1.Об'єктами фінансових відносин є: ВВП і національне багатство.

1.Об'єктами фінансових відносин є: ВВП і національне багатство.

2.Суб'єктами фінансових відносин є: підприємці,робітники,держава.

3.Теоретична дисципліна, яка вивчає загальнотеоретичні засади фінансових відносин, це фінанси.

4.Централізовані фінансові ресурси зосереджені в: держбюджеті України, позабюджетних державних фондах.

5.Децентралізовані фінансові ресурси зосереджені в фінансових ресурсах населення.

6.Відособленою ланкою фінансової системи є: страхування.

7.До моделей за рівнем централізації ВВП належать такі моделі фінансових відносин:американська, скандинавська,західноєвропейська.

8.До складу фінансових інституцій входять: національни банк України,комерційні банки, страхові компанії,небанківські кредитні установи,міжбанківська валютна біржа і фондові біржі.

9.На Міністерство фінансів покладено обов'язки із: положення про Міністерство фінансів України.

10.Основне завдання Державної податкової адміністрації полягає у: дотриманні податкового законодавства, повний облік усіх платників податків та обов'язкових платежів.

11.Основною фінансовою інституцією у сфері грошового ринку є: НБУ.

12.Складові фінансової політики: податкова і бюджетна політика.

13.Фінансова політика реалізується за такими напрямами: 1)регламентування фінансових відносин у суспільство.2)здійснення поточної фінансової діяльності.

14.Залежно від ступеня законодавчого чи адміністративного регламентування розрізняють такі типи фінансової політики: жорстка регламентація,помірна регламентація,політика мінімальних обмежень.

15.Елементи фінансового механізму: фінансове планування і прогнозування,фінансові показники,норми,нормативи,ліміти,резерви,стимули,санкції,управління фінансами і фінансовий контроль фінансових законодавств.

16.Завдання фінансової політики реалізуються через фінансовий механізм.

17.Об'єктом фінансового планування є: фінансові ресурси,що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП.

18.Результатом фінансового планування є: фінансовий план.

19.За тривалістю дії розрізняють такі види фінансових планів: перспективні(понад 1 рік),поточні(на 1 рік),оперативні(на квартал,місяць).

20.Завдання фінансового планування і прогнозування: 1)визначення реальних обсягів доходів.2)оптимізація витрат.3)збалансування доходів і видатків.

21.Основний фінансовий план держави – це бюджет.

22.Принципи фінансового контролю: незалежність,власність,превентивність,дієвість,регулярність,об’єктивність,всеохоплюючий характер.

23.Форми фінансового контролю: попередній, поточний, наступний.

24.Методи фінансового контролю: ревізії,тематичні перевірки,обстеження.

25.Види фінансових санкцій: штраф,пеня.

26.Функції фінансів суб'єктів господарювання: формування розподіл та використання ресурсів, контроль за формування там використанням фін. ресурсів у процесі відтворення.

27.Принципи фінансів суб'єктів господарювання: комерційний розрахунок,господарська та юридична належність,самоокупність,прибутковість,самофінансування,фінансова відповідність.

28.Джерела формування фінансових ресурсів підприємств: власні кошти підприємства і залучені кошти з різних джерел.

29.Джерела формування фінансових ресурсів підприємств недержавної форми власності:статутний капітал за рахунок внесків і продажу.

30.Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам у таких формах: бюджетні інвестиції,державні дотації,державні субсидій.

31.Ознаки податків: обов’язковість платежу,перехід права власності при сплаті податку,безоплатний характер,законодавча регламентація,відсутність цільового призначення.

32.Функції податків: фіскальна,регулююча, контрольна.

33.Елементи системи оподаткування: суб’єкт або платник податку, об’єкт оподаткування, одиниця оподаткування,ставка податків,джерело сплати, квота.

34.Основою податкової роботи є: встановлення і справляння податків.

35.У світовій практиці припустимим рівнем бюджетного дефіциту від ВВП вважається: 2-3% від ВВП.

36.Види бюджетного дефіциту: за формою прояву:відкритий і прихований,за причинами виникнення:вимушений і свідомий,за напрямом дефіцитного фінансування:пасивний і активний.

37.Джерела покриття бюджетного дефіциту: державні позики,емісія грошей.

38.Бюджет держави є складова ланка фінансів держави.

39.Ознаки бюджету: історичність,плановість,юридичний характер,терміновість.

40.Функції бюджету:розподільна і контрольна.

41.Касове виконання бюджету здійснює державний банк,чи окремі комерційні банки.

42.Складовими бюджетної системи є: державний та місцевий бюджети.

43.Структура бюджетної системи, принципи її побудови та організація функціонування визначається бюджетним устроєм.

44.Основою бюджетного процесу є єдності бюджетної системи країни,розмежування доходів і витрат.

45. Бюджетний профіцит характеризується перевищенням доходів бюджету над його видатками.

46. Класична форма державного кредитування виражається в тому, що держава виступає позичальником коштів.

47. У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов'язань, взятих на себе фізичними і юридичними особами, вона є гарантом.

48. Функції державного кредиту: розподільча,регулююча, контрольна.

49. Види державного кредиту: внутрішній, міжнародний(зовнішній).

50. Форми внутрішнього державного кредиту: державні позики; казначейські позики;гарантовані позики.

51. Загальна сума державного боргу складається з: усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань і відсотків.

52. Види державного боргу:внутрішній,зовнішній.

53. Етапи процесу управління державним боргом: 1)залучення коштів.2)використання коштів.3)повернення боргу і виплата відсотків.

54.Об'єднання декількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики – це уніфікація позик.

55.Одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому – це мета політики управління боргом.

56. Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює ВРУ.

57. В процесі обслуговування зовнішнього і внутрішнього боргів визначають коефіцієнт обслуговування.

58. Мета фінансової діяльності місцевих органів влади – задоволення суспільних інтересів і потреб та сприяння соціально-економічному розвитку регіону.

59. Функції місцевих фінансів: розподільна,контрольна,стимулююча.

61. Головним суб'єктом системи місцевих фінансів є держава.

62. Об'єктами системи місцевих фінансів є фінансові ресурси.

63. Вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути шляхом запровадження додаткових податків.

64. Процес усунення вертикальних і горизонтальних дисбалансів – це фінансове вирівнювання.

65. Головна причина виникнення позабюджетних фондів — необхідність виділення надзвичайно важливих для суспільства витрат ізабезпечення їх самостійними джерелами доходів.

66. Згідно чинного законодавства в Україні функціонують чотири державні позабюджетні фонди: Пенсійний фонд; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

67. Консолідований стра­ховий внесок, збір якого здійснюється до системи загагальнообов'язкового державного соціального страхування – це єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

68. Соціальному страхуванню властиві дві функції: розподільна та контрольна.

69. Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страху­вання є: застраховані громадяни.

70. Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван­ня» система пенсійного забезпечення в Україні повинна складатися з таких рівнів: Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення.
71. За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі признача­ються такі пенсійні виплати: пенсія за віком,пенсія по інвалідності,пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

72. Контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює страховий фонд.

73. Систе­ма прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захи­сту називається загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

74. Єдиний внесок на загально­обов'язкове державне соціальне страхування перераховується до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

75. Страхування як економічна категорія є системою економічних (перерозподільних) відносин, що охоплює: формування спеціального грошового фонду;використання цього фонду для відшкодування збитків унаслідок несприятливих подій (ризиків).

76. Функція страхування спрямована на попередження можливих збитків та зменшення їх наслідків від несприятливих страхових подій – це превентивна функція.

77. Загальні принципи страхування: страховий ризик,страховий інтерес,максимальна сумлінність,реальний страховий захист,вільний вибір страховика і виду страхування.

78. Конкретним проявом реалізації страхового ризику є страховий випадок.

79. Принцип, відповідно до якого одна страхова компанія вимагає від іншої або інших компаній розподілити між собою виплату страхового відшкодування у випадку страхування одного і того ж об'єкта одночасно кількома компаніями від однакових ризиків це принцип контрибуції.

80. За формами проведення страхування поділяється на: добровільне та обов’язкове.

81. За об'єктами страхування розрізняють: майнове й особисте.

82. До основних суб'єктів страхового ринку належать: страховики,страхувальники,страхові посередники.

83. Об'єктом страхового ринку є страхові продукти.

84. Компанія, яка передає ризик у перестрахування – це ретроцедентом.

85. Особливий вид спільної діяльності страховиків, коли одночасно два або кілька страховиків приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням принципу пропорційної відповідальності – це співстрахування.

86.Капітал страхової організації складається з: власного і залученого.

87. Об’єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є незбіг потреби у фінансових ресурсах з джерелами її задоволення.

88. Об’єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси,цінні папери та фінансові послуги.

89.Суб’єктами відносин на фінансовому ринку є держава,підприємства,окремі громадяни.

90. Основними суб'єктами фінансового ринку є: держава,населення,інститути поза фінансової сфери,фінансові інститути,інститути інфраструктури,іноземні учасники.

91. За формою фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяється на: господарчі суб’єкти,домашні господарства,держава,місцеві органи влади.

92. За організацією торгівлі фінансовий ринок поділяється на: кредитний та цінних паперів.

93.Фінансовий ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу фінансових активів з терміном обертання до одного року – це ринок грошей.

94. Фінансовий ринок, що призначений для довгострокового інвестування коштів в основний капітал – це ринок капіталів.

95. Загальні функції фондової біржі: визначення ринкової ціни,прогнозна,інформаційна,організаційна,регулювальна.

96. Функції міжнародних фінансів: розподільна,контрольна.

97. Світовий фінансовий ринок складається з таких видів фінансових ринків: національних ринків країн і з міжнародного фінансовогоринку.

98. Провідними міжнародними організаціями є: ООН та її спеціалізовані установи.

99. До світових міжнародних фінансових інституцій належать: Міжнародний валютний фонд, група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків.

100. Функціями фінансів є: розподільча,контрольна.

101. Вихідними фінансовими категоріями є: доходи і видатки тафінансові ресурси.

102. Види міжбюджетних трансфертів: дотацію вирівнювання, субвенцію, кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів, інші дотації.

103. Предметом науки про фінанси є сукупність фінансових відносин на всіх рівнях господарювання.

104. Довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, який передбачає вирішення великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією, - це фінансова стратегія.

105. Процес управління формуванням і використанням фондів фінансових ресурсів на рівні держави, підприємницьких структур, інших господарських об’єднань і громадян, якщо вони здійснюють фінансові операції, за допомогою специфічних прийомів і методів – це Управління регіональними фінансами.

Дата добавления: 2015-08-27