1. Податок на доходи фіз.осіб виступає найбільш вагомим у системі прямого оподаткування. Становлення системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні 1991 р. У 1992 році був прийнят декрет

1. Податок на доходи фіз.осіб виступає найбільш вагомим у системі прямого оподаткування. Становлення системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні 1991 р. У 1992 році був прийнят декрет Кабміну Укр. "Про прибутковий податок з громадян"

До 2011 р. оподаткування доходів фізичних осіб в Україні регламентувалось Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 25.02.2003 р.

Відповідно до Податкового кодексу України, доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із стандартною міжнародною класифікацію, є шість основних джерел походження доходу: трудові доходи, підприємницькі доходи, інвестиційні доходи, доходи від власності, державні соціальні трансферти, родинна допомога і трансферти.

Платниками податку на доходи фізичних осіб є: 1. Фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. 2. Фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні. 3. Податковий агент - юридична особа, самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу, способу оподаткування іншими податками та форми нарахування.

Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи з різних джерел, наявність яких зумовлює виникнення податкових зобов'язань платника податку.

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: 1. Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). 2. Суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору. 3. Доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права. 4. Частина доходів від операцій з майном. 5. Дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду. 6. Дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів, а також виграшів та призів у державну грошову лотерею. 7. Дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна.

2. Місячний оподатковуваний дохід платника податку зменшується на розмір податкової соціальної пільги (ПСП).

Граничним доходом, який дозволяє застосувати податкову соціальну пільгу в поточному місяці, є дохід, розмір якого не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року* на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.

Для визначення граничного розміру та можливості застосування податкової соціальної пільги враховується тільки дохід, нарахований у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат, компенсацій та винагород). Податкова соціальна пільга застосовується до заробітної плати тільки за одним місцем її нарахування (виплати). Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування такої пільги.

Ст. 169 Податкового кодексу передбачено розмір податкової соціальної пільги - 100%, 150% і 200%.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, застосовується одна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Але якщо особа утримує двох і більше дітей до 18 років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів), то пільга в розмірі 150% від основної пільги надається на кожну дітину-інваліда і одночасно 100% від основної пільги - на кожну іншу дитину.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

* податковий агент — для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України.

* платник податку — для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов´язків нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Платники податку зобов’язані: а) вести облік доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, подавати декларацію. б) отримувати та зберігати протягом строку давності, документи первинного обліку, в тому числі на підставі формується податкова знижка. в) подавати особам, які визначені відповідальними за утримання (нарахування) документи на підтвердження права платника податку, на застосування соціальних податкових пільг. г) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов’язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби.

Податкові агенти зобов’язані: 1) своєчасно і повно нараховувати податки на доходи що виплачуються на користь п/п. 2) подавати на вимогу п/п відомості про суму виплаченого на його користь доходу сум застосування ПСП та сум отриманого податку. 3) нести відповідальність у разі неподаного або несвоєчасного подання податкового розрахунку. 4) податок сплачений до бюджету під час виплати доходу єдиним платіжним документом. 5) податок утриманий з доходів резидентів зараховується до бюджету.

Дата добавления: 2015-08-27