Стаття 81. Право власності на землю громадян

Стаття 81. Право власності на землю громадян

2. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

3. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Стаття 132. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки

1. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

2. Угоди повинні містити:

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

е) договірну ціну;

є) права та обов'язки сторін;

ж) кадастровий номер земельної ділянки;

з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

3. Додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження земельної ділянки приватної власності, є державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується (або відчужувалась).

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ
Н А К А З
Про затвердження Класифікації видів
цільового призначення земель

КЛАСИФІКАЦІЯ
видів цільового призначення земель

I. Загальні положення

1.1. Класифікація видів цільового призначення земель
(далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України
(2768-14), Закону України "Про землеустрій" (858-15) та
Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008
N 224 (224-2008-п).

1.2. Код та цільове призначення земель застосовуються для
забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового
призначення у державному земельному кадастрі.

1.4. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового
призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом,
екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами
забудови, типами особливо цінних об'єктів.

II. Класифікація видів
цільового призначення земель

------------------------------------------------------------------

| Код КВЦПЗ | Назва | Код розділу |

|---------------------| | КВЕД |

| Розділ |Підрозділ | | (va375202-05) |

|----------+----------+-----------------------+------------------|

|Секція A | |Землі | |

| | |сільськогосподарського | |

| | |призначення | |

| | | | |

| |01.05 |Для індивідуального | |

| | |садівництва | |

| | | | |

| |01.06 |Для колективного | |

| | |садівництва | |

Задача 12

Стаття 1217. Види спадкування

1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218. Склад спадщини

1. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1222. Спадкоємці

1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Стаття 1223. Право на спадкування

1. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

2. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

3. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стаття 1225. Спадкування права на земельну ділянку

1. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Задача 13

Стаття 78. Зміст права власності на землю

1. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

2. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності

1. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

2. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.татт

Земельний кодекс

Стаття 25. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій

1. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

2. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

3. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

4. Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).

5. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

6. При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

7. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.

Розміри земельних ділянок, що виділяються для працівників державних та комунальних закладів, підприємств і організацій культури, освіти та охорони здоров’я та пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

{Пункт "б" статті 143 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012}

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

{Пункт "г" частини першої статті 143 в редакції Закону № 1559-VI від 17.11.2009}

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Задача 8

Стаття 3. Члени фермерського господарства

1. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх
батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї,
родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського
господарства, визнають і дотримуються положень Статуту
фермерського господарства. Членами фермерського господарства не
можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором
(контрактом).

2. При створенні фермерського господарства одним із членів
сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього
фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Стаття 7. Порядок надання (передачі) земельних ділянок для
ведення фермерського господарства

1. Для отримання (придбання) у власність або в оренду
земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського
господарства громадяни звертаються до відповідної районної
державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду
земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення
фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування
ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у
них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність,
обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив
діяльності фермерського господарства. До заяви додаються
документи, що підтверджують досвід роботи у сільському
господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному
навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у
сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів
України за поданням центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної аграрної політики. { Частину першу
статті 7 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 3523-VI
(3523-17) від 16.06.2011; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012 } { Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3523-VI (3523-17) від 16.06.2011 }

2. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у
власність або в оренду районна або міська державні адміністрації
або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і
в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною
організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок
Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та
затверджується відповідно до закону.

3. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства
передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із
земель державної або комунальної власності.

4. У разі відмови органів державної влади та органів
місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення
фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду
про задоволення позову є підставою для відведення земельної
ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує
право власності або укладання договору оренди. Відведення
земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після
збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

5. Громадянам України - членам фермерських господарств
передаються безоплатно у власність надані їм у користування
земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена
сільськогосподарського підприємства, розташованого на території
відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які
раніше набули права на земельну частку (пай).

6. Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір,
встановлений у частині 5 цієї статті, передаються громадянам у
приватну власність для ведення фермерського господарства на
підставі цивільно-правових угод.

7. Земельні ділянки надаються громадянам для ведення
фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них
водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих
шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних
систем та інших видів інженерної інфраструктури.

8. Землі лісового і водного фондів, що входять до складу
сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну
власність для ведення фермерських господарств, за винятком
невеликих - до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь
фермерського господарства і невеликих - до 3 гектарів ділянок під
замкненими природними водоймами. Фермерське господарство має право
проводити залісення частини земель та будувати замкнену водойму на
земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його
членові на праві приватної власності.

Дата добавления: 2015-08-29