Нотаріат існує не один десяток століть, нотаріус – історично друга юридична професія після судді. Нотаріат задовольняє потребу людей в надійному закріпленні прав, в стабільності і передбаченості

Нотаріат існує не один десяток століть, нотаріус – історично друга юридична професія після судді. Нотаріат задовольняє потребу людей в надійному закріпленні прав, в стабільності і передбаченості майнових стосунків.

Вперше виразно виявилися переваги професії нотаріуса у Вавілоні (1760 до н.е.). Цар Хаммурапі видав кодекс (правила поведінки), який зробив його знаменитим. На думку царя Хаммурапі, ці правила були неупередженими сентенціями, що закликають в його країні дотримуватися твердої дисципліни.

Цар Хаммурапі був першим, хто сприяв розвитку методів сучасного маркетингу. Будучи талановитим і далекоглядним фахівцем рекламної справи, він встановив обеліски з міцних каменів на головних площах більшості населених пунктів країни. Те, що ми сьогодні називаємо “нотаріальним правом”: акти цивільного стану, засновницькі договори, оформлення спадку, реєстрація шлюбу, порядок продажу дружин. Все це було вибито на пам'ятниках архітектури Царя Хаммурапі.

У одному із старих міст Тігро-Ефратського Нижньоріччя - Вавілоні, який висувався на головне політичне місце при знаменитому царі Хаммурапі-законодавцеві, писарі-нотаріуси редагували різні акти на глиняних дошках, що вимагають спеціальної обробки. Потім висушені дошки вони занурювали на двоколісні вози і розвозили їх або додому клієнтам, або магістрові, а інколи і канцлерові царя.

Такі “глиняні” акти зберігалися, як правило, в храмах. Треба сказати, що нотаріусами були найбільш гідні люди. До них прислухалися, їх поважали і їм вірили. При здійсненні деяких операцій, що вимагають нотаріального оформлення, необхідна була присутність окремих осіб, які деколи свідчили про досить курйозні випадки. Наприклад, як повернення боргу боржник закладав в рабство на три роки дружину.

Слід зазначити, що вже тоді, в далекий “вавілонський” час, нотаріуси виконували і роль банкірів, здійснюючи договори застави майна. Надалі, при царюванні фараонів, глиняні дошки перетворилися на коштовні папери, оскільки вони оформлялися на папірусі. Робота писаря (нинішнього нотаріуса) визнана безсмертною, вона увічнена, як ми бачимо і політично, і художньо, про що нагадує знаменита скульптура писаря в Луврі в Парижі.

Якщо на деякий час зупинитися на стародавньому світі, то вельми цікавою здається робота єгипетського писаря (нотаріуса). Писар використовував в своїй роботі гострий кремнієвий камінь, прикріплений до очеретяної палички, як до ручки перо. Як чорнило використовувалися натуральні продукти. Для зберігання фінансових і інших документів використовувалися крихкі глиняні глечики.

Із розвитком людської думки розвивалося і нотаріальне мистецтво. Наступний етап пов'язаний з Грецією, де Арістотель, Плутарх, Діоген Лаєрс визначали велич країни. І саме в цей період нотаріуси почали оформляти і реєструвати договори, грунтуючись як на приватне, так і на державне право.

У Римській Імперії вперше про нотаріуса згадується в записах секретаря великого імператора Цицерона.

Передвісниками нотаріусів в Древньому Римі були писарі. Недаремно в перекладі з латинського «нотаріус» - писар. В їх обов'язки входило не лише складання різного роду послань і прохань, але і складання різних операцій. Були дві категорії писарів: що перебували на державній службі (scribae) і на утриманні приватних осіб (exceptores et notarii).

У обов'язки державних писарів входило оформлення письмових розпоряджень, що даються магістратами. Окрім цього вони вели судові журнали і різного роду записи, які носили публічно-правовий характер.

Приватні писарі зазвичай працювали в якості секретарів у багатих римлян, вели ділове листування і оформляли різного роду юридичні операції для них. Особи, що виконували ці функції, називалися "нотаріусами" від слова "notta", що означало стенографічний знак, який застосовувався писарями для швидкості записів, які вони вели.

Проте писарі ще не юристи. Коли ж римський писар став юристом, коли ж писар став протонотаріусом? Відповідь — в особливій категорії вільних громадян. Існувала третя, особлива категорія осіб, зайнятих оформленням правових документів і матеріалів. Це — табелліони. Табелліоном міг стати вільний римський громадянин, що володіє правовими знаннями, прийнятий в корпорацію табелліонів і затверджений на посаді префектом міста. Табелліони і стали «батьками» нотаріату.

Слід зазначити, що коли Велику Римську Імперію було зруйновано, варвари-руйнівники вибірково віднеслися до її передових досягнень. Проте нотаріат практично зник разом із західною частиною імперії. Єдина структура, яка збереглася, - це церква. В умовах повної розрухи і хаосу вона узяла на себе деякі функції уряду, у тому числі і в питаннях нотаріату. Як і римляни, візантійці були прекрасними юристами і продовжувачами римських традицій.

Імператор Візантії Теодос Другий став ініціатором створення двох судових напрямків. Видані при ньому Грегоріанський і Гермогеніанський кодекси (324 р.) сприяли появі імператорських конституційних кодексів. Теодоський кодекс, обнародуваний в 438 р. був прообразом конституції і практично базувався на основних положеннях всіх кодексів християнських імператорів, що приймаються з 312 р. Імператор Ліон стверджував, що нотаріусами можуть бути особи, що володіють внутрішньою культурою, уміють говорити і писати, а також вони мають бути професіоналами в області права.

У шостому столітті імператор Юстініан, що правив з 527 по 565 г.г., став першим діячем цієї епохи, який об'єднав нотаріусів в групи і колегії і видав повну збірку юридичних законодавчих актів. Збірка складалася з кодексу, що включав всі конституції імператорів, починаючи від Адрієна (196г.). При цьому Юстініан заявив: “ця робота мені здається важкою, майже неможливою, але, завдяки Господові Богу, ми знайшли дорогу в спокій, я вірю Богові і його силі, для дозволу найрозв'язніших починів”... Таким чином, Римське право остаточно сформувалося в 533 році нашої ери.

У тому ж році були утворені учбові заклади і опубліковані підручники для підготовки юристів, які отримали офіційний статус. Нарешті, з 534 г.- дати другого видання кодексу і до його смерті в 565 р., Юстініан видав велику кількість законодавчих актів, загальною кількістю 158 видань, під загальною назвою “Вісті”. Юстініан затвердив офіційного судового нотаріуса, якому було доручено стати суддею, вершити вільне правосуддя і редагувати юридичні акти. Перші три кодекси, по велінню володаря, видано на латині, але “Вісті” на грецькому з тим, щоб закони могли зрозуміти всіма і всюди.

В середні віки професія нотаріуса стала однією з престижних і шанованих в суспільстві. У одинадцятому столітті, з початком відродження римського права, у Болоньї було засновано першу в світі школу нотаріусів. Школи нотаріату пізніше стали школами права, а надалі університетами, в яких викладали кращі для того часу нотаріуси-юристи такі, як Ранієрі, Салатієл, Роландіно і ін. Епоха відродження тривала до 18 століття. У цей період було видано величезну кількість праць в області нотаріату і права. Природно, що нотаріусами тоді були найосвіченіші і грамотні люди.

Цьому сприяв розвиток торгівлі, економіки і дипломатії. Велику позитивну роль надала і римська католицька церква. Наприклад, у Франції з'явилися перші офіційні нотаріуси в 1139 році і в місті Монпілье був заснований університет (1160г.). У Іспанії перші нотаріуси з'явилися в 1162 році.

У 1211г. був заснований університет в місті Саламанка. Цікаво, що у Франції, в місті Монпелье, нотаріусом могла бути призначене особа доброчесна і етична, така, що досягла 25 років, із стажем роботи не менше 5 років. Досить цікаві вимоги пред'являлися і його нотаріальній конторі (бюро).

Нотаріус міг працювати на вулицях, а ще частіше на ринках, поставивши письмовий стіл в центрі площі або біля входу в магазин. Підготовка документів здійснювалася в три етапи. У присутності клієнтів готувався письмовий меморандум (список замовлень постачальникові). Потім, підготовка короткого змісту нотаріальної дії. І на завершення детальний опис або розширене тлумачення нотаріальної дії. Закінчувався документ вказівкою дати і місця здійснення даної нотаріальної дії, описом свідків і їх якостей, а також нотаріус ставив свій підпис. Свідки залишали відбиток великого пальця на документі.

На півночі долини річки Луари у Франції, де діяло ще звичайне право, посвідчення документів необхідно було здійснювати у місцевих дворян і священиків, але ця обставина у багатьох випадках приводила до серйозних проблем, оскільки серед місцевих дворян і священиків часто виявлялися неохайні люди, а головне вони не були юристами за освітою і з цієї причини здійснювали безліч помилок. Крім того, не спостерігалося одноманітності і не була налагоджена система зберігання документів.

Мабуть через це, король Франції Філіпп III (1280 р.) підписав указ, згідно якого в кожному населеному пункті призначалоя два бездоганно чесних людини, до яких зверталися люди по питаннях здійснення нотаріальних дій. А в 1302г. король Франції Філіпп IV (Красень) затвердив інструкцію, по якій нотаріуси зобов'язані призначатися лише по королівському указу і не мають бути служителями церкви.

Король Шарль VI (1411р.) видав розпорядження, згідно якого на стіні біля входу в нотаріальну контору необхідно було встановити спеціальну вивіску (знак) з королівським гербом. А король Франсуа I модернізував всю юридичну систему в країні. Церкві відводилася роль реєстратора фактів народження, браку і смерті.

Він заборонив використання латини в судовому діловодстві. Всі документи віднині cкладалися лише французькою мовою. Був прийнятий статут, який суворо регламентував діяльність нотаріусів. Зокрема, встановлювався порядок прийому клієнтів, підготовки і зберігання документів. Вперше було введено положення про збереження в таємниці фактів і даних нотаріальної дії.

В кінці XVIII століття в світі і, перш за все у Франції, політичне і економічне життя не відповідало надіям громадян, назрівала кризисна ситуація. Країна знаходилася на порозі серйозних революційних реформ, у тому числі в юриспруденції. Нотаріуси стали брати активну участь в політичному житті суспільства. Вони обираються членами Генеральних Рад (прообраз парламенту). Важливо відзначити, що в цей час вперше прийнята Декларація про права людини. Участь в редагуванні тексту документа, прийняли шановані нотаріуси Франції: Бевье, Делюзе і Гупілло.

З історії нам відомо, що Наполеон досить професійно орієнтувався в питаннях нотаріату. Архівні матеріали цієї дивної епохи, особливо пов'язані з його дружиною Жозефіною, розповідають нам про народження шлюбного контракту. Майбутній завойовник Європи раціоналізував законодавство шляхом видання серії кодексів - це цивільний, карно-процесуальний і торгівельний. У цивільному кодексі була окрема глава - нотаріальне право, яка проіснувала без зміни майже до нашого часу. Коли Бонапарт замислив введення Цивільного кодексу, він визнав необхідним утворити структуру, покликану реалізувати цей найважливіший правовий акт. Цією структурою став нотаріат.

Сусідка Франції Англія в питанні формуванная правової системи пішла своїм власним непротореним шляхом. Адже історично так склалося, що народи Англії та Франції, які розділені всього-навсього протокою Ла-Манш від часу створення цих держав ідуть кожна своїм шляхом: мають власні мови та звичаї. Отже нічого дивного немає в тому, що і в правничій царині між країнами від початку намітилися радикальні розбіжності, які торкнулися і нотаріальної справи.

Щодо правової системи Англії, то в цій країні закон був доволі гнучким інструментом і вирішальну роль відігравала суб’єктивна думка в його тлумаченні. В кожному окремо взятому випадку в однаковій ситуації рішення могло змінюватись в залежності від обставин. Ця ситуація була заплутаною і багатозначною.

Ще за часів Середньовіччя в Англії сформувалося безліч судових установ. В країні широко застосовувалась система «правовий прецедент», особливістю якої було використання тисячі томів з прецедентними актами в яких на кожний конкретний випадок можна було віднайти щонайменше дві різніх точки зору. Кваліфакація британських правників поділялася на дві основних категорії: баристери і солісітори.

Нижчим рангом правників вважалися солісітори, їх обов’язками було виконувати чорнову роботу для вищої категорії правників – баристерів. Слід зазначити, що як такої самодостатньої нотаріальної системи у Британії створено не було. Через це в країні склалася практика, коли дії, що зазвичай притаманні нотаріальній практиці могли здійснювати різні чиновники. Сфера їх компетенції визначалася залежно від характеру акту. Та все ж таки поняття нотаріату англійці все ж таки використовували, та переважно за межами країни.

Окрема категорія правників, що отримали назву «нотарі» мали почесну назву «магістри права». Вони формально підпорядковувались настоятелю англіканської церкви архіепископа Кентерберійського. Через це було прийнято вважати, що від представників даної професії вимагалася найвища сумлінність, яку освящала церква. В компетенцію нотарів входило вчинення вексельних, чекових та морських протестів, а також посвідчення перекладів і складання заповітів судновласників.

Щоб стати нотаріусом в великому місті, кандидат повинен був пройти п’ятирічне стажування у нотаріальній конторі, а в столиці країни - Лондоні потрібно було навчатися сім років. В провінції та деяких окремих місцевостях достатньо було отримати звання солісітора. На практиці саме до них зазвичай зверталися пересічні британці задля вирішення своїх юридичніх справ: грамотно скласти текст або укласти заповіт.

В наші часи судочинство Великої Британії значною мірою не змінилося, але воно значно модернізовано. Так, наприклад, солісістори отримали право виступати у магістратському суді, задля чого їм потрібно пройти тримісяні курси та скласти іспит.

В Польщі історія нотаріату розпочинається з 15 століття. Вплив католицької церкви позначився таким чином, що публичний нотаріат було перенесено з Італії до Польщі. Визначною особливістю польського натаріату було те, що право займатися цією діяльністю мали особи, які належали до духовенства. Призначення ж на посаду нотаріуса здійснювалося через посередництво Ватикану, до якого безпосередньо зверталися польські правителі.

Часи Хрестових походів з точки зору розвитку нотаріальної справи позначилися тим, що нотаріальні документи, які функціонували в релігійному середовищі через політичні події набули характер документів дипломативного характеру. Вони готувалися на пергаменті, завірялися підписом нотаріуса, на них ставилася печатка релігійного чи світсткого закладу або сторін.

Якісні зміни у розвитку нотаріальної справи відбулися у 1594 році. Саме тоді відбувся перехід від канонічного права до системи римського нотаріату, особлива ж увага була звернута на спосіб складання нотаріального договору та нотаріальний знак.

Упродовж 17, 18 століть коли територію Польщі було кілька разів переділено, країна зазнала змін і в нотаріальній справі. У 1833 році за часів Речі Посполитої було зроблено уніфікацію права про нотаріат, 1 січня 1834 року набрав чинності закон, який визначив нотаріуса, як особу, що наділена публичною довірою. Нотаріус набув захісту, аналогічного до захисту державного службовця, хоча таким і не вважався. Було створено нотаріальне самоврядування, його органом стала Нотаріальна палата, відповідно до районів Апеляційного суду, нотаріуси об’єднувалися територіально.

Сьогодні нотаріусів у Польщі призначає Міністр юстиції на підставі заяви зацікавленої особи та за рекомендацією Регіональної ради нотаріальної палати. Нотаріусом може стати громадянин Польщі, не молодший 26 років, який має вищу юридичну освіту, пройшов нотаріальне стажування, склав нотаріальний іспит та пропрацював в якості помічника нотаріуса не менше двох років. Контроль за діяльністю нотаріусів здійснюють органи нотаріального самоврядування, Міністерство юстиції через президентів Апеляційних судів.

На Русі перші правові закони в другій половині IX століття стали провісниками майбутнього російського нотаріату. З ім'ям Іоана III Васильовича пов'язана важлива подія в історії Русі і літопису нотаріату як правового інституту. Письмове здійснення юридичних операцій в Московській державі встановлюється Судебником Іоана Васильовича, який він затвердив високим Указом в 1497 році.

Розвиток нотаріату в Росії можна умовно розділити на декілька етапів: перший з яких починається в XVI столітті і закінчується Соборним укладенням 1649 років. Цей період характеризується тим, що формування нотаріальних органів і порядок здійснення нотаріальних дій визначалися окремими указами царя.

Тоді в Росії з'явилися майданні піддячі. Точніша дата їх появи не дійшла до нас. Вони були своєрідною корпорацією професійних писарів, що спеціалізувалися в здійсненні за плату цивільних операцій на користь осіб, що зверталися до них. Призначення на "площу" здійснювалося указом царя, власне, в цьому на початку і полягав контроль за їх діяльністю.

Другий етап охоплює період з 1649 по 1866 роки. Укладення 1649 років царя Олексія Михайловича в деякій мірі систематизувало укази, що діяли донині, зобов'язавши сторони здійснювати операції лише через майданних піддячих із складанням довідки і подальшим записом в маєтковому наказі, таким чином, вперше розмежувавши функції органу, що здійснює операцію, і органу, реєструючого її.

Наступний період починається 14 квітня 1866 року і закінчується 29 жовтня 1917 року прийняттям ленінського "Декрету про землю", який ознаменував початок ліквідації приватного цивільного права.

Корінне перетворення нотаріату сталося після затвердження Олександром II в 1866 році Положення про нотаріальну частину як розвиток судової реформи 1864 роки. У Росії виникли дві відособлені частини нотаріальних установ. Це кріпосна і власне нотаріальна частині.

Особливу увагу держава приділяла кріпосній частині, і це визначалося визнанням "особливої важливості актів про поземельну власність, що визначають стосунки не лише приватних осіб між собою, але і відношення до держави". Всі досконалі кріпосним порядком операції були безперечними, при дотриманні всіх правил про введення у володіння операція визнавалася безповоротною, а її примусове виконання здійснювали адміністративні органи.

В кінці минулого століття в Росії склалися чотири групи органів і посадових осіб, наділених правом здійснювати нотаріальні дії:

• публічні (городові) нотаріуси;

• біржові маклери і нотаріуси, корабельні маклери;

• вузькоспеціалізовані маклери: судноплавних розправ, державного комерційного банку, приватні, слуг і робочих людей, цехові, ремісничих управ, Кронштадтського суспільства вільних матросів;

• за відсутності нотаріуса або маклера їх функції виконували магістрати, ратуші, думи, митні чиновники, станові пристави, торгівельні словесні суди.

Кандидати на посаду нотаріуса (маклера) відбиралися на підставі конкурсу з числа найбільш порядних чиновників, і після призначення на посаду давали присягу, інакше не допускалися до роботи. Особливих правил при цьому не існувало, проте закон прямо забороняв призначати на посаду нотаріусів і маклерів людей безграмотних.

Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій у той час не було, особливої регламентації закон не містив, але всі особи, виконуючі нотаріальні обов'язки, повинні були здійснити при засвідченні явки договору наступні функції: встановити самолічность сторін, перевірити право- і дієздатність сторін, переконатися в достовірності договору, встановити відповідність договору чинному законодавству, записати договір в книгу, стягнути мито і збори, зробити на оригіналі договору напис, який зобов'язаний був містити час засвідчення і номер по книзі. У кожного нотаріуса або маклера була своя книга і друк.

З точки зору сучасного розвитку нотаріату представляє інтерес аналіз речень про вдосконалення нотаріальної частини, які були розроблені в Росії в кінці XIX - початку ХХ століття. Йдеться про нову редакцію Положення про нотаріальну частину, яке було опубліковано в Санкт-Петербурзі в 1904 р. Згідно з цим документом, завідування нотаріальною частиною під наглядом судових місць повинне було доручатися нотаріусам і старшим нотаріусам, які працюють при нотаріальних архівах та їх помічникам.

Міністру юстиції передбачалося надати право видання інструкцій по предметах внутрішнього розпорядку і діловодства в нотаріальних архівах і конторах.

Міністру юстиції за уявленням у кожному окремому випадку окружного суду передбачалося надати право дозволяти нотаріусам заняття, зв'язане з вмістом посади по учбовій частині, якщо таке поєднання посад не сполучене із збитком для виконання безпосередніх обов'язків нотаріуса.

Нотаріусам надавалося право мати при конторах нотаріальних розсильних для виконання вказаних в законі дій, передбачалося, що вони повинні будуть діяти під майнову відповідальність самих нотаріусів. Про вибраних для виконання цих обов'язків особах нотаріуси повинні повідомляти голову суду. Відносно особистої відповідальності ці особи прирівнювалися до судових розсильних.

Після революції 1917 року, декрет №1 про суд від 24 листопада 1917 року скасував всі попередні судові встановлення, що діяли донині, і хоча не було нічого сказано про скасування Положення про нотаріальну частину, що регулювало донині інститут нотаріату, він перестав існувати.

Нотаріальні дії стали здійснювати різні установи: нотаріальні відділи місцевих рад, які очолювали народні нотаріуси, відділи юстиції, відділи соціального забезпечення, записів актів цивільного стану, тобто різні адміністративні органи.

Подальший розвиток інститут нотаріату отримав в грудні 1919 року в декреті про суд №2, у якому було підкреслено, що нотаріальні дії здійснюються нотаріусами, і в разі їх відсутності особами їх замінюючими.

У 1919 році нотаріальні відділи місцевих Рад були замінені нотаріальними столами. 4 жовтня 1922 року було прийнято Положення про державний нотаріат, яке завершило створення нотаріату в Росії після 1917 року як самостійних державних установ. 19 липня 1973 року був ухвалений закон про державний нотаріат в СРСР.

У період з жовтня 1922 року по липень 1973 року були прийняті ряд положень і нормативних актів, що стосуються системи нотаріату в СРСР і РРФСР.

Закон від 19 липня 1973 року містив норми про завдання і організацію державного нотаріату, принципи його діяльності, компетенцію, загальні правила здійснення нотаріальних дій і вживання законодавства про нотаріат до іноземців і осіб без громадянства. Відповідно до нього був прийнятий і діяв до останнього часу Закон РРФСР "Про державний нотаріат" від 1 листопада 1974 року.

У зв'язку з переходом до ринкових економічних стосунків, різноманіття форм власності, розвитку підприємництва, виходу в економічні простори виникла необхідність реформування нотаріату.

Доки Україна входила до складу Російської імперії, а потім до складу СРСР розвиток нотаріального законодавства і діловодства останньої визначав відповідні процеси і в Україні.

Нового імпульсу розвитку правової системи України, в тому числі й інституту нотаріату, надало проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. З переходом суспільства до ринкових відносин, законодавчим визнанням рівноправності всіх форм власності, розвитком підприємницької діяльності і процесів приватизації виникла суспільна необхідність введення інституту приватного нотаріату і, відповідно, законодавчого закріплення положень, які надавали б можливість вирішувати питанню нотаріальної діяльності без допомоги державних органів. Значним кроком у розвитку нотаріату і його законодавчого закріплення став прийнятий Верховною Радою України 2 вересня 1993 введений з 1 січня 1994 року Закон України "Про нотаріат". Цей Закон став одним з істотних етапів проведення широкомаштабної соціальної реформи в Україні, правової реформи, зокрема коли поряд з державними нотаральними органами було введено інститут приватного нотаріату.

Закон вніс до українського нотаріату багато новацій: створення кваліфікаційних комісій нотаріату для визначення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю; видача свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю всім нотаріусам України; заснування в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі, Севастополі державних нотаріальних архівів, що є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів і, мабуть, найголовніше - право осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зареєструвати приватну нотаріальну діяльність.

22.04.1993 р. на Конференції нотаріусів було створено і зареєстровано Міністерством юстиції України Українську нотаріальну палату (УНП) – добровільну громадську організацію нотаріусів. Основною метою організації є об’єднання на професійній основі зусиль нотаріусів, захист їхніх законних соціальних та інших спільних інтересів. В Статуті Української нотаріальної палати зазначено, що її діяльність спрямована на підвищення професійного рівня та правової допомоги, але надається органами нотаріату.

У підсумку можна сказати, що новий етап розвитку українського суспільства, який ґрунтується на Конституції України 1996 року, пов’язаний із реформуванням національної правової системи в цілому та її окремих правових інститутів. Серед цих інститутів і реформування інституту нотаріату в незалежній Україні.

Одной из форм защиты субъективных гражданских прав и охраняемых законом интересов является нотариальная форма защиты.

Статья 1 Закона Украины «О нотариате» от 2 сентября 1993 года определяет нотариат в Украине как систему органов и должностных лиц, на которых возложена обязанность удостоверять права, а также факты, имеющие юридическое значение, и совершать другие нотариальные действия, предусмотренные указанным Законом, в целях придания им юридической достоверности.

В соответствии с Законом Украины «О нотариате» нотариальные действия в Украине совершаются государственными нотариусами, частными нотариусами, должностными лицами исполнительных комитетов сельских, поселковых, городских советов — в тех населенных пунктах, где нет нотариусов, консульскими учреждениями и дипломатическими представительствами Украины — за пределами государства. Закон определяет также круг должностных лиц, действия которых по правовым последствиям приравниваются к нотариальным действиям (главные врачи, их заместители и дежурные врачи, командиры частей и др.).

Объем полномочий по совершению нотариальных действий зависит от органа или должностного лица, совершающего нотариальные действия. Наиболее широкими полномочиями наделены государственные нотариусы.

В соответствии со ст. 34 Закона Украины «О нотариате» в государственных нотариальных конторах совершаются такие нотариальные действия:

— удостоверяются соглашения (договоры, завещания, доверенности, брачные контракты и пр.);

— принимаются меры к охране наследственного имущества;

— выдаются свидетельства о праве на наследство;

— выдаются свидетельства о праве собственности на долю в общем имуществе супругов;

— выдаются свидетельства о приобретении жилых домов с публичных торгов;

— выдаются дубликаты документов, хранящихся в делах нотариальной конторы;

— налагается запрещение отчуждения жилого дома, квартиры, дачи, садового дома, гаража, земельного участка, другого недвижимого имущества;

— удостоверяется верность копий документов и выписок из них;

— удостоверяется подлинность подписи на документах;

— удостоверяется верность перевода документов с одного языка на другой;

— удостоверяется факт, что гражданин является живым;

— удостоверяется факт пребывания гражданина в определенном месте;

— удостоверяется тождественность гражданина с лицом, изображенном на фотографии;

— удостоверяется время предъявления документов;

— передаются заявления физических и юридических лиц другим физическим и юридическим лицам;

— принимаются в депозит денежные суммы и ценные бумаги;

— совершаются исполнительные надписи;

— совершаются протесты векселей;

— предъявляются чеки к платежу и удостоверяется неоплата чеков;

— совершаются морские протесты;

— принимаются на хранение документы.

Государственные нотариусы в государственных нотариальных архивах выдают дубликаты, и удостоверяют верность копий и выписок из документов, хранящихся в делах этих архивов (ст. 35 Закона Украины «О нотариате»).

Компетенция частного нотариуса несколько уже компетенции государственного. Так, в соответствии со ст. 36 Закона Украины «О нотариате» он не имеет права налагать и снимать запрещение отчуждения недвижимого имущества; выдавать свидетельство о праве собственности на долю в совместном имуществе супругов в случае смерти одного из супругов; выдавать свидетельство о праве на наследство; принимать меры к охране наследственного имущества; удостоверять договоры пожизненного содержания; удостоверять подлинность подписи на документах, предназначенных для действия за границей, и удостоверять доверенности в этих целях, а также удостоверять верность подписи родителей или опекуна (попечителя) на согласии на усыновление ребенка.

Указом Президента Украины от 23 августа 1998 г. «Об урегулировании деятельности нотариата в Украине» компетенция частных нотариусов расширена. В соответствии с п. 2 этого Указа частные нотариусы имеют право удостоверять права, а также факты, имеющие юридическое значение, и совершать все нотариальные действия, отнесенные к компетенции государственных нотариусов, за исключением выдачи свидетельства о праве на наследство и принятия мер к охране наследственного имущества.

Анализ компетенции органов нотариата и судебных органов позволяет сделать вывод, что, как правило, критерием разграничения являет наличие или отсутствие спора о праве. В отличие от судов, нотариат относится к органам бесспорной юрисдикции. Однако в делах особого производства суд не рассматривает и не разрешает спор о праве гражданском, что дает основание называть особое производство «бесспорным», например, в суде рассматриваются дела об установлении фактов, имеющих юридическое значение.

Статья 1. Понятие нотариата. Органы и должностные лица, совершающие нотариальные действия

Нотариат в Украине -- это система органов и должностных лиц, на которые возложена обязанность удостоверять права, а также факты, имеющие юридическое значение, и совершать иные нотариальные действия, предусмотренные настоящим Законом, с целью придания им юридической достоверности.

Совершение нотариальных действий в Украине возлагается на нотариусов, работающих в государственных нотариальных конторах, государственных нотариальных архивах (государственные нотариусы, или занимающихся частной нотариальной деятельностью (частные нотариусы).

Документы, оформленные государственными и частными нотариусами, имеют одинаковую юридическую силу.

В населенных пунктах, где нет нотариусов, нотариальные действия, предусмотренные статьей 38 настоящего Закона, совершаются уполномоченными на это должностными лицами исполнительных комитетов сельских, поселковых, городских Советов народных депутатов.

Совершение нотариальных действий за границей возлагается на консульские учреждения Украины, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, -- на дипломатические представительства Украины.

Удостоверение завещаний и доверенностей, приравненных к нотариальным, может производиться лицами, указанными в статье 40 настоящего Закона.

Статья 2. Правовая основа деятельности нотариата

Правовой основой деятельности нотариата является Конституция Украины, настоящий Закон, иные законодательные акты Украины.

Статья 3. Нотариус

Нотариусом может быть гражданин Украины, имеющий высшее юридическое образование (университет, академия, институт) и прошедший стажировку в течение шести месяцев в государственной нотариальной конторе или у нотариуса, занимающегося частной нотариальной практикой, сдавший квалификационный экзамен и получивший свидетельство о праве на занятие нотариальной деятельностью. Не может быть нотариусом лицо, имеющее судимость.

Нотариус не может состоять в штате других государственных, частных и общественных предприятий и организаций, заниматься предпринимательской и посреднической деятельностью, а также выполнять другую оплачиваемую работу, кроме той, которая предусмотрена абзацем вторым статьи 4 настоящего Закона, а также преподавательской и научной в свободное от работы время.

Статья 4. Права нотариусов

Нотариус имеет право:

истребовать от предприятий, учреждений и организаций сведения и документы, необходимые для совершения нотариальных действий;

составлять проекты сделок и заявлений, изготовлять копии документов и выписки из них, а также давать разъяснения по вопросам совершения нотариальных действий и консультации правового характера. Действующим законодательством нотариусу могут быть предоставлены и иные права.

Статья 5. Обязанности нотариуса

Нотариус обязан:

осуществлять свои профессиональные обязанности в соответствии с настоящим Законом и принесенной присягой;

содействовать гражданам, предприятиям, учреждениям н организациям в осуществлении их прав и защите законных интересов, разъяснять права и обязанности, предупреждать о последствиях совершаемых нотариальных действий, с тем чтобы юридическая неосведомленность не могла быть использована им во вред;

хранить в тайне сведения, полученные им в связи с совершением нотариальных действий;

отказать в совершении нотариального действия в случае его несоответствия законодательству Украины или международным договорам.

Статья 6. Присяга нотариуса

Лицо, которому впервые предоставляется право заниматься нотариальной деятельностью, в управлении юстиции Совета Министра Республики Крым, областной, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций в торжественной обстановке приносит присягу следующего содержания:

"Торжественно клянусь исполнять обязанности нотариуса честно и добросовестно, согласно закону и совести, уважать права и законные интересы граждан и организаций, хранить профессиональную тайну, везде и всегда беречь чистоту ысокого звания нотариуса".

Статья 7. Совершение нотариальных действий

Нотариусы и другие должностные лица, совершающие нотариальные действия, в своей деятельности руководствуются законами Украины, постановлениями Верховного Совета Украины, указами и распоряжениями Президента Украины, постановлениями и распоряжениями Кабинета Министров Украины, а на территории Республики Крым, кроме того, -- законодательством Республики Крым, приказами Министра юстиции Украины, нормативными актами областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций.

Нотариусы в установленном порядке в пределах своей компетенции решают вопросы, вытекающие из норм международного права, а также заключенных Украиной межгосударственных соглашений.

Статья 8. Соблюдение тайны совершаемых нотариальный действий

Нотариусы и другие должностные лица, совершающие нотариальные действия, обязаны соблюдать тайну этих действий.

Справки о совершенных нотариальных действиях и документы выдаются только гражданам и юридическим лицам, по поручению которых или в отношении которых совершались нотариальные действия.

По письменному требованию суда, арбитражного суда, прокуратуры, органов дознания и следствия справки о совершенных нотариальных действиях и документы выдаются в связи с находящимися в их производстве уголовными, гражданскими или хозяйственными делами.

По письменному требованию государственной налоговой инспекции выдаются справки, документы и копии с них, необходимые для определения правильности взимания государственной пошлины и целей налогообложения.

Справки о завещаниях выдаются только после смерти завещателя.

Обязанность соблюдения тайны совершаемых нотариальных действий распространяется также на лиц, которым о совершенных нотариальных действиях стало известно в связи с исполнением ими служебных обязанностей.

Указанные в частях первой и шестой настоящей статьи лица, виновные в нарушении тайны совершаемых нотариальных действий, несут ответственность в порядке, установленном законодательством Украины.

Статья 9. Ограничения в праве совершения нотариальных действий

Нотариус и должностное лицо исполнительного комитета сельского, поселкового, городского Советов народных депутатов, совершающие нотариальные действия, не вправе совершать нотариальные действия на свое имя и от своего имени, на имя и от имени своего мужа или своей жены, его (ее) и своих родственников (родителей, детей, внуков, деда, бабки, братьев, сестер), а также на имя и от имени работников данной нотариальной конторы, работников, состоящих в трудовых отношениях с частным нотариусом, или работников данного исполнительного комитета.

Должностные лица исполнительных комитетов сельских, поселковых, городских Советов народных депутатов не вправе совершать нотариальные действия также на имя и от имени данного исполнительного комитета. В указанных случаях нотариальные действия совершаются в любой другой государственной нотариальной конторе, у частного нотариуса или в исполнительном комитете другого сельского, поселкового, городского Совета народных депутатов. Должностные лица, перечисленные в статье 40 настоящего Закона, не вправе удостоверять завещания и доверенности на свое имя и от своего имени, на имя и, от имени своего мужа или своей жены, его (ее) и своих родственников (родителей, детей, внуков, деда, бабки, братьев, сестер). Нотариальные и приравненные к ним действия, совершенные с нарушением установленных настоящей статьей правил, являются недействительными.

Статья 10. Квалификационные комиссии нотариата

Для определения уровня профессиональной подготовленности лиц намеревающихся заниматься нотариальной деятельностью, при управлении юстиции Совета Министров Республики Крым, областной, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций образуется квалификационная комиссия нотариата, положение о которой утверждается Министерством юстиции Украины.

На основании результатов сданного экзамена квалификационная комиссия нотариата принимает решение о возможности допуска лица к нотариальной деятельности.

Лица, не выдержавшие квалификационного экзамена, допускаются к его повторной сдаче не ранее чем через год.

Решение квалификационной комиссии может быть обжаловано в Высшую квалификационную комиссию нотариата при Министерстве юстиции Украины в месячный срок со дня вручения его копии заинтересованному лицу.

Положение о Высшей квалификационной комиссии нотариата утверждается Кабинетом Министров Украины.

Статья 11. Свидетельство о праве на занятие нотариальной деятельности

Свидетельство о праве на занятие нотариальной деятельностью выдается Министерством юстиции Украины на основании решения квалификационной комиссии нотариата.

Отказ в выдаче свидетельства может быть обжаловано в суд в месячный срок со дня его получения.

За выдачу свидетельства о праве на занятие нотариальной деятельностью вносится плата, размер которой устанавливается Кабинетом Министров Украины.

Статья 12. Аннулирование свидетельства о праве на занятие нотариальной деятельностью

Свидетельство о праве на занятие нотариальной деятельностью может быть аннулировано Министерством юстиции Украины:

1) по собственной инициативе нотариуса;

2) по представлению управления юстиции Совета Министров Республики Крым, областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций в случаях:

а) утраты гражданства Украины или выезда за пределы Украины на постоянное жительство;

б) вынесения в отношении нотариуса обвинительного приговора суда, вступившего в силу;

в) вынесения вступившего в законную силу определения о применении в отношении нотариуса принудительных мер медицинского характера;

г) вынесения постановления о прекращении уголовного дела в отношении нотариуса по нереабилитирующим основаниям;

д) вынесения вступившего в законную силу решения суда об ограничении дееспособности лица, исполняющего обязанности нотариуса признания его недееспособным или безвестно отсутствующим, объявления его умершим;

е) неоднократного нарушения нотариусом действующего законодательства при совершении нотариальных действий или грубого нарушения закона, причинившего ущерб интересам государства, предприятий учреждений, организаций, граждан;

є) несоответствия нотариуса занимаемой должности вследствие состояния здоровья, препятствующего нотариальной деятельности;

ж) нарушения нотариусом требований, предусмотренных частью второй статьи 3, частью первой статьи 3 и статьей 9 настоящего Закона.

Решение об аннулировании свидетельства о праве на занятие нотариальной деятельностью может быть обжаловано в суд в месячный срок со дня его получения.

Статья 13. Стажер нотариуса

Стажером нотариуса может быть лицо, имеющее высшее юридическое образование (университет, академии, институт).

Стажер нотариуса проходит стажировку в государственной нотариальной конторе или у частного нотариуса.

Условия работы определяются трудовым контрактом между стажером и частным нотариусом или государственной нотариальной конторой с соблюдением законодательства о труде.

Нотариус обеспечивает подготовку стажера к нотариальной деятельности.

Не может быть стажером нотариуса лицо, указанное в части второй статьи 3 настоящего Закона.

Статья 14. Нотариальное делопроизводство и отчетность

Правила ведения нотариального делопроизводства утверждаются Министерством юстиции Украины по согласованию с Главным архивным управлением при Кабинете Министров Украины и являются обязательными для всех нотариусов.

Государственные нотариальные конторы и частные нотариусы ведут установленную статистическую и бухгалтерскую отчетность и представляют управлениям юстиции Совета Министров Республики Крым, областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций и финансовым органам сведения и другие документы, связанные с начислением и уплатой налогов в бюджет и иных платежей.

Статья 15. Язык нотариального делопроизводства

Язык нотариального делопроизводства определяется статьей 20 Закона Украинской ССР "О языках в Украинской ССР". Если обратившееся за совершением нотариального действия лицо не владеет языком, на котором ведется делопроизводство, тексты оформляемых документов должны быть переведены ему нотариусом или переводчиком.

Статья 16. Объединения нотариусов

Нотариусы могут объединяться в региональные, общегосударственные, международные союзы и ассоциации.

Объединения нотариусов представляют их интересы в государственных и других органах, защищают социальные и профессиональные права нотариусов, осуществляют методическую и издательскую работу, могут создавать специальные фонды и действуют в соответствии со своими уставами.

ГЛАВА 2. Государственные нотариальные конторы и государственные нотариальные архивы

Статья 17. Организация работы государственных нотариальных контор

Государственные нотариальные конторы открываются и упраздняются Министерством юстиции Украины.

Штаты государственных нотариальных контор утверждаются управлениями юстиции Совета Министров Республики Крым, областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций в пределах установленной для государственных нотариальных контор штатной численности и фонда заработной платы.

Государственная нотариальная контора является юридическим лицом. Возглавляет государственную нотариальную контору заведующий.

Назначение на должность государственного нотариуса и освобождение от должности производится управлениями юстиции Совета Министров Республики Крым, областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций.

Статья 18. Руководство государственными нотариальными конторами

Руководство государственными нотариальными конторами осуществляется Министерством юстиции Украины, Советом Министров Республики Крым, государственными администрациями областей, городов Киева и Севастополя.

Статья 19. Оплата совершаемых нотариальных действий

За совершение нотариальных действий государственные нотариусы взимают государственную пошлину в размерах, установленных действующим законодательством.

За предоставление государственными нотариусами дополнительных услуг правового характера, не связанных с совершаемыми нотариальными действиями, а также технического характера взимается отдельная плата в размерах, устанавливаемых управлениями юстиции Совета Министров Республики Крым, областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций. Средства, полученные от предоставления таких дополнительных услуг, направляются в Государственный бюджет Украины. (Часть вторую статьи 19 с изменениями, внесенными в соответствии с Законом N 1709-III (1709-14) от 11.05.2000)

Статья 20. Содержание государственных нотариальных контор

Государственные нотариальные конторы содержатся за счет государственного бюджета.

Статья 21. Ответственность государственного нотариуса

Ущерб, причиненный лицу вследствие незаконных или небрежных действий государственного нотариуса, возмещается в порядке, предусмотренном законодательством Украины.

Статья 22. Печать государственного нотариуса

Государственный нотариус имеет печать с изображением Государственного герба Украины, наименованием государственной нотариальной конторы и соответствующим номером.

Статья 23. Государственные нотариальные архивы

В областных центрах, городах Киеве, Симферополе и Севастополе учреждаются государственные нотариальные архивы, являющиеся составной частью Национального архивного фонда и осуществляющие временное (до 75 лет) хранение нотариальных документов.

Вопросы организации деятельности и компетенция государственного нотариального архива определяются положением о нем, утверждаемым Министерством юстиции Украины по согласованию с Главным архивным управлением при Кабинете Министров Украины.

Государственный нотариальный архив возглавляет заведующий, назначаемый на должность и освобождаемый от нее управлением юстиции Совета Министров Республики Крым, областной, Киевской и Севастопольской городской государственной администрации.

Сеть и штаты государственных нотариальных архивов утверждаются в порядке, предусмотренном для государственных нотариальных контор.

Государственный нотариальный архив является юридическим лицом и имеет печать с изображением Государственного герба Украины и своим наименованием.

ГЛАВА 3. ЧАСТНАЯ НОТАРИАЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ

Статья 24. Регистрация частной нотариальной деятельности. Регистрационное удостоверение

Регистрация частной нотариальной деятельности производится управлениями юстиции Совета Министров Республики Крым, областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций по заявлению лица, имеющего свидетельство о праве на занятие нотариальной деятельностью.

Регистрационное удостоверение выдается управлением юстиции в 15-дневный срок с момента подачи заявления. Отказ в регистрации частной нотариальной деятельности не допускается. О выданном регистрационном удостоверении управление юстиции извещает налоговую инспекцию по местонахождению рабочего места нотариуса.

В регистрационном удостоверении указывается территория деятельности частного нотариуса (нотариальный округ) и адрес расположения его рабочего места.

После получения регистрационного удостоверения частный нотариус обязан в трехмесячный срок приступить к нотариальной деятельности.

Если в течение этого срока без уважительных причин нотариус не приступит к работе, по решению управления юстиции выданное ему регистрационное удостоверение может быть аннулировано.

Частный нотариус вправе иметь контору, заключать гражданско-правовые и трудовые договоры, открывать расчетный и другие счета в банках.

Статья 25. Нотариальный округ

Нотариальный округ определяется управлением юстиции по заявлению нотариуса в соответствии с административно-территориальным делением Украины. В городах, имеющих районное деление, округом деятельности нотариуса является территория соответствующего города.

Частный нотариус должен иметь свое рабочее место в пределах нотариального округа.

Статья 26. Печать частного нотариуса

Частный нотариус меет печать с указанием должности, своей фамилии, имени, отчества и округа деятельности.

Статья 27. Ответственность частного нотариуса

Ущерб, причиненный лицу вследствие незаконных действий или небрежности частного нотариуса, возмещается в полном размере.

Статья 28. Служебное страхование частных нотариусов

Для обеспечения возмещения причиненного ущерба в течение срока, установленного частью четвертой статьи 24 настоящего Закона, частный нотариус обязан заключить с органом страхования договор служебного страхования или внести на специальный счет в банковское учреждение страховой залог.

Страховая сумма или страховой залог устанавливаются в размере стократной минимальной заработной платы.

В случае израсходования средств на возмещение причиненного ущерба частный нотариус обязан в течение одного года восполнить страховой залог до установленного размера.

Размер причиненного ущерба определяется по соглашению сторон или в судебном порядке.

Статья 29. Порядок замещения частного нотариуса

Если частный нотариус намерен прекратить исполнение своих обязанностей на срок более одной недели, он обязан известить об этом управление юстиции.

Частный нотариус может заключить соглашение с другим частным нотариусом о замещении его в случае невозможности исполнения им своих обязанностей, о чем извещает управление юстиции.

Нотариус не вправе исполнять свои служебные обязанности в период их исполнения лицом, временно его замещающим.

Статья 30. Прекращение частной нотариальной деятельности

Частная нотариальная деятельность прекращается, а регистрационное удостоверение аннулируется управлениями юстиции Совета Министров Республики Крым, областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций в случаях:

представления частным нотариусом письменного ходатайства о прекращении своей деятельности;

аннулирования свидетельства о праве на занятие нотариальной деятельностью;

когда частный нотариус не заключил договор служебного страхования либо не внес страховой залог для обеспечения возмещения ущерба, предусмотренный статьей 28 настоящего Закона, или не восполнил страховой залог до установленного размера;

когда частный нотариус без уважительных причин не исполняет своих обязанностей в течение двух месяцев и не известил об этом управление юстиции;

несоответствия частного нотариуса занимаемой должности или выполняемой работе вследствие состояния здоровья, на длительное время препятствующего продолжению нотариальной деятельности.

Частный нотариус, деятельность которого прекращается, в месячный срок обязан передать документы, касающиеся совершенных им нотариальных действий, в государственный нотариальный архив.

Статья 31. Оплата совершаемых нотариальных действий

Частные нотариусы за совершение нотариальных действий взимают плату, размер которой определяется по договоренности между нотариусом и гражданином или юридическим лицом.

Оплата дополнительных услуг правового характера, предоставляемых частными нотариусами и не относящихся к совершаемому нотариальному действию, производится по договоренности сторон.

Статья 32. Обложение налогом дохода частного нотариуса

С дохода частного нотариуса взимается подоходный налог по ставкам, установленным действующим законодательством Украины.

Статья 33. Контроль за законностью деятельности частных нотариусов

Контроль за законностью исполнения частными нотариусами своих обязанностей осуществляется Министерством юстиции Украины, управлениями юстиции Совета Министров Республики Крым, областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций.

Раздел II - Полномочия по совершению нотариальных действий

Статья 34. Нотариальные действия, совершаемые в государственных нотариальных конторах

В государственных нотариальных конторах совершаются следующие нотариальные действия:

1) удостоверяются сделки (договоры, завещания, поручения, брачные контракты и др.);

2) принимаются меры к охране наследственного имущества;

3) выдаются свидетельства о праве на наследство;

4) выдаются свидетельства о праве собственности на долю в общем имуществе супругов;

5) выдаются свидетельства о приобретении жилых домов с публичных торгов;

б) выдаются дубликаты документов, которые хранятся в делах нотариальной конторы;

7) налагается запрещение отчуждения жилого дома, квартиры, дачи, садового дома, гаража, земельного участка, иного недвижимого имущества;

8) свидетельствуется верность копий документов и выписок из них;

9) свидетельствуется подлинность подписи на документах;

10) свидетельствуется верность перевода документов с одного языка на другой;

11) удостоверяется факт нахождения гражданина в живых;

12) удостоверяется факт нахождения гражданина в определенном месте;

13) удостоверяется тождественность гражданина с лицом, изображенным на фотографии;

14) удостоверяется время предъявления документов;

15) передаются заявления физических и юридических лиц другим физическим и юридическим лицам;

16) принимаются в депозит денежные суммы и ценные бумаги;

17) совершаются исполнительные надписи;

18) совершаются протесты векселей;

19) предъявляются чеки к платежу и удостоверяется неоплата чеков;

20) совершаются морские протесты;

21) принимаются за хранение документы.

Законодательством Украины на государственных нотариусов может быть возложено совершение и иных нотариальных действий.

Статья 35. Нотариальные действия, совершаемые в нотариальных архивах

Государственные нотариусы в государственных нотариальных архивах выдают дубликаты и свидетельствуют верность копий и выписок из документов, которые хранятся в делах этих архивов.

Статья 36. Нотариальные действия, совершаемые частными нотариусами

Частный нотариус совершает нотариальные действия, предусмотренные статьей 34 настоящего Закона, за исключением:

1) наложения и снятия запрещения отчуждения жилого дома, квартиры, дачи, садового дома, гаража, земельного участка, иного недвижимого имущества;

2) выдачи свидетельства о праве собственности на долю в общем имуществе супругов в случае смерти одного из супругов;

3) выдачи свидетельства о праве на наследство;

4) принятия мер к охране наследственного имущества;

5) удостоверения договоров пожизненного содержания;

6) засвидетельствование подлинности подписи на документах, предназначенных для действия за границей, и удостоверение поручений для этой цели, а также засвидетельствование подлинности подписи родителей или опекуна (попечителя) на согласии об усыновлении ребенка. (Пункт шестой статьи 36 в редакции Закона N 210/98-ВР от 24.30.98)

Статья 37. Нотариальные действия, совершаемые должностными лицами исполнительных комитетов сельских, поселковых, городских Советов народных депутатов

В населенных пунктах, где нет государственных нотариусов, должностные лица исполнительных комитетов сельских, поселковых, городских Советов народных депутатов совершают следующие нотариальные действия:

1) принимают меры к охране наследственного имущества;

2) налагают и снимают запрещение отчуждения жилого дома, квартиры, дачи, садового дома, гаража, земельного участка, иного недвижимого имущества.

В населенных пунктах, где нет нотариусов, должностные лица исполнительных комитетов сельских, поселковых, городских Сонетов народных депутатов, кроме действий, предусмотренных в части первой настоящей статьи, совершают также следующие нотариальные действия:

1) удостоверяют завещания;

2) удостоверяют поручения;

3) свидетельствуют верность копий документов и выписок из них;

4) свидетельствуют подлинность подписи на документах.

Должностные лица исполнительных комитетов сельских, поселковых, городских Советов народных депутатов не вправе оформлять документы, предназначенные для действия за границей.

Статья 38. Нотариальные действия, совершаемые консульскими учреждениями Украины

Консульские учреждения Украины совершают следующие нотариальные действия:

1) удостоверяют сделки (договоры, завещания, поручения и др.), кроме договоров об отчуждении и залоге жилых домов, квартир, дач, садовых домов, гаражей, земельных участков, иного недвижимого имущества, находящегося в Украине;

2) принимают меры к охране наследственного имущества;

3) выдают свидетельства о праве на наследство;

4) выдают свидетельства о праве собственности на долю в общем имуществе супругов;

5) свидетельствуют верность копий документов и выписок из них;

6) свидетельствуют подлинность подписи на документах;

7) свидетельствуют верность перевода документов с одного языка на другой;

8) удостоверяют факт нахождения гражданина в живых;

9) удостоверяют факт нахождения гражданина в определенном месте;

10) удостоверяют тождественность гражданина с лицом, изображенным на фотографии;

11) удостоверяют время предъявления документов;

12) принимают в депозит денежные суммы и ценные бумаги;

13) совершают исполнительные надписи;

14) принимают на хранение документы;

15) совершают морские протесты.

Законодательством Украины могут быть предусмотрены и иные действия, совершаемые консульскими учреждениями Украины.

Статья 39. Порядок совершения нотариальных действий

Порядок совершения нотариальных действий нотариусами и должностными лицами исполнительных комитетов сельских, поселковых, городских Советов народных депутатов устанавливается настоящим Законом и иными актами законодательства Украины.

Порядок совершения нотариальных действий консульскими учреждениями устанавливается настоящим Законом, Консульским уставом Украины и иными актами законодательства Украины.

Дата добавления: 2015-08-29