Вплив світла на життєдіяльність людини вивчений досить добре. Воно впливає не лише на функцію зору, а й на діяльність організму в цілому: посилюється обмін речовин, збільшується поглинання кисню і виділення вуглекислого газу. Відомий сприятливий вплив природного освітлення на скелетну мускулатуру.
Недостатня або надмірна освітленість, нерівномірність освітлення в полі зору втомлює очі, призводить до зниження продуктивності праці; при цьому зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Надмірна яскравість джерел світла може спричинити головний біль, різь в очах, розлад гостроти зору; світлові відблиски — тимчасове засліплення.
Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість. До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.
Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків – і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:
створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;
не повинно бути засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;
забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;
не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);
повинен бути достатній, для розрізнення деталей, контраст поверхонь, що освітлюються;
не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);
повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути природним, штучним і суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.
4.1.2 Вимоги до магнітних випромінювань
При організації робочого місця для праці з ПК необхідно дотримуватись таких норм:
- по можливості, варто придбати рідкокристалічний монітор, оскільки його випромінювання значно менше, ніж у поширених моніторів (монітор з електронно-променевою трубкою);
- при покупці монітора необхідно звернути увагу на наявність сертифіката;
- системний блок і монітор повинен знаходитися якомога далі від вас;
- не залишайте комп'ютер включеним на тривалий час якщо ви його не використовуєте, хоча це і прискорить знос комп'ютера, але здоров'я корисніше. так само, не забудьте використовувати «сплячий режим» для монітора;
- у зв'язку з тим що електромагнітне випромінювання від стінок монітора набагато більше, постарайтеся поставити монітор в кут, так що б випромінювання поглиналося стінами. особливу увагу варто звернути на розстановку моніторів в офісах;
- по можливості скоротіть час роботи за комп'ютером і по частіше переривайте роботу;
- комп'ютер повинен бути заземлений. якщо ви придбали захисний екран, то його теж слід заземлити, для цього спеціально передбачений провід на кінці якого перебувати металева прищіпка (не чіпляє її до системного блоку).
4.1.3 Організація робочого простору
Робоче місце – це зона простору, що оснащена необхідним устаткуванням, де відбувається трудова діяльність одного працівника чи групи працівників.
Раціональне планування робочого місця має забезпечувати: найкраще розміщення знарядь і предметів праці, не допускати загального дискомфорту, зменшувати втомлюваність працівника, підвищувати його продуктивність праці. Площа робочого місця має бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів і не відчував незручності під час виконання роботи. Важливо мати також можливість змінити робочу позу, тобто положення корпуса, рук, ніг. Проте доцільно виключати або мінімізувати всі фізіологічно неприродні і незручні положення тіла.
Проведені дослідження показують, що при раціональній організації робочих місць продуктивність праці зростає знати на 15-25%.
Гігієнічні вимоги визначають умови життєдіяльності і працездатності людини у процесі взаємодії з технікою і середовищем; показниками є рівень освітлення, температура, вологість, шум, вібрація, токсичність, загазованість тощо.
Антропометричні вимоги визначають відповідність конструкцій техніки антропометричним характеристикам людини (зріст, розміри тіла та окремі рухові ланки). Показниками е раціональна робоча поза, оптимальні зони досягнення, раціональні трудові рухи.
Фізіологічні та психофізіологічні вимоги визначають відповідність техніки і середовища можливостям працівника щодо сприйняття, переробки інформації, прийняття і реалізації рішень.
Організація робочого місця передбачає:
- правильне розміщення робочого місця у виробничому приміщенні;
- вибір ергономічно обґрунтованого робочого положення, виробничих меблів з урахуванням антропометричних характеристик людини;
- раціональне компонування обладнання на робочих місцях;
- урахування характеру та особливостей трудової діяльності.
Загальні принципи організації робочого місця:
на робочому місці не повинно бути нічого зайвого. Усі необхідні для роботи предмети мають бути поряд із працівником, але не заважати йому;
ті предмети, якими користуються частіше, розташовуються ближче, ніж ті предмети, якими користуються рідше;
предмети, які беруть лівою рукою, повинні бути зліва, а ті предмети, які беруть правою рукою – справа;
якщо використовують обидві руки, то місце розташування пристосувань вибирається з урахуванням зручності захоплювання його двома руками;
робоче місце не повинно бути захаращене;
організація робочого місця повинна забезпечувати необхідну оглядовість.
Також треба дотримуватися таких правил:
приступаючи до роботи на комп'ютері, необхідно оглянути робоче місце і переконатися у відсутності видимих пошкоджень обладнання;
монітор повинен бути встановлений прямо перед користувачем, на відстані 60-70 см. при роботі неприпустимі повороти голови або корпусу тіла користувача;
не рекомендується розташовувати монітор близько яскравого джерела світла; на моніторі не повинно бути відблисків, сильного контрасту з зовнішньому освітленням;
робочий стіл і посадочне місце повинні мати таку висоту, щоб рівень очей користувача знаходився на рівні або трохи вище центру монітора;
висота стільця повинна бути такою, щоб при правильній установці монітора щодо рівня очей, ноги користувача були на підлозі, а при необхідності слід встановити підставку. Сидіти слід вільно, без напруги, не сутулячись і не облокачіваясь на спинку стільця;
тулуб користувача повинно знаходитися від столу на відстані 15 - 16 см;
клавіатура повинна бути розташована прямо перед користувачем і на такій висоті, щоб пальці рук розташовувалися на ній вільно, без напруги, а кут між плечем і передпліччям складав 100-110 градусів;
щоб уникнути надмірних навантажень на кисть при тривалій роботі з клавіатурою бажано обладнати робоче місце кріслом з підлокітниками, рівень висоти яких, заміряний від статі, збігається з рівнем висоти розташування клавіатури;
при роботі з мишею рука не повинна перебувати у висячому положенні. Лікоть або зап'ясті повинні мати тверду опору. Провід миші повинен лежати вільно;
всі живлять дроти і сполучні кабелі повинні розташовуватися з заднього боку комп'ютера і периферійних пристроїв. Їх розміщення в робочій зоні користувача неприпустимо;
у приміщенні, де знаходиться комп'ютер, не можна перебувати у верхній і вологому одязі;
з метою пожежної безпеки не можна їсти і пити поряд з комп'ютером.
4.1.4 Вимоги до електробезпеки
При роботі з ПК застосовують апарати та обладнання, в яких використовується електроенергія, тому питання електробезпеки є актуальним. При експлуатації обладнання потрібно дотримуватися вимог і правил “правила охорони обчислювальних машин”, “Правила техніки і безпеки при експлуатації електроустановок”, затверджено наказом Держнаглядохоронпраці від 10 лютого 1999 року №21.
Потрібно завжди пам’ятати, що однією з особливостей електричного струму є те, що частини устаткування найчастіше нерухомі, і людина думає, що воно не принесе ніякої шкоди тому, що нерухоме устаткування не мають високої температури, видимого випромінення, тому аналізатори не фіксують небезпеку, що насправді існує.
Для того, щоб зменшити кількість винєкнення нєсчасних випадків уражєних електричним струмом потрібно провести основні заходи:
Для забезпечення безпеки єлєктроспоживачів варто застосовувати до 42 В: у приміщеннях з підвищеною небезпекою – 36 В, в особливо небезпечних – 12 В. Потрібно завжди пам’ятати, що небезпечного електроструму не існує, навіть при ураженні 12 В, якщо напруга діє на безпосередньо важливі нервові вузли, керування якими в організмі людини здійснюється електричними сигналами дуже малих напруг.
При порушенні ізоляційного провода може призвести до летальних випадків, тому контроль ізоляції є необхідним заходом, що попереджує небезпеку ураження електричним струмом.
Усі електроприлади які знаходяться в приміщенні згідно з ДНАОП 0.00-1.21-98 повинні бути заземленні за допомогою нульового захисного провідника. Використання нульового робочого як нульового захисного провідника забороняється. Усі елєктроприймачі які використовуються в приміщенні, повинні підключатися до електромережі тільки за допомогою справних штепсельних з’єднань і електроризеток заводського виготовлення.
При здійснені трудової діяльності в приміщенні виникає також електростатистичне поле, воно виникає за рахунок тертя: килими, ліноліуми, лаковані покриття, одяг із синтетичної тканини, взуття. Також джерелом електростатичного поля є відеотермінали (ВДТ). Напруженість електростатистичного поля залежно від типу ВДТ коливається від 8 до 75 кВ/м. Відповідно до ГОСТ12.1.045-84”ССБТ.
Для досягнення зниження електрики та її небезпечних проявів здійснюються такі заходи:
– застосуванням електропровідності поверхні шляхом підтримки у приміщенні з ВДТ відносної вологості на рівні 40-60 %;
застосуванням іонізації повітря нейтралізаторами статистичної електрики;
– застосуванням у приміщенні з ВДТ підлоги з анти статистичними лінолеумом і проведенням вологого прибирання;
– періодично при вимкненому комп’ютері протирати ледве змоченою мильним розчином бавовняною ганчіркою пил з поверхонь апаратури.
4.1.5 Вимоги до пожежної безпеки
Оскільки пожежа являє собою процес неконтрольованого горіння, то контроль за процесами, які сприяють умовам її виникнення, є основним інструментом запобігання пожежі.
На території підприємства це досягається попередженням створення горючого середовища та утворення в ньому джерел загоряння. Система запобігання пожежі має забезпечувати контроль горючого середовища, речовин і матеріалів, джерел теплової енергії та їхньої взаємодії з горючими речовинами та матеріалами.
Оцінка пожежонебезпечних властивостей речовин і матеріалів передбачає визначення комплексу показників, вибір яких залежить від агрегатного стану речовини (матеріалу) та умов їхнього використання. Номенклатура показників та їхнє визначення й застосування для характеристики вибухопожежонебезпеки речовин і матеріалів приймається за ГОСТ 12.1.044-89. Дані про пожежонебезпечні властивості мають подаватися для всіх речовин, матеріалів, сумішей тощо, які застосовуються на виробничому об'єкті, з урахуванням особливостей і параметрів технологічних процесів. При відсутності таких параметрів їх визначають дослідним шляхом на установках, які пройшли атестацію на право отримання експериментальних даних, або за допомогою стандартизованих розрахункових методів.
Аналіз пожежної небезпеки технологічних процесів включає:
- оцінку пожежної небезпеки речовин і матеріалів, які використовуються в технологічному процесі;
- вивчення технологічного процесу з метою визначити обладнання, ділянки або місця зосередження горючих матеріалів або можливого утворення парогазових горючих сумішей;
- визначення можливості утворення в горючому середовищі джерел загоряння;
- моделювання різноманітних варіантів аварій, шляхів розповсюдження пожежі та вибір проектної аварії;
- розрахунок категорії приміщень, будівель, установок за вибухопожежною і пожежною небезпекою;
- визначення складу систем попередження пожежі та протипожежного захисту технологічних процесів;
- розробку заходів підвищення пожежної безпеки технологічних процесів і окремих їхніх ділянок.
До заходів зниження наслідків пожежі належать:
обмеження розтікання горючих рідин;
зменшення інтенсивності випаровування горючих рідин;
аварійний злив горючих рідин у аварійні ємності;
установлення вогнеперешкоджувачів;
обмеження маси небезпечних речовин при зберіганні та в технологічних апаратах;
водяне зрошення технологічних апаратів;
винесення пожежонебезпечного обладнання до ізольованих приміщень;
установлення в технологічному обладнанні швидкодіючих відмикаючих пристроїв;
обмеження розповсюдження пожежі за допомогою протипожежних відстаней і перешкод;
застосування вогнезахисних фарб та покриттів;
захист технологічних процесів, обладнання та окремих приміщень установками пожежогасіння;
застосування пожежної сигналізації;
навчання персоналу способам ліквідації аварій та діям у разі пожежі;
створення умов для найшвидшого введення в дію підрозділів пожежної охорони шляхом улаштування під'їзних шляхів, пожежних водоймищ та зовнішнього протипожежного водогону.
4.1.6 Вимоги до режиму праці і відпочинку
При організації праці, пов'язаної з використанням ПК, для збереження здоров'я працюючих, запобігання професійним захворюванням і підтримки працездатності передбачаються внутрішньо змінні регламентовані перерви для відпочинку.
Внутрішньозмінні режими праці й відпочинку містять додаткові нетривалі перерви в періоди, що передують появі об'єктивних і суб'єктивних ознак стомлення й зниження працездатності.
При виконанні робіт, що належать до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з ПК слід вважати таку, що займає не менше 50% робочого часу. Впродовж робочої зміни мають передбачатися:
перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);
перерви для відпочинку й особистих потреб (згідно із трудовими нормами);
додаткові перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням
особливостей трудової діяльності.
За характером трудової діяльності розрізняють три професійні групи, згідно з діючим класифікатором професій:
- розробники програм інженери-програмісти) виконують роботу переважно з відеотерміналом та документацією при необхідності інтенсивного обміну інформацією з ЕОМ і високою частотою прийняття рішень. Робота характеризується інтенсивною розумовою творчою працею з підвищеним напруженням зору, концентрацією уваги на фоні нервово-емоційного, концентрацією уваги на фоні нервово-емоційного напруження, вимушеною робочою позою, загальною гіподинамією, періодичним навантаженням на кисті верхніх кінцівок. Робота виконується в режимі діалогу з ПК у вільному темпі з періодичним пошуком помилок в умовах дефіциту часу;
- оператори електронно-обчислювальних машин виконують роботу, пов'язану з обліком інформації, одержаної із ВДТ за попереднім запитом, або тієї, що надходить з нього, супроводжується перервами різної тривалості, пов'язана з виконанням іншої роботи й характеризується напруженням зору, невеликими фізичними зусиллями, нервовим напруженням середнього ступеня та виконується у вільному темпі;
- оператор комп'ютерного набору виконує одноманітні за характером роботи з документацією та клавіатурою і нечастими нетривалими переключеннями погляду на екран дисплея, з введенням даних з високою швидкістю. Робота характеризується як фізична праця з підвищеним навантаженням на кисті верхніх кінцівок на фоні загальної гіподинамії з напруженням зору (фіксація зору переважно на документи), нервово-емоційним напруженням.
Правилами встановлюються такі внутрішньозмінні режими праці та відпочинку при роботі з ПК при 8-годинній денній робочій зміні в залежності від характеру праці:
- для розробників програм із застосуванням ПК слід призначати регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи за ПК;
- для операторів із застосуванням ПК слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожні дві години;
- для операторів комп'ютерного набору слід призначати регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 10 хвилин після кожної години роботи за ПК.
У всіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють застосувати регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з ПК не повинна перевищувати 4 години.
При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватися в перші 8 годин робота аналогічно перервам при 8-годинній робочій зміні, а протягом останніх 4-х годин роботи, незалежно від характеру трудової діяльності, через кожну годину тривалістю 15 хвилин.
Для зниження нервово-емоційного напруження, втомлення зорового аналізатора, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втомі доцільно деякі перерви використовувати для виконання комплексу вправ, які наведені у Державних санітарних правилах і нормах роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПІН 3.3.2.007–98.
4.2 Практична частина
Проаналізуємо умови праці техніка-програміста. Робоче приміщення має наступні характеристики: довжина приміщення 9 м, ширина 4 м і висота 5 м. Отже, площа приміщення складає 36 м2, а об’єм – 180 м3.
Для забезпечення оптимальних умов праці необхідне дотримання відповідності наступних параметрів: параметрів мікроклімату (температури, вологості, якісного складу повітря) нормативним значенням, достатнє освітлення. Умови експлуатації обчислювальної техніки накладають ряд умов на параметри мікроклімату, оскільки перегрівши апаратуру може привести до виходу її з ладу.
Велике значення має оптимальне планування робочого місця і раціональний режим праці і відпочинку.
Для даного робочого місця і виробничого приміщення характеристика умов праці приведена в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 – Опис робочого місця
Параметри мікроклімату в теплий період року | Загальне освітлення,Е, лк | Тривалість зосередженого спостереже-ння, % | |||||
Температура, °С | Швидкість повітря, м/с | Вологість повітря, % | |||||
0,1 | |||||||
Рівень шуму, дБ А | Характеристика приміщень, м | Кількість | |||||
Довжина | Ширина | Висота | Приміщень | Робочих місць | |||
5,0 | |||||||
4.2.1 Оцінка категорії важкості праці
Категорія важкості характеризує стан організму людини, яке формується впливом умов праці. Кожен виробничий елемент умов праці Хі на робочому місці отримує бальну оцінку від 1 до 6, якщо він впливає на працівника впродовж всього робочого часу. У тих випадках, коли він впливає на працівника не повний робочий день, а лише частково, елемент оцінюється його тривалістю.
Згідно індивідуального завдання температура повітря складає 24 °С, тоді відповідно таблиці 4.2 оцінка факторів умов праці складає 3 бали. Таким чином визначаємо бали для кожного іншого чинника. У таблиці 4.2 приведені бали для кожного чинника відповідно індивідуального завдання.
Таблиця 4.2 – Оцінки чинників важкості праці в балах
Чинник | Коефіцієнт чинника |
Температура | |
Швидкість повітря | |
Вологість повітря | |
Рівень шуму | |
Загальна освітленість | |
Тривалість зосередженого спостереження |
Інтегральну бальну оцінку важкості праці Іm1 на конкретному робочому місті можна визначити по формулі (4.1):
Іт1 = 10 
, (4.1)
де Хоп – елемент умов праці, яка отримала найбільшу оцінку;
– середній бал всіх активних елементів умов праці окрім того, що визначає Хоп, який визначається по формулі (4.2):
– сума всіх елементів окрім того, що визначає Хоп (коефіцієнт чинника відповідно таблиці 4.1);
n – кількість врахованих елементів умов праці.
Елементом умов праці, яка отримала найбільшу оцінку, в даних умовах приймаємо температуру: Хоп = 3. Середній бал всіх активних елементів умов праці окрім того, що визначає Хоп за формулою (4.2):
Інтегральну бальну оцінку важкості праці визначаємо по формулі (4.1):
Іт1 = 10 
= 41
Залежність категорії важкості праці від величини інтегральної бальної оцінки наведена в таблиці 4.3.
Таблиця 4.3 – Залежність категорії важкості праці від величини інтегральної бальної оцінки
Категорія важкості праці | Діапазон інтегральної бальної оцінки |
І | До 18 |
ІІ | 19 … 33 |
ІІІ | 34 … 45 |
ІV | 45,7 … 53,9 |
V | 54 … 59 |
VI | Понад 59,1 |
Відповідно таблиці 4.3 приймаємо інтегральну бальну оцінку 41 балів, яка відповідає ІІІ категорії важкості праці.
Інтегральна бальна оцінка важкості роботи дає можливість визначити вплив умов роботи на працездатність людини. Для цього спочатку визначається рівень стомлення по формулі (4.3):
де Y – рівень стомлення, умовні одиниці;
15,6 і 0,64 – коефіцієнт регресії.
По формулі (4.3) отримаємо:
Працездатність людини визначається як величина протилежна стомленню по формулі (4.4):
де R – працездатність людини, умовні одиниці.
Розрахуємо працездатність по формулі (4.4):
4.2.2 Оздоровлення повітря робочої зони
Кліматичні умови є важливим чинником надійної роботи засобів обчислювальної техніки і високої працездатності обслуговуючого персоналу.
Вимоги до параметрів мікроклімату і чистоти повітря встановлені ГОСТ 12.1.055-88 ССБТ «Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги».
Розрахунок вентиляції виробничого приміщення здійснюється залежно від кількості тих, що працюють.
Необхідна кількість повітря (м3/ч), яка забезпечує відповідність параметрів повітря робочої зони нормованим значенням, визначається по формулі (4.5):
де 
– нормативна кількість повітря на того, що одного працює, яке залежить від питомного об’єму приміщення, м3/(час*чол.);
N – кількість тих, що працюють.
Питомний об’єм приміщення Vn (м3/чол.), визначається по формулі (4.6):
Vn = V/N, (4.6)
де V – об’єм приміщення, м3.
Величина нормативної кількості повітря V’ визначається по таблиці 4.4 (НПАОП 0.00-1.31-99).
Таблиця 4.4 – Вентиляція приміщень для ПЕВМ
Об’єм приміщення на того, що одного працює, м3/чол. | Об’єм вентиляційного повітря, м3/ч. |
20 – 40 | Не менше 20 |
У 3 приміщеннях відсутні джерела виділення шкідливих речовин, працюють 9 операторів ПЕВМ. Розміри 1 приміщення в метрах:
А∙В∙Н = 9*4*5 = 180 м3.
Визначуваний вільний об’єм 1 приміщення:
V = А*В*Н * 0,85 = 180*0,85 = 153 м3.
Оскільки 3 приміщення тоді вільний об’єм 3 приміщень буде рівний 459 м3.
Питомний вільний об’єм складає:
Нормована кількість повітря на одну людину по таблиці 4.4 складає 20 
За формулою 4.5 визначимо необхідну кількість повітря (м3/ч), яка забезпечує відповідність параметрів повітря робочої зони нормованим значенням.
У розрахованій системі, в якій використовується вентиляція з об’ємом повітря 20 
відбувається зниження температури до норми. Чинник умов праці – температура, отримає оцінку в два бали.
4.2.3 Захист від шуму та вібрації
Рівень шуму у приміщені, розміри якого згідно індивідуального завдання а = 9; b = 4; h = 5; 54 дБ А.
Підлога у приміщені – лінолеум (5мм), стіни – штукатурка акустична (10мм), стеля – штукатурка акустична (10мм).
Коефіцієнт поглинання для лінолеуму складає 0,03, для акустичної штукатурки – 0,11.
Звукопоглинання приміщення визначається за формулою (4.7):
де 
– площа і-тої поверхні;
– коефіцієнт поглинання і-тої поверхні.
Тобто за формулою (4.7) маємо:
(4.7)
де а – довжина приміщення;
b – ширина приміщення;
h – висота приміщення;
α – коефіцієнт поглинання стін;
β – коефіцієнт поглинання стелі;
γ – коефіцієнт поглинання підлоги.
Визначаємо за формулою (4.7) звукопоглинання приміщення після акустичної обробки. При цьому коефіцієнт поглинання після акустичної обробки стін та стелі звукопоглинаючим матеріалом складає 0,9.
Зниження рівня шуму визначається за формулою (4.8):
(4.8)
Дата добавления: 2015-09-28; просмотров: 24 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |