Кісілюк Едуард Миколайович– кандидат юридичних наук, доцент, заступник начальника кафедри кримінального права НАВС

Кісілюк Едуард Миколайович – кандидат юридичних наук, доцент, заступник начальника кафедри кримінального права НАВС

Тема 5.Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

2. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи пов’язаних з застосуванням насильства.

2.2 Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Стаття 153 КК передбачає відповідальність за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Змінена, у порівнянні з КК 1960 р., диспозиція цієї статті вирішує багато проблемних питань, які досі існували. Таким чином, "неприродність" статевих відносин згідно зі ст. 153 КК 2001 р. характеризує усі девіації, крім нормальних статевих зносин між чоловіком та жінкою. З цього видно, що коли раніше диспозиції статей були сформульовані таким чином, що не охоплювали певні насильницькі дії, то нова редакція охоплює усі насильницькі дії, крім зґвалтування, спрямовані на задоволення статевої пристрасті.

Сучасна наука кримінальної сексології налічує кілька десятків девіацій (відхилень від норми) та випадків нетипової сексуальної поведінки, тобто такої, яку неможливо віднести ні до нормальної сексуальної поведінки, ні до девіації. З іншого боку, описати у кримінальному законодавстві усі можливі випадки задоволення статевої пристрасті неприродним способом та охопити усі ці випадки одним складом злочину, хоча б на тій підставі, що кожний (неприродний) спосіб задоволення статевої пристрасті відмінний від іншого за ризиком настання тяжких наслідків, обсягом моральної шкоди, неможливо. Якщо, наприклад, в одному випадку злочинець скоює акт імісії, тобто вводить статевий член у природні отвори тіла людини для задоволення статевої пристрасті, а у іншому задовольняє цю пристрасть шляхом вчинення садистських дій без акту імісії, то згідно з формулюванням ст. 153 КК задоволення статевої пристрасті шляхом вчинення садистських дій у такому випадку за суб'єктивною ознакою підпадає під диспозицію цієї статті. Вбачається, що у разі такого широкого розуміння "задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом" КК України буде схожим на медичний посібник або підручник з сексології.

Отже, при спробі чітко викласти диспозицію ст. 153 КК українські законодавці намагались охопити певні гомосексуальні та гетеросексуальні насильницькі статеві контакти, які посягають на статеву свободу та статеву недоторканність особи, а склалася ситуація, коли усі дії, вчинені на сексуальному ґрунті, можна за суб'єктивною ознакою кваліфікувати за цією статтею.

Об’єкт цього злочину аналогічний об’єкту злочину, передбаченого ст. 152 КК України “Зґвалтування”, який ми розглядали вище.

Об’єктивна сторона злочину полягає у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Під задоволенням статевої пристрасті неприродним способом потрібно розуміти будь-які дії сексуального характеру незалежно від гетеро- або гомосексуальної спрямованості (крім природного статевого акту), які здатні задовольнити статеву пристрасть чоловіка або жінки.

Це, зокрема: мужолозтво, тобто один із видів чоловічого гомосексуалізму – аногенетальний сексуальний контакт чоловіка з чоловіком (педерастія), лесбіянство, тобто форма задоволення статевої пристрасті жінки шляхом вчинення нею різноманітних дій сексуального характеру з особою жіночої статі, орогеніальний контакт жінки з чоловіком або чоловіка з чоловіком, аногенитальний контакт чоловіка з жінкою, сурогатні форми статевих зносин, які імітують природний статевий акт, садиські дії сексуального характеру, сексуальний мазохізм.

Садизмом називають навмисне заподіяння болю чи приниження іншої людини для одержання сексуального задоволення. Цей термін походить від імені французького письменника маркіза де Сада (1740-1814), що багато писав про жорстокість як спосіб одержання сексуального задоволення. Мазохізмом називають сексуальне задоволення, одержуване від болю чи приниження, заподіюваних партнером. Термін походить від імені австрійського письменника, барона фон Захер-Мазоха (1836-1905), у романі якого "Венера в хутрах" (1888) детально описане задоволення, що доставляється болем.

Кримінальна караність даної поведінки визначається не так званою неприродністю способів задоволення статевої пристрасті, можливою гомосексуальною спрямованістю чи аморальністю дій, описаних у ст. 153 КК, а їх насильницьким характером, в результаті чого відбувається посягання на статеву свободу і недоторканість, нормальний розвиток неповнолітніх.

Наприклад, П. був засуджений за ч.3 ст. 153 КК України за те, що 30 квітня 2008 р. на танцювальному майданчику, що знаходиться в міському парку м. Борзни Чернігівської області, погрожуючи застосувати фізичне насильство до неповнолітнього Л. задовольнив з останнім свою статеву пристрасть неприродним способом8).

Поняття фізичного насильства, погрози його застосування та використання безпорадного стану розглянуто вище при характеристиці зґвалтування.

Злочин вважається закінченим з моменту початку вчинення дії сексуального характеру, спрямованої на задоволення статевої пристрасті, при цьому не вимагається, щоб сексуальний контакт був завершений у фізіологічному розумінні.

Суб’єктом злочину є особа чоловічої або жіночої статі (залежно від змісту виконуваних дій сексуального характеру), якій виповнилося 14 років. Якщо особа, використовуючи фізичне насильство або погрозу його застосування, бере безпосередню участь у подоланні опору потерпілого або приводить останнього у безпорадний стан і при цьому сама у безпосередній сексуальний контакт не вступає, вона повинна визнаватись співвиконавцем насильницького задоволення статевої пристрасті не природним способом. Дії такого учасника групи слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 153 без посилання на ст. 27 КК України.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. За спрямованістю умислу даний склад злочину потрібно відрізняти від інших посягань, наприклад, від замаху на зґвалтування, заподіяння тілесних ушкоджень. Мотиви даного злочину можуть бути такі самі, як і мотиви зґвалтування: задоволення статевої пристрасті, помста, прагнення сексуального самоствердження, хуліганські спонукання тощо, але на кваліфікацію вони не впливають.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його повторно; 2) групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачений ст. 152 або ст. 154; 4) скоєння злочину щодо неповнолітнього або неповнолітньої (ч. 2 ст. 153 КК). Особливо кваліфікуючими ознакамиє: 1) вчинення злочину щодо малолітнього або малолітньої, а також спричинення злочином особливо тяжких наслідків (ч. 3 ст. 153 КК України). За своїм змістом вказані ознаки аналогічні тим, які обтяжують відповідальність за зґвалтування і розглянуті раніше.

Важливим аспектом при характеристиці даного злочину є встановлення ознак за якими потрібно розмежовувати його від зґвалтування. Такими ознаками виступають, по-перше, спосіб вчинення злочину – при зґвалтуванні це природні статеві зносини, а в аналізованому злочині це задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а по-друге, суб’єкт-виконавець – при зґвалтуванні це обов’язково особа протилежної до потерпілого статі, а при насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом може бути особа як протилежної, так і однієї з потерпілим статі.

1) Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 5. // Постанови Пленуму Верховного Суду України (2002–2009 рр.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/623809DCB56E022BC2256C95003CF7EA?OpenDocument&Start=1&Count=300.

2) Ухвала Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 02 березня 2007 р. (справа № 5-207к07) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

3) Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12 вересня 2008 р. (справа № 1-748/2008) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

4) Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки: постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.

5) Ухвала Житомирського обласного суду від 16 травня 2007 р. (справа № 11-236) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

6) Вирок Ковельського міськрайсуду Волинської області від 20 серпня 2008 р. (справа № 1-91\08) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

7) Вирок Турківського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2008 р. (справа № 1-119/08) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

8) Вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2008 р. (справа № 1-н-111/08) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Дата добавления: 2015-08-28