вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення;
визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства;
організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою;
підготовка і подання на затвердження ради цільових місцевих програм поліпшення стану безпеки і умов праці та виробничого середовища, територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття, організація їх виконання; участь у розробленні цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки і умов праці та виробничого середовища, зайнятості населення, що затверджуються відповідно районними, обласними радами;
забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов інвалідів, ветеранів війни та праці, громадян, реабілітованих як жертви політичних репресій, військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, сімей, які втратили годувальника, багатодітних сімей, громадян похилого віку, які потребують обслуговування вдома, до влаштування в будинки інвалідів і громадян похилого віку, які мають потребу в цьому, дітей, що залишилися без піклування батьків, на виховання в сім'ї громадян;
вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов'язаних з охороною материнства і дитинства;
вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування;
подання відповідно до законодавства одноразової допомоги громадянам, які постраждали від стихійного лиха;
вирішення відповідно до законодавства питань про надання компенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в інших випадках, передбачених законодавством;
здійснення контролю за охороною праці, забезпеченням соціального захисту працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, у тому числі зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам про охорону праці, за наданням працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах;
забезпечення у межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти та медичного обслуговування на відповідній території, можливості навчання в школах державною та рідною мовою, вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національно-культурні товариства;
забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, — забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення;
організація роботи щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх;
вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних закладах освіти та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем);
забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання;
сприяння організації призову громадян на строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення наказу військового комісара про оголошення мобілізації;
організація та участь у здійсненні заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною, на відповідній території;
забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян, здійснення контролю за станом цієї роботи на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності;
вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку;
розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесені законом до їх відання; утворення адміністративних комісій та комісій з питань боротьби зі злочинністю, спрямування їх діяльності;
вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).
12 система судів загальної юрисдикції в україні
Відповідно до ст. 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності та спеціалізації.
Організаційні основи побудови системи судів загальної юрисдикції в України регламентуються гл. 3 Закону України “Про судоустрій України”. Згідно зі ст. 18 Закону України “Про судоустрій України” систему судів загальної юрисдикції становлять:
- місцеві суди;
- апеляційні суди, Апеляційний суд України;
- вищі спеціалізовані суди;
- Верховний Суд України.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.
Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:
- єдиними засадами організації та діяльності судів;
- єдиним статусом суддів;
- обов’язковістю для всіх судів визначених законом правил судочинства;
- забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;
- обов’язковістю виконання на території України судових рішень;
- єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;
- фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;
- вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.
Отже, виходячи з конституційної норми побудови системи судів загальної юрисдикції за принципами територіальності та спеціалізації, в Україні створюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до закону. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані.
Згідно із законом у судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ цієї юрисдикції.
Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до Закону України “Про судоустрій України” за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.
Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою, передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України, зміна системи судів, а також інші передбачені законом підстави.
Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим з Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду з урахуванням обсягу роботи суду і в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.
Залежно від обсягу наданих їм законом повноважень суди загальної юрисдикції можуть діяти як суди першої, апеляційної чи касаційної інстанції.
Суди першої інстанції — це суди, які розглядають справу і вирішують її по суті своїм вироком, рішенням чи постановою. Судами першої інстанції є місцеві загальні суди, місцеві господарські та місцеві адміністративні суди. Як суди першої інстанції справи, що віднесені законом до їх підсудності, можуть розглядати також апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, апеляційні військові суди регіонів, апеляційний суд Військово-Морських Сил (ВМС) України.
Суди апеляційної інстанції — це суди, які за апеляційною скаргою чи апеляційним поданням перевіряють законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, якщо це рішення не набрало законної сили. Як суди апеляційної інстанції діють апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, апеляційні військові суди регіонів, апеляційний суд ВМС України, апеляційні господарські та адміністративні суди, Апеляційний суд України.
Суди касаційної інстанції — це суди, які за касаційною скаргою чи касаційним поданням перевіряють законність і обґрунтованість судових рішень, які набрали законної сили. У касаційному порядку справи переглядають, вищі спеціалізовані суди України, судові палати та військова судова колегія Верховного Суду України.
13 структура апарату верховної ради україни
Апарат Верховної Ради України — внутрішній допоміжний орган Верховної Ради України, який складається з посадових, службових осіб та технічного персоналу і здійснює функції організаційного, правового, інформаційного, соціально-побутового, аналітичного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності парламенту, його структурних підрозділів і народних депутатів. Співробітники парламентського апарату самі ніяких державно-владних рішень від імені парламенту чи його структурних підрозділів не приймають, а лише забезпечують розробку проектів таких рішень, їх підготовку і виконання.
Діяльність апарату[ред. • ред. код]
Парламентський апарат, вирішуючи допоміжні завдання, надає можливість народним депутатам зосередитись на кваліфікованому здійсненні перш за все законодавчої, а також контрольної діяльності. Через об'єктивну неможливість особи бути компетентною у всіх сферах знань, в той час, як закони, що приймаються депутатами, регулюють відносини практично у всіх сферах суспільного життя країни, парламентарям надається можливість розраховувати на допомогу професійного допоміжного апарату, який складається з кваліфікованих фахівців різного профілю. За даних умов на депутата покладається відповідальність за прийняття остаточних рішень, а допоміжний апарат покликаний створити найсприятливіші (інформаційні, матеріально-технічні, організаційні тощо) умови для того, щоб прийняті рішення були обґрунтованими і оптимальними за змістом.
Апарат Верховної Ради України не має статусу самостійного органу державної влади, а є лише необхідною допоміжною структурою, яка забезпечує функціонування парламенту як єдиного органу законодавчої влади. Саме таке призначення парламентського апарату закріплене Регламентом Верховної Ради України. За визначенням українського державознавця Олексія Ющика, допоміжна роль апарату Верховної Ради України при відсутності у нього статусу самостійного державного органу означає, що «він не може функціонувати відокремлено від Верховної Ради України, в автономному режимі, а утворює разом з останньою специфічну цілісність, а саме парламент як державну установу».[1]
Правова основа діяльності апарату[ред. • ред. код]
Правову основу діяльності апарату Верховної Ради України складають нормативні акти, прийняті парламентом, Головою Верховної Ради України, а також Керівником апарату. Переважна більшість з них є підзаконними, що цілком відповідає політико-правовій практиці багатьох зарубіжних держав. Зокрема, всі підрозділи апарату Верховної Ради України функціонують у статусі юридичних осіб на основі положень про них, які затверджуються Головою Верховної Ради України за поданням Керівника апарату. Крім зазначених положень, правову основу діяльності апарату Верховної Ради України складають:
Регламент Верховної Ради України
Постанова Верховної Ради України «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20 квітня 2000 № 1678-III
Положення про Апарат Верховної Ради України, затверджене розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31 травня 2000 № 459
Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»
Постанова Верховної Ради України «Про газету Верховної Ради України „Голос України“» від 2 червня 1999 № 708-XIV
Постанова Верховної Ради України від 6 березня 1996 р. № 82/95-ВР «Про Статут редакції журналу Верховної Ради України „Віче“» (втратила чинність)
Розпорядження Голови Верховної Ради України від 25 травня 2006 року № 448 «Про Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України»
Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 2000 р. № 1687-ІІІ гранична чисельність співробітників апарату була встановлена в кількості 900 штатних одиниць. Для порівняння: апарат парламенту Великобританії становить 1609 працівників (1280 у Палаті громад і 329 у Палаті лордів), апарат Бундестагу ФРН — 2500 працівників (адміністрація — 2500, особистий апарат депутатів — 3500), апарат Національних Зборів Франції — 5054 працівники (2694 помічників депутатів і 2360 державних службовців), апарат Конгресу США — 27 000 працівників (з яких особистий персонал у Палаті представників — 7 278, у Сенаті — 4294).
Структура апарату Верховної Ради України[ред. • ред. код]
Згідно з Постановою Верховної Ради України № 1678-ІІІ від 20 квітня 2000 «Про структуру апарату Верховної Ради України» парламентський апарат складається з наступних структурних підрозділів:
Керівництво апарату
Секретаріат Голови Верховної Ради України
Секретаріат Першого заступника Голови Верховної Ради України
Секретаріат заступника Голови Верховної Ради України
Секретаріати комітетів, депутатських фракцій, груп
Головне науково-експертне управління
Головне юридичне управління
Головне управління документального забезпечення
Головне організаційне управління
Інформаційне управління
Управління комп'ютеризованих систем
Управління по зв'язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування
Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків
Управління кадрів
Відділ зв'язків з органами правосуддя
Відділ контролю
Відділ з питань звернень громадян
Перший відділ
Сектор мобілізаційної роботи
Управління справами.
14 структура кабінету міністрів україни
У складі Секретаріату утворюється Апарат Прем'єр-міністра України, керівник якого призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
Служби здійснюють організаційне, інформаційне і аналітичне забезпечення Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України, Міністра Кабінету Міністрів України та міністрів, які не очолюють міністерства і безпосередньо їм підпорядковані.
Служби, зокрема:
організовують робочий час відповідної посадової особи, готують їх робочі плани, організовують проведення нарад, зустрічей і поїздок, зокрема за кордон, прес-конференцій і брифінгів та оформляють відповідні протоколи за результатами нарад і зустрічей;
забезпечують надання консультацій відповідній посадовій особі з політичних та фахових питань і підготовку аналітичних, довідкових, інформаційних матеріалів, готують проекти текстів для виступів відповідної посадової особи;
попередньо розглядають документи, що адресовані відповідній посадовій особі;
Структурні підрозділи:
забезпечують наступність у діяльності Кабінету Міністрів України у разі зміни його складу та відповідне інформування нових членів Кабінету Міністрів України;
забезпечують підготовку і проведення засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;
складають протоколи засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, забезпечують ознайомлення з ними членів Кабінету Міністрів України і представників інших органів;
забезпечують дотримання вимог Регламенту Кабінету Міністрів України щодо підготовки і оформлення проектів актів законодавства та інших документів, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;
готують плани організації підготовки проектів актів законодавства, необхідних для забезпечення реалізації законів України та організації виконання указів Президента України і постанов Верховної Ради України;
контролюють своєчасне подання органами виконавчої влади проектів актів законодавства та інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України та урядовими комітетами;
забезпечують координацію Кабінетом Міністрів України діяльності органів виконавчої влади щодо розроблення проектів актів законодавства, виконання планів роботи Кабінету Міністрів України з урахуванням пріоритетів державної політики;
проводять юридичну і фахову експертизу та готують експертні висновки до проектів актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, щодо їх відповідності Конституції та законам України, іншим актам законодавства, пріоритетам державної політики, визначеним у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України і планах його роботи;
готують аналітичні, інформаційні, довідкові та інші матеріали з питань, що розглядаються Кабінетом Міністрів України та урядовими комітетами;
опрацьовують кореспонденцію, що надходить до Кабінету Міністрів України, та готують за результатами її розгляду проекти відповідних листів Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України та віце-прем'єр-міністрів України;
організовують роботу, пов'язану з погодженням Кабінетом Міністрів України відповідних кадрових призначень;
забезпечують доступ громадськості до інформації про діяльність Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України, Міністра Кабінету Міністрів України та міністрів, які не очолюють міністерства шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади);
сприяють взаємодії Кабінету Міністрів України з об'єднаннями громадян, міжнародними організаціями, засобами масової інформації тощо;
готують відповідно до компетенції пропозиції щодо замовлення проведення науково-дослідних робіт;
здійснюють заходи щодо підготовки та реалізації проектів міжнародної допомоги, реципієнтом яких є Секретаріат;
забезпечують координацію Кабінетом Міністрів України роботи із здійснення органами виконавчої влади заходів щодо організації забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, розроблення проекту мобілізаційного плану України і подання його для затвердження Президентові України;
здійснюють заходи щодо забезпечення функціонування системи управління державою в особливий період і у разі введення режиму надзвичайного стану;
організовують розгляд звернень органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій;
організовують та здійснюють розгляд звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністру України, Першому віце-прем'єр-міністру України, віце-прем'єр-міністрам України;
здійснюють контроль за вирішенням порушених у зверненнях громадян питань, дотриманням законодавства про звернення громадян;
Список підрозділів[ред. • ред. код]
Поточну структуру Секретаріату Кабінету Міністрів України затверджено постановою Уряду від 27 травня 2014 р. № 157 «Деякі питання Секретаріату Кабінету Міністрів України»:
Керівництво Секретаріату Кабінету Міністрів України
Апарат Прем'єр-міністра України
Служба Першого віце-прем'єр-міністра України
Служби віце-прем'єр-міністрів України
Служба Віце-прем'єр-міністра України — Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства
Служба Міністра Кабінету Міністрів України
Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики
Апарат Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики
Урядовий уповноважений з питань етнонаціональної політики
Апарат Урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики
Департамент правового забезпечення та юридичної експертизи
Департамент економічного розвитку та регуляторної політики
Департамент фінансової політики
Департамент розвитку реального сектору економіки
Департамент з питань діяльності правоохоронних органів та органів юстиції
Департамент гуманітарної політики
Департамент моніторингу ефективності управління державним сектором економіки
Департамент інформації та комунікацій з громадськістю
Департамент кадрового забезпечення
Департамент регіональної політики та адміністративної реформи
Департамент з питань Автономної Республіки Крим та м. Севастополя
Департамент міжнародного співробітництва
Урядовий офіс з питань європейської інтеграції
Департамент документообігу та контролю
Господарсько-фінансовий департамент
Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату є його структурним підрозділом, юридичною особою, основними завданнями якого є, зокрема:
фінансове, матеріально-технічне та господарсько-побутове забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України та Секретаріату;
управління майном, закріпленим за Секретаріатом, та майном підприємств, установ і організацій, що віднесені до сфери управління Департаменту;
організація закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти та підготовки відповідних документів для розгляду на тендерному комітеті Секретаріату.
Управління безпеки життєдіяльності та охорони навколишнього природного середовища
Управління протоколу
Управління соціальної політики
Управління роботи із зверненнями громадян
Управління розвитку агропромислового комплексу
Управління з питань оборони
Управління взаємодії з Верховною Радою України
Режимно-секретне управління
Управління організації засідань Кабінету Міністрів України, урядових комітетів та з питань дотримання регламенту
Управління розвитку інформаційного суспільства та інформаційної безпеки
Управління моніторингу корупціогенних чинників
Відповідно до цього документа, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, Міністр Кабінету Міністрів України можуть мати радників на громадських засадах
15. структура місцевої державної адміністрації
Місце́ва держа́вна адміністра́ція – місцевий орган державної виконавчої влади в Україні. У межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці країни (область, район, райони Автономної Республіки Крим, міста Київ і Севастополь), а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
В Україні здійснюють діяльність державні адміністрації:
обласні (24);
районні (490 районних у областях і АР Крим, 10 районних у Києві, 4 районних у Севастополі);
міські:
Київська міська державна адміністрація
Місцеві державні адміністрації є юридичними особами, знаходяться відповідно в обласних і районних центрах, містах Києві та Севастополі.
На будинках, де розміщуються місцеві державні адміністрації, піднімається Державний Прапор України.
Основні завдання[ред. • ред. код]
Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:
виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;
законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;
виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;
підготовку та виконання відповідних бюджетів;
звіт про виконання відповідних бюджетів і програм;
взаємодію з органами місцевого самоврядування;
реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Принципи діяльності[ред. • ред. код]
Місцеві державні адміністрації діють на засадах:
відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність;
верховенства права;
законності;
пріоритетності прав людини;
гласності;
поєднання державних і місцевих інтересів.
Компетенція[ред. • ред. код]
До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань:
забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;
соціально-економічного розвитку відповідних територій;
бюджету, фінансів та обліку;
управління майном, приватизації та підприємництва;
промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та зв'язку;
науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх;
використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля;
зовнішньоекономічної діяльності;
оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;
соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.
Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.
Склад і структура[ред. • ред. код]
Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій
Рекомендаційні переліки управлінь, відділів і інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а також типові положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Голови місцевих державних адміністрацій[ред. • ред. код]
Докладніше: Голова місцевої державної адміністрації
Посадові особи місцевих державних адміністрацій[ред. • ред. код]
Керівники управлінь, відділів і інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій:
очолюють відповідні підрозділи;
несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань;
призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
На посади в місцеві державні адміністрації призначаються громадяни України.
Голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій не можуть бути Народними депутатами України або суміщати свою службову діяльність з іншою, в тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку. Не можуть бути призначені на посади в місцеві державні адміністрації особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
16 структура судової влади в україні
Судова влада України — нарівні з виконавчою та законодавчою гілкою влади є однією з гілок влади відповідно до ст. 6 Конституції України. Органи судової влади здійснюють свої повноваження у межах, встановлених Конституцією України та відповідно до Законів України.
В Україні кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.
Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 18 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |