таки не можна припудрити!). А якi ж вони повиннi бути в людини, яка
ставить ва-банк сво? життя, хотi лось би йому знати? Га?
А небо яке! Ач, молодцем яким сьогоднi прибралось у блакить "Зрада!" Що
значить яка-будь зрада перед обличчям цi?? велично?, байдужо?, блакитно?
вiчностi вгорi? Що людська етика, закони, приписи у хвилях мiльйонiв лiт?
На вагах природи людськi чесноти й людськi злочини важать не бiльше однi
за одних. I тi, i другi?й так само потрiбнi, необхiднi й кориснi, як
математиковi плюси й мiнуси. "Юда й тридцять срiбляникiв". На?вна, дурна
легенда примiтивно? психiки, що претенду? на унiверсальнiсть. Сьогоднi
зрада? злочинство, а завтра - геройство. Три тисячi лiт тому теперiшнi
чесноти вважали за злочин. Через другi три тисячi лiт сучаснi злочини
вважатимуть за дитячi забобони. А життя й через три мiльйони лiт буде так
само абсолютним,?дино справедливим законом, а радощi й насолоди його
?дино моральними приписами, якi розумнiй людинi треба виконувати.
I коли в цей мент iсторi? людства грошi? конденсованi радощi й
цiнностi життя, коли в них, як у казковiй, чудодiй нiй скриньцi, сховане
все, що iсну? на свiтi i та вiчна блакить, i жiноче кохання, i сум поета,
i смiх фiгляра, i пошана, i всяка правда, i найлюбiша чеснота, i слава, -
коли це все? в тiй скриньцi, то тiльки заздрiснi, нiкчемнi недобитки або
фанатичнi кретини з Iнараку в iм'я яко?сь крихiтно??хньо? "правди" можуть
забороняти мати якомога бiльше того конденсованого життя. Ех, голуб'ята,
п'ять процентiв Об'?днаного Банку е найкращий доказ сили й чесноти людини,
а тюремна камера - дурноти й нiкчемностi. Це? простий i наочний факт.
Решта ж - патякання слинявих дурнiв або спритних розум них брехунiв.
Депутат Рiнкель вийма? запашну сигару, любовно й само-рдоволено обрiзу?
кiнчик, запалю? й дивиться на годинник. Ну, що ж, можна й?хати Треба бути
точним у поважних спра вах i в любовних побаченнях точнiсть-ознака вищо?
гiдностi.
Коли вiн дивиться на себе в дзеркало в передпоко?, очi його видаються
йому самому трошки занадто блискучими. Але вiд цього все лице зда?ться
молодшим, енергiйнiшим i ще гарнi шим Треба було б хоч злегка пiдфарбувати
уста, iдучи до графа. Але небезпечно - можливо, що ще зустрiнеться з
якимсь кретином-iнаракiстом, а вiн од такого буржуазного алочину ще
скандал учинить i задержить. Але товариша Кестенбавма неодмiнно треба
лишити на волi. Неодмiнно! Всiх заарештовано, навiть такого злочинця, як
товариша Рiнкеля, а от тiльки чогось одного товариша Кестенбавма не
зачеплено. Гм, дивно, товаришу Кестенбавме!
Депутат Рiнкель, одягнений у тонесеньке ранiшн? убрання, весь чистий,
вимитий, поставний, iз сигарою в зубах i прутиком у руцi, поважно, не
хапаючись сходить сходами вниз. Назустрiч йому дво? агентiв "Негайно?
допомоги" несуть ношi. Ще дво? агентiв iдуть попереду, шукаючи очима
потрiбне?м помешкання. В одного з переднiх агентiв на руцi висить бiла
ковдра. Очевидно, якийсь нещасний випадок трапився в домi.
Сонячного, блакитного ранку видовище ран, хороб чи хоч би нош робить
просто неестетичне, образливе враження Депутат Рiнкель iз строгою гiднiстю
трима?ться ближче до стiни, щоб, минаючи ношi, не доторкнутися до них.
Переднiй агент iз ковдрою на руцi досить поштиво уступа?ться з дороги й
навiть швиденько ступа? через дво? схiдцiв угору. Але заднiй iдiот раптом
зупиня?ться й пита?, чи не зна? пан добродiй, де помешкання пана Кульмана.
Пана Кульмана, генерального радника Акцiйного Товариства "Залiзобетон".
Ношi теж зупиняються й ждуть. Депутат Рiнкель iз холодною гiднiстю крутить
головою - нiякого вiн пана Кульмана не зна?. Треба питати в порть? внизу,
а не зупиняти людей на сходах i...
Докiнчити депутатовi Рiнкелевi не вда?ться, переднiй агент "Негайно?
допомоги", що сто?ть позад нього на сходах, розгорта? ковдру й раптово
накида??? на голову депутатовi, зразу ж затуливши рота. В той самий мент
другий агент хапа? з нош iще одну ковдру, спритно обмоту? нею брикаючi
ноги Рiн!келя, i обидва, вхопивши один за голову, другий за ноги, кладуть
його на ношi. З-пiд ковдри чути при? лущений крик, ноги й руки корчаться,
випручуються, але агенти спокiйно обв'язують широкими оперiзками все тiло
й затикають рота кiнцем ковдри. Потiм вони зносять обережно ношi вниз i
ставлять?х у великий автомобiль "Негайно? допомоги". Прохожi з спiвчуттям
i жалем слiдкують, як бiдний поранений чоловiк навiть у непритомностi
корчиться вiд болю, - це бiдолаха кухар, вiн одрубав собi чотири пальцi.
Ранок слiпучо сонячний, здивовано блакитний, полич i тро-тусiри вже
висихають плямами, а вiд них iде такий специфiчний, теплий, вогкий дух
вуличного политого каменю й пороху. А вгорi велично й байдуже вгина?ться в
безкрайнiсть неба вiчна блакить.
***
Граф Адольф Елленберг у чудесному настро?. На столi лежить власноручний
лист пана президента до депутата Рiнкеля. лист, який одчинить дверi до
всiх та?мних закуткiв пiдло? й грiзно? банди, який верне коронку, який
поставить на реальний грунт викохану графом Адольфом комбiнацiю з принце
сою, який розгорне для графа такi перспективи, вiд яких можна мiцненько
потерти руки.
Чудесний ранок! Такий сонячний, прозоро-блакитний, невинно радiсний.
Яка година? За чверть десята. Зараз ма? бути депутат Рiнкель. Розумна й
хитра бестiя. Але на всякий розум i хитрiсть знаходиться ще розумнiша
хитрiсть. Ти хочеш листа вiд самого Мертенса? Будь ласка. Але чи ти
дiстанеш п'ять процентiв, то це ще невеличке питання.
Граф Адольф фон Елленберг iще раз велить сво?му секре таревi наказати
охоронi негайно пропустити депутата Рiнкеля, потiм телефону? в палац
Мертенса, потiм до свого "затишку" (чогось Зiзi була вчора кисленька) - i
ввесь час погляда? на годинник. У пiв на одинадцяту на нього вже чека? пан
президент iз донесенням.
Чудесний, знаменитий ранок! Така в ньому якась певна, спокiйна тиша,
така глибина радостi, наче тече велика повновода рiка.
П'ять на одинадцяту. Депутат Рiнкель дозволя? собi маленьку неточнiсть.
Нормально й зрозумiло поки що перевага на його боцi. Хоча надуживання
сво?? переваги свiдчить про вiдсутнiсть тонкостi характеру.
Пан президент уже, мабуть, вийшов iз зали здоров'я. Оце десь весело
гирка? на Вiнтера й потира? долонею голi груди - коли пан президент
при?мно хвилю?ться, вiн потира? долонею груди.
Гм! Чверть на одинадцяту. Депутат Рiнкель дозволя? собi вже бiльше
нормального й зрозумiлого крiм вiдсутностi тонкостi характеру, вiн виявля?
значну дозу нахабства.
Граф Адольф фон Елленберг ходить кабiнетом i нетерпля чс погляда? крiзь
вiкно на вулицю. Мрiйно й поважно стоять кудлатi каштани, а за ними
слiпуче блищить ви? ладжений шинами асфальт вулицi. Певна, спокiйна тиша
пану? в цьому вiддаленому вiд центру аристократичному кварталi.
Чортзна-що таке: пiвна одинадцяту! Пан президент уже десь там погляда?
на годинник.
Граф Адольф кличе секретаря й велить негайно зателефонувати до депутата
Рiнкеля.
Нахабстпо цього добродiя вже переходить межi зрозумiлого. Адже мiг
принаймнi попередити телефоном, коли щось затримало!
Секретар доносить його свiтлостi, що пан депутат Рiнкель годину тому
ви?хав iз дому. Куди саме, - секретар пана Рiнкеля не зна?.
Годину тому! Давно час бути тут. Незрозумiле нахабство. Невже
соцiал-демократична фракцiя дозволила собi так пожартувати з паном
президентом? О, цей жарт дорого?й коштуватиме!
Голосно i владно дзвонить окремий палацовий телефон. Пан президент!
Так i?.
- Ну? Швидко? Що? Га?
Голос весело нетерплячий, певний, без нотки сумнiву. От ма?те: скажи
тут, що не тiльки не швидко, а взагалi нiчого нема, нi швидко, нi помалу,
нiяк. I що вчорашнiй жарт пана президента над високим зiбранням, i
врочиста постанова, i генiальний "обхiд шарлатана депутата", i надi? на
коронку, на побачення з принцесою, - все було занадто "швидке".
- Якась дивна рiч, пане президенте. Депутата Рiнкеля ще нема?.
Граф Адольф говорить таким тихим, тьмяним голосом, що пан президент
нiчого не розумi?.
- Що?! Кого нема??! Не чую! Голоснiше.
Розумi?ться, пан президент добре чують, - голос уже ряв-каючяй, з
металiчними нотами. I очi, мабуть, уже вилiзли з орбiт, опуклi, грiзнi.
(Екран, як звичайно, з обережностi запнено).
- Депутата Рiнкеля ще нема?!
- Де нема??
- У мене, пане президенте. Не при?хав iще. Годину тому ви?хав iз дому й
досi нема?. Я сподiваюсь...
- Я, пане мiнiстре, не потребую ваших сподiванок, а тiльки обiцяного
вами договору з депутатом Рiнкелем. Я чекаю на ваш доклад у цiй справi.
I голос iз металiчними нотами зника?.
Граф Адольф Елленберг люто схоплю?ться й бiга? по кабiнету, щохвилини
поглядаючи на годинник. Але хвилини минають за хвилинами, чвертi за
чвертями. Вулицею з рипким шелестом проносяться автомобiлi й нi один не
зупиня?ться перед вестибюлем будинку графа Елленберга.
Здивовано блакитний ранок перетворю?ться в золотисто-сiрий, рознiжений
спекою полудень, а депутата Рiнкеля все нема?, i дво? секретарiв iз
напруженими, злими й передтомлени-ми очима двома телефонами розшукують
його по всьому Берлiну. Начальниковi полiцi? дано наказ на всякому мiсцi
арештувати депутата Рiнкеля й негайно приставити його до графа Еллепберга.
Але депутата Рiнкеля нiде нема?. Та?мно й безслiдно зник депутат
рейхстагу.
Золотисто сiрий полудень змiня?ться пiдчервоненим пiдстаркуватим
вечором.
Граф Адольф фон Елленберг пригнiчено верта?ться з палацу додому, вперше
за цiлий день нi разу не прийнятий паном президентом. Цiлий день пан
президент лютував i так часом гиркав на Вiнтера, що було чути аж до
велико? приймальнi.
Граф Адольф понуро ходить по кабiнету, - як чудесно, як надiйно
починався день i як загрозливо кiнча?ться вiн. А що ж то далi буде?
***
Небо жовто-сiре, сiрчане, з жахливо поширеними, дикими очима По
жовто-димному пiску хмар слiди велетенсько? мiтли. Колодязями-вулицями
гонить гривастий, розгарячений, увесь у пiнi й потi скажений вiтер.
А в душi Макса гривастий захват, безперестаннi, пекучi язики полум'я
Вiд нього горить лице, вуха, голова, мозок. Усе горить, палахкотить, не
вгаса?. Чи вiд вiтру? Чи вiд двох безсонних ночей? Гей, а може, вiд краси,
Сузанно, то? краси, яко? тобi нiколи не зазнати?! Га?
Хiба ж не краса: весь Берлiн од краю до краю, вiд палацiв до верстатiв,
од Мертенса до слiпого старця пiд стiною, весь Берлiн, як вода у сильно
струснутому вiдрi, хвилю?ться, виплiску?ться, пiниться. Жадна, цiкава,
легковажна, полохлхва мiщанка-юрба шамотиться, шепочеться, жаха?ться,
радi?, лютиться. Як живе срiбло, то розбива?ться на дрiбнi грудочки, то
злива?ться в натовпи, то знову краплинками розгiка?ться по ресторанах,
кав'ярнях, магазинах, конторах. Але скрiзь несе з собою шепiт, жах, широкi
очi, чекання.
Хiба ж не краса, Сузанно, рухатись непомiтною, незначною порошинкою в
цьому вихорi юрби i знати, що ги ж викликав його? Хiба ж не краса знати,
що ця юрба в один мент може тебе роздерти на шматки або ж або понести на
руках, як бога?
Полiца?, - милi, комiчнi, такi страшно суворi, напруженi до-лiцаi, -
ретельно, люто здирають оповiстки Iнараку.
Ах, бiдолахи,?м величезна робота весь ранок - п'ять тисяч червоних
великих плакатiв, добре поналiплюваних i мiцно присохлих, поздирати з усiх
стiн, стовпiв, дверей, вiкон, тротуарiв. Бо той же поганець Iнарак зовсiм
не тримався приписiв магiстрату, де можна лiпити. Лiпив, де хтiв, навiть
на дверях само? полiцай-президi?!
Ось, наприклад, цiлий натовп перед дверима церкви, на яких нахабно
червонi? страшна оповiстка. Де ж ти, полiцаю! Дивись, як жадно вп'ялися
десятки очей у червоний плакат i читають:
"Оповiстка
Цим доводиться до вiдома громадян Нiмеччини, що Центральне Бюро
Iнтернацiонального Авангарду Революцiйно? Акцi? в Нiмеччинi (Ц. Б.
IНАРАКу) постановило громадянина Фрiдрiха Мертенса за.
1) свiдоме, вперте й активне запроваджування режиму капiталiстичного
деспотизму та новiтньо? фiнансово? монархi?,
2) за пiдступний наступ на працюючi класи в облуднiй формi постанов
Паризького Конгресу,
?) за полiтику зажерливого iмперiалiзму, виявлену на тому самому
Паризькому Конгресi, яка прагне свiтово? фiнансово? монархi? й неминуче
тягне за собою всесвiтню катастрофiчну для всього людства вiйну, - за цi
злочинства
засудити на смертну кару.
Всiм громадянам пропону?ться в?хнiх власних iнтересах уникати
яких-небудь зносин iз цим злочинцем Усякий, хто пустить до свого дому
Фрiдрiха Мертенса або буде поблизу нього, риску? смертю.
Ц. Б. IНАРАКу в Нiмеччинi".
Ага, ось спiшить охоронець полiтично? незайманостi вiрно-пiдданих його
гумово? величностi. Розiйдись! Дрр!
Вiтер вирива? з рук полiцая одiрванi червонi шматки плаката i,
трiумфуючи, несе?х вулицею. Але от яка бiда нiякий найспритнiший полiцай
уже не може здерти оповiстки з душi тiiх, що проковтнули?? очима. Нiякий
шпиг не може заткнути чопом тих питань, що фонтаном б'ють iз одiткано?
обивательсько? бочки.
Сузанно, двiстi бойових патрулiв чату? у глибинах вулиць Берлiна.
Законодавець i владар тво?? краси, як зацькований кабан, полохливо сидить
у сво?му палацi, не смiючи вистромити з нього iклiв сво?х, оточений
людьми, якi не розумiють краси тво??. Вони не розумiють; зовсiм, бiднi, не
розумiють естетики кожно? хвилини готовi померти без пози, без гарного
жесту, ославленi, як бандити, осмiянi, вненавидженi й нiкому, крiм сво?х,
таких самих бандитiв, невiдомi. За що? Чого ради? Яка краса?х жене на це,
Сузанно?
Вiтер напира? з усiх сил м'якими грудьми у спину, стара?ться, пiдпиха?
маленький задрипаний репортерський автомобiльчик. Вiн зна?, що Максовi
треба об'?хати всi пости й патрулi, вiн, милий, помага? як може.
Голова горить, а в усiй iстотi палахкотять без перестанку язики
полум'я, i що не кинь у нього, все моментально згора?. Все тепер нiщо, все
? тiльки мить, плюск часу, бризка хвильки в величезнiм океанi.
А чи не отак часом почина?ться божевiлля? Ха, коли божевiлля горить
таким захватом, коли вiд нього радiсть твоя хоче обняти тих, з якими в
обiймах ти можеш зараз померти, то хай живе божевiлля! Милi полiца?, любий
Мартенсе, дорогий Штiфелю, все? тiльки плюск часу в океанi вiчностi
Розумi?те? Не хвилюйтеся, не бiйтеся, будьте любовнi й пам'ятайте, чу?те,
неодмiнно пам'ятайте, що сьогоднi-завтра ви можете зовсiм перестати
що-небудь пам'ятати.
Ух, яке жовтометалiчне, грiзне небо! Браво, старенький Саваофе, ти,
значить, солiдаризу?шся з Iнараком? Чудесно! Жовти ж мiцнiше сво? небо,
збирай бурю, готуй сво? громи, сьогоднi зробиш ефектовну декорацiю для
чийого-небудь останнього акту комедi?, що зветься життям.
Шофер - "молодий товариш" - декiлька разiв уже пита?, куди?хати Куди?
Ах, так! До бiржi. Розумi?ться, до бiржi. Задрипаний, розхряпаний екiпажик
зупиня?ться, сунеться задом, як жучок перед перепоною, i поверта? назад, -
назад треба.
Хе! Ось воно, серце Нiмеччини. Величезна темно-сiра буддiйська пагода,
шершава, важка, як велетенська черепаха, що мiцно вперлася на лапи й
роззявила пащу дверi. Круг не?, як стривоженi комахи, шамотяться авто,
при?жджают), сiд!?жд жають, трусяться, пихкають, нетерпеливляться. Люди
пачками вистрибують iз них i прожогом несуться в роззяв.i?ну пащу
черепахи. Другi вилiтають iз не?, махають руками, капелюхами, стрибають в
екiпажi, вибиваються з юрби й женуть кудись стрiмголов. Газетчики люто
кричать, вимахують окремими додатками газет, кидаються пiд ноги. Крик,
гуркiт, рявкiт, свист, дзвiн.
Ага, артерi? сьогоднi мають добру роботу?
Макс виплиiу? з жучка t, заклавши лiву руку в кишеню, п'яно поблискуючи
очима, не хапаючись, протиска?ться в потiк, що влива?ться в бiржу. За
дверима контроль вхiдних документiв. О, будь ласка! Кореспондент
"Будучностi". А от ще й "спецiальний документ од детективного вiддiлу
тайно? полiцi?.
Ха, "спецiальний документ" товариша Тiле на цих привратникiв храму
робить раз у раз магiчне враження, - де ж пак: найвiрнiша охорона?хнiх
святощiв.
О, сьогоднi серце тiпа?ться здорово! Це в вестибюлi чути надзвичайний
гуд, неначе там десь у повному ходi працю? велетенська машина з тисячами
тонових колiс i рушiйних ременiв. Рiвнин, глухий, безустанний гуркiт
щодалi робиться виразнiший, дужчий, грiзнiший. Бiля кружляних дверей,
через якi одне пасмо людей усоту?ться, а друге висоту?ться, наче живий
рушiйний ремiнь на незримих гонових колесах, вже людсько? мови розiбрати
не можна. А коли Макс утяга?ться в пасмi в залу пагоди, тут уже треба
кричати сво?му сусiдовi на вухо, приклавши долонi до рота То реве й
гуркоче багатотисячна юрба. Вона вся, як труп, обсiлий червою, кишить,
руха?ться на одному мiсцi, вгриза?ться, бореться там помiж собою, i вся
приголомшливо, без перестанку, без пауз, без виразу кричить одноманiтним
страшним гудом, як рев величезного водопаду.
Колосальна двоповерхова зала з круглою банею, з мармуровими колонами,
наче з сiро? замшi, вся залита свiтлом електрики. Сонце тут непотрiбне,
сонце - тут сентиментальнiсть, то свiтить, то хова?ться; електрика -
певнiша, дiлова, надiйна сила.
Макс шука? очима патруль. Ну, це не легка справа, та ще сьогоднi. О, та
яке ж сьогоднi люте ревище! Який страшний, корчовии рух. Цi голови наче
всi викручуються з-помiж самих себе, роблять скаженi зусилля, але,
зачарованi якоюсь силою, мусять лишатися на мiсцi.
Припертий до стiни, з палаючою головою, очманiлий вiд гуркоту,
миготiння й кишiння голiв, Макс сто?ть бiля стiни, вилiзши на якусь
приступочку. Йому видно всю велетенську живу масу тiл Посеред зали, в
самому центрi кишучо?, найбiльш ревучо? юрби, над булькочучою кашею голiв
понуро й велично чорнiють якiсь таблицi. Що воно таке? Скрижали заповiдiв
бо? а цього храму? Чорнi прапори капiталiзму? Пiд ними, пiднiмаючись над
натовпом головами й плечима, шамотяться жерцi храму, люди в чорних
убраннях. До них простягаються не то з благанням, не то з вимаганням руки
з олiвцями, з книжечками, поскручуванi пальцi, до них напрямленi всi
по-вирячуваиi очi, пороззявлюванi роти, пiтнi червонi лиця. На таблицях
миготять рiзнофарбними вогнями цифри, зникають, мiняються; люди в чорному
гарячкова нахиляються, пишуть, знову випростовуються, слухають ревище,
вдивляються у скрученi, махаючi руки, показують знаки.
Макс глибоко зiтха?.
Як вони можуть розумiти один одного? Як у такому пеклi, ревищi,
тiснотi, духотi, в цьому страшенному гонi, миготiннi цифр можна що пебудь
зрозумiти? Це якесь зорганiзоване божевiлля, лборище неиормальних, планово
хорях людей. Ось вихоплю?ться декiлька зойкiв, голоснiших окремим крикiв,
хк зойки иогопаючих у водоиадi, i поринають у загальному гуркотi й ревищi.
А скрижалi сгоять твердо, непорушне, залiзно. Жерцi й прислужники
видушують на них рiзнофарбнi, блискавичнi цифри заповiдi. Другi збоку
крейдою виписують, третi нотують у товстелезних книгах.
Тiпа?ться, колотиться, реве серце Нiмеччини. А по артерiях од нього
женуть отi цифри по всьому органiзмi, вмент одиих убивають, других раяять,
третiм несуть щастя. Механiчне, жорстоке, бездушне, воно рiвночасно
кипить, усе труситься, повне тако? люто?, несамовито? енергi?, що енергi?ю
одного цього ревища можна, як силою водопаду, пустити в рух машини.
Макс притихлими, поширеними очима дивиться на кипучу масу. Страшна
сила, якась чудодiйна, колосальна стияя, якийсь дикий хаос, у якому дiють
страшнi,.невблаганнi, неминучi закони. А з цих же диких, божевiльних
крикiв, iз цього скаженого, безглуздого миготiння цифр складаються
розумнi. твердi, стрункi норми.
А яка чулiсть у цi?? стихi?! Всяка подiя, всякий струс в органiзмi
моментально тут одзива?ться. Оповiщення Iнараку. Замах на Мертенса.
Загроза мозковi, загроза якiйсь клiтинi мозку. I вже кров'янi тiльця, вже
клiтини й клапанчики серця в пiдвищенiй працi, у тривозi, в гарячцi.
Ха! Банда розбiйникiв? О, вiд банди розбiйникiв серце Капiталу так не
заб'?ться.
Гу-гу-гу-гу-гу! Страшний пульс!
Макс раптом посмiха?ться. А от досить йому повернути за-щiпочку в тiй
невеличкiй металiчнiй цяцечцi, що лежить у нього в лiвiй кишенi, досить
кинути цю цяцечку в середину юрби - i зразу, в один мент серце скорчиться,
ухне й навiки спиниться.
Хм! Та чи спиниться ж? А чи не буде назавтра ж знову Кров'яних тiлець
на мiсцi забраних трупiв? Буде. I знову буде ревище, тупiт нiг, мигтiння
цифр i новi чорнi скрижалi. I так само на мiсцi Мертенса стане якийсь
новий Мертенс, нова клiтина Бо що значить тут воля цих окремих клiтин, цих
слiпих, покiрних вищiй якiйсь волi виконавцiв? Знайти дiйсне серце,
дiйсний мозок цього органiзму, його розшматувати. цяцечкою й навiки
спинити! Але де вони? В чому? Де взяти то? сили, яка могла б виступити
проти мiстично? сили цi?? стихi? та?? страшних залiзних законiв?
Хтось злегка стиска? Макса за колiна. Вiн живо нахиля? голову вниз. На
нього з усмiхом дивиться кругле, спiтнiло-червоне, в жовтих вiях лице
товариша Роте. В руках у нього олiвець i записна книжечка, як у всiх тих
кричущих людей.
Макс злiза? з приступки. Роте наближу? губи до вуха Макса й кричить:
- Помiча?те, який ажiотаж?
Макс швидко хита? головою.
- Панiка. Акцi? Об'?днаного Банку летять униз.
Макс робить здивовано-радiснелице й мовчки пита? очима. Товариш Роте
розумi? його й з усмiшкою кива? головою. Потiм знову наближа? уста до вуха
Макса, задравши трохи голову:
- Кажуть, Об'?днаний просто в облозi. Забирають вклади. Банк не може...
тити... а... о...
Макс недобре чу? й собi кричить:
- Що не може?
- Не може вмiстити народу. Викликано полiцiю.
Макс весело стрiпу? чубом! Ха! Здорово. Значить, усе ж таки щось можна
органiзмовi зробити?
I знову крiзь очманiлiсть i чад вiд гуркоту й ревища спалахують
палахкотливi язики, а лiва рука мiцнiше обнiма? теплу й вогку вiд поту
металiчну круглу цяцечку.
Роте кива? Максовi, запрошуючи пiдставити вухо.
Макс знову нахиля?ться. Роте кричить:
- Страшенно хочеться трошки розважитись Пустити чутку, що Мертенс сюди
?де. Можна? Однаково "?х" тут не може бути.
Макс iкоса дивиться на Роте й бачить одне око в жовтiй вi? примружене
лукавим веселим усмiхом. Ця лукавiсть проходить i в Макса, торка?ться до
полум'я й спалаху? буйною веселiстю. Ану!
Вiн кива? головою на згоду й знову вилiза? на приступку, з усiх сил
стримуючи смiх, що вже буйно трiпочеться в ньому. Так буйно, що аж трошки
дивно й непри?мно. А голова горить, пала?, гуде. У вухах - гу-гу-гу-гу!
Роте вiдходить i протиска?ться крiзь кричущi тiла. Бестiя Роте: який
тривожний, зляканий вигляд у нього. От вiн при туля? вуста до вуха лисого
панка. Панок живо, вколото по верта? до нього голову. Хоче, видно,
спитати. Але Роте не ма? часу вiдповiдати, йому нема коли, йому страшно,
йому треба швидше тiкати з цього небезпечного мiсця. Панок iз пухнатою
лисиною непокiйно зверта?ться до сусiди. Той, зда?ться, не розумi?. Нi, не
вiрить. Знизу? плечима. Але панок iз пухнатою лисиною ще непокiйнiше
зверта?ться до низенького, товстенького добродiя й кричить йому в вуха
страшну звiстку.
Бiлява голова Роте з'явля?ться то тут, то там. I от уже на периферi?
юрби якесь замiшання, вже нема стрункостi, гармонiйностi хаосу; вже там
якiсь перебо?, зупинки, якийсь iнший рух, якiсь iншi крики на вуха одне
одному.
I потрохи, потрохи замiшання, як вогонь на сухiй травi поля, охоплю?
все ширше та ширше коло юрби, перекида?ться до центру. Гуркiт виразно
менша?, тратить свiй ритм. Серед тiл шамотня, i течiя до дверей ста? все
дужча, густiша, трудна. Крики, - отi чужi, iншi, то панiчнi, то сердитi -
починають щораз, то владнiше опановувати залою. Миготiння цифр то слабша?,
то знову збiльшу?ться. Макс уже чу? круг себе, пiд сво?ми ногами:
- Мертенс!.. Мертенс!.. Сюди, Мертенс!
- Та чого йому сюди?!
- Тихо! Дурнi! Заспокойтесь! Iдiоти!
- Мертенс!.. Мертенс!.. Мертенс!..
I те iм'я, що ще вчора тут викликало б побожний захват, вибух радостi,
сьогоднi пашить на цю юрбу диким жахом i жене?? звiдси, як публiку з
театру, де знялася пожежа.
I от у залi сто?ть уже зовсiм iнше ревище. Не те могутн?, ритмiчне,
жагуче, пройняте серед зверхнього хаосу внутрiшньою доцiльнiстю ревище, а
дике, розiдране в собi, панiчне. Обличчя вже радiусами повернутi до всiх
вихiдних дверей, руки не тягнуться до чорних скрижалей, а люто розривають
тiла сусiдiв, стараючись випхати?х позад свого тiла. Цифри не миготять.
Люди в чорному бiгають по естрадi, кричать, умовляють, махають кулаками,
плюють у спини, в перейнятi жахом потилицi.
Макс сто?ть на приступцi, припертий потоком пiтно?, насичено? жахом
людсько? отари i, закинувши голову до стiни, з усiх сил кусаючи губи,
страшно, невтримно регоче, йому хочеться стрибнути на цю поверхню ревучих
голiв i, давши собi волю, дико танцювати по них, регочучи й кричачи з
такою самою силою, як оце кричать усi вони.
Вiн стриба? вниз, злива?ться з душним, паруючим потом, дихаючим страхом
потоком i, палаючи сам зацiпленим реготом, пливе в потоцi до дверей.
***
I знову дренькоче, перевалю?ться з боку на бiк жовтенький жучок,
лiтаючи по глибочезних затiнених коридорах вулиць Високо вгорi над
велетенськими щiлинами небошкрябiв видно смуги брудно-жовтого неба. Тiней
нема?, але й свiтла нема, тiльки iржаво-жовта мряка, гаряча, грiзна Ох,
буде люта буря!
Патрулi чатують справно. То газетчики, то вiзники, то продавцi цигарок,
то етарцi, слiпцi й калiки - стоять вони на сво?х мiсцях такi непомiтнi i
з такою силою в кишенях, яка може висадити в повiтря тридцятиповерховий
небошкряб.
Оповiсток уже нiде не видко Тiльки де-не-де червонi подертi слiди на
стiнах. Але Берлiн iще чита??х, iще тривожно хвилю?ться, гомонить.
Легальнi соцiалiсти вже випустили екстренi листки з приводу оповiстки.
"Злочинна провокацiя! Божевiльнi бандитиi Помагачi реакцi?!" Ех, лютують
соцiал льока?!
З ворiт фабрик i заводiв виливаються бурхливi юрби робiтникiв.
Суперечки, крики, сварки, навiть бiйки. Пролетарськi кафе й ресчорани
повнi лайок, дебатiв, вимахiв мозолястих кулакiв, гострих слiвець, од яких
струшуються реготом склян ки на полицях.
Макс не втруча?ться в дебати. Яке йому дiло? Вiн собi кореспондент
газети, йому цiкаво знати настрiй робiтничих мас iз приводу цi?? кумедно?
оповiстки Iнараку, i вiн робить для газети нотатки. Настрiй зовсiм
хороший: розсудливий, поважний елемент ставиться цiлком негативно до диких
учинкiв купки фанатичних терористiв. Ну, молодь, одчайдушнi голови, тi
вбачають щось геро?чне, чогось чекають, хвилюються, мрiють про загальний
свiтовий страйк, революцiю та всякi iншi подiбнi химери.
На хвилинку Макс i додому за?жджа?. Нiчого нового. Тiльки в Наделiв
зчинилася страшенна сварка мiж синами й батьком через оповiстку.
Анархо-натуралiст трохи не побив старого i, забравши сво? речi, покинув
батькiв дiм. Так. Розумi?ться.
Пiсля того Макс iде до "штабу", до Тiле. Небо вже буре, низьке, з
синюватими кучугурами хмар Тiле, бiдолаха, цiлий день сидить при телефонi
Ну, певна рiч, що сьогоднi "вони" поховались i нiзащо не вилiзуть iз сво?х
нiр. Дурнi вони, чи що? Чи геро??
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 25 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |