1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ. За своєю економічною сутністю державні фінанси - це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. Суб'єктами державних фінансів, з одного боку, є держава, з іншого - населення і суб'єкти господарювання. Сутність державних фінансів виражається через функції, які вони виконують: 1. Формування фінансових ресурсів для забезпечення загальнонаціональних потреб. 2. Використання коштів централізованих фондів для надання державою загальносуспільних (неподільних) послуг. 3. Контроль за раціональним розподілом фінансових ресурсів (державний фінансовий контроль).
Фінансові ресурси держави формуються через: - бюджет держави (зведений бюджет); - позабюджетні фонди цільового призначення; - державні запозичення; - фінанси державного сектора економіки. Бюджет держави - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Державні цільові фонди - це централізовані фонди, які включаються або не включаються до складу державного бюджету, але мають чітко виражені джерела формування і напрями використання. Фінанси державного сектора економіки - це сукупність фінансових ресурсів, які формуються в муніципальних та державних підприємствах. | 2. ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОЇ НАУКИ.
Предметом фінансової науки є сукупність фінансових відносин, що виникають на різних рівнях економічної системи між державою, юридичними та фізичними особами.
Наука про фінанси пройшла ряд етапів:
ØII етап (друга половина XVII ст. і до кінця ХVIII ст.), коли продовжується розвиток вчення про державний бюджет, та його визначну роль для розвитку державності.
Ø ІІІ етап (початок ХІХ ст. – поч. ХХ ст. до 1914р.),коли продовжується розвиток та поглиблення вчення про державні фінанси, доходи, заробітну плату, кредит, страхування тощо.
Ø ІV етап (1914р. до теперішніх часів), який пов’язаний із ринковою концепцією розвитку фінансів, коли вивчаються такі фінансові категорії як фінансовий ринок, фінансовий механізм, механізм оподаткування, кредитування тощо, розкривається зв’язок фінансової науки із іншими економічними науками. | 3. СУЧАСНІ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ.
теорії державних фінансів постійно еволюціонують, адже й сама держава постійно змінюється. У сучасній фінансовій науці зарубіжних країн, незважаючи на розбіжності і постійні дискусії між різними школами, спостерігається процес взаємопроникнення ідей. Так, елементи кейнсіанської теорії проникають у неокласичну, а неокласичної – у кейнсіанську. Всі теорії визнають необхідність дослідження фінансово – кредитних механізмів як інструменту впливу на господарське життя, хоча ступінь такого впливу, механізми й спосіб їх використання можуть бути різними.
| 4. ПРИЗНАЧЕННЯ І РОЛЬ ФІНАНСІВ ДЕРЖАВИ В ЕКОНОМІЧНОМУ ТА СОЦІАЛЬНОМУ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА.
Головне призначення державних фінансів — за допомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному й соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Це досягається завдяки методам і формам мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх для розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населення, утримання армії, органів усіх ланок влади. Сукупність зазначених форм і методів дістала назву фінансового механізму системи управління в державі. Від того, наскільки він досконалий, залежать темпи економічного й соціального розвитку, добробут громадян. Важливе значення має й те, який обсяг фінансових ресурсів від їхньої загальної кількості, що створюються у державі, вона залучає в своє розпорядження й на які цілі використовує
| 5. СУКУПНІСТЬ ЗАХОДІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСІВ ЯК ОДНОГО З ДІЙОВИХ ВАЖЕЛІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ.
Фінансовий механізм у вузькому розумінні — сукупність конкретних фінансових методів та важелів впливу на формування і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення функціонування й розвитку державних структур, суб'єктів господарювання і населення.
До складу фінансового механізму входять такі основні елементи: — фінансові методи; — фінансові важелі; — фінансові інструменти; — нормативно-правове, інформаційне та організаційне забезпечення.
| |
6. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, ОЗНАКИ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ.
Фінанси за своїм економічним змістом - складова економічних явищ і процесів, економічної системи в цілому. Із визначення економічної суті фінансів, можна виділити наступні «характерні ознаки»: фінанси обслуговують сферу грошового обігу, мають грошову форму вираження; фінанси завжди носять розподільчий характер; фінанси мають матеріального носія - фінансові ресурси, створюють і використовують доходи і фонди грошових засобів різноманітного призначення у процесі руху вартості валового внутрішнього продукту.
Призначення фінансів - забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання валового внутрішнього продукту в країні. | 7. ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ.
фінанси виконують дві функції: -розподільну; -контрольну.
Сутність розподільної функції полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним розподільним інструментом. Крім них, хоч і в значно обмежених рамках, насамперед у сфері перерозподілу, цю функцію можуть виконувати ціни. Причому перерозподіл відбувається внаслідок так званого перекосу цін, коли на товари і послуги одних галузей вони вищі від вартості, а на інші товари і послуги — нижчі. Тобто перерозподіл за допомогою цін відбувається не тому, що цінам цілеспрямовано властива така функція, а навпаки, тому, що в певних випадках вони неточно і неповно виконують функцію вимірювання вартості. На відміну від цін фінанси насамперед призначені для здійснення розподілу вартості ВВП.
Сутність контрольної функції полягає в тому, що фінанси — це інструмент контролю за діяльністю суб’єктів обмінно-розподільних відносин. Рух грошових потоків відображає обмін, розподіл і перерозподіл вартості і тому об’єктивно вимагає контролю. У процесі фінансових взаємовідносин різні суб’єкти контролюють один одного. Саме така підконтрольність забезпечує збереження фінансових ресурсів та формування доходів на законній основі. Установлення і здійснення фінансових взаємовідносин автоматично передбачає і взаємний контроль сторін. | 8. ФІНАНСИ ТА ІНШІ ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЇ. У розподільчих відносинах фінанси взаємодіють з іншими економічними категоріями: грошима, ціною, заробітною платою та кредитом. Ціна — це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл валового внутрішнього продукту. Фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Вони здійснюють не лише первинний розподіл валового внутрішнього продукту на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому етапі ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах.
У розподільчих процесах поряд з фінансами та ціною бере участь і заробітна плата. За своєю економічною природою заробітна плата є грошовим виразом вартості праці. Це фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні працівника й використовується для задоволення особистих потреб. Фінанси та заробітна плата перебувають у постійній взаємодії. Так, держава регулює заробітну плату за допомогою податків, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Водночас держава за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів стимулює розвиток окремих видів діяльності, надаючи субсидії, субвенції та інші форми фінансових дотацій.
Фінанси тісно пов'язані з кредитом, по суті, мають однакову економічну природу. Вони виражають рух вартості валового внутрішнього продукту. Фінанси формують централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів на рівні підприємств і держави. У процесі використання цих фондів виникають ситуації, коли на одному підприємстві з'являються тимчасово вільні кошти, а па іншому — потреба в них.
| 9. ПРАВОВІ ОСНОВИ ФІНАНСІВ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ. Правові норми, що регулюють фінансові відносини, становлять систему фінансового права, яка ґрунтується на конституції держави. Так, Конституцією України передбачено, що кожний громадянин зобов'язаний сплачувати податки й збори в порядку й розмірах, встановлених законом. Суб'єктами фінансових правових відносин є держава, громадяни й підприємницькі структури. Усі фінансово-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі. Вони можуть припинятися також у випадках, встановлених законом, наприклад, у разі сплати платежів, використання передбачених асигнувань тощо.
| 10. ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ.
Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів. Доходи це податкові і не податкові надходження на безповоротній основі до держ бюджету кошти відповідно до законодавства україни Класифікують доходи: Визначається бюджетним кодексом укр. Та законами україни про держ бюджет на відповідний рік. Склад доходів класифікується за такими розділами: Податкові; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; Офіційні трансферти; цільові фонди. Податкові надходження це доходи у формі загальнодержавних і місцевих Податків . неподаткові надходження це доходи що одержує держава від власності підприємницької діяльності, фінансових санацій та інших доходів. доходи від операцій з капіталом це доходи бюджету у вигляді надходжень від продажу основного капіталу, догородцінних металів, каміння, а також товарів землі. Офіційні трансферти це кошти одержані від інших органів держ влади на безповоротній і безоплатній формі. цільові фонди це відносять відрахування на соціальний захист інвалідів, охорони навколишнього середовища.
| |
11. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ. Надходження до державного бюджету – це кошти, що залучаються до складу доходів державного бюджету з метою фінансування запланованих видатків. Надходженнями до бюджету є доходи бюджету та кошти, що залучаються на умовах позик. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти. Податкові надходження – це доходи, що залучаються до складу державного бюджету у формі загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Неподаткові надходження – доходи, що залучаються у формах, які не належать до податкових платежів. Неподатковими надходженнями до державного бюджету є: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; 3) надходження від штрафів та фінансових санкцій; Трансферти – це кошти, одержані бюджетом на безоплатній та безповоротній основі. Такі кошти різні ланки бюджетної системи можуть одержувати від органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування.
| 12. ПОДАТКОВІ НАДХОДЖЕННЯ.
Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори. є податки на доходи, на прибуток Податкові надходження посідають провідне місце серед різних методів мобілізації бюджетних ресурсів та інструментів державного регулювання економіки, вони є найбільш адекватним і об’єктивним відображенням стану національної економіки (економічного зростання або спаду).
Згідно з бюджетною класифікацією загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) та місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) як джерел наповнення доходів бюджетів передбачено їх систематизацію в такі групи податкових надходжень: -- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості; -- податки на власність; -- збори за спеціальне використання природних ресурсів; -- внутрішні податки на товари й послуги; -- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції; -- інші податки.
| 13. НЕПОДАТКОВІ НАДХОДЖЕННЯ.
Неподаткові надходження – це стаття доходів бюджету, яка займає друге місце в структурі доходів і становить приблизно 25% від доходів бюджету. Неподаткові надходження відповідно до бюджетної класифікації включають чотири групи: — доходи від власності та підприємницької діяльності; — адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; — інші неподаткові надходження — власні надходження бюджетних установ. Доходи від власності та підприємницької діяльності об’єднують такі види надходжень: частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності; | 14. ЦІЛЬОВІ ОФІЦІЙНІ ТРАНСФЕРТИ.
Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти можуть надходити: від органів державного управління; урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій; з іншої частини бюджету*15. Основна роль трансфертів полягає у вирішенні проблеми вертикальної незбалансованості окремих бюджетів, яка виникає внаслідок невідповідності між відповідальністю Бюджетного кодексу України. за рахунок міжбюджетних трансфертів передбачено фінансування таких видатків: - відшкодування витрат з надання населенню житлових субсидій; - державна допомога сім´ям з дітьми; - державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; - утримання притулків для неповнолітніх; - допомога по нагляду за інвалідами І чи II групи внаслідок психологічного розладу;
| 15. ВИТРАТИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ.
Державні витрати – це виражені у грошовій формі відносини власності між державою і юридичними та фізичними особами в процесі розподілу і споживання частини національного доходу.
Структуру державних витрат формують: 1. Витрати на соціальні цілі (розвиток освіти, охорони здоров'я, виплати безробітним, пенсіонерам тощо). 3. Витрати на військові цілі. Їх поділяють на прямі й непрямі.
| |
16. БЮДЖЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ НАУКИ І ОСВІТИ. У Конституції України зазначено, що держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством (ст. 54). Отже, держава має приділяти велику увагу фінансуванню наукової та науково-технічної діяльності, що включає фінансування фундаментальних досліджень та видатків на розробку перспективних технологій і пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу.
• науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;
• забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням;
• проектів, що виконуються у межах міжнародного науково-технічного співробітництва.
| 17. ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ НАСЕЛЕННЮ.
Державне фінансування соціальної сфери передбачає формування та реалізацію критеріїв і стандартів, які визначають та забезпечують мінімальні соціальні стандарти і гарантії. Це є можливим тільки за участю держави у напрямі забезпечення механізмів реалізації системи певних граничних соціально-економічних показників, недотримання яких означає негативний вплив соціальних чинників на розвиток економіки. Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони
| 18. ВИДАТКИ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ. Видатки бюджетів на розвиток економіки повинні спрямовуватись насамперед на стабілізацію економіки, створення необхідних умов для зростання економічного потенціалу держави, використання бюджетних коштів повинно бути максимально ефективним.
Однак за умов економічної кризи, обмеження фінансових ресурсів, уряд України не завжди має змогу спрямувати необхідний обсяг бюджетних видатків на розвиток національної економіки. Тому загальна сума видатків на фінансування економіки дещо зменшується. Зменшення бюджетних асигнувань на розвиток національної економіки до оптимальних меж є об’єктивним процесом, оскільки на заміну адміністративних методів прийшли економічні, ринкові методи.
В ринкових умовах господарювання роль бюджету в економічному розвитку держави є досить важливою. Незважаючи на заходи, що провадяться урядом щодо роздержавлення та приватизації, у державній формі власності в Україні ще залишається значна кількість підприємств сфери матеріального виробництва, які потребують фінансової підтримки. Необхідність існування державного сектора економіки і бюджетного фінансування виробництва є незаперечною, про що свідчить досвід розвинутих країн. Однак обсяг державної власності в Україні повинен відповідати оптимальним межам, які визначаються специфікою певного історичного етапу розвитку суспільства, станом економіки, завданнями, які вирішує держава та її фінансовими можливостями.
| 19. ФІНАНСУВАННЯ ПРОМИСЛОВОСТІ І СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА.
Згідно з Бюджетним кодексом за рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки. Планування видатків державного бюджету на розвиток сільського господарства, здійснюється за: 1) функціональною класифікацією видатків: — сільське господарство; — лісове господарство та мисливство; — рибне господарство. 2) відомчою класифікацією видатків: — Державне агентство лісових ресурсів України; — Міністерство аграрної політики та продовольства України. 3) економічною класифікацією видатків: — поточні видатки; — капітальні видатки. 4) програмною класифікацією видатків (в розрізі бюджетних програм).
За роки незалежності у державі не було створенного досконалого механізму кредиткування села.Основними напрямками активізації процесів залучення фінансових ресурсів в сільське господарство є: формування чіткої визначеності в сфері земельних відносин, формування системи спеціалізованих кредитних установ в аграрній сфері, розвиток кооперації в сільському господарсві, реалізація реальної державної підтримки не тільки великих сільськогосподарських виробників.
| 20. СКАСУВАННЯ СТАТЕЙ ВИТРАТ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ.
Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.
Витрати бюджету є ширшим поняттям, ніж видатки бюджету, оскільки крім безпосередньо видатків включають надання кредитів із бюджету, погашення боргу, розміщення бюджетних коштів на депозитах та придбання цінних паперів. Усі перелічені процедури розкрито в окремих статтях Кодексу.
| |
21. ЦІЛЬОВІ ПРОГРАМИ. За масштабами розробки та реалізації державні цільові програми поділяються: - на загальнодержавні програми, які охоплюють всю територію держави або значну кількість її регіонів; - програми для розв'язання окремих проблем розвитку економіки, окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць. За своєю спрямованістю державні цільові програми є таких видів:- економічні, метою яких є розв'язання комплексних галузевих і - наукові, метою яких є забезпечення виконання фундаментальних досліджень у галузі природничих, суспільних і технічних наук; - науково-технічні, що розробляються для розв'язання найважливіших науково-технічних проблем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, іншої наукомісткої та конкурентоспроможної продукції; - соціальні, що передбачають розв'язання проблем підвищення рівня та якості життя, проблем безробіття, посилення соціального захисту населення, поліпшення умов праці, розвиток охорони здоров'я та освіти; - національно-культурні, спрямовані на розв'язання проблем національно-культурного розвитку, збереження національно-культурної спадщини, задоволення інтелектуальних та духовних потреб людини; - екологічні, метою яких є здійснення загальнодержавних природоохоронних заходів, запобігання катастрофам екологічного характеру та ліквідація їх наслідків; - оборонні, що розробляються з метою посилення обороноздатності держави; - правоохоронні, спрямовані на забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби із злочинністю та державної безпеки. За строками реалізації державні цільові програми класифікуються: - на довгострокові, термін реалізації яких від 10 до 20 років; - середньострокові, термін реалізації яких від 1 до 10 років; - короткострокові, термін реалізації яких до 1 року.
| 22. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ І ВИНИКНЕННЯ ПОДАТКІВ.
Податки — це обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку — позбавленою будь-якого сенсу. Історія розвитку податкової системи знаходиться в прямій залежності від історії розвитку цивілізації. Поступово податкова система стає головним інструментом держави. Аналіз історичних даних дає змогу стверджувати, що розвиток та зміна державного устрою завжди супроводжується зміною податкової системи. Починаючи з моменту формування, пройшовши довгий шлях розвитку та трансформації, податки залишаються ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку Процес формування податкової системи є безперервним.Тому виникає необхідність внесення змін до правової бази податкової системи з метою приведення її у відповідність тим соціально-економічним умовам які виникають у державі. Перехід від натурального господарства до грошового, зародження та формування держави і є передумовами виникнення податків.
| 23. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ПОДАТКІВ І ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ, ОЗНАКИ, ФУНКЦІЇ, КЛАСИФІКАЦІЯ.
Податки - це обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб. які одержує держава у встановлені строки та встановлених розмірах. Розмір та термін сплати податку встановлюють законодавчо. Податки є основним джерелом формування доходів державного бюджету. Функції податків:фіскальна;регулююча (економічна).Сутність фіскальної функції полягає у якомога більшій мобілізації грошових коштів у бюджет. За її допомогою створюються державні грошові фонди та створюються умови для функціонування буржуазної держави. Якщо держава занадто зловживає цією функцією податків, то це може привести до занепаду підприємницької активності у країні, зменшенню обсягів виробництва, національного доходу, і як слідство зменшенню надходжень у бюджет.Регулююча (економічна) функція податків полягає у стимулюванні ефективно працюючих підприємств або підприємств певних галузей шляхом застосування податкових пільг. Ця функція є складовою частиною механізму державного регулювання економікою. Податки можуть бути: прямими та непрямими: • До них відносять податок на прибуток, прибутковий податок та ін. •непрямі податки - податки на товари та послуги, що входять в ціну або тариф і повністю сплачуються покупцями продукції. ПДВ, мито. •загальнодержавні податки - це податки, що встановлюються на території всієї країни та є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами економіки. • місцеві податки - це податки, що встановлюються на певній території.
| 24. ЕЛЕМЕНТИ ОПОДАТКУВАННЯ. Будь-який податок може бути розкладений на складові — елементи оподаткування. Платник (суб’єкт) податку - юридична або фізична особа, на яку згідно законодавства покладено обов’язок сплачувати податки і збори. Податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Об’єкт оподаткування - майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством. База оподаткування - фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання. Одиниця оподаткування - конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Ставка податку - розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування. Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Строк сплати податку - період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений. Податковий період -період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
| 25. ПОДАТКОВА СИСТЕМА ТА ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА. Податкова система – це сукупність податків, зборів, платежів, які законно стягуються в державі; принципів, форм і методів їх встановлення, дій, які забезпечуються їхню сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства. Податкове законодавство складається: - Конституція України; - Податковий кодекс України; - Митний кодекс України; - нормативно-правових актів.
Податкова політика - система заходів держави, що проводяться державою у сфері оподаткування, які відображають спрямованість і ступінь втручання держави в економіку країни. Розрізняють три форми податкової політики: 1. Політика максимальних податків (держава застосовує максимальні податкові ставки, скорочує податкові пільги і запроваджує нові податки). 2. Політика економічного розвитку (держава в максимально можливих розмірах податкового навантаження враховує не тільки фіскальні інтереси, а більше уваги приділяє економічним інтересам платників податків.
3. Політика виважених податків (встановлюється такий рівень оподаткування, який би максимально забезпечив фіскальні інтереси держави).
| |
26. СИСТЕМА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ. Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. Державну податкову службу України очолює Голова Державної податкової служби України, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.
Державна податкова служба України здійснює такі функції:
виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із: здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, контролю за валютними операціями, контролю за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари у, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, торгових патентів; обліком платників податків, інших платежів.
| 27. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ. Податки - це обов'язкові платежі, що встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, що забезпечують фінансування державних витрат. Обов'язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися у формах: - податки; - плата за ресурси; - цільові відрахування. Суспільне призначення податків виявляється в двох основних функціях: - фіскальна; - регулююча. Фіскальна функція полягає у формуванні грошових доходів держави (мобілізації коштів у розпорядження держави і формування централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Регулююча функція податків проявляється через вплив податків на різні сторони діяльності суб'єктів господарювання (держава регулює розвиток економіки і соціально-економічні процеси в суспільстві).
| 28. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ, ПОДАТОК НА МАЙНО; ПДВ ТА ПРОБЛЕМИ ЙОГО БЮДЖЕТНОГО ВІДШКОДУВАННЯ. Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, який сплачується підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій. Податок на майно складається з: — податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; — транспортного податку; Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. — плати за землю. Пода́ток на до́дану ва́ртість (ПДВ) — це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). Облік ПДВ на підприємстві, яке зареєстроване як платник ПДВ, складається з обліку таких компонентів:- Податковий кредит; - Податкове зобов’язання. Податковий кредит – це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання за звітний період (сума ПДВ сплачена таким підприємством у складі вартості товарів, робіт, послуг, придбаних в іншого платника ПДВ, або сплачена на кордоні митним органам). Податкове зобов’язання – загальна сума податку, нарахована платником у звітному періоді (в складі вартості проданих, або оплачених покупцем товарів, робіт, послуг).
До бюджету платник перераховує суму ПДВ, яка є різницею між податковим зобов’язанням та податковим кредитом.
| 29. ПОРЯДОК НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ МИТА Й АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ. Мито — непрямий податок, різновид митних платежів, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит. 1. Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: 1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; 2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру. 2. База оподаткування митом товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, визначається відповідно до статті 234 цього Кодексу. В Україні застосовуються такі види мита:1) ввізне мито;2) вивізне мито;3) cезонне мито;4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.
Акцизний податок — це непрямий податок на споживання підакцизних товарів (продукції), що включається до ціни таких товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; легкові автомобілі, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли. Об'єктом оподаткування акцизним податком є реалізація підакцизних товарів (продукції). Ставки податку є єдиними на всій території України: - адвалорні, - специфічні, - адвалорні та специфічні одночасно.
| 30. СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ. Спрощена система оподаткування — спеціальний податковий режим, запроваджений для зниження податкового навантаження та стимулювання малого підприємництва в Україні. Фізичні та юридичні особи, що перебувають на спрощеній системі оподаткування мають деякі обмеження щодо видів діяльності, чисельності робітників та доходах таких суб’єктів. Спрощена система оподаткування передбачає тільки один вид податку: єдиний податок, який сплачується до місцевого бюджету. Незалежно від цього підприємці сплачують єдиний соціальний внесок, що зараховується на рахунки органів Міндоходів. Суб’єкти господарювання що використовують спрощену систему оподаткування поділяються на чотири групи. 1 група: Кількість найманих працівників – 0. Обсяг доходу – до 300 тисяч гривень на рік. Ставка – до 10% мінімальної заробітної плати (з січня 2015 року мінімальна ЗП складає 1 тисяча 218 гривень). 2 група: Кількість найманих працівників – до 10 чоловік. Обсяг доходу – до 1,5 мільйона гривень. Ставка – до 20% мінімальної заробітної плати. 3 група: фізичні особи-підприємці та юридичні особи Кількість найманих працівників – не обмежена. Обсяг доходу – до 20 мільйонів гривень. Ставка – 2% доходу – за умови окремої сплати ПДВ; 4% доходу - за умови включення ПДВ до складу єдиного податку. 4 група: сільгоспвиробники, в яких доля сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75%. Кількість найманих працівників – не обмежена. Обіг коштів – не обмежений.
Ставка:- для ріллі, сінокосів або пасовищ (крім ріллі, сінокосів та пасовищ, які розташовані в гірських зонах та поліських територіях, а також ріллі, сінокосів та пасовищ, що знаходяться у власності сільськогосподарських товаровиробників. Які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) і переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або наданні їм у користування, в тому числі на умовах оренди) – 0,45%;
- для ріллі, сінокосів або пасовищ, розташованих у гірських зонах та поліських територіях – 0,27%;
- для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та поліських територіях) – 0,27%;
- для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та поліських територіях) – 0,09%;
- для земель водного фонду – 1,35%;
- для ріллі, сінокосів або пасовищ, що знаходяться у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні), переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті або наданні їм в користування, в тому числі на умовах оренди – 3%.
| |
31. ВПЛИВ ПОДАТКІВ НА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ. Податки впливають на виробничу діяльність підприємств, на їх прибутковість, платоспроможність, фінансову стійкість, можливість формування фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність продукції. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування - самого складу податків, рівня їх фіскальності, методів їх стягнення, стабільності та досконалості податкової системи. Вплив окремих податків на доходи бюджету і діяльність підприємств залежить, насамперед, від бази оподаткування - чим більш широка база даного податку, тим суттєвішою може бути сила його впливу. Складність функціонування податкової системи рельєфно виявляється при аналізі окремих податків, що справляють найбільший вплив на діяльність підприємств, зокрема податку на прибуток підприємств, ПДВ, відрахувань на соціальні заходи та податку на доходи фізичних осіб. Критерієм оцінки впливу зазначених податків на роботу підприємств може бути прибуток, що є основним власним джерелом фінансових ресурсів для розвитку виробництва. Податок на прибуток сплачується як частина від отриманого підприємством прибутку і тому має значний вплив на функціонування суб'єктів господарювання, адже при цьому зменшуються можливості розширеного відтворення. Високі ставки ПДВ негативно впливають на економічну діяльність підприємства внаслідок наявності часового розриву між моментом оплати ПДВ у ціні товару і моментом відшкодуванням його з бюджету, а також внаслідок підвищених видатків на придбання додаткових матеріально-технічних ресурсів у разі розширення виробництва.
| 32. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ. Податок на доходи фізичних осіб – загальнодержавний податок. Є платою фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Податковим кодексом України. Платниками податку є: 1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; 3. податковий агент. Об’єктом оподаткування резидента є: • загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; • доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); • іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. На даний час ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 20 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою у розмірі 15 відсотків.
| 33. ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ. Податок на доходи фізичних осіб – загальнодержавний податок. Є платою фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Податковим кодексом України. Платниками податку є: 1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; 3. податковий агент. Об’єктом оподаткування резидента є: • загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; • доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); • іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. На даний час ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 20 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою у розмірі 15 відсотків.
| 34. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЕКОНОМІЧНА СУТЬ БЮДЖЕТУ.
За економічним змістом бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.
За формою державний бюджет є розписом доходів і видатків держави на визначений термін (як правило на рік), затверджений у законодавчому порядку.
За рахунок доходів шляхом установлення норми податків, зборів, відрахувань формується фінансова база діяльності держави, а за рахунок видатків забезпечуються державне управління, економічні та соціальні потреби членів суспільства. Державний бюджет виконує такі функції: — акумулює кошти, необхідні для фінансування державних заходів; — перерозподіляє валовий внутрішній продукт з метою забезпечення соціальної справедливості; — держава впливає на економічні, соціальні, національні та регіональні процеси; — макроекономічна стабілізація й економічне зростання.
| 35. ОЗНАКИ БЮДЖЕТУ, ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ.
За економічним змістом бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.
Бюджет як економічна категорія має такі ознаки: 1. історичність – бюджет як категорія склався історично, мав свої специфічні риси зародження в різних країнах, вони проявляються і в сучасних умовах; 2. плановість – основною функцією бюджету є його плановий характер; 3. юридичний характер – бюджет має силу нормативного акта; 4. термін дії – бюджет складається і функціонує протягом певного терміну.
Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини. Учасниками цих відносин є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та населення: • держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій; • суб'єкти господарювання всіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї залежно від місця і ролі в системі економічних відносин; • населення, яке може бути як платником податків (переважно особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам тощо).
| |
36. РОЛЬ БЮДЖЕТУ У ПЕРЕРОЗПОДІЛІ ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ МІЖ ГАЛУЗЯМИ ЕКОНОМІКИ, ВЕРСТВАМИ НАСЕЛЕННЯ ТА ТЕРИТОРІЯМИ. Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту, є державний бюджет. Функціонування бюджету держави визначається такими причинами: існуванням товарно-грошових відносин; функціонуванням держави та потребами розширеного відтворення.
Бюджет держави розглядають з трьох позицій.
За економічним змістом бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.
За матеріальним змістом бюджет держави являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг державного бюджету - це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв'язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального й ефективного використання його коштів.
За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, у якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади й управління. Як фінансовий план державний бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави - це віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової (в усіх її напрямах) політики. Це форма прояву розглянутої вище сукупності перерозподільних відносин у суспільстві.
| 37. БЮДЖЕТ ЯК ОСНОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДЕРЖАВИ. Бюджетний кодекс України визначає бюджет як план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Складений у формі балансу доходів та видатків державний бюджет виступає дієвим засобом загальнодержавного фінансового контролю, формуючи, з одного боку, фінансову базу країни, а з іншого -задовольняючи загальнодержавні потреби. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках - пріоритетні напрями вкладення коштів.
Центральне місце Державного бюджету в системі фінансових планів визначається рядом чинників: - у державному бюджеті концентруються основні державні доходи; - за рахунок державного бюджету фінансуються основні державні видатки; - державний бюджет є джерелом фінансування зовнішньоекономічної діяльності країни; - державний бюджет - це інструмент фінансового контролю за формуванням і використанням грошових фондів у народному господарстві.
| 38. ФУНКЦІЇ БЮДЖЕТУ.
Сутність ДБ реалізується через його функції:
Розподільча – дозволяє сконцентрувати грошові кошти у розподілі держави і використати їх на задоволення загальнодержавних потреб. Притаманний багаторівневий, багатовидовий, міжгалузевий, міжтериторіальний розподіл коштів. Об’єкт бюджетного перерозподілу – національний дохід, ВВП. Контролююча – наскільки своєчасно та повно фінансові ресурси потрапляють до розпорядження держави, чи відповідають розміри державних централізованих ресурсів потребам держави, чи ефективно використовуються бюджетні кошти. Охоплює майже всіх учасників виробництва, відбиває економічні процеси, які відбуваються в усіх структурних ланках економіки. Об’єкт – рух бюджетних ресурсів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і витратних призначеннях. Забезпечення існування держави – дозволяє створювати матеріально – фінансову базу існувння держави.
| 39. РОЛЬ БЮДЖЕТУ У СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА. Роль бюджету у державі визначається насамперед тим рівнем забезпечення фінансовими ресурсами, потреб економічного й соціального розвитку суспільства, який здійснюється на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. При цьому бюджет служить важливим засобом вирішення завдань, передбачених економічною політикою держави. Можливості використання бюджету як економічного засобу впливу на соціально-економічний розвиток суспільства зумовлені рядом факторів. По-перше, бюджет як об’єктивна економічна категорія відображає розподільні відносини, що безпосередньо впливають на економічні інтереси усіх суб’єктів суспільства: держави, суб’єктів господарювання та населення. По-друге, бюджет як економічна категорія тісно пов’язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин. Рух грошових коштів і товарів, формування й використання фінансових ресурсів, ціноутворення, формування фондів споживання і нагромадження — все це економічні стосунки, які знаходять своє відображення у бюджеті. По-третє, відображуючи економічні відносини між суб’єктами суспільства, бюджет є складовою частиною економічної політики держави. Він виступає важливим засобом, що активно впливає на соціально-економічний розвиток суспільства, на всі сторони суспільних відносин. По-четверте, у бюджеті знаходять своє відображення результати однієї з головних функцій держави — управління економікою, що являє собою взаємопов’язану систему адміністративних і економічних методів, за допомогою яких держава цілеспрямовано визначає процес розширеного відтворення. Усі масштабні економічні заходи у суспільстві відбуваються за безпосереднього використання бюджету.
| 40. СУТЬ ТА СТРУКТУРА БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ. Структура визначається бюджетним устроєм держави. Державний устрій – визначена правовими нормами організацію і принципи побудови, її структура та взаємозв’язок між окремими її ланками. Бюджетна система У можна розглядати: 1. за формою прояву – державний та місцеві бюджети побудовані з урахуванням держ. та адмін..-тер. устрою та врегульованими нормами права. 2. за економічним змістом – це модель міжбюджетних правовідносин та для інструмент для забезпечення фін.потреб держави та добробуту населення. Відповідно до БКУ) бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. 1. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. 3. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад. Основними елементами бюджетної системи є: 1. органи управління; 2. платники податків, зборів, платежів; 3. утримувачі бюджетних коштів. Організацію функціонування бюджетної системи включає: 1.зведений бюджет; 2. Органи управління; 3. Систему регулювання міжбюджетних відносин.
| |
41. ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ. 1) принцип єдності БСУ - єдність БСУ забезпечується єдиною правовою базою, грошовою системою, бюджетною класифікацією, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності; 2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету; 3 ) принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. 4) принцип повноти - до складу включаються всі надходження та витрати бюджетів; 5) принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках екон. і соц. розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету. 6) принцип ефективності та результативності - усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів; 7 ) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача; 8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями; 9) принцип справедливості і неупередженості - справедливий і неупереджений розподіл суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; 10) принцип публічності та прозорост і - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням бюджетів.
| 42. ЗАКОНОДАВЧА І НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ. Функціонування бюджетної системи і здійснення бюджетних відносин в Україні відбувається на основі законодавчих та нормативно-правових актів, визначених ст. 4 Бюджетного кодексу України. До них належить: 1. Конституція України. 2. Бюджетний кодекс України. 3. Закон про державний бюджет України. 4. Інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини. 5. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України. 6. Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. 7. Рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.
При здійсненні бюджетних відносин положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не су перечать Конституції України, Бюджетному кодексу та Закону «Про Державний бюджет України». Конституція України. У ній урегульовані такі питання, що стосуються функціонування бюджетної системи: - механізм прийняття Законів України; - повноваження Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування; - основні бюджетні положення. У Конституції зазначається, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Законом «Про Державний бюджет України» визначаються видатки бюджету на загальносуспільні потреби та їх обсяг і цільове спрямування.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету мають бути оприлюднені.
Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради проект Закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом Закону подається інформація про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
| 43. ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТА ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У БЮДЖЕТНОМУ ПРОЦЕСІ. Законодавчі органи влади усіх рівнів — Верховна Рада України, Верховна Рада АРК, місцеві ради — мають право розгляду та затвердження бюджетів та звітів про їх виконання, здійснення контролю за виконанням бюджетів. Зокрема, Верховна Рада України наділена такими бюджетними повноваженнями: - визначення бюджетної політики держави; - прийняття постанови про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; - визначення бюджетних повноважень усіх учасників бюджетного процесу, складу і обсягів доходів та видатків Держ. бюджету України; - затвердження показників соціально-економічного розвитку країни, необхідних для формування бюджетів усіх рівнів; - розгляд та прийняття закону про Державний бюджет на відповідний період та внесення змін до нього; - розгляд та прийняття рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету України тощо. Значну роль у бюджетному процесі відіграють органи виконавчої влади. До бюджетних повноважень Кабінету Міністрів України належать: - розробка та подання Верховній Раді України проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; - розробка та подання Верховній Раді України проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період; - забезпечення виконання закону про Державний бюджет України; - підготовка та подання Верховній Раді України звітів про виконання Державного бюджету України; - розрахунок показників зведеного бюджету України та підготовка звіту про його виконання; прийняття рішень щодо використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; прийняття рішень про здійснення державних запозичень в обсягах і на умовах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період, тощо. Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 33 | Нарушение авторских прав
|
Основна мета при проведенні такої політики – збільшення економічного росту шляхом покращення інвестиційної активності за рахунок найбільш вигідного податкового клімату.