На 1651 рік Польща мала у своєму розпорядженні близько 150 тис. бійців , включаючи 20 тис. німецьких найманців.

Битва під Берестечком

(18-30 червня 1651р.)

На 1651 рік Польща мала у своєму розпорядженні близько 150 тис. бійців, включаючи 20 тис. німецьких найманців.

Уривок із історичного роману Л.Костенко «Берестечко»:

«На меш йшло до 200 тисяч війська,

Державний крок – важучий від броні.

Було там все – і навіть хрест мальтійський,

І срібний щит «тевтонської свині»,

Коронні, польнні тут й рейтари

А посполите рушення юрми

Кварцяне військо, жовніри, гусари

І особливо ті ото, з крильми.»

Примітки

Мальтійський хрест – символ мальтійського ордену рицарів на острові Мальта.

Тевтонська свиня – наступальні порядки тевтонців.

Коронний гетьман - очолював збройні сили Польщі.

Польнний гетьман – заступник коронного гетьмана.

Рейтари – вид найманої кавалерії в арміях європейських країн XVI — XVII століття.

Посполите рушення – польське військо яке формувалося під час війни із простого населення.

Кварцяне військо – наймане військо,в основному кіннота. Утримувалося за рахунок особливого податку-кварти.

Жовніри – солдати польської армії.

Летючі гусари для кращої аеродинаміки прикріплювали до військового спорядження крила.

Козацьке військо

100 тис. - козаки і повсталі селяни

30 тис. – татарська кіннота

«Був ранок, був туман, було 100 тисяч війська

І меч свячений був. Усе було тоді.

Шуміли корогви. І жодна птиця свійська

не вивела курчат в орлиному гнізді

Вози стояли, скуті ланцюгами

І обрій зблиск півмісяцем татар

І покотились в коней під ногами

кошлаті димом голови петард.»

Примітка

Мечі святилися в церквах перед важливою битвою.

Корогва – прапор.

Скуті ланцюгами вози створювали табір – тимчасове козацьке укріплення.

Півмісяць – символ Ісламу, зображувався на прапорі кримських татар які були мусульманами.

Богдан Хмельницький запросив татар адже в українському війську було мало кінноти.

Загалом козацьке військо славилося піхотою, яка була найсильнішою серед європейських армій XVI — XVII століття.

Петарди – старовинний розривний снаряд у вигляді посудини наповненої порохом.

Козацька армія вийшла на поле бою табором,оточеним 10 рядами возів. У тилу знаходилася заболочена річка Пляшівка тому козакам довелося зупинитися надто близько від поляків.

Українсько-татарська армія вишикувалася трьома групами.

Правий фланг очолив Іван Богун, центральною групою військ командував сам Хмельницький, на лівому боці стояли татарські війська на чолі з ханом Ісламом Гіреєм.

Бойовий стрій обох армій, які стояли одна напроти одної, простягнувся на 7-8 кілометрів.

Бій починають татари 17 червня,використовуючи традиційну тактику: вони атакують, потім відступають, потім знову атакують, таким чином вони намагаються розкачати противника.

20 червня польський король вишиковує свою армію в такому порядку: правий фланг – гетьман Потоцький, лівий – польовий гетьман Калиновський, а по центру – сам король Ян Казимир з польською та німецькою піхотою.

Надзвичайно сильне враження справляла важка польська піхота: гусари з орлиними крилами за спинами.

«Спочатку наше військо не второпало,

Як з ними битися, що таке броня,-

В залізо геть закуте одоробло,

Є тільки те, чим сісти на коня.

Вгорі - перо, на грудях - Божа Мати,

На ліктях сяють срібні маслаки.

Таке залізо спробуй подолати.

Оце вояк!- не те що козаки.»

Український магнат польської орієнтації - Ярема Вишневецький, разом зі своїм військом атакував український табір. Хмельницький контратакував та його зупинила німецька піхота. Козаки відійшли до табору і тоді поляки почали обстрілювати татар, які розташувалися на лівому фланзі на пагорбі. Одна з гранат розірвалася біля ніг хана. Хан злякався і зненацька для всіх покинув бойовище.

Татари, переслідувані польською кіннотою, відступили так швидко, що навіть кидали трупи співвітчизників, чого раніше ніколи не траплялося. Наслідки цієї втечі виявилися болючими для козацького війська, адже татари відкрили лівий фланг об’єднаного війська. Хмельницький кинувся навздогін, прагнучи повернути татар. Деякі сучасні історики вважають, що Хмельницький просто втік з поля бою, адже він знав, що буває з козацькими ватажками після поразки: козаки просто видавали ватажка в обмін на амністію. Таке було з Іваном Сулимою та Павлом Бутом під час козацько – селянських повстань 20 - 30 рр. XVII ст. Козаки залишившись без гетьмана застосували традиційну тактику: пересунули вночі табір ближче до болота, обгородили його возами, насипали земляний вал і навіть намагалися атакувати. Та поляки щільно оточили козаків і відтіснили до болота. Іван Богун,якого обрали наказним гетьманом,вирішив не здаватися. Він організовує відхід козаків через заболочену місцевість на річці Пляшівка.

«Поляки спали, бо пани панами,

А він звелів у тій трясовині

Мостити греблю хмизом, жупанами,

Возами, повстю, діркою в човні!

Турецьких сукон вивернули хуру,

Втовкли в багно останнє таланча,

Щоб врятувати не козацьку шкуру,

А руки, що згодяться для меча!»

Цією переправою і вийшла більша частина козаків. Втрати козацького війська були величезними: 30 тис. козаків з оточення не вийшла.

«А хто ж вас хлопці зміряє очеретиною?

Хто в чистім полі витече труну?

Хто пом’яне сльозою, хто чвертиною?

Хто заболить словами об струну?»

300 козаків, закріпившись на острові на злитті річок Стир і Пляшівка, як спартанці прикривали відступ своїх військ і затримували ворога. Жоден з 300 не вижив в тому бою.

Битва під Берестечком так дорого коштувала і полякам і українцям, що обидві сторони вимушені були сісти за стіл переговорів.

«Якби не ті заклепані гусари…

якби не зрадив хаповитий хан…

якби ж він був ощадніший на вдари.

мій кривдами рокований талан!

Якби не дощ… якби не ремст і розбрат..

якби хоч трохи глузду під чуби..

Якби старшини не пішли урозбрід…

якби, якби, якби, якби …»

Дата добавления: 2015-08-29