Проблема екологічної обстановки стоїть дуже гостро, особливо в технологічно розвинутих країнах. Біосфера має великі екологічні резерви та значні адаптаційні властивості, однак, вони не безмежні.

Проблема екологічної обстановки стоїть дуже гостро, особливо в технологічно розвинутих країнах. Біосфера має великі екологічні резерви та значні адаптаційні властивості, однак, вони не безмежні. Деякі впливи людини на природу призводять до дуже негативних наслідків, з якими екологічні системи не можуть впоратися. До таких впливів слід віднести забруднення природного середовища хімічними сполуками, не властивими природі (їх називають ксенобіотичними речовинами); порушення геохімічних циклів; нераціональну, надміру інтенсивну експлуатацію природних ресурсів, що підриває здатність природи до самовідтворення цих ресурсів.

Серед багатьох факторів, які негативно впливають на біосферу, є електромагнітні поля (ЕМП) техногенного походження. До них відносяться телевізійні та радіолокаційні станції, побутове обладнання – мікрохвильові печі, мобільний зв’язок, телевізори і т.д. Хоча численними дослідами доказана біологічна активність магнітних полів, однак, питання про механізм біологічної дії магнітного поля залишається предметом дискусій. В обгрунтуванні Міжнародної наукової програми ВООЗ з біологічної дії ЕМП (1996-2005 рр.) сказано: "Медичні наслідки, такі, як захворювання раком, зміна в поведінці, втрата пам’яті, хвороби Паркінсона і Альцгеймера, СНІД, дитячий синдром раптової смерті та інші стани, в тім числі підвищення рівня самогубств, є результатом дії ЕМП".

Значення хімії у вирішенні екологічних проблем надзвичайно велике: вдосконалення апаратури, яка запобігає забрудненню повітря та води; розробка нових процесів одержання речовин, яка передбачає зменшення відходів; створення екологічно безпечніших видів палива, засобів захисту рослин; опріснення води; вирішення проблем, пов’язаних з радіоактивними відходами.

Оскільки екологічні проблеми мають у своїй основі переважно хімічну природу і у розв’язанні багатьох із них використовуються хімічні засоби і методи, знання в галузі хімії виконують особливу роль: вивчаючи склад, будову і властивості речовин, хімія може дати відповідь, як себе поводить та чи інша речовина в атмосфері, грунті, водному середовищі, які впливи виявляє вона і продукти її перетворень на біологічні системи; розкриваючи механізми біогеохімічних процесів в природному кругообізі елементів, хімія сприяє вирішенню задач найприроднішого і "безболісного" входження промислового виробництва в природні цикли, робить його частиною будь-якої екосистеми; використовуючи різноманітні методики хіміко-аналітичного контролю стану об’єктів довкілля або якості готової продукції ряду галузей промисловості (хімічної, нафтохімічної, мікробіологічної, фармацевтичної), хімія дозволяє одержувати інформацію, необхідну для наступного прийняття рішень стосовно запобігання потрапляння шкідливих речовин на підконтрольні об’єкти, очистці цих об’єктів, способах їх захисту тощо.

- подвійна роль хімії – вона, з одного боку, служить людині, а з другого – призводить до порушення біогеохімічних процесів при нерозумному використовуванні її досягнень людиною;

- вплив окремих хімічних елементів та їх сполук на живі організми;

- технологічна недосконалість виробництва, пов’язана з багатостадійністю хімічних процесів, накопиченню відходів, появленню побічних продуктів, потраплянню шкідлиівих речовин в природне середовище.

«Зелена хімія – відкриття, розробка та використання хімічних продуктів та процесів, які зменшують або виключають використання та утворення шкідливих речовин». Визначення прямо вказує на необхідність урахування можливих негативних явищ ще на стадії створення нових сполук, про що раніше дослідники часто не задумувалися. Поль Анастас та Джон Корнер сформулювали 12 принципів «зеленої» хімії, які стали нині класичними. Ці принципи, які розкривають практичні аспекти визначення ІЮПАК, наводяться нижче.

·Запобігання (краще не допускати утворення відходів, ніж займатися їх переробкою або знищенням).

·Раціональне (ефективне) використання вихідних реагентів (методи синтезу повинні розроблятися таким чином, щоб у склад кінцевого продукту входило якомога більше атомів використовуваних вихідних реагентів).

·Зниження загрози процесів і продуктів синтезу (у всіх можливих випадках потрібно прагнути до використання або синтезу речовин, нетоксичних або малотоксичних для людини та навколишнього середовища).

·Конструювання «зелених» матеріалів (технології повинні забезпечувати створення нових матеріалів із найкращими функціональними характеристиками та мінімальною токсичністю).

·Виключення використання небезпечних допоміжних реагентів (слід по можливості уникати використання у процесі синтезу допоміжних реагентів (розчинників, екстрагентів і т.д.): якщо це можливо, ключовим є параметр токсичності).

·Енергозбереження (слід сповна враховувати економічні та екологічні наслідки, пов’язані із затратами енергії в хімічних процесах: бажано здійснювати процеси синтезу при кімнатній температурі та нормальному атмосферному тиску).

·Використання відновлюваної сировини (у більшості випадків, коли це технічно можливо та економічно вигідно, слід віддавати перевагу відновлюваній сировині).

·Зменшення числа проміжних стадій (потрібно мінімізувати або зовсім відмовитися від непотрібних проміжних стадій (блокуючі групи, протектори, проміжні модифікатори фізичних та хімічних процесів), оскільки проміжні стадії зазвичай поєднанні з додатковими відходами та збільшенням кількості реагентів, які використовуються).

·Використання каталітичних процесів (каталітичні процеси з максимально можливою селективністю прийнятніші стехіометричних реакцій).

·Біорозклад (потрібно прагнути до легкого біорозкладу вихідних та отриманих із них продуктів, які не призводять до небезпечних для навколишнього середовища сполук).

·Забезпечення аналітичного контролю в реальному часі (для попередження утворення небезпечних відходів потрібно розвивати аналітичні методи, які забезпечують можливості моніторингу та контролю в реальному часі).

·Попередження можливості аварій (хімічні сполуки, які використовуються у технологічних процесах, повинні бути присутні в формах, які мінімізують можливість хімічних аварій, таких, як викиди сильнодіючих отруйних речовин, вибухи, пожежі).

ЗМІСТ

1. Проблема екологічної обстановки

2. Значення хімії у екологічних проблемах

3. «Зелена хімія»

Література:

1. Баран Б.А. Фізико-хімічне обгрунтування дії магнітного поля на водні розчини для розробки систем техногенно-екологічної безпеки. Дис. … д-ра хім. наук: 21.06.01. – Хмельницький, 2006. – 326 с.

2. Курик М.В., Курик А.М. Триединство воды // Квантовая Магия. – 2005. – Т.2. – Вып. 1. – с. 1166-1175.

3. Перепелиця О.П. Екохімія та ендоекологія елементів: Довідник з екологічного захисту. К.: НУХТ, Екохім, 2004. – 736 с.

­

Роль хімії у розв’язанні екологічних проблем

Дата добавления: 2015-08-29