Хрущова Аліна Сергіївна

Хрущова Аліна Сергіївна

Фігурне катання для маленької Елеонори

Зима і весна 2007 рік

Почала писати з 13 січня;

Закінчила:10 березня.

- Привіт всім, мене звати Холі...

-А мене Долі...

-Тихше, не заважай мені, чи ти не бачиш, що я зараз в прямому ефірі!

-Я також хочу бути в прямому ефірі!

- Зараз моя черга!

- Ні, моя!

- Я перша зайняла місце!

-Ні, я!

- Відчепися від мене!

- Ні, ти відчепися!

- Ти не розумієш, що зараз на екранах нас бачать мільйони людей!

-А мені все одно!

-А мені не все одно!

-Годі, годі вже вам сперечатися, коли ви вже нарешті затихнете!

-О, Лоренс прийшла!

Зустрічайте, нові пригоди маленької принцеси на ім’я Аліни знову морочать голову читачам. Цього разу нещаслива, болюча історія нашої головної героїні Лоренс і маленької Елеонори, в житті та на змаганнях по фігурному катанні.

- Привіт всім! Мене звати Холі, я незвичайна овечка, живу в маленькому містечку на фермі. Люблю співати і танцювати. Дуже люблю свою сестру Долі. Хочу познайомити вас з моєю найкращою подругою на ім’я Лоренс. Ні, вона не овечка, а дівчинка. Вона справжня спортсменка по фігурному катанню. Ще до мого народження вона займалася спортивними танцями на льоду. До речі, вона багато разів брала участь у змаганнях і перемагаючи своїх суперників нагороджувалась срібними та золотими кубками. О, як я люблю милуватися в неї вдома тими нагородами!

- Привіт всім, а мене звати Долі! Я біла і пухнаста овечка, яка любить багато читати. У мене є сестра Холі, з якою ви вже знайомі. Моя найкраща подруга Лоренс, в якої я живу на фермі. Вона найкраща спортсменка в нашому містечку. Я її дуже люблю. Мені з Холі часто подобається будити її з самого ранку, мекаючи під її вікнами, коли вона спить міцним солодким сном. А коли вона прокинеться, то обов’язково дасть нам щось смачненьке попоїсти, кинувши з вікна прямо нам на голови. Звісно, ми не завжди живемо на фермі, коли настає зима нам дозволяють жити у домі. Тоді, кожного ранку, зайшовши до кімнати Лоренс, ми біжимо до неї, коли вона ще спить. Лизнувши її і кілька разів мекнувши, вона прокидається і з великою усмішкою на обличчі, обіймає нас своєю маленькою рукою. А я з Холі штовхаємося в різні боки, бо кожен з нас хоче, щоб Лоренс когось більше обняла. Спускаючись сходами ми навипередки біжимо, щоб побачити свіжо накритий стіл для Лоренс.

- Всім привіт, а мене звати Лоренс! Бачу, що мої овечки розповіли вам про мене все, що тільки можна. Я живу в маленькому містечку Хямеєлінна за 30 кілометрів від Гельсінкі. В сім’ї я одна, з раннього дитинства катаюся на справжньому льоду на озері, біля будинку, а також професійно займаюся на штучному льоду. Викладачі говорять, що у мене є талант і глибоко вірять в те, що я стану справжньою чемпіонкою Фінляндії. В сім’ї про мене говорять, що в нас росте маленька принцеса на льоду. У школі, навіть вчителі вважають мене майбутньою чемпіонкою світу. Мої овечки кажуть, що таку маленьку принцесу, як я, зможе побачити тільки один, єдиний на світі принц, який професійно володіє фігурним катанням. Так, оці овечки, які ніяк не набалакаються мої друзі, що живуть зі мною. Як класно, мати таких хороших друзів, як вони. Біленькі, пухнасті, симпатичні особи - Холі і Долі. Мою найкращу подругу звати Еллі. Ми з нею навчаємося в одному ліцеї, сидимо за однією партою. Вона також займається фігурним катанням. А ще ми беремо уроки по верховій їзді, художній гімнастиці, по спортивним і бальним танцям, ходимо в далекі походи з ночівлями, а також займаємося альпінізмом. Як кажучи, живемо щасливим, безтурботним життям.

Хочу розповісти вам одну чудову історію, яка надовго залишилася у моїй пам’яті. Я з радістю згадую її, коли доводиться комусь розповідати. Тож не буду розпочинати так, як розпочинають інші. Адже мої читачі скоріше всього заснуть над моєю розповіддю, поки прочитають початок. Я вибираю інший варіант, зовсім незвичайний і зовсім „загадковий”, можна сказати чисто випадковий, який стався у моєму житті. Хочу попередити, що ця історія залишиться і у вашій пам’яті, адже те, що я хочу розповісти, для вас це виявиться досить болючою іскоркою у серці. Якщо читаючи інші книги у вас ніколи не зачіплювало серце, то рекомендую прочитати мою історію. Адже читаючи її ви відчуєте, наскільки важливо...А взагалі читайте, тоді й дізнаєтеся.

„Історія розпочалася з того, що по моєму сусідстві продавався будинок. Раніше він належав одній сім’ї, яка перед тим, щоб виїхати до Норвегії продала його. Недовго його тримали у продажі. Знайшлися люди, які його купили. А чом би й ні, такий великий, красивий, двохповерховий будинок з величезним садом. Наші нові сусіди прилетіли до нас з Нідерландів. Це була молода сім’я. У цій сім’ї жила маленька дівчинка, вона була на років 5 менша за мене. Звали цю дівчинку Елеонора. Вона була незвичайною для мене, як на перший погляд, особою. Справа в тому, що вона дуже любила танцювати. Коли я кожного ранку виглядаю на вулицю з вікна, щоб погодувати своїх овечок, Елеонора танцює. Я розумію, що вона дуже полюбляє танцювати. Може вона готується до свого особливого виступу? Але Елеонора танцювала не тільки з самого ранку, а й вдень і у вечері. Я відмітила, що вона володіє справжньою майстерністю. У неї є гнучкість, вправність та пластичність виконувати рухи. Як я помітила, ця маленька танцівниця танцює тільки класичні танці. Мені особисто, подобається, коли з самого ранку в годин 6.00 лунає класична музика, адже я під неї швидко засинаю. Мені інколи і самій хочеться потанцювати, але не з самого ранку. Я не заперечувала, та з часом це мені почало набридати. Я вже давно поділилася своїми враженнями з Еллі, вона також почала розповідати мені, що кожного дня чує класичну музику. А ще Еллі мені розповіла, що Елеонору у сім’ї не дуже то і люблять. Кожного дня з нею знущаються, як з собаки, кричать так, що аж серце болить, а б’ють її так сильно, як нещасну тварину. Я цього не помічала, адже з мого будинку погано було видно Елеонорин будинок, та ще й мою огорожу затуляли товсті ліани, які повністю заросли її, своїми гігантськими листками. З Еллиного будинку було добре видно те, що відбувалося напроти її вікон. Еллі мені говорила, що не раз на неї набігали сльози, коли вона по вечорам бачила, як з маленькою Елеонорою суворо поводяться.

Наш квартал був заселений більшістю літніми людьми, тому не хто не був проти, слухати музику. Я з Еллі, були єдиними дітьми з усього нашого кварталу. Ми вирішили, що тільки нам потрібно більше дізнатися про цю маленьку танцівницю. Наш план починався з самого ранку до пізньої ночі. Я і Еллі вставали у 5.00 годині кожного ранку, може це виявиться занадто рано, але ми не хотіли нічого пропустити. Зробивши всі свої справи, ми зустрічалися біля моїх воріт о 5.30. Батькам ми сповістили, що з 5.30 до 7.30 ми бігаємо крос для підготовки до змагань. То ж за нас ніхто не переживав. Еллі взяла з собою біноклі, відеокамери, диктофони. А я тим часом, позичила у нашого однокласника машинки з дистанційним управлінням. Туди вставляла відеокасету з трьохгодинним записом і відправляла їх на місце головних подій. А потім сховавшись у своїх сховищах, які самі зробили з товстих ліан, чекали пригод. Мені на думку спало, купити жучки і поставити їх по всьому Елеонориному домі. А потім слідкувати, що відбувається у тій суворій сім’ї. Я не гаючи часу, попросила у свого однокласника купити, ще й жучки. Він мені їх відразу на наступний день приніс, але спитав, для чого вони мені, а я зробила вираз обличчя, що дуже йому вдячна. Діставши жучки, я з Еллі чекали того часу, коли їх можна було поставити.

За досить короткий період ми дізналися, що батьки Елеонори їздять далеко на заробітки і виїжджають своєю машиною, десь приблизно о пів на шосту годину ранку, а повертаються додому після одинадцятої години вечора. Тож у нас було досить часу, щоб зробити свою роботу. Після уроків, десь годин в чотири, ми мали час перед тим, щоб іти на заняття по художній гімнастиці, далі продовжували стежити за нашою героїнею. Після шостої години знову стежили за маленькою танцівницею, потім йшли на каток, а після дев’ятої години до одинадцятої приходили і вчили уроки. Поробивши уроки до одинадцятої, знову зустрічалися на нашому місці і продовжували вже слідкувати за її батьками. За півтора місяця ми дізналися дечого і від наших сусідів, які жили поряд з ними.

Елеонора ходила у чотирирічну початкову школу. Побачивши по рейтингу, ми зрозуміли, що вона була здібною ученицею. А ще, після уроків Елеонора ходила танцювати, хочу затвердити, її батьки суворо забороняли відвідувати їй танцювальні заняття, але вчителька вже встигла полюбити її, побачивши таку здібну дівчинку. Тому умовляла їх, дозволити Елеонорі продовжити відвідувати заняття. Я і Еллі хотіли поближче познайомитися з нею. Недовго ми чекали на її знайомство.

Відбулося це на моєму озері, на якому ми весь свій вільний час проводили саме там, катаючись з величезним захопленням. Катаючись ми вчили, як правильно робити три четверних стрибки – тулуп у каскаді з потрійним тулупом і сальхов. Хочу сказати, ми так відпрацьовували цей рух, цілими годинами, що нашому сусідові кожного дня приходилося на своїй машині полірувати для нас лід. Він частенько нам говорив, що коли ми станемо чемпіонами, щоб не забули його про це попередити. Тож почистивши нам лід до блиску, ми далі продовжували танцювати. Незчулися, як сюди підійшла Елеонора. Ми зацікавилися, зупинилися і чекали, коли вона підійде ближче. Але ставши на лід, Елеонора загубила рівновагу і впала. Я побачивши це, швидко побігла допомогти їй піднятися. Елеонора з розгубленості не знала, що відповісти, вона так перелякалася, що я побачила, як на її очах заблищали сльози. Вона скривилася від болі і не знала, що робити, чи йти додому, чи залишатися на місці. Мені її стало дуже жаль, бо відчула, що вона зараз заплаче. Я її обняла і промовила, що нічого страшного тут нема. А вона, не стримавши сліз заплакала. Мені і самій хотілося плакати, згадавши свої перші кроки на льоду. Еллі не стримавши своїх емоцій пішла геть від мене до себе додому. Я її гукала, а вона навіть і не обернулася. Взявши на руки маленьку Елеонору, я пішла до себе додому. Вдома я виявила, що вона дуже вдарилася коліном і через це не могла ходити. Перев’язавши їй забите місце, я спитала в неї, чи може їй щось дати поїсти, а вона подивилася на мене такими безбідними красивими, великими, карими очима, що мені боляче було далі продовжувати в неї щось питати. Елеонора виявилася дуже тихою і скромною дівчинкою. Поки я готувала їй щось поїсти, вона тихо собі сиділа і плакала, не вимовивши навіть жодного слова. Інші діти розпитували б про мене все, що завгодно, не зупиняючись ні на хвилину, а Елеонора сиділа собі, наче засватана. Я, як любителька знайомств вирішила, зробити так, щоб вона почувала себе, як у дома, забувши про незручне, та складне становище. Тому пригостивши її десертом, я спитала в неї, як її звати, вона відповіла, що її звати Елеонора, причому так тихо, що я ледве почула. Не гублячи контроль над нею, я запитала, чи сильно у неї болить коліно, вона відповіла, що сильно і ходити не може. Елеонора промовила мені, що коли її батьки дізнаються про цей випадок, то вона про це дуже і дуже пошкодує. Її будуть так сильно бити, як ніколи в світі. Недоговоривши свою фразу, Елеонора не витримавши сліз від болі, знову заплакала. Мені її, ще більше стало жаль, згадавши, як я бачила це знущання раніше, слідкуючи з Еллі за нею. Я її пригорнула до себе, мені було її дуже жаль і не хотіла віддавати її батькам. Мої батьки підуть на, що завгодно і якби я спитала в них, чи можна Елеонору залишити в нас, то вони б з радістю згодилися. Мені хотілося забрати її до себе і ніколи її не віддавати на суворе знущання. Глибоко в своїй душі, я дуже любила дітей і завжди йшла на їхні компроміси. Вони мене завжди називали доброю феєю, яка виконує їхні бажання і ніколи, нізащо їх не покидає. Навіть Еллі шукала в мене допомоги, коли на неї набігали сльози. Тут, я згадала про Еллі, яка, мабуть, образилася на мене. Але чому, чому вона так вчинила? Побачивши те, як я зжалилася над Елеонорою і допомогла їй піднятися з льоду? Бідна Елеонора, та їй ще ніколи не доводилося кататися самій на ковзанах! Я не витримала і подзвонила до Еллі, ніхто не відповідав на дзвінок. Мені було прикро розтаватися зі своєю найкращою подругою на певний період, але ж це життя, тому не слід виявляти це за велику трагедію. У світі, ще стільки можна знайти друзів, скільки тобі душа забажає. Але все одно, певний період мені чогось не вистачало, так тієї дружби, яка була у мене з Еллі. Але не все втрачено, адже я познайомилася з маленькою Елеонорою.Так, її можна було назвати маленькою, тендітною квіточкою, яка розквітає з самісінького ранку, а опівночі ховаючи свої прекрасні пелюстки, страждає від знущань її батьків. Вона навіть у своєму класі, найменша з усіх і таке відчуття, що хтось не побачивши таку красу, яка ховається в тендітних пелюстках, може не чайно розчавити. Я з нею подружилася, а в те й день, коли вона впала на льоду, я буквально врятувала від її батьків. Адже після таких болючих сліз, які душили її маленьке серце, я сама виправила становище, звернувши всю вину на себе...”

- О Лоренс, ти пожертвувала собою ради маленької Елеонори? Ти найкраща з усіх, кого я знаю в цьому світі! – перервала мою розмову Холі.

- Тихше Холі, не перебивай її, продовжуй Лоренс далі, це так цікаво! – промовила Долі.

„... З того часу вона стала для мене найближчою подругою. Я її познайомила з моїми овечками Холі і Долі, які їй дуже сподобалися. Адже вони до неї так ласкаво ставилися. І що вони тільки не робили і лизали її, і цілували. Я з Елеонорою завжди каталися на озері біля мого будинку. Спершу я її навчила на льоду тримати рівновагу, потім навчила кататися в парі держачи її за руку, а потім почала показувати їй найпростіші рухи. У неї був талант до цього, тому я їй запропонувала записатися в клуб фігурного катання. В те й час на весну формувалася нова група. Записавши її, вона відвідувала заняття три рази на неділю, заплативши за все це 700 євро. Там Елеонора навчилася вправно і плавно володіти рухами, яким її навчали. Проходивши два місяці Елеонора сказала мені, що у них буде ЮСФСАТФ – огляд, перший серйозний огляд на регіональному рівні для дітей. Я почувши цю новину відповіла, якщо вона хоче пройти цей огляд, то потрібно серйозно зайнятися. Ходили ми кожного дня відпрацьовувати всі рухи, а особливо два четверних тулупи, в каскаді з подвійним і без. Хочу сказати, що виступивши на регіональному рівні, Елеонора пройшла середній рівень, переплигнувши через дві сходинки. Розповівши мені цю новину, вона мене дуже порадувала. А я її порадувала тим, що після таких результатів, вона може сміло брати участь у змаганнях. Елеонора дуже хотіла брати участь у змаганнях проти своїх суперників, але я їй відповіла, що крім таланту потрібен, ще й тренер, каток, костюми, притому треба заплатити тренеру 500 євро, ковзани міняти кожні 6 неділь, а головне берегти свої ноги. Для Елеонори ці слова були дуже вразливими, адже їй вже ніхто не дасть стільки грошей. Батьки їй відказали в цьому і не мали навіть бажання підтримати її. Тому задумавшись над майбутнім Елеонори, я вирішила їй допомогти, попросивши у своїх батьків таку суму.

Ближче до літа наближалося щорічне регіональне змагання у нашому містечку Хямеєлінна. У нас було достатньо часу підготуватися до них. Тому крім занять на штучному льоду, я разом з Елеонорою кожного дня каталися на озері біля мого будинку, а Холі і Долі пильно стежили за нами, щоб ми часом не впали. Коли хтось з нас падав, то вони бігли по льоду на якому було слизько, а кататися вони зовсім не вміли, то й самі нам на сміх падали. З кожним днем все ближче і ближче наставав той день, коли Елеонора вперше виступить на змаганнях, а я до того часу з Еллі, ще досі не помирилася. Вона відверталася від мене, коли я намагалася з нею заговорити, Еллі навіть не хотіла мене слухати. Я навіть намагалася з нею нормально поговорити по телефону, але вона навіть трубки не брала. Раніше, коли ми ще дружили, Еллі сиділа зі мною за партою, ми разом ходили до школи та поверталися додому, разом вчили уроки, разом ходили на заняття. Після того, я більше до неї не підходила. На її місці сідали до мене Лессі, Люсі, Ліана, Люція. Взагалі у мене в класі було багато друзів так, що я не задумувалася з ким мені сидіти. Після уроків, я забирала Елеонору зі школи і ми йшли додому, а потім разом відвідували заняття.

В останню неділю перед нашими змаганням, я і Елеонора не ходили до школи, адже перемога вимагала жертв. Тож не гаючи часу не тільки мені самій потрібно було готуватися до виступу, але й готувати Елеонору.

Настав той день наших змагань. Бідна Елеонора, вона так боялася цих змагань, самій виступати перед багатьма вилуплених на тебе очима.

На змаганнях брало участь 15 чоловік, з яких Елеонора була найменшою учасницею програми. Як саме проходили змагання, я розповім докладніше. Програма називалася” Сніжинка”

„ Пані та панове раді вітати вас на щорічних регіональних змаганнях по фігурному катанню. Почне нашу програму Зої Локер з показовим виступом. Не дивлячись на те, що їй 15 років, ця дівчинка займається фігурним катанням завжди і тому, пару тулупів являється для неї звичайною справою. Другим номером виступає найстарша учасниця нашої програми 17-річна Тіфані Нюкер, яка являється най артистичнішою і найграціознішою у змаганнях, третьою учасницею виступає 14-літня Елла Лойлі, яка впевнена у собі, що вийде у фінал..., якщо ви чули вираз” принцеса на льоду”, то саме під такою назвою виступає сьомим номером 13-річна Мілевська Лоренс, яка з трьох років проводить все своє життя саме на катку і тому потрійний аксель та три четверних стрибка, являється для неї просто розвагою.....”

Відкатавши програму по бойовому, я була певна, що маючи такі козирі можна цілком реально розраховувати на фінальне звання.

„... дванадцятим номером виступає наймолодша учасниця нашої програми Мейлі Елеонора, яка прилетіла до нас з Нідерландів. За півроку вона досягла високих результатів, хочу затвердити, що їй тільки всього на всього 8 років. Елеонора вперше бере участь у змаганнях і ми їй бажаємо великого успіху. ”

Виступивши, ми пішли дивитися список призових місць, яке визначило журі. Я була другою в списку, а значить мене брали у фінал, Еллі була третьою, вона також потрапляє у фінал. Елеонора була четвертою, вона дуже засмутилася, але я їй відповіла, якщо вона виступить сьогодні увечері, то можуть взяти і четверте місце. У вечері танцювали ті, хто вийшов до фіналу. Перед Елеонориним виходом на лід, я дала їй пучок вати, щоб вона засунула їх у вуха. Вона мені відказала в цьому, бо дуже боялася, щоб з нею нічого не сталося. Але, я їй відповіла, що ніхто цього не дізнається. Якщо вона впаде, то нічого страшного, якщо буде рухатися занадто швидко, то відчує тиск. Нікого крім неї нема. Вона послухалася мене і зробила так, як я їй сказала. А ще я їй промовила, щоб вона станцювала з душею. Оголосивши Елеонорин номер, вона поглянула на мене, а я їй кивнула головою, що вона зможе. Під час свого виступу, робивши подвійний тулуб, Елеонора впала. Це нас всіх шокувало. Поглянувши на мене, вона згадала мої слова, тому піднявшись з льоду долаючи нестерпний біль, Елеонора продовжувала далі танцювати, не зважаючи на вивихнуту щиколотку. Виступивши свій танець, Елеонора дійшла ледь до залу. Мої батьки визвали лікаря і її відвезли до назначеного місця прямо в Гельсінкі. Там Елеонору швидко доставили в інститут Метерлінка і поклали в хірургічне відділення. Виявилося, що у Елеонори змістилися кістки, надірвані м’язи, порвані сухожилля і зв’язки. Прооперувавши її, ми чекали, коли вона прокинеться. Після наркозу, Елеонора говорила з нами, як божевільна, та згодом, вона повністю прийшла в себе. Після операції, лікар сказав нам, що нічого серйозного немає, але щоб знову стати на лід потрібно зачекати 3-4 місяця поки не відновляться поранені місця.

Кожні вихідні, я приїжджала провідувати хвору Елеонору, завжди приносивши з собою, великі букети квітів та багато фруктів. Одного дня, я порадувала Елеонору, що її взяли до фіналу і вона буде брати участь у щорічних змаганнях серед молоді, які будуть проходити у Гельсінкі. Елеонора дуже зраділа, вона була дуже, дуже щасливою, але потім задумливо відповіла, що через цю травму, навряд, чи зможе брати участь у змаганнях. Та, я відказала, що вона обов’язково повинна там бути. І не потрібно боятися знову випробовувати себе, потрібно впевнитися в собі, що треба спробувати.

Після чотирьох місяців проведених в інституті досліджень, Елеонору виписали. Я і мої батьки зустріли її і подарували їй нові ковзани, щоб вона не втрачала надії. Хочу сказати, що після травми і за весь час лікування, батьки Елеонори дуже розсердилися, що із-за проведених змагань у Хямеєлінні, Елеонора себе травмувала. Вони ні разу її не провідали і навіть не зателефонували, не спитали, не поцікавилися нею, як вона, що з нею. Зустрівши їх випадково, вони сказали мені, щоб Елеонора до них у сім’ю не поверталася. Вони, навіть написали заяву про відречення своєї неповнолітньої дочки, подавши цей документ до суду. У мене після їхніх слів, майже не стався шок. Я не могла вимовити навіть слово, адже так поступити зі своєю дочкою, якій тільки всього на всього вісім років! Приїхавши додому, ми відразу написали заяву про те, що мої батьки беруть до себе в сім’ю Елеонору на виховання та піклування до її повноліття. А після повноліття, вона повинна сама обирати де і з ким їй жити. Їй сплачували додаткові аліменти і давали безкоштовні поїздки на підтримку її здоров’я.

Елеонора, маленька, бідна Елеонора, така безпомічна. Вона залишилася одна, зовсім одна у цьому чужому містечку, в цій чужій для неї країні, в якому прожила всього на всього один рік. ЇЇ залишили сиротою, одною, назавжди. Її батьки виїхали із Фінляндії, навіть не розпрощавшись з нею. Виявляється вона жила ні для кого, вона жила для себе. Ось, чому потрібно задуматися над тим, для кого живуть ці нещасні діти, які навіть і не знали того, що може трапитися, саме в гірку хвилину їхнього життя. Елеонора, вона зовсім, зовсім не знала, що її життя може досягнути такого глибокого краху. Така талановита, здібна дівчинка, яка не знала, що таке справжнє життя у цьому злому світі, виявилася покинутою. Як та пташка, що полинула в далеку мандрівку шукаючи собі підтримку в житті. І знайшлися люди, які пішли назустріч її життю, саме вони дали шанс пізнати це важке життя, цей великий світ, який такий безмежний у просторі. Ми не кинули маленьку Елеонору напризволяще, не дали їй померти з голоду і холоду, від великих гірких сліз, які душили її маленьке серце. Не дали їй згаснути, як та свічка, що ось-ось готова була померкнути і ніколи не буде горіти. Скільки сліз Елеонора виплакала, поки зрозуміла, що її покинули і ніколи вже більш до неї не повернеться її сім’я, в якої з часом охолола любов до їхньої дочки. Майже в кожній сім’ї, маленькі діти не досить розуміючи своїх батьків, які мучать їх, знущаються, роблять для них боляче, щоб ті заслужили своє, мають трагічне життя. Часті сварки, розлучення, переїзди, відречення своїх дітей, зловживання різними модними звичками -і все це для кого? Так, саме для них, для дітей, саме вони їх мучать своїми проблемами, які накопичують у собі багато токсинів.

Елеонорин будинок продали, на тому місці поселилися похилі люди. З якою гіркотою полишили маленьку Елеонору, навіть будинок і той продали. Не залишивши навіть надії на те, що він так необхідний для неї. Довго, дуже довго Елеонора плакала, довго ми її заспокоювали, а вона все чекала на маленьку надію, яка могла б її потішити.

Минуло вже півроку, після такого випадку. За цей час Елеонора призвичаїлася до нас, стала впевненішою у собі, розраховуючи на нашу допомогу. Наближалися змагання по фігурному катанні. Ми почали готуватися до них, не втрачаючи часу. Елеонора навчилася робити потрійний аксель, та три четверних стрибка, які в неї, так довго не виходили. Ми поїхали на змагання прямо в Гельсінкі. Це було 39 змагання по фігурному катанні. Брало участь 30 чоловік. І я і Елеонора вдало станцювали у програмі. Еллі також брала участь, стараючись не підвести. Настав той довгоочікуваний час, коли журі обирало перше місце. Для кого ж воно буде? Ці хвилини, були для нас вогником надії. Журі проголосило: „Самі найвищі результати, має Мейлі Елеонора, яка займає перше місце. Вона перемогла? Ні, цього ще не достатньо. Вона повинна бути учасницею по чемпіонаті країни. Ми бажаємо їй успіху на змаганнях країни. І хто знає, може перед нами майбутній олімпійський учасник” Це було неперевершено, для всіх, хто це почув і побачив. Це було справжнім потрясінням, яке сталося у нашій сім’ї. Хочу сказати, що я зовсім не шкодую про те, що я не перемогла. Адже перемогла не я, а моя менша, названа сестра, маленька Елеонора, якій недавно виповнилося дев’ять років.

Відсвяткували ми, це в себе вдома. Запросили, всіх своїх родичів, близьких, друзів, вчителів. І зовсім не шкодуємо проте, що сталося. Я помирилася з Еллі і ми знову стали найкращими подругами. Знову згадали наші минулі роки. Вона мені сказала, що більше ніколи не покине мене напризволяще. Що ж до Елеонори, то вона була настільки щасливою, скільки в неї вистачало сил, відчувати себе такою. Вона була для мене все, найкращою, найближчою і найріднішою за всіх, кого я знала в своєму житті. І може спочатку, коли я її вперше побачила на катку, я відчула, що у неї теж є таке, велике, чуйне серце. Еллі помилилася і не відчула того, що я відчула. Може вона б зрозуміла, але було занадто пізно. Не потрібно показувати свій характер, адже по йому судять, яка ти людина, чи потрібно тобі довіряти, чи ні.

І може колись, з вами трапиться подібна історія, пам’ятайте мою історію, історію маленької Елеонори. І може, ви станете учасником, вже своєї історії. Може я глибоко помиляюся, адже автори своїх власних думок і почуттів, теж помиляються, це ваш вибір, ваше власне життя. Пам’ятайте, саме на помилках вчаться жити. І не чиніть так, я чинили Елеонорині батьки. Не використовуйте помилку Еллі, яка була для мене найкращою подругою, адже цим, ви можете дорого поплатитися.

Цю історію, мене надихнуло написати те, що 02.11.2006 року, коли ми всім класом поїхали в „ Караван”, я побачила каток. Це відбилося в моїй пам’яті і я про це написала. Я мріяла побачити себе там, хотіла навчитися володіти фігурними рухами, але всьому своє час. Написавши цю історію я, якщо чесно, ніколи не каталася на ковзанах. І ми може це виглядає смішно, але не потрібно судити зарано. Я надіюся, що моя мрія здійсниться. І ви мені в цьому не відмовите допомогти. Хоч, як воно там є, але я буду чекати цю мить завжди.

Допомагала в перекладі: Мацегора Вероніка Олександрівна.

Дата добавления: 2015-08-28