Міністерство аграрної політики і продовольства України

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра ґрунтознавства і землеробства

На тему: «Овочеві культури відкритого ґрунту»

Виконала:

факультету аграрного менеджменту

спеціальності «Менеджмент ЗЕД»

Кучерук С.Б.

Перевірив:

Храпійчук П.П.

Житомир – 2011

ПЛАН

1. Вирощування капусти.

2. Вирощування цибулі.

3. Вирощування помідорів.

4. Вирощування огірків.

5. Використана література.

Під овочеві культури відводять високородючі ґрунти, які добре забезпечені вологою. Кращими є чорноземи та темно-сірі опідзолені ґрунти з легким механічним складом, а також низинні наносні, розміщені в долинах річок, а для таких культур, як капуста середньо- і пізньостиглих сортів та гібридів і морква столова, — осушені торфовища.

В овочевих сівозмінах Лісостепу України під капусту й помідори доцільно відводити 1,5 — 2 поля. Органічні добрива потрібно вносити на площах під капусту, огірки з розрахунку 40-60 т/га. Під цибулю і часник рекомендується давати перегній у нормі 20-30 т/га. Столові коренеплоди краще розміщувати після попередників, під які вносили органічні добрива. Це зменшує утворення виродливих, розтріснутих та загнилих коренеплодів під час вегетації. Зеленні культури вирощують у збірному полі, а багаторічні — поза сівозміною. Не слід розміщувати овочеві культури однієї й тієї ж родини у полях сівозміни раніше як через 3-4 роки. Це запобігає поширенню хвороб, шкідників та ураженню ними овочевих культур.

У кормових і польових сівозмінах заслуговує на увагу розміщення овочевих культур після парового поля, а також після озимої пшениці, яку вирощують після внесення органічних добрив. Це дає можливість провести напівпаровий обробіток ґрунту та очистити площу від насіння бур’янів, збагатити його на поживні речовини і вологу. Мінеральні добрива під овочеві культури краще вносити згідно з агрохімічним аналізом, біологією культури та її призначенням.

Для вирощування високоякісного врожаю товарної продукції потрібно використовувати сорти і гібриди овочевих культур, занесені до Державного реєстру сортів рослин України. Вони випробувані в умовах України не тільки за врожайністю, але й за стійкістю проти збудників хвороб і шкідників, транспортабельністю та легкістю.

1. Вирощування капусти.

Капусту білоголову, червоноголову, савойську, цвітну, броколі вирощують розсадним і безрозсадним способами. Для одержання ранньої товарної продукції використовують тільки ранньостиглі сорти та гібриди й висаджують горщечковою

розсадою, вирощеною у спорудах закритого ґрунту. Для середньостиглих сортів білоголової, червоноголової та савойської капусти — на 50% площі висаджують безгорщечковою розсадою, а на інших 50% — розсадою, вирощеною у відкритому ґрунті. Пізньостиглі сорти і гібриди вирощують розсадним та безрозсадним способами. Строки вирощування розсади і сівби насіння, площі живлення рослин та густоти їхніх насаджень наведені в таблиці 5.12.

Розсаду ранньої капусти краще висаджувати на південних або південно-західних схилах, які швидше і краще прогріваються. Глибина садіння — під перший листок або на 2-3 см нижче від горщечка. Через 5-7 днів перевіряють приживання рослин і розпушують міжряддя та виполюють бур’яни в рядках. Упродовж вегетації міжряддя розпушують 3-4 рази. У разі потреби рослини 1-2 рази поливають із розрахунку 300-400 м3 води на гектар. Збирати врожай ранньої капусти починають, коли головки досягнуть товарного розміру — 0,5-1 кг. Їх зрізають із 2-3 покривними листками, які захищають головки від забруднення і механічного пошкодження.

Особливості вирощування капусти білоголової середньостиглих сортів, червоноголової та савойської. Розсаду краще висаджувати у другій половині дня або в хмарну погоду з одночасним поливом (0,5 л води на рослину). На 2-3-й день після висаджування розсади перевіряють приживання рослин. У місцях випадання підсаджують нові. Догляд за рослинами полягає в 3-4 розпушуваннях міжрядь, 2-3 поливах та боротьбі з хворобами і шкідниками. Збирають урожай за один захід, коли головки досягнуть маси 1 кг і більше й стануть щільними.

Особливості вирощування капусти пізньостиглих сортів і гібридів. Розсаду пізньостиглих сортів та гібридів капусти висаджують у другій половині дня або в хмарну погоду з поливом (0,5-1 л води на рослину). На 2-3-й день після садіння перевіряють приживання рослин і розпушують міжряддя. Протягом вегетації плантації підтримують у чистому від бур’янів стані, міжряддя систематично розпушують, а перед змиканням рядків рослини підгортають.

У разі появи бур’янів на 9-15-й день після висаджування, коли рослини приживуться, площу обробляють гербіцидами: семероном (1-2 кг/га), бутізаном 400 (1,75-2,5 кг/га), набу (1-3 кг/га) або таргою (1-2 кг/га за препаратом). Кожний раз міжряддя краще розпушувати після випадання дощу або поливу. Капуста

досить вимоглива до вологості ґрунту. Оптимальні умови для її вирощування створюються при вологості 75-80% ПВ. Тому залежно від погодних умов року площі капусти 2-5 разів поливають із розрахунку 300-500 м3/га води і проводять боротьбу з хворобами та шкідниками. Урожай капусти пізньостиглих сортів збирають пізно восени в технічній стиглості, коли головки набудуть відповідної щільності, не допускаючи підмерзання їх.

2. Вирощування цибулі.

Найкращими попередниками для вирощування цибулі є огірок, помідор, капуста ранньостиглих сортів, озима пшениця та парове поле. З органічних добрив під цибулю вносять перегній (20 т/га) та мінеральні добрива (N60-90Р80-100К100-120). Підготовка ґрунту полягає у проведенні його напівпарового обробітку та вирівнюванні площі.

Для сівби слід використовувати сорти і гібрид цибулі занесені до Державного реєстру сортів рослин України. Перед сівбою насіння прогрівають і протруюють. Кращими строками сівби є кінець березня — перша п’ятиденка квітня. Способи сівби: широкорядний (45 см), стрічковий (50+20 см) або широкосмуговий (45, 70 см, а ширина смуги 5-6 см або 12-16 см залежно від способу). Норма висіву насіння 8-10 кг/га (сівалками точного висіву 2,5-3,5 кг/га). Глибина сівби 1-2 см. До сівби і після неї ґрунт ущільнюють котком. З позначенням рядків міжряддя розпушують.

У боротьбі з бур’янами використовують таки гербіциди: до сходів вносять гоал або стомп, у фазі 2-3 справжніх листків цибулі — семерон або тотріл, а у фазі 2-4 листків бур’янів — набу, поаст, таргу, фюзілад.

На 7-8 день після сівби при утворенні ґрунтової кірки або проростанні бур’янів у фазі білої ниточки посіви боронують поперек напрямку рядків. У фазі 2-3 справжніх листків з метою проріджування посіви також боронують поперек рядків легкими або середніми боронами. Після цього на погонному метрі повинно залишитися 25-30 рослин, залежно від способу сівби, це забезпечує густоту рослин до 550-850 тис. шт. на 1 га. Подальший догляд за рослинами полягає у розпушуванні міжрядь, 2-3 поливах, залежно від погодних умов року, виполюванні

бур’янів та боротьбі з шкідниками і хворобами. За 20-30 днів до збирання врожаю поливи припиняють. Це сприяє доброму визріванню цибулин.

На початку вилягання пера цибулю збирають і вкладають у валки для просушування, а в дощову погоду її просушують під навісами, обладнаними вентиляторами. Коли цибулини вкриються сухими блискучими лусками і шийка їх підсохне так, що від цибулини легко відриваються залишки сухих листків, обрізують листки і залишки корінців. Після сортування цибулини використовують за призначенням, а дрібні — для вигонки зелені.

Для вирощування цибулі ріпчастої через сіянку в основному використовують гострі сорти і гібриди. Сіянка — це дрібні цибулини, призначені для вирощування товарного врожаю цибулі-ріпки. Великий вплив на якість сіянки мають способи її зберігання. Добре вона зберігається при змінних температурах: взимку — при 1-20С, а в березні-квітні — 18-220С. Це запобігає стрілкуванню рослин у період вегетації.

Для сівби краще використовувати сіянку масою 2-4 г (діаметр 1-2 см). Висівають її у першій декаді квітня — спочатку дрібнішу, а потім — більш крупну фракцію. Ширина міжрядь 45 см або 50+20 см (стрічкова сівба). Для сівби використовують сівалку СЛН. Норма висіву сіянки становить від 6 до 15-20 ц/га, залежно від її крупності. У рядку цибулини розміщують на відстані 6-8 см. При позначенні рядків розпушують міжряддя, всього 3-4 рази. Подальший догляд за рослинами та збирання врожаю аналогічні, як і при вирощуванні з насіння.

Розсадним способом вирощують в основному солодкі (десертні) сорти, які мають довший період вегетації. Цим способом також можна вирощувати й усі інші сорти та гібриди. Вік розсади 60 днів (5-6 листків). Рослини висаджують з шириною міжрядь 45 см або стрічковим способом за схемою 50+20 см. Відстань між ними в рядку повинна бути 4-6 см. За 10-12 днів до висаджування у відкритий ґрунт розсаду загартовують. Перед висаджуванням кореневу систему цибулі вкорочують до 2-3 см, щоб не загиналася, і на 1/3 обрізують верхівки листків, щоб зменшити поверхню випаровування. Перед висаджуванням корені вмочують у сметаноподібну суміш глини з коров’яком, до якої додають інсектициди проти цибулевої мухи. Рослини висаджують у борозни або щілини з поливом. Зразу після цього розпушують ґрунт у міжряддях. Догляд за рослинами такий самий, як при вирощуванні цибулі з насіння та сіянки.

3. Вирощування помідорів.

Горщечкову розсаду помідорів висаджують без поливу, а безгорщечкову — з поливом із розрахунку 0,5-1 л води на рослину. Розсаду краще висаджувати у вечірні години. При машинному висаджуванні рослини зразу поливають. Як тільки ґрунт протряхне, розпушують міжряддя.

Для боротьби з бур’янами використовують такі гербіциди, як набу, поаст, тарга, трефлан, трифлурекс. Щоб запобігти пошкодженню рослин заморозками, посіви мульчують поліетиленовою плівкою, застосовують димлення, дощування. Впродовж вегетації плантації 2-3 рази поливають, 3-5 разів розпушують міжряддя і проводять боротьбу з бур’янами. За безрозсадного способу вирощування рослини проріджують у фазі 4-6 листків. Видалені використовують як розсаду.

Плоди збирають у бланшевій, бурій та червоній (жовтій) стиглості вибірково, через кожні 2-4 дні. Для машинного збирання використовують широкозахватні платформи або комбайни СКТ-2А. Комбайном починають збирати плоди, коли 70-80% їх набудуть червоної стиглості.

4. Вирощування огірків.

Для короткоогудинних сортів огірків і гібридів забезпечують більшу, а для довгоогудинних — меншу густоту рослин на одиниці площі. Розсаду висаджують у відкритий ґрунт у 20-30-денному віці. Висівати насіння починають при нагріванні верхнього шару ґрунту (на глибину сівби) до 12-16°С. При рядковій сівбі рослини у фазі 2-3 справжніх листків проріджують. У разі потреби ведуть боротьбу із заморозками.

На полях, засмічених бур’янами, використовують такі гербіциди: гліфоген, набу, поаст, раундап. До утворення огудини 2-3 рази розпушують міжряддя. Подальший догляд за рослинами полягає у підтримуванні посівів у чистому від бур’янів стані та боротьбі з хворобами і шкідниками. Для одержання високого врожаю залежно від погодних умов площі з огірками, кабачками і патисонами поливають 5-7 разів, дині — 3-4, а кавуни — 1-2 рази. При більш частих поливах знижується вміст сухої речовини і цукру у баштанних культур та погіршуються смакові якості плодів. На початку цвітіння на площу потрібно вивозити вулики з розрахунку 2-3 бджолосім’ї на гектар, це сприяє підвищенню врожайності на 20-25%. Урожай плодів огірка збирають через 1-2 дні.

Використана література:

Інформація з мережі «Інтернет».

Дата добавления: 2015-08-28