Іран почав розвивати ядерну програму в часи правління шаха Мохаммеда Рези Пехлеві (1941-1979). При цьому підтримку йому надали США в рамках програми адміністрації президента Дуайта Девіда

Іран почав розвивати ядерну програму в часи правління шаха Мохаммеда Рези Пехлеві (1941-1979). При цьому підтримку йому надали США в рамках програми адміністрації президента Дуайта Девіда Ейзенхауера «Атоми заради миру» (Atoms for Рeace), спрямованої на співпрацю в галузі мирного використання атомної енергії. У 1959 році ядерному дослідницькому центру Тегеранського університету американською стороною було надано реактор малої потужності.

З 1958 року Іран є членом Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), 1 липня 1968 року підписав Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ратифікований в 1970 р.). У 1974 році була створена Організація з атомної енергії Ірану. У тому ж році був прийнятий план розвитку ядерної енергетики, який передбачав спорудження 23 ядерних реакторів загальною потужністю більше 20 ГВт, а також створення замкнутого ядерного паливного циклу. Будівництво перших енергоблоків в ІРІ вели французькі, німецькі та американські фахівці. Організація з атомної енергії отримувала пріоритетне державне фінансування. З ініціативи шаха Пехлеві іранські фахівці-ядерники проходили навчання в різних країнах світу, в Ірані почалось розвідування уранових родовищ і створення ядерних дослідницьких центрів. Було укладено низку контрактів з європейськими країнами на постачання обладнання та ядерного палива для майбутніх АЕС.

У 1975 році німецька фірма «Крафтворк Юніон» почала будівництво АЕС в 15 км від іранського міста Бушер, однак після Ісламської революції 1979 року іноземні фахівці покинули Іран, реалізація ядерної програми була припинена.

У другій половині 1980-х років Іран створив дослідницький ядерний центр в Ісфахані на основі невеликого реактора з Китаю. У 1990-і роки Іран і КНР уклали угоду про співпрацю у сфері атомної енергетики, але під тиском США Китай відмовився від проектів будівництва легководних реакторів в ІРІ.

На початку 1990-х років відбулася активізація ірано-російського співробітництва в галузі мирного атома. У 1992 році Москва і Тегеран підписали угоду про співробітництво в мирному використанні атомної енергії, а також про спорудження на території Ірану атомної електростанції. В рамках угоди в 1995 році був укладений контракт з добудови Росією першого блоку АЕС в Бушері (запуск відбувся 12 вересня 2011 року). В період перебування на посту президента ІРІ Мохаммеда Хатамі (1997-2005) країна взяла курс на поліпшення відносин із західними країнами і сусідами по регіону. У 2003 році Іран підписав Додатковий протокол до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Однак цей документ, який розширює можливості МАГАТЕ щодо доступу до ядерних об’єктів і передбачає проведення раптових перевірок, досі не ратифіковано іранською стороною.

У 2004 році в Ірані були виявлені центрифуги для збагачення урану, не враховані МАГАТЕ. Це стало приводом звинуватити іранців в прагненні отримати ядерну зброю. Почалися переговори Ірану і «євротрійки» - Франції, Німеччини та Великобританії. Ірану пропонували відмовитися від розробок ядерної програми в обмін на надання технічної допомоги на розвиток мирної ядерної енергетики.

Після приходу до влади в Ірані в 2005 році Махмуда Ахмадінежада позиція країни з ядерної проблематики посилилася. Ахмадінежад твердо заявив про право Ірану на створення повного ядерного циклу, включаючи процес збагачення урану. Це викликало занепокоєння міжнародного співтовариства. Росія запропонувала проводити збагачення іранського урану на своїй території і взяти на себе зобов’язання щодо утилізації відпрацьованого ядерного палива з АЕС в Бушері, після її введення в лад. Проте Іран відмовився від цих пропозицій і ряду ініціатив інших країн, в тому числі Бразилії та Туреччини.

З червня 2006 року переговори з Іраном стала вести «шістка» - до Франції, Німеччини та Великобританії приєдналися США, Росія і КНР. У 2006-2010 роках РБ ООН прийняла шість резолюцій з вимогами до Ірану припинити діяльність зі збагачення та переробки урану, з них чотири передбачали запровадження та посилення санкцій щодо цієї країни.

У серпні 2006 року був офіційно введений в експлуатацію перший в Ірані завод з виробництва важкої води (входить в ядерний комплекс в Аракі).

У вересні 2009 року Іран офіційно направив в МАГАТЕ повідомлення про початок будівництва поблизу м. Кум заводу з дозбагачення урану Форду. МАГАТЕ зажадало припинити будівництво. Проте у відповідь уряд Ірану прийняло рішення обмежити співпрацю з МАГАТЕ і оголосив про плани будівництва в країні десяти нових заводів.

11 лютого 2010 року президент Ірану Махмуд Ахмадінежад заявив, що на центрифугах в ядерному центрі в Натанзі проведена перша партія збагаченого до 20% урану і що ІРІ має можливості для виробництва урану з більш високим ступенем збагачення.

У серпні 2011 року експерти МАГАТЕ провели інспекцію головних ядерних об’єктів Ірану. За її підсумками було оголошено, що Іран продовжує працювати над технологіями, які можуть бути використані для виробництва ядерної зброї.

У квітні 2013 р. Організація з атомної енергії Ірану оприлюднила 15-річну програму будівництва каскаду АЕС на 16 майданчиках.

З серпня 2013 року, коли Хасан Роухані змінив Махмуда Ахмадінежада на посаді президента країни, Іран взяв курс на зниження напруженості навколо своєї ядерної програми. Першим позитивним результатом цієї політики стало підписання Іраном і МАГАТЕ угоди по «дорожній карті» подальшого співробітництва 11 листопада 2013 року. ІРІ зобов’язалася своєчасно надавати агентству інформацію про свої ядерні об’єкти, а МАГАТЕ погодилось враховувати інтереси Ірану в галузі національної безпеки, у тому числі за рахунок використання регульованого доступу та захисту конфіденційної інформації.

Проривом у переговорах Ірану з «шісткою» стало підписання 24 листопада 2013 р. в Женеві Спільного плану дій. Відповідно до цієї угоди Іран взяв на себе зобов’язання припинити збагачення урану понад 5%, знищити всі запаси збагачених до 20% ядерних матеріалів і зупинити будівництво нових центрів зі збагачення урану. У відповідь Іран отримав підтверджене міжнародним співтовариством право на збагачення урану до 5% і ослаблення санкцій, які серйозно перешкоджали розвитку іранської економіки. Угоду терміном на півроку вступила в силу 20 січня 2014 р., згодом термін дії був двічі продовжений – спочатку до 24 листопада 2014, потім до 30 червня 2015 року.

Список найбільших ядерних об’єктів Ірану включає ядерний комплекс в Аракі, ядерні центри в Тегерані, Ісфахані, Парчіні і Натанзі. Є й власні джерела урану – рудник в Саганде, рудник Гачін і розташований при ньому завод з виробництва уранового концентрату, підприємства зі збагачення урану – завод Форду і завод в Ердекане.

АЕС в Бушері є на даний момент єдиною в країні. У листопаді 2014 року Росія і Іран підписали контракт на спорудження за російською технологією двох нових блоків на цій АЕС.

Іранське керівництво вважає мирне освоєння атома невід’ємним і законним правом держави, в той час як західні країни продовжують вбачати в ядерній програмі Ірану можливу військову складову, спрямовану на створення ядерної зброї. Підозри ґрунтуються на відмову Ірану від проведення позапланових перевірок ядерних об’єктів експертами МАГАТЕ, а також на проведених у країні випробуваннях ракетоносіїв, які можуть бути призначені для ядерних боєголовок. У грудні 2014 – березні 2015 року відбулися чотири раунди переговорів на рівні політдиректорів, але досягти прогресу у вирішенні протиріч не вдалося. Глава МАГАТЕ Юкія Амано заявив, що іранська сторона поки не представила вичерпну інформацію з двох питань про можливу військову спрямованості проведених Тегераном ядерних досліджень, а саме про моделювання ядерних вибухів і про експерименти з високовибуховими речовинами.

30 березня 2015 в Лозанні (Швейцарія) відбулася координаційна зустріч міністрів закордонних справ країн «шістки» і почався новий раунд переговорів з Іраном, дискусії тривали вночі. Росію за відсутності глави МЗС РФ Сергія Лаврова, який покинув Лозанну 30 березня через заплановані раніше переговорів, представляє заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков.

Нічні двосторонні консультації щодо іранської ядерної програми в Лозанні до прориву не привели. Основний невирішеною проблемою залишається питання про скасування санкцій.

Зокрема, Іран додав до своїх вимог отримання гарантій США про скасування односторонніх американських санкцій. До останнього часу на переговорах у форматі «шістки» в Лозанні мова йшла тільки про скасування санкцій Ради Безпеки ООН. США вводили санкції без консультацій з країнами-членами Радбезу ООН, тому скасовувати їх Вашингтон також має самостійно.

Представники Тегерана наполягають на тому, щоб після досягнення всеосяжної угоди щодо ядерної програми Ірану односторонні американські санкції були скасовані паралельно з санкціями Радбезу ООН.

Захід у свою чергу вимагає від Ірану заморозити на 15 років ядерні дослідження, що не влаштовує Тегеран.

Втім, учасники переговорів не втрачали надію вийти на підписання угоди в ніч на 1 квітня. Спочатку сторони домовилися, що 31 березня – крайній термін для узгодження політичних рамок угоди. Після цього учасники переговорів повинні перейти до узгодження технічних аспектів.

В ході прес-конференції 31 березня Лавров зазначив, що «перспективи нового раунду переговорів непогані, я б навіть сказав хороші».

Також глава МЗС виступив за якнайшвидше зняття санкцій Радбезу ООН проти Ірану після досягнення домовленостей з Іраном.

Сергій Лавров наголосив: «Сенс на практиці повинен полягати в тому, що санкції повинні перестати діяти і не повинні більше заважати розвитку законної торгово-економічної діяльності між Іраном і його зарубіжними партнерами».

Глава МЗС Ірану Мохаммад Джавад Заріф також заявив про досягнення певного результату і висловив сподівання, що вранці почнеться робота по закріпленню домовленостей на папері.

Делегат США на переговорах Ірану і «шістки» не підтверджує заяви про те, що по всіх ключових аспектах врегулювання навколо іранської ядерної програми досягнуті принципові домовленості.

Після того як президент Туреччини Реджеп Ердоган назвав нетерпимим прагнення Ірану домінувати в регіоні, кваліфікував конфлікт в Ємені як «сектантський» і закликав Іран «змінити свою точку зору», що має проявитися у виведенні «своїх збройних сил в Ємені, а також у Сирії та Іраку», стало очевидно, що у взаєминах між Анкарою і Тегераном назріває політичний скандал. Голова комітету з національної безпеки та іноземній політиці іранського парламенту Мансур Хакікат-пур закликав Ердогана, який називав колись Іран «своїм другим домом», по-перше, «взяти свої слова назад і переглянути свою поведінку», оскільки «Туреччину саму звинувачують у підтримці терористичних організацій, таких як ІГІЛ». А по-друге, утриматися від візиту в Тегеран, який був намічений на перші числа квітня. МЗС Ірану викликав повіреного в справах Туреччини для пояснень висловлювань турецького президента.

Ємен став яблуком розбрату між сусідами. МЗС Ірану розцінив повітряні удари по Ємену як «військову агресію, яка лише посилить кризу в країні», а Анкара заявила про готовність надавати Саудівської Аравії і її союзникам «логічну підтримку і співпрацю по лінії розвідок». Але хаотична ситуація на Близькому Сході настільки стрімко змінює розклад сил в регіоні, що буває складно передбачити наміри того чи іншого гравця, виявити справжню мотивацію дій і логіку. Намагаючись виступити в єменському кризі на стороні Ер-Ріяда, Анкара фактично прагне, як вважає Independent, вписатися в «несподіваний альянс» Саудівській Аравії та Ізраїлю, з яким у Туреччині зіпсовані відносини. На думку британської газети, «енергійним стимулом для зближення ізраїльтян і саудитів стало бажання президента США Барака Обами вести переговори щодо ядерної програми Ірану, а також обмежене співробітництво Вашингтона і Тегерана в боротьбі з ІГІЛ».

Так позначені головні контури заплутаної системи альянсів на Близькому Сході: Єгипет, який не бажає ускладнень з Ізраїлем, планує стати для Саудівської Аравії важливим союзником. Анкара непомітно ще більше зближується з Москвою і віддаляється від Вашингтона. А останній налагоджує тактичний альянс з Тегераном, який виступає проти Ер-Ріяда, тоді як Ізраїль, якщо судити за багатьма ознаками, в ситуації ускладнення відносин з США готується вступити в більш активні контакти з Росією.

На порядку денному переговорів лишається розгляд таких ключових проблем, як:

- довжина обмежень – ядерна діяльність Ірану має бути суворо обмежена принаймні на 10 років. Після цього Іран вимагає, щоб всі обмеження були зняті, але група «шести» зазначає, що це буде здійснено ще протягом 5 років.

- зменшення санкцій – Іран хоче цього відразу після підписання угоди. Інша сторона говорить, що вони мають ослаблюватись поетапно, а обмеження імпорту технологій та матеріалів, пов’язаних з ядерною програмою залишаться ще на багато років.

- недотримання – США та їх європейські союзники хочуть створити механізм, який би дозволив відразу повернути санкції і дію в разі недотримання Іраном домовленостей. Противником цього виступає Росія.

- центрифуги – Іран хоче розвивати передові центрифуги, які можуть збагатити уран швидко і у великій кількості.

Список використаних джерел та літератури:

1. Iran nuclear talks deadline extended [Електронний ресурс] / BBC News. – 2015. – April, 1. – Режим доступу: http://www.bbc.com/news/world-middle-east-32125862

2. Joint Plan of Action [Електронний ресурс] / European Union External Action. – Geneva: 2013, - November, 24. – Режим доступу: http://eeas.europa.eu/statements/docs/2013/131124_03_en.pdf

3. Лавров призвал снять санкции с Ирана [Електронний ресурс] / НТВ Новости. – 2015. – 1 апреля. Режим доступу: http://www.ntv.ru/novosti/1386478/

4. Резолюции Совета Безопасности ООН [Електронний ресурс] / Официальный сайт ООН. Комитет Совета Безопасности. – Режим доступу: http://www.un.org/russian/sc/committees/1737/resolutions.shtml

5. США опровергли достижение договорённости с Ираном по всем ключевым вопросам [Електронний ресурс] / ИА REGNUM. – 2015. – 1 апреля. – Режим доступу: http://www.regnum.ru/news/1910821.html

6. Ядерная программа Ирана [Електронний ресурс] / Иформационное агентство России ТАСС. – 2014. – 29 августа. – Режим доступу: http://tass.ru/info/1408136

Дата добавления: 2015-08-29