престижність торгової марки тощо). При цьому вмінні витрати дорівнюють вигоді, що може бути отримана при альтернативному використанні власних ресурсів.
За тривалий період можна змінити кількість усіх зайнятих ресурсів, у тому числі виробничі потужності. Відповідно всі ресурси у цей період розглядаються як змінні. Для того щоб порівняти витрати на виробництво продукту з його ціною, треба підрахувати витрати на виробництво одиниці продукту, або середні витрати.
Середні витрати поділяються на середні постійні та середні змінні. Середні постійні витрати зі зростанням виробництва знижуються. Це пояснюється тим, що сукупні постійні витрати у короткостроковий період залишаються незмінними. Відповідно зі збільшенням випуску продукції постійні витрати на одиницю продукту знижуються. Середні змінні витрати знижуються до мінімального рівня, який відповідає випуску максимальної кількості продукту, що припадає на зростаючі змінні ресурси. Після цього середні змінні витрати починають зростати, оскільки збільшення виробництва цього продукту потребує непропорційного збільшення змінних факторів.

№44 ПРИБУТОК: СУТНІСТЬ, ФАКТОРИ І ДИНАМІКА

Звороним боком витрат виробництва є прибуток. Він тим більший, чим менші витрати виробництва, і навпаки. Кількісно прибуток – це різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво.

За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже, характеризує чистий доход у тому вигляді, в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах економічної відокремленості виробника.

В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено іманентно притаманною капіталу тенденцію до самозростання.

А.Смін розглядав прибуток, поперше, як результат праці робітника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; по-друге, як результат функціонування капіталу.

Д.Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробітної платні: прибуток зростає, якщо вона знижується.

За К.Марксом, прибуток – це перетворена форма додаткової вартості.

Багато західних економістів при поясненні прибутку використовують теорію трьох факторів вирбництва Ж.Б.Сея, за якою участь у створенні вартості беруть праця, земля і капітал. Наприклад, прибуток вони розглядаюь як доход від використання засобів виробництва (капіталу) та як оплату за працю підприємця з управління та організації виробництва і, отже, доход на капітал відрізняють від підприємницького доходу.

Критикуючи теорію факторів виробництва, Маркс обгрунтував положення, що нову, збільшену варість створює жива праця. Величина прибутку за Марксом залежить від середньої суспільної норми прибутку. Це означає, що до певної межі прибуток можн розглядати як функцію капіталу, оскільки фактором зростання маси прибутку є розмір капіталу.

Оскільки в колишньому СРСР не існувало ринкових відносин, то відповідним було і ставлення до прибутку. Вважалося, що його можна досягати коригуванням цін і тарифів.

№45 ВАЛОВИЙ ДОХІД ПІДПРИЄМСТВА

Розрахунковий прибуток обчислюють як різницю між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво. Промисловий прибуток – це доход на функціонуючий капітал, зайнятий у сфері виробництва. Торговий прибуток – відображає фінансовий результат діяльності торгівлі.

Валовий доход – це прибуток, отриманий від реалізації певної продукції з урахуванням витрат на її виробництво.

Підприємницький доход є головною стимулюючою одиницею для підприємницької діяльності. Підприємці організовують свою справу заради отримання прибутку, який також входить до доходу. Підприємницький доход вираховується як показник реалізації продукції та витрат на її виробництво, а також з урахуванням побічних витрат та виплат.

№46 ЗАРОБІТНА ПЛАТА: ЇЇ СУТЬ, ФОРМИ ТА ФУНКЦІЇ

Заробітна плата – це ціна, що виплачується за використання праці. Важливо розрізняти грошову (номінальну) заробітну плату та реальну. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, що одержує працівник за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражається в сумі товарів та послуг, які працівник може придбати на свою грошову заробітну плату.

Законодавчо встановлюється мінімальна заробітна плата. Вона становить розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму норму праці.

Зарплата за своїм складом неоднорідна, вона включає різні за функціональним значенням складові частини. Співвідношення цін утворює структуру заробітної плати.

Зарплата має дві форми: відрядну і почасову. Відрядну форму в основному застосовують, коли рівень механізації виробництва такий, що результат діяльності значною мірою залежить від інтенсивності праці робітників. Комплексна механізація та автоматизація виробництва обумовлюють широке використання почасової форми заробітної плати.

Існує тарифна система оплати, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифну систему оплати праці використовують для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифних сіток.

№47 АКЦІОНЕРНИЙ КАПІТАЛ І АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА

Акціонерним називається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства; тобто це підприємство, капітал якого утворюється за рахунок внесків його учасників шляхом придбання ними акцій, капітал такого товариства називається акціонерним.

Характерними рисами акціонерного товариства є:

Статутний фонд ділиться на кількість акцій;

Акції розподіляються між засновниками і учасниками;

Акціонерне товариство відповідає лише своїм майном;

Акціонери ризикують в межах вартості належним їм акціям;

1. Акціонерне товариство може бути як відкритим (ВАТ) так і закритим (ЗАТ)

Акціонерні товариства можуть мати філії у різних регіонах і за кордоном, дочірні підприємства й представництва.

Акціонерне товариство є юридичною особою і несе відповідальність за зобов'язаннями у межах власного капіталу (майна).. Управління акціонерним товариством здійснюється виборним колективним органом (правлінням, радою директорів та ін.). Вищим органом управління акціонерного товариства є збори його акціонерів. Контрольним органом - обрана зборами акціонерів ревізійна комісія (наглядова рада). Акціонерний капітал - базовий, початковий, основний капітал акціонерного товариства, що створюється за рахунок випуску і продажу акцій. Становить сукупність об'єднаних індивідуальних капіталів і є різновидом недержавної (колективної, приватної) власності, що йменується акціонерною, корпоративною власністю. Акціонерний капітал поділяють на власний та позичений.

Капітал реальний - стоимость активов компании, выраженная в постоянных ценах, т.е. независящая от инфляции

КАПІТАЛ ФІКТИВНИЙ [КАПИТАЛ ФИКТИВНЫЙ] - капітал у формі акцій, обліга-цій, заставних листів тощо. На відміну від реального капіталу у формі грошей чи об-ладнання, що являють собою вартість, К.ф. лише дає право на отримання доходу. ЗАСНОВНИЦЬКИЙ ПРИБУТОК [УЧРЕДИТЕЛЬСКАЯ ПРИБЫЛЬ] - прибуток, що його отримують засновники акціонерного товариства (компанії) у вигляді різниці між сумою, отриманою від продажу акцій цього товариства, і величиною вкладеного в товариство капіталу. З.ге. виникає тоді, коли акції продаються за ціною, вищою від номінальної їхньої вартості, або за рахунок збільшення обсягу продажу акцій понад встановлений акціонерний капітал.

№48 ПРИБУТОК АКУІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ ТА ЙОГО РОЗПОДІЛ

ЗАСНОВНИЦЬКИЙ ПРИБУТОК - прибуток, що його отримують засновники акціонерного товариства

(компанії) у вигляді різниці між сумою, отриманою від продажу акцій цього товариства, і величиною вкладеного в товариство капіталу. З.ге. виникає тоді, коли акції продаються за ціною, вищою від номінальної їхньої вартості, або за рахунок збільшення обсягу продажу акцій понад встановлений акціонерний капітал.

Основним прибутком є прибуток з продажу акцій.

Економічним стимулом для купівлі акції є отримання вищого прибутку порівняно з банківськими відсотками.

Розподіл прибутку АТ

Кінцевий результат АТ складається з фінансового результату від реалізації продукції і доходів від позареалізаційних операцій. Зменшених на суму витрат за цими операціями.

З прибутку сплачуються:

1. податки та інші обов’язкові платежі 2.фінансування витрат, що не можуть бути віднесені на собівартість продукції. 3. чистий прибуток може витрачатися на розширення діяльності, здійснення соц. Програм та виплату дивідендів.

№49 ЦІННІ ПАПЕРИ ЯК ФІКТИВНИЙ КАПІТАЛ. ФОНДОВА БІРЖА.

Капітал фіктивний - капітал у формі акцій, обліга-цій, заставних листів тощо. На відміну від реального капіталу у формі грошей чи об-ладнання, що являють собою вартість, К.ф. лише дає право на отримання доходу.

Біржа – це такий інститут, завдяки якому оперативніше і з оптимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу товарів, реалізується єдина стратегія комерційної поведінки агентів цієї структури. Біржа є організаційною формою ринку, на якому відбуваються вільна торгівля товарами та послугами, цінними паперами, валютою, наймання робочої сили і формування риноквих цін і курсів відповідних активів на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Брокерські фірми за допомогою брокерів купують і продають товари, грошові номінали чи акції від імені інших осіб. Це посередник між продавцями та покупцями цінних паперів на біржі.

Дата добавления: 2015-08-29