Файл (англ. file) - послідовність числа байтів, які володіють унікальними власними іменами на машинних носіях. Файли умовно розділяють на два типи - текстові та двійкові. Текстові файли – «найпопулярніший» тип даних. Для одного символу виділяється всього лише один байт. А через те, що людське око любить красу (малюнки, діаграми, екзотичні шрифти), просто текстові файли зустрічаються рідко. В результаті, формати таких файлів «мутували» - зараз вони являють собою різні комбінації текстових, графічних та інших форм даних. Двійкові файли, на відміну від текстових, не так просто переглянути і у них, звичайно, немає знайомих нам слів - лише безліч незрозумілих символів. Ці файли не призначені безпосередньо для читання людиною. Прикладами двійкових файлів є програми, що виконуються, і файли із графічними зображеннями. Розміщення файлів на носіях здійснюється за допомогою каталогів, у яких зберігаються їхні параметри. Каталог може включати безліч підкаталогів, у результаті чого на дисках утворюються розгалужені файлові структури.
Поняття файлової системи
Організація файлів у вигляді деревоподібної структури називається файловою системою. Принцип організації файлової системи - табличний. Тобто, інформація про місцезнаходження файлу на диску зберігається в таблиці розміщення файлів (англ. File Allocation Table, FAT). Структура FAT схожа на зміст книги – операційна система використовує її для швидкого пошуку файлів. Пізніше була введена FAT32 - удосконалена версію FAT. На відміну від FAT, вона підтримувала файли, розміри яких можуть перевищувати 2 Гігабайти!
Далі з'явився більш перспективний напрямок у розвитку файлових систем - NTFS (New Technology File System) - файлова система нової технології, що підтримує довгі імена файлів і пропонує надійну систему безпеки даних.
Обсяг розділу NTFS - не обмежений. Також, NTFS заощаджує місце на диску, стискаючи його самого, окремі файли і каталоги.
В Windows XP застосовується і FAT32 і NTFS.
Імена й розширення файлів
З «народженням» ОС Windows 95 було введене поняття «довгого» імені, яке могло містити до 256 будь-яких символів, окрім дев'яти спеціальних: \ /: *? “ < > |. В іменуванні можна користуватися пробілами й крапками. А закінчувався файл із трьох символів, що становлять так зване розширення. Розширення файлу - хаотична послідовність символів, що додаються в кінець імені файлу. Воно служить для класифікації типу або формату файлу. Це один з безлічі способів, коли користувач або ПЗ комп'ютера має можливість визначити тип даних, розміщених у файлі. У старих операційних системах довжина розширення обмежувалася трьома символами – зараз немає ніяких обмежень. Операційна система або файловий менеджер встановлюють можливі відповідності між розширеннями файлів і додатками.
Іншими словами, коли користувач запускає файл із зареєстрованим розширенням, то автоматично відкривається відповідна до цього типу файлупрограма. Для відмінності різних форматів файлів, розширення, в основному, завжди відображається у вигляді мініатюрної графічної піктограми.
Види файлової структури: 1) Однорівнева - послідовність імен файлів, яка використовується для дисків з невеликою кількістю файлів
2) Багаторівнева або ієрархічна - деревоподібна структура, яка служить для зберігання тисяч файлів
До функцій обслуговування файлової структури відносяться такі операції (звісно, що вони відбуваються в середовищі якої-небудь операційної системи):
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 20 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| О рассмотрении обращения | | | Карма российского эгрегора. |