Свято великодня в структурі дерев`яної композиції.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..2

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА…………………………………………..

СВЯТО ВЕЛИКОДНЯ В СТРУКТУРІ ДЕРЕВ`ЯНОЇ КОМПОЗИЦІЇ.

1.1. Основні обряди великоднього свята та їх символіка.

1.2. Структурні елементи дерев`яної композиції.

2. ТВОРЧА ЧАСТИНА…………………………………………………...

СТВОРЕННЯ ЗАДУМУ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ.

2.1. Пошук композиційного вирішення.

2.2. Виконання власного проекту.

3. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА………………………………………..

ТЕХНОЛОГІЧНІ ЕТАПИ ВИКОНАННЯ МИСТЕЦЬКОГО ТВОРУ.

3.1. Матеріали, техніки, інструменти для виконання дипломної роботи.

3.2. Основні етапи виготовлення мистецького твору.

3.3. Визначення собі вартості затрат на виготовлення дипломного дослідження.

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..

ДОДАТКИ

ВСТУП

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має своїзвичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.

Але звичаї – це не відокремлене явище в житті народу, це – втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв`язана з звичаями народу.

Звичаї народу –це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

Звичаї – це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також мова – це тінайміцнішіелементи, щооб`єднуютьокремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу.

В усіх народів світу існує повір`я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристища, бо він загублений для свого народу.

Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері, щовічностраждаєпитає:

Чити рано до схід-сонця

Богу не молилась?

Читидіточокнепевних

Звичаю не вчила?

Великдень – унікальна історична подія – відрізняє християнство від якої б то не було іншої релігії. Христове Воскресіння – це оновлення людської природи, відтворення людського роду, переживання Царства Божого, що прийшов в силі. У коротких словах «Христос Воскрес!» полягає вся сутність нашої віри, вся твердість нашої надії та сподівання. Ці слова, щорічно незліченну кількість разів повторювані, завжди, тим не менш, вражають наш слух своєю новизною і значенням вищого одкровення. Воскресіння Христа – це найбільша подія в історії.

Актуальність дослідження великодніх традицій обумовлена їх багатогранністю та суспільною значущістю. Основна увага в дослідженнях явищ та процесів, пов'язаних з Великоднім святом, приділяється питанням традиційних елементів даного свята.

Різьба по дереву – це вид декоративно-прикладного мистецтва: зображення, малюнок або візерунок, виконані на дерев'яних виробах. Українські майстри здавна славились мистецтвом мережити дерев’яні вироби. Художньо обробляли предмети побуту, деталі будівель і навіть ходовий транспорт, як то чумацькі вози, сани, предмети упряжі. Скрині, столи, ліжка, миски, тарілки прикрашались орнаментальним різьбленням.

Майстри-різьбярі оздоблювали різьбленням дерев'яні цвинтарні та придорожні хрести, що споруджувалися на роздоріжжях, перехрестях шляхів, коло церков і криниць.

Стан наукового дослідження проблеми:

Об’єкт дослідження – Великодні традиції та обрядові дії українців.

Предмет дослідження –Великодній передзвін у власному мистецькому баченні.

Мета дипломної роботи: розкрити значення Великодніх елементів основних обрядових дій у декоративно-прикладному мистецтві через засоби різьблення по дереву

Відповідно до мети визначено наступні завдання:

- проаналізувати вітчизняні дослідження з проблеми вивчення свята Великодня;

- розкрити зміст основних великодніх обрядів та їх символіки;

- створити задум через роботу над ескізами;

- здійснити пошук композиційного вирішення мистецького твору;

- висвітлити першочерговість виконання проекту;

- підібрати матеріали, техніки, використані інструменти для виконання дипломної роботи;

- визначити етапи виконання дипломної роботи;

- зробити аналіз економічної частини дипломного проекту;

- опрацьований матеріал подати у висновках;

- означити список літератури;

- оформити додатки згідно вимог.

Методологічною основоюроботи є принцип об’єктивності та системності в підході до висвітлення Великодніх обрядових дій та їх символіки на основі комплексного аналізу літератури. Для досягнення мети використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняння і узагальнення, що взаємодоповнюють один одного.

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА…….

Пояснювальна записка має чітку структуру: вступ, в якому розкривається тема, мету та завдання нашої кваліфікаційної роботи, а також обґрунтовується актуальність; теоретичну частину, де опрацьовуємо матеріал, що стосується нашої теми; творчу частину, в якій працюємо над ескізами; технологічну частину, в якій ми описуємо процес виготовлення нашого задуму; економічну частину в якій проводимо розрахунки для визначення собі вартості роботи; висновки; список використаної літератури; додатки.

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

СВЯТО ВЕЛИКОДНЯ В СТРУКТУРІ ДЕРЕВ`ЯНОЇ КОМПОЗИЦІЇ.

1.1. Основні обряди великоднього свята та їх символіка.

Воскресiння та Великдень – цi слова для кожного християнина i кожного українця вiдомi з наймолодших літ. Вони завжди асоцiюються з миром, любов'ю, поцiлунками, спiльною радiстю, а водночас iз запахом свiжоспечених пасок та крашанок, урочистим церковним дзвоном та спiвом "Христос Воскрес", з родиною за столом, з веснянками i гаївками бiля церкви.

Слово «Великдень» прийшло до нас з грецької мови і означає «настання», «позбавлення». У цей день ми святкуємо позбавлення через Христа Спасителя всього людства від рабства диявола і дарування нам життя і вічного блаженства. Як хресною Христовою смертю здійснено наше спокутування, так Його Воскресінням дароване нам вічне життя. З Богослужбових текстів видно, що святкування Воскресіння починається з Великої Суботи. Про це говорить Богослужіння Великої Суботи, а також і проповіді Святих Отців, які в цей день присвячені воскресіння й перемоги.

До святкування Великодня потрібно готуватися заздалегідь. Церква готує віруючих до найголовнішого свята семитижневим постом – часом покаяння і духовного очищення. Великодню радість неможливо пережити у всій повноті, не постив, хоча б і не так строго, як наказують чернечі правила. Якщо ви пробували постити перед Великоднем, то самі можете підтвердити це.

Святкування Великодня починається з участі в пасхальному Богослужінні. Воно абсолютно особливе, відмінне від звичайних церковних служб, дуже «легке» і радісне. У православних храмах, як правило, пасхальна служба починається рівно опівночі, але краще прийти в храм заздалегідь, щоб не опинитися за його порогом – більшість церков в пасхальну ніч переповнені.

На пасхальній літургії всі віруючі намагаються обов'язково причаститися Тіла і Крові Христових. А після того, як закінчиться служба, віруючі «христосуються» – вітають один одного цілуванням і словами «Христос воскрес!».

Прийшовши додому, а іноді прямо в храмі, влаштовують пасхальний бенкет. Протягом пасхального тижня у всіх церквах, як правило, дозволяється будь-якому охочому дзвонити в дзвони. Святкування Великодня продовжується сорок днів – рівно стільки, скільки Христос являвся Своїм учням після Воскресіння.

На сороковий день Ісус Христос вознісся до Бога Отця.

Протягом сорока днів Великодня, а особливо на першому тижні – самої урочистості – ходять один до одного в гості, дарують фарбовані яйця і паски, грають у великодні ігри.

Святкування Великодня в Православній Церкві відрізняється особливою урочистістю. У храмах при відкритих царських вратах протягом усього пасхального тижня Божественні служби здійснюються у світлих вбраннях, причому читання арфі припиняється і чується лише один спів; у всіх співах святої Пасхи повторюється одна радісна преславна пісня про воскреслого Христа і про перемогу Його над пеклом і смертю і нашого позбавлення через Нього від гріха, прокляття і смерті. Протягом усіх семи днів свята дзвін завершує церковне торжество Великодня.^.

Яйце – символ життя, червоний колір – кров Христа, дарував Своїм воскресінням життя вічне.

Походження пофарбованого яйця і його значення між християнами. Звичай вітати, цілувати і обдаровувати один одного червоними яйцями є повчальне спогад про перші учнів та учениця Христових, які в перші дні після воскресіння Господа Спасителя вітали один одного звісткою: «Христос Воскрес!», А віруючі відповідали: «Воістину Воскрес!» - І потім запам'ятовував вітання поцілунком Святий любові. Кажуть, що Марія Магдалина, відправити до Риму після вознесіння Христового для проповідування Євангелія, з'явилася перед імператором Тиберієм (у 334 г.), Піднесла: йому червоне яйце і тут же почала вперед ним проповідь. Головне християни, наслідуючи вчинку Св. Магдалини, ознаменували пам'ять Воскресіння Христа між багатьма священними обрядами, введенням звичаю обдаровувати один одного червоним яйцем. Згодом звичай зробилося загальним в церкви християнської, і яйце стало зображенням Воскресіння Христового і нашого.
Яйце, народившись від птиці, не залишається тим, ніж народилося, воно дає пташці життя спершу всередині себе, а потім виконує її на світ. Так Ісус Христос, що Він, з мертвих, дарує життя спершу духу, а по кінці часів воскресить і наші тіла. Для чого ж ми даруємо один одному червоне яйце? На спомин крові Христа Спасителя, пролитої Їм за нас на хресті.
Всю Світлий тиждень зберігається в церкві на налое освячений хліб, званий артос. В останній день цієї поділи урочисто благословляється артос і поділяється між присутніми.
Всю Світлий тиждень дзвонять до вечерні. У перший день Великодня читають різними мовами при дзвін з євангеліста Іоанна Богослова: «На початку бе слово».
Є повір'я у всій Росії, що ворон на зорі Чистого четверга носить із гнізда своїх дітей купати в річці. Хто зануриться перш пташенят, той протягом усього року буде здоровий. Проспали заутреню обливають холодною водою.
Пристрасні свічки зберігають не в одній Малоросії, але у всій Росії для запобігання будинку від непередбачені лиха. У Малоросії ллють свічки дуже товсті і довгі: бувають у два аршини довжини і близько десяти фунтів вагою. При читанні Євангелій роблять воском відмітки на свічках для означення, скільки прочитано Євангелій і скільки тривало стояння в церкві. Пристрасними свічками благословляють молодих. Також коли є в, будинку безнадійний хворий, то ставлять перед іконою ці ж свічки.
На Святій тижня беруть вогонь з кадильниці і висипають у піч, думаючи, що він неодмінно вижене всю нечисту силу з покоїв, і вважають його за якусь святість. В Орловській губернії існує звичай, що на Святій тижня ставлять образ Божої Матері в маленьку діжку, наповнену яких-небудь хлібом: житом, вівсом або гречка і кладуть на верх зерна три сирих яйця. Давши їм полежати кілька часу, розсипають одну частину зерен пo двору, а іншу висипають в жито.
Простолюдини скрізь в Росії вірять, що коли горобці кричать у Чистий четвер, то це означає, що вони радіють разом з жидами про віддання Спасителя. Крик їх: «Чи, чив», - переводять на слова: «Живий, живий!», Т. е. що Ісус Христос не був розп'ятий, ще живий.
Деякі ще вірять і інших запевняють, що в той час, коли Христа розпинали, горобці приносили до хреста ті цвяхи, які ластівки несли від розпинають ". У покарання горобці носять на ногах кайдани, ніким не видимі, чому ніколи не можуть ходити, а всі стрибають.
Осику шанують проклятим деревом, ніби то із переказі Спасителя повісився на ньому Юда, чому листя осики, хоча б ніякого не було вітру, вічно ворушаться і перемовляються між собою. Осика має надзвичайну силу проти чаклунів і встають вночі з могили: забивають кілок осиковий між їхніми плечима, і тоді жоден вже не встане.
Стверджують, що в перший день Св. Воскресіння всі чорти пов'язані [2]. Якщо після утрені пройти з першим яйцем по кутах двору, катаючи по кожному розі, то напевно знайдете риса в шапці-невидимці, яку негайно повинні схопити і надіти на себе. Але при катанні яйця треба мати велику обережність, щоб чорт не схопив: тоді катає позбудеться яйця і продасть Христа. Хто дістане шапку-невидимку, той, куди б не пішов в ній, не буде бачимо і все може робити, що йому захочеться. Крім чудесної шапки кожному хочеться мати нерозмінний карбованця, яким тільки можна дізнатися в церкві чаклуна. Щоб дістати нерозмінний карбованця, треба винести опівночі в перший день Великодня чорну кішку на перехрестя, на яких збираються чорти, і кинути її їм, або замість кішки кинути нитку з вузлами, а самому схопити лежить тут карбованця і бігти не озираючись. Якщо чорти встигнуть розв'язати вузол або розірвати кішку, за яку б'ються, і потім наздоженуть тікає, то біда йому! Якщо не наздоженуть, то карбованця залишиться при ньому, і що б він не купував на нього, завжди буде мати його в своїй кишені неразмененним. Щоб дізнатися чаклуна, повинно одягнутися в нову сукню з ніг до голови і в перший день заутрені на Святій Великодня стати з першим вийнятим з-під курки яйцем на такому місці, звідки можна було б бачити весь народ і помічати: чи не варто людина з рогами? Чаклуни не можуть стояти в людському вигляді, але в диявольському, тому що вони віддалися під три чорти.
Після утрені ходять баби на могили христосуватися з померлими, особливо з рідними. Бабусі, стоячи біля могили називаючи на ім'я батька, матір та інших рідних, вигукують, ридаючи: «Христос воскрес! Батюшка мій Степан Оникійович». На це вигук відповідає замогильний голос батюшки: «Воістину воскрес». Вимова слів «Христос воскрес» виробляє втішне розчулення, тому що віруючим вони подають безсумнівну надію на воскресіння. У народі є марновірне переказ про силу цих чудових слів.
З дня воскресіння Господа Він посадив у підземелля під тією скелею, де перебувала труна Його, головного сатану, Вельзевула, тим щоб від одного Світлого Воскресіння до іншого гриз би він дванадцять залізних ланцюгів, дванадцять залізних дверей і дванадцять залізних замків, коли всі перегризе, тоді послідує кончина світла. Сатана став гризти: спочатку замки, потім двері і, нарешті, ланцюги, і завжди залишається йому догризть трошки останньої ланцюга: тільки варто йому зціпити гарненько зубами, щоб зовсім в перегризти; але в той час проголошують священики: «Христос воскрес!» - Замки, двері і ланцюги зливаються знову, і він знову береться за вікову свою роботу і тепер гризе ще!
У Росії вважається, що перше Хрістовское яйце, отримане в день Святої Пасхи, має чудову властивість ніколи не буде псуватися. Великоднє яйце, кинуте в палаючу будівлю, припиняє пожежа. Крашанкою гладять домашніх тварин, переважно коней для того, щоб вони були здорові. Повсюдно прийнято перше пасхальне яйце зберігати до наступного року. Цим яйцем, звичайно, і заговляются.
Люди всюди вірять, що за допомогою пасхального яйця душі померлих можуть отримати полегшення на тому світі. Для цього треба тільки сходити на кладовище, тричі похрістосоваться з небіжчиком і, поклавши на його могилу яйце, розбити його потім, покришити і згодувати його "вільної" птаху, яка в подяку за це пом'яне померлих і буде просити за них Бога.

Висновок
У коротких словах "Христос Воскрес!" полягає вся сутність нашої віри, вся твердість нашої надії та сподівання. Ці слова, щорічно незліченну кількість разів повторювані, завжди, тим не менш, вражають наш слух своєю новизною і значенням вищого одкровення.
Воскресіння Христа - це найбільша подія в історії. Через Христове Воскресіння життя і смерть набувають зовсім іншого сенсу. Життя для нас - не сукупність історичних подій, але спілкування з Богом, а видалення від Христа - справжня смерть.
У огласительному слові святого Іоанна Златоуста - воістину переможному, тріумфальному гімні - говориться, що у Воскресінні Христовому розв'язалися всі людські біди.
Ніхто не повинен ридати про свою бідність, як і взагалі про позбавлення матеріальних благ, тому що «стало загальне Царство».
Ніхто не повинен впадати у відчай щодо вчинених ним гріхах, тому що «прощення засвітило від гробу».
Ніхто не повинен боятися смерті, тому що «смерть Спасителя визволила нас».
Універсальність Воскресіння Христового абсолютна, його плоди даруються всім без винятку. Наскільки ми замикаємося у власній обмеженості і не входимо в радість учнів, зряще воскреслого Господа, настільки ридаємо, впадаємо і боїмося.
Митрополит Іерофей (Влахос)

2.2. Структурні елементи дерев`яної композиції.

Художня обробка дерева — один з найдавніший видів декоративно-прикладного мистецтва, виготовлення оригінальних виробів з дерева різноманітного функціонального призначення. За формотворчими техніками художнє деревообробництво поділяється на відповідні галузі: бондарство, деревообробне токарство, столярство та декоративне різьблення [46].

Багата і щедра талантами українська земля. Сама казкова природа з її альовничими пейзажами, була першоджерелом натхнення багатьох поколінь народних митців, які пронесли через віки своє чарівне самобутнє мистецтво художньої обробки дерева і здавна привертали увагу високою майстерністю. Невичерпна фантазія, багатство кольорових рішень, мудрість і дотепність, безпосередність і оптимізм, особливе чуття декоративності, високий ступінь узагальненості образів – це ще далеко не всі риси, якими можна охарактеризувати творчість високообдарованих митців.

Деревина з давніх часів була улюбленим і цінним матеріалом. Вона міцна й пружна, має невелику питому вагу. Барвники, оліфа й лаки надійно захищають дерев'яні вироби від води і водночас посилюють декоративне звучання текстури. Глибоке розуміння й знання властивостей деревини та інших матеріалів в усі часи залишалися незмінною основою народного мистецтва.

Добираючи деревину для художніх виробів, ремісники з найдавніших часів строго враховували не тільки фізичні (твердість, розколюваність, гнучкість), декоративні (колір, текстура, фактура) якості, а й смакові властивості (дух) деревини. Дух має кожна порода. Особливо сильно пахне свіжо зрубана деревина. З часом, при висиханні її запах послаблюється, а при нагріванні знову посилюється [46].

У художній обробці дерева одні технічні прийоми і засоби виразності створюють цілісну функціональну форму предметів, інші мають лише декоративне спрямування і завершують художнє оформлення виробів. До формотворчих технік належать вирізування, видовбування, виточування, бондарні та столярні прийоми [2].

До найдавніших технік художнього декорування виробів із дерева належить різьблення. Воно поділяється на плоске, плоскорельєфне, контррельєфне, ажурне та об'ємне.

Крім різців використовуються допоміжні інструменти: пилочки, свердла, молотки, кліщі, рашпиль, напилки, а також інструменти для розмітки та контролю (лінійка, кутник, малка, рейсмус, циркуль, шило тощо) [1].

2. ТВОРЧА ЧАСТИНА

СТВОРЕННЯ ЗАДУМУ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ.

2.1. Пошук композиційного вирішення.

Художня творчість – це процес духовно-практичного втілення художньої ідеї у чуттєво-сприймані художні образи. Загальна її спрямованість – досягнення максимальної відповідності між творчим задумом і його адекватним утіленням у мові мистецтва. Тобто, це процес об'єктивації у матеріалі мистецтва образів, що склалися в уяві, набули виразної життєвої повноти та внутрішньої необхідності у межах твору як цілісності художньої ідеї та її образного життя.

Стимулюючим чинником художнього формування у світі суб'єкта є особлива – духовна потреба надати чуттєвого сприйманого втілення образам, що склалися в уяві, набули виразних форм і внутрішніх зв'язків, постають у пам'яті сповненими життєвої повноти та переконливості. Митець бачить їх у найменших деталях, його думки, почуття, уява, пам'ять стійко утримують ці образи, а точніше сказати, образи цілком заволоділи свідомістю і «вимагають» втілити себе у реальність мовою художнього твору, зазвичай «підказуючи» способи свого ідеального життя у мові конкретного виду мистецтва. Вони надихають на художнє формування.

Образи як духовна реальність постають також корегуючим началом творчого формування: вони «підказують» внутрішню логіку свого життя у межах твору як цілого, сприяючи чи, радше, зумовлюючи необхідність постійно уточнювати попередній задум уже згідно з об'єктивною логікою їх розгортання у межах твору як художнього цілого. Художник звільняється від їх «влади», лише цілком реалізувавши задум у діалектичному зв'язку ідеї та її втілення в образній мові твору.

Відтак, творчий процес має два основні періоди, що поділяються на кілька етапів. Перший – це загальний творчий задум, художнє втілення якого може скластися навіть під впливом випадкових зовнішніх вражень. Відомо, що художнє втілення задуму картини В. Сурікова "Бояриня Морозова" було навіяне випадковим враженням: силуетом чорної ворони на білому снігу на тлі московських будівель. У процесі творення образу бунтівної боярині пережите враження утримувалося художником, даючи змогу через контраст кольорів відтінити її фігуру, розгорнувши змістовну логіку твору, його композиційне рішення та живописну мову.

Формування творчого задуму поєднує у собі чуттєві враження, зумовлені предметом небайдужості та осмислення закономірностей його об'єктивної життєвості. Важливо, щоб уже на етапі творчого задуму митець почав бачити твір як ціле, переводячи конкретні обставини, події тощо у нове – художнє буття. Образи, навіяні реальними враженнями про світ, покликані трансформуватися свідомістю, уявою, фантазією, думками та почуттями в інший – ідеальний спосіб буття у контексті іншої – духовної реальності, підпорядковуючись логіці художнього твору. Тоді увесь творчий потенціал митця працює на формування цілісних образів та осмислення їх якостей у контексті художнього цілого. На цьому етапі творчого задуму його втілення у матеріалі конкретного виду мистецтва визначається як внутрішня необхідність.

Саме на цьому етапі розпочинається робота над ескізною частиною. Щоб краще запам’ятати, трансформувати, вдосконалити й використати в подальшому розвитку твору. Досить вагомим етапом є обрання теми, адже впродовж всіх етапів втілення художнього образу саме конкретизований матеріал буде надихати на пошук, створення, наповнення ідейним змістом нашої роботи.

Поштовхом до обрання нашої теми кваліфікаційної роботи «Великодній передзвін» стали зацікавленість з обох сторін у подальшому її вивченні і розкритті, а також велика її різнобічність втілення в художніх образах.

Першопочатковим задумом, а відтак й ескізом, був образ Ангела з писанками який набував різних форм стилізації (Додатки А, А.1, А.2, А.3). Але пошуки тривали. Для того, щоб розширити коло формування твору, ми звернулися до вивчення матеріалів, що стосуються Великодня та його символіки нашого народу. Опрацьований матеріал сприяв подальшому ескізному вирішенню.

Художнє осмислення образу шукалось й в різного роду стилізованих формах, де відповідно міг прочитатися силует ангела, а також композиціях, які за своїми характерними формами містили в собі певні елементи.

Але зважаючи на велику різнобарвність і протиставлення образів, ми знову повертаємось до пошуку відповідного композиційного вирішення саме через образ ангела. Тут знову в хід ідуть різні фігури й уже сталі, «канонічні» образи нашого народу, які пов’язані з обраною нами темою.

2.2. Виконання власного проекту

Так як ми вже говорили, що творчий процес має два періоди, то під останнім розуміємо практичне втілення задуму, що також має низку етапів. Мета його – надати витворам уяви досконалого, чуттєво сприйманого образу завдяки формуючим умінням. Це прагнення сформувати твір у таку доцільну в собі виразну цілісність, щоб він поставав органічною єдністю форми та змісту, а кожний його елемент був внутрішньо переконливим.

Оскільки основну форму було вирішено ескізним пошуком, то тепер варто попрацювати саме з проектною частиною, визначання якої наведено вище.

Цей етап є не менш складним і трудомістким, через те, що саме в ньому ми вирішуємо остаточний вигляд практичної роботи нашої кваліфікаційної. Перш за все, ми обговорили розмір художнього витвору, який би ідеально закомпонував всі деталі фігури. Також не менш важливою темою для дискусії виступає колір. Завдяки різним породам дерева, особливості їх текстури, різним тонам і відтінкам можна досягти вдалих поєднань і прекрасних вирішень роботи, де грайливо, стихійно і по-особливому буде підкреслено весь наш творчий задум. Деревина, як відомо, є прекрасним матеріалом, який піддається і впливу різних хімічних речовин, що, підкреслимо, дає ще більший спектр урізноманітнення художнього виконання: можна використати різні фарби для деревини, які при вдалому використанні зроблять нашу фігуру досить витонченою і наповнять сучасним звучанням; підкреслити текстуру і надати блиск лаковим покриттям. Та на мою думку, найбільш вдалим процесом для обробки дерева є тонування. Саме в цій техніці можна досягти дуже цікавих кольорових композицій і водночас не втратити природну красу текстури дерева. Тому завдяки грі тонованих поверхонь деталей, наш творчий задум буде виділений, завдяки чому можна буде виділити центр композиції і розставити певні акценти на інших деталях (Додаток Е).

Отже, в основу художньо-творчої діяльності покладено об'єктивні фактори. Перший – це прагнення об'єктивації духу в матерії формування, причому воно набуває характеру мети. Другий – це здатність суб'єкта творчих умінь заглиблюватися у сутність явищ та формувати образи їх життєвості як ідеальну реальність у матеріалі конкретного виду мистецтва. Зрештою, це вміння у художньо-творчому процесі досягати адекватності втілення образів, що живуть у свідомості митця, у матеріалі мистецтва.

Оскільки основною спонукою до творчості є внутрішня потреба митця надати реального життя образам, що живуть в уяві та утримуються пам'яттю, вона зосереджує на собі, народжуючи велику творчу наснагу.

Тому формуючий процес у мистецтві має на меті закріплення відношення у його найбільш повному, цілісному, художньо-переконливому виявленні.

Внутрішня правда образів, що живуть у свідомості митця, дозволяє йому поглиблювати, вдосконалювати, наповнювати їх усе новими рисами життєвої повноти, аж поки вони не набудуть внутрішньої завершеності.

Внутрішнє відчуття правди твору – джерело творчої наснаги на подальшу художню діяльність.

Необхідною умовою результативності художнього процесу є також досконале володіння митця художньою «технікою». Твір набуває внутрішньої переконливості за умови майстерного втілення образів у матеріалі конкретного виду мистецтва.

Адже саме завдяки формуючим умінням митця образи сповнюються свобідної внутрішньо визначеної життєвості. Тобто, творча діяльність – це процес, що розгортається у формах внутрішньої потреби, яка набуває характеру необхідності та реалізує себе у наслідках як свобідна внутрішня життєвість духу в досконалих художніх образах.

Оскільки творчий процес у мистецтві — це творення ідеального способу буття, піднесеного над повсякденним у проявах дійсності, правомірно говорити, що він відображає закономірності духовного досвіду цілих історичних епох як у плані їх змістовного наповнення, так і у характері та способах художнього втілення.

Таким чином, художньо-творча діяльність митця — це відображення у світі окремої творчо-обдарованої особистості загальних закономірностей суспільних відносин та цінності людини, що об'єктивовані в індивідуально-неповторній їх життєвості художньо-образною мовою мистецтва. Художня творчість є відображенням свободи людського духу в його істині: розгортання досконалого образу життєвості як самоцінюванної реальності.

3. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

ТЕХНОЛОГІЧНІ ЕТАПИ ВИКОНАННЯ МИСТЕЦЬКОГО ТВОРУ.

3.1. Матеріали, техніки, інструменти для виконання дипломної роботи.

Одним з найбільш важливих і важких етапів роботи є саме технологічна частина. Адже саме на цьому відрізку нашої роботи ми втілюємо наш задум, нашу творчу ідею в матеріалі. Тому варто детально опрацювати попередньо отримані нами знання про особливості дерева, як технічного матеріалу: обробка деревини, інструментарій, техніка різьби тощо.

Досить важливо правильно і доцільно визначитИ з якого типу, породи деревини буде виготовлятись наша дипломна робота. Різьба по дереву є дуже давнім художнім і ужитковим ремеслом багатьох народів. За часи існування цього мистецького напряму майстри детально вивчали особливості різних дерев, їхні характеристики. І в теперішні часи ми маємо низку літературних джерел, де описано всі важливі параметри деревини: її технічний обробіток (розпилювання, стругання, сушіння, підготовка поверхні деревини), фізичні властивості (вологість, сухість, усушка, розбухання, розтріскування, жолоблення, щільність, теплопровідність деревини, стійкість її при зберіганні), здатність оброблення хімічними речовинами (фарбування, тонування, лакування, комплексні засоби захисту деревини), механічні властивості (міцність, жорсткість, твердість, ударна в’язкість). Деревина як конструкційний матеріал характеризується можливістю утримувати металеві кріплення, здатністю до згину, зносостійкістю і опором розколюванню.

Для різьблення по дереву використовують різні породи деревини. Вибір тієї чи іншої породи залежить від призначення і форми виробу і виду різьблення. З листяних порід дерев часто для різьблення застосовується липа. Деревина липи легко і чисто ріжеться, мало схильна до розтріскування і викривлення.

Через низьку твердість липу не використовують для виготовлення меблів, тому її застосування обмежене дрібними побутовими виробами.З хвойних порід для різьби застосовують деревину сосни, ялини, кедра, тиса. З сосни здавна вирізали прикраси для ікон, карнизів, воріт. Ця різьба велика, тому нерівномірність у щільності прошарків деревини хвойних порід не ускладнює роботу.

Для успішної роботи різьбяреві по дереву необхідні добре обладнане робоче місце, відповідні інструменти і пристосування. Необхідне сухе світле приміщення з постійними температурою і вологістю повітря. Оснащення робочого місця залежить від характеру виконуваних різьблених робіт. При виготовленні дрібних виробів, різьблення можна виконувати на звичайному столі. Для різьблення по дереву застосовують різної форми долота або стамески. Прямі стамески використовують в основному для зачищення фону в рельєфному різьбленні, іноді їх застосовують у контурній різьбі.

Косі стамески, звані також різцями, є основним інструментом для виконання геометричної різьби. Вони використовуються як при виконанні чорнової роботи(зрізання деревини повним лезом), так і при зачистці різьби кінчиком ножа. Напівкруглі стамески в залежності від радіуса кривизни бувають наступних видів:

- пологі з великим радіусом кривизни;

- середні або напівкруглі;

- круті з малим радіусом кривизни.

Це основний інструмент при виконанні всіх видів різьблення, крім геометричної, де ці стамески застосовують лише для вирізування напівкруглих лунок.

Крім основного ріжучого інструменту, різьбяреві необхідний і допоміжний: розмічальний інструмент, інструменти для свердління, випилювання.

До допоміжного інструменту також відносяться:

- коловорот або дриль з набором свердел для свердління отворів у прорізному різьбленні і висвердлювання глибоких місць;

- лобзик і пилки.

Крім цього, різьбяреві може знадобитися столярний інструмент при підготовці деталей під різьбу: рубанок, фуганок, циклі та ін.

Отже, пригадавши всі потрібні матеріали, які допоможуть нам у виконанні нашої роботи, ми можемо приступити до безпосереднього її виконання.

Дата добавления: 2015-08-29