Основними причинами підліткової наркоманії є:
1. Прагнення відчути себе дорослим, цікавість до наркотиків, до нових відчуттів, до «забороненого плоду», яка базується на хибній впевненості, що вживання перших декількох доз ще не призводить до наркоманії. Цигарки, спиртне і наркотики «переносять» підлітка у світ дорослих, «піднімають авторитет» в очах однолітків. На цьому етапі наркотичне сп'яніння є частиною гри в дорослість. Але досить швидко психологічна наркотична залежність непомітно для юного наркомана переходить у хімічну залежність.
У таких підлітків швидко розвивається звикання до певних доз наркотичної речовини і потреба збільшувати дозу. Виникає тяжке і небезпечне захворювання - наркоманія (від грец. наркотикос - приголомшуючий і манія - нездоланна пристрасть, залежність від цих речовин). Поступово виникають глибокі зміни в нейронах центральної нервової системи, стійкі розлади обміну речовин, порушуються структура і функції внутрішніх органів. Якщо така особа вчасно не схаменеться і не звернеться за допомогою до лікарів (оскільки їй необхідно пройти тривале кваліфіковане лікування в лікарні), неодмінно розвивається психологічна і соціальна деградація, що, як правило, закінчується смертю.
Особливо ці «розваги» небезпечні для осіб, які вже мають залежність від нікотину чи алкоголю.
2. Вплив оточення, друзів, компанії. Потрапляючи до компанії, де вживають наркотичні речовини, молода людина часто починає вживати наркотики, бо боїться здаватися «білою вороною». Причому, починають з «легких» наркотиків (цигарок, алкоголю), обов'язково переходячи з часом до небезпечних (коноплі, мак, кокаїн, морфій, крек).
3. Недостатні знання про шкідливість і небезпеку наркоманії.
4. Кримінальна «романтика». Деяким підліткам подобається спілкуватися зі старшими, які відбували покарання у місцях позбавлення волі. Хоча загально відомим є той факт, що серед таких осіб найбільше наркоманів.
5. Недостатній розвиток внутрішнього заборонного фактора (в неповних сім'ях, при неправильному вихованні), що зумовлює втрату життєвих орієнтирів та феномен «беззмістовного життя».
6. Невдоволеність життям, яка виникає на ґрунті постійних конфліктів у сім'ї, навчальному закладі, а також на ґрунті низького матеріального і соціального рівня.
7. Сильне душевне потрясіння, почуття самотності, відсутність уваги і допомоги з боку батьків, педагогів, психологів.
Скуштувавши вперше наркотичні речовини, дехто з підлітків ніби відчуває полегшення. Наркотичний стан на короткий час притуплює гостроту неприємностей та життєвих негараздів, знімає відчуття психічної напруги, дає можливість розслабитися і відновити втрачену рівновагу.
Швидкість виникнення наркотичної залежності зумовлюється:
- частотою вживання наркотичних речовин (чим частіше їх вживають, тим швидше виникає залежність від них);
- біохімічними особливостями наркогенної речовини (найуразливішими є токсичні речовини та наркотики типу крек, героїн, галюцинигени);
- віком і вагою особи (чим менший вік і вага, тим швидше виникає залежність);
- статтю (дівчата та жінки швидше піддаються руйнівній дії наркотиків);
- психологічними особливостями (наявність психічних відхилень, низька самоповага, підвищена тривожність, відчуття самотності зумовлюють високий ступінь схильності до швидкого виникнення наркогенної залежності);
- генетичними особливостями (в сім'ях, де батьки або близькі родичі мають наркотичну залежність, збільшується імовірність виникнення наркоманії у дітей);
- ставлення до наркогенних засобів (при позитивній установці на їхнє вживання знижуються захисні морально-психічні реакції у неповнолітніх);
- наявністю захворювань та перенесених травм (перенесені пологові травми, струси мозку, захворювання печінки, нирок, шлунка тощо).До цього слід додати несприятливі екологічні умови, соціальне розшарування населення, неврівноваженість сімейної атмосфери, вплив міжнародного наркобізнесу і багато інших чинників.
Перші спроби вживання наркотичних речовин, як правило, неприємні (перша цигарка спричиняє кашель і нудоту, перший ковток горілки має неприємний смак і може викликати нудоту, перша затяжка марихуаною не приносить очікуваного дурману).Перші зміни настрою, поведінки і характеру найчастіше проявляються у ставленні до навчання, рідних, друзів, проведенні дозвілля.
Висунуто кілька теорій дії наркотиків на організм - фармакологічну, нервово-гуморальну та змішану.
Більшість психоактивних наркотиків хімічно подібні до речовин, які виділяються нервовими клітинами при їхній стимуляції. Ці речовини взаємодіють з іншими нервовими клітинами, що забезпечує передачу імпульсів та реагування на них. До них належать серотонін і ендорфіни, які контролюють настрій, емоції, вивільнення гормонів, а також зменшують відчуття болю.
Психоактивні наркотики підсилюють вплив цих природних речовин, викликаючи підвищену реакцію з боку рецепторів (відчуття «кайфу»). Потім зворотний зв'язок викликає їхнє менше виділення, якщо ж наркотик продовжувати приймати, то виділення припиняється. Для досягнення попереднього задоволення потрібно все більше й більше наркотику. Припинення його вживання призводить до неприємних фізичних наслідків, тому що виділення природних речовин не відновлюється протягом декількох днів. У цей час організм змушений обходитися без наркотику і без них.
Одні наркотики придушують нервову активність мозку, інші стимулюють її, у цьому полягає розходження в їхніх психічних ефектах. Має значення кількість прийнятого наркотику, його чистоту та концентрація, шлях уведення, а також психічний і фізичний стан людини, яка вживає наркотики, її очікування та реакція оточуючих. Ефект часто підсилюються, якщо приймають наркотики стомленими чи голодними.
З погляду хімії лікарських препаратів розрізняють такі типи наркотичноїзалежності: алкогольний, амфетамінний, барбітуратний, канабіноловий(уживання маріхуани, гашишу), кокаїновий, галюциногенний, опіатний(вживання опіуму, морфіну, героїну, кодеїну, промедолу, метадону),вживання летких рідин. Також існує класифікація, що ґрунтується на способах введення наркотиківв організм: через легені, кишечник, внутрівенно. Що ж до механізму дії наркотиків, то його вважають фізико-хімічним, непов'язаним безпосередньо з якими-небудь хімічними реакціями між ними іплазмою нервових клітин. Більшість наркотичних сполук — неелектроліти,погано розчиняються у воді, майже не зазнають змін в організмі йвиводяться з нього практично в незміненому вигляді. Для зручностівведення наркотиків їх іноді розчиняють не у воді, а в спирті, або жпереводять у солі, що розчиняються у воді ДОКЛАДНІШЕ ПРО ОПІАТИ Розповімо трохи докладніше про хімію деяких наркотиків. Теоретичною основою органічної хімії є теорія будови органічних речовинО. М. Бутлерова. Зміст одного з положень цієї теорії полягає в тому, що,виходячи з хімічної будови сполуки, можна передбачити її властивості, аз властивостей — передбачити будову. Відомо, наприклад, безлічанальгетиків — сполук, що мають знеболюючу дію, тому існує ймовірність,що в їхній будові можна знайти подібні фрагменти. Вважається, щорецептори (ділянки мембран нервових клітин), із якими зв'язуютьсянаркотичні анальгетики, мають такі особливості: — негативно заряджений іон. що зв'язується з іонами амонію (NH4+) абойого аналогами; — пласка ділянка, із якою зв'язуються пласкі циклічні (ароматичні) групиатомів; — між рецепторами є порожнина, у яку можуть входити ланцюги атомів, щозв'язують ароматичні групи й амонієві іони. Викликає подив, чому клітини мозку мають рецептори, які майже точнопідлаштовані під чужі для організму молекули. Виявляється, мозоквиробляє власні болезаспокійливі речовини, що називаються ендорфінами таенкефалінами, які діють на той самий рецелтор. Хоча структурні формулинаркотичних анальгетиків та ендорфінів або енкефалінів, на першийпогляд, можуть здатися зовсім несхожими, насправді, деякі частини цихмолекул однакові, і це саме ті частини, що відповідають заболезаспокійливу дію. Тому при тривалому застосуванні знеболюючихзасобів відбувається поступове заміщення речовин, які виробляються самиморганізмом, на штучні, що вводяться у вигляді ліків. У результатіорганізм втрачає здатність самостійно боротися з болем і потрапляє взалежність від лікарських препаратів. Тому наркотичні анальгетики (це,насамперед, морфін і його синтетичні замінники) використовують у випадкудуже сильних або тривалих болів, а в легших випадках застосовують іншівиди ліків. ДОКЛАДНІШЕ ПРО АЛКОГОЛЬ У старій арабській легенді розповідається, як якийсь алхімік у пошуках«еліксиру життя» почав переганяти старе вино, до якого додав кухонноїсолі, і одержав спирт. Він спробував його і виявив п'янливу дію.Здивований разючими властивостями спирту проганяти сум і викликатибадьорість, алхімік вирішив, що йому вдалося відкрити «воду життя».Однак це був лише етиловий, або винний спирт (етанол). Як ліки з назвою«живлющі краплі» етанол застосовував італійський алхімік Раймонд Луллій(1235—1315). У 1350 році ірландський полководець Саваж уперше спробувавпідняти бойовий дух своїх воїнів напоєм «аквавіт», прототипом сучасноїгорілки. Але незабаром хвалебні гімни змінилися на прокльони на адресуетанолу, цього «великого брехуна», прозваного чумою XX століття. Не всі знають, що етанол — природний продукт обміну речовин. У крові йтканинах здорової, абсолютно тверезої людини завжди міститься від 0,003до 0,006 % етанолу. П'янлива дія спирту залежить від стану здоров'я,маси тіла, статі людини, прийнятої дози і часу, що минув із моментуприйому алкогольного напою. Прийом трьох чарок горілки (50 мл кожна)протягом години викликає появу 0,05 % етанолу в крові, на що відразуреагують в основному кора головного мозку, центри уваги і самоконтролю. Певну кількість алкоголю організм спочатку може нейтралізувати порівнянобезболісно. Але коли кількість випитого починає загрожувати життю, вінпочинає вживати надзвичайних примусливих заходів і намагається позбутисяотрути, викликаючи блювоту. Якщо ж людина переступає і через цей бар'єрі п'є далі, то організм останнім зусиллям вибиває з рук того, хто п'є.склянку зі спиртним. Виникає м'язове розслаблення, яке не дозволяєвтримати посуд у руці. Але оскільки алкоголь всмоктується в організмімиттєво, то дехто встигає випити і смертельну дозу. Етанол розчинний не тільки у воді, але й у жирах, що дозволяє йомувзаємодіяти з ліпідами мембран нервових клітин. Спирт придушує передачунервових сигналів між нервовими клітинами. Це сповільнює роботу мозку.Щоб зрозуміти, як це відбувається, слід розглянути, як передаютьсянервові сигнали. Коли нервові клітини (нейрони) перебувають у спокої, нанервових закінченнях накопичуються іони кальцію. Коли крізь нейронпроходить імпульс, іони кальцію вивільняються й викликають вихід молекулпереносника, які переміщаються до сусідньої клітини, передаючи їй сигналСпирт, як вважають, зменшує число іонів кальцію на нервових закінченнях.
Це перешкоджає виходові переносника і в такий спосіб припиняє передачусигналу. Коли це відбувається, нормальна робота мозку порушується. ДОКЛАДНІШЕ ПРО КОКАЇН Кокаїн — один з найдавніших стимулюючих засобів, що з давніх часіввикористовується для знеболювання й наркозу. Хімічна структура цьогопіридинового алкалоїду досить складна. Кокаїн, куплений на вулиці, може містити до 10 % чистого препарату. Інші90 % — це речовини, що підсилюють отруйну дію кокаїну і збільшують обсягсуміші. Як добавки застосовують цукри (манітал, лактоза), стимулятори(кофеїн, амфетамін) або місцеві знеболюючі засоби (лідокаїн, прокаїн),що додають ефект «заморожування» або оніміння, який багато споживачівсприймають як дію кокаїну. Наслідки від використання таких сумішей неможе передбачити навіть найдосвідченіший наркоман або лікар-нарколог. Останнім часом поширився так званий крек — кокаїн, який можна палити.Він викликає звикання швидше, ніж звичайний кокаїн. Одне-два вживання —і людина стає рабом крека. Швидко накопичуючись в організмі донадкритичних доз, цей наркотик може викликати зупинку серця навіть унайвитривалішого спортсмена. Перші відчуття після прийому кокаїну дуже приємні, але такий стан триваєнедовго. На зміну йому приходить утома, дратівливість і депресія.З'являється нездоланне бажання знову вжити наркотик. Розвиваєтьсяособливий кокаїновий психоз, що супроводжується почуттями тривоги йстраху, зоровими, а частіше, слуховими галюцинаціями. Хворі стаютьжорстокими і навіть безжалісними. З їхнього боку можливі злочинні дії. Кокаїн звужує судини. Оскільки його вдихають через ніс, він звужуєсудини слизової оболонки носа, тому кров недостатньо постачає її киснем,унаслідок чого на ній утворюються виразки. ДОКЛАДНІШЕ ПРО БАРБІТУРАТИ Основу цих наркотичних речовин складають нітрогенвмісні гетероцикли —5,5-дізаміщет барбітурової кислоти. Речовини цієї групи (фенобарбітал,дюмінал, гексенал) застосовуються в медицині як сильні снотворні засоби.Наркотичне сп'яніння виникає від подвійної або потрійної дози цихпрепаратів. Якщо таку дозу прийме здорова людина для того, щоб заснути,вона засне довгим, дуже глибоким сном. Але якщо снотворне приймає невтомлена безсонням людина, з установкою не на сон, а на сп'яніння, толіки викличуть зовсім інший ефект. Наступить сп'яніння, дуже схоже наалкогольне. З'являться безпричинні веселощі, бажання рухатися, говорити,потім порушиться координація рухів і мовлення, але сп'янілий не помітитьцього. Через 2—3 години людина все-таки засинає, а після пробудження внеї з'являються звичайні ознаки отруєння: розбитість, головний біль,нудота, блювота. Як і у випадку приймання будь-якого наркотику, при зловживанніснотворними препаратами організм подає тривожні сигнали: з'являєтьсярізь в очах, нудота, блювота, заливний піт. Організм захищається всімадоступними засобами і намагається позбутися надлишку шкідливої речовини.При довгому зло- вживанні цими препаратами захисні реакції організму придушуються і невиявляються навіть при смертельному отруєнні Під час прийому барбітуратів протягом 1—3 місяців з'являється психічна йфізична залежність від них, протягом 6 місяців — розвиваються психози, апісля використання протягом декількох років знижується інтелект,з'являються ознаки важкого ураження мозку.
Найпопулярнішим наркотиком серед сучасної молоді у всьому світі є марихуана, а також гашиш – пресовані смоли індійської коноплі.
Марихуана - наркотик рослинного походження. Її готують з висушеного листя та суцвіть індійської коноплі. Ці коноплі ростуть в місцевостях з переважно теплим кліматом, насамперед в Мексиці, в Африці, в Індії і на Середньому Сході. Їх можна також вирощувати в помірному кліматі. Марихуану курять у вигляді цигарок, за допомогою трубки або кальяну.
Більшість курців марихуани після вживання спочатку відчувають короткочасний страх та неприємну напругу, яка швидко змінюється гарним настроєм та ейфорією, нападами неконтрольованого сміху та підвищеною потребою в спілкуванні. Порушується сприйняття часу і простору, кольори і звуки здаються більш насиченими. Наркомани впевнені, що можуть читати думки своїх співрозмовників та передавати свої думки іншим.
Підвищення дози марихуани викликає серйозні зміни в емоційній сфері: послаблення уваги, порушення пам'яті, помилкове некритичне ставлення до свого стану. Окрім того, можуть проявлятися галюцинації та різні фобії. Вислови наркомана незрозумілі для оточення. Він демонструє прояви манії переслідування, при цьому може бути небезпечним.
Багато авторів вважає, що помірне вживання марихуани не викликає несприятливих змін в організмі та фізичної залежності. Пропагандисти ідеї легалізації марихуани стверджують, що цей наркотик менш шкідливий, ніж навіть алкоголь. Можливо, до певної міри це і так. Однак не можна розглядати небезпеку вживання марихуани виключно з точки зору її фармакологічних ефектів. Небезпеку потрібно шукати насамперед в особистості самого наркомана. На відміну від азіатів, представники західної цивілізації рідко зупиняються на цьому наркотику. Марихуана стає відправною точкою для вживання сильніших наркотиків.
Найпоширеніші назви: марихуана, анаша, план, дудка, шмаль, дурь, пластилін, ганджа, дим, зелень, трава, Марiя Іванівна, sinsemilla (не оплодотворені фемінізовані суцвіття коноплі, рівень ТГК у яких перевищує 22%), herb, weed, boom, Mary Jane
Фактором, який відрізняє марихуану поміж інших наркотиків є її природне походження, а також відносно низька шкідливість для організму у порівнянні
з тютюном та алкоголем. Деякі факти дійсно це підтверджують.
1. В історії невідомо випадку, коли хтось помирав після вживання марихуани.
2. Люди які вживають марихуану, менше схильні до депресії.
3. Марихуана не викличе емфізему, що не можна сказати про тютюнові вироби (тютюн).
4. Куріння марихуани не сприяє розвитку раку. Вірогідність захворювання раком при курінні марихуани знижуються.
5.Кава або кофеїн викликає більшу фізичну залежність, ніж марихуана.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 29 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| - Ну, Димочка, загадывай желание! - Алеся потрепала своего пятилетнего сына по кудрявой рыжей головке и указала рукой на большой красивый праздничный торт, украшенный шоколадной глазурью и пятью | | | Загальні відомості[ред. • ред. код] |