Безпека руху велосипедиста

(1 варіант проведення уроку)

Мета: ознайомитися з конструктивними елементами велосипеда, що впливають на безпеку руху, навчитися грамотно добирати одяг для велопрогулянок, використовувати необхідні засоби безпеки для велосипедиста, розглянути основні положення правил дорожнього руху щодо пересування на велосипедах, розвивати вміння користуватися сигналами маневрування для велосипедистів.

Матеріали та обладнання: зображення велосипедів різних видів, схема будови велосипеда, зображення дорожніх знаків для велосипедистів.

Поняття: велосипед, амортизатор, катафоти, шолом, велорукавиці, світловідбивні смужки, правила дорожнього руху, безпека руху.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

ü Фронтальна бесіда

— Як ви гадаєте, велосипедист — це водій чи пішохід?

— Де в нашому населеному пункті є безпечні місця для прогулянок на велосипеді?

— Як можна проїхати на велосипеді від вашого дому до школи, магазину?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ü Розповідь учителя

Уже багато років у Нідерландах відзначають День велосипедиста. Кожну другу суботу травня майже все населення Нідерландів сідає на велосипеди та подорожує своєю місцевістю.

У Харкові також багато років поспіль проводиться Вело-день. Це спортивне свято, що відбувається зазвичай у травні, збирає велику кількість прихильників пересування на цьому екологічному виді транспорту.

ü Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Історія виникнення велосипеда

ü Розповідь учителя

У перекладі з латинської велосипед означає «швидкі ноги». Існує версія, що винахідником велосипеда був російський кріпосний Юхим Артамонов. Як свідчать архівні документи, у 1800 році в день святого Іллі Ю. Артамонов «був битий різ­

ками» за те, що їздив містом Катеринбургом на «дивовижному самокаті» і лякав коней. Одужавши від побоїв, Артамонов відправився на своєму самокаті з Нижнього Тагілу до Петербурга. Двоколісна машина важила близько ЗО кг, стільки ж важила скринька, в якій було припасене все необхідне в дорогу.

Шосейних доріг тоді не було. Відстань від Нижнього Тагілу до Пермі, що дорівнює 510 км, Артамонов подолав за чотири доби, проїжджаючи понад 127 км на день. До Петербурга він прибув, подолавши понад 3000 км. Потім попрямував до Москви, проїхавши ще близько 700 км. У Москві в ці дні проходили свята з приводу коронації Олександра І. Самокат Артамонова помітили. Винахіднику подарували 25 рублів і дали вольну. Події ці відбулися задовго до того, як подібні машини з’явилися в Європі.

У Європі винахідником велосипеда вважають німецького лісничого Драйс. У 1813 році Драйс удосконалив самокат, створивши перше велосипедне кермо.

Наступним удосконалювачем велосипеда був робочий, мідник Дальзель, який придумав передачу на вісь переднього колеса. Водій гойдав руками два важелі. Але це було дуже незручно, тому Дальзель замінив важелі педалями для ніг. Так у велосипеда з’явилися педалі.

У 1865 році в Європі з’явився залізний велосипед. Його створили французькі механіки Мішо і Лальман. Правда, колеса їхнього велосипеда були ще дерев’яними, обтягнутими товстими залізними шинами. Зате рама була цілком кована з квадратного залізного бруса. Такий велосипед важив у два рази більше, ніж сучасний. Щоб велосипедиста менше трясло, сідло було закріплено не прямо до рами, а до зігнутої залізної пластини на зразок ресори. Але це мало допомагало. Велосипед одержав невтішне прізвисько «кісткотряс».

Цей недолік усунув ветеринарний лікар Данлоп, що жив у Шотландії. Він увів гумовий обід на колеса, який накачувався повітрям. Це були перші у світі повітряні шини.

Дуже важливе вдосконалення зробив англієць Каупер, який застосував кулькові підшипники. Хід велосипеда значно полегшився.

У 1884 році з’явилися перші велосипеди з низькими колесами однакового розміру, довгою рамою та ланцюговою передачею на задню вісь. І незабаром усі велосипеди почали випускати за цим типом.

У 1892 році було зроблено останній суттєвий винахід, пов’язаний з велосипедом: французький інженер Моро винайшов втулку з вільним ходом. Тепер уже не треба було весь час крутити ногами. Розігнавшись або спускаючись з гори, велосипедист міг зупинити педалі й відпочити. їздити на велосипеді стало набагато легше.

Проте шлях до «визнання» велосипеда як транспортного засобу був нелегким. З велосипедистів сміялися, їм забороняли їздити вулицями міст. Поліція також намагалася перешкодити поширенню велосипедів, уважаючи, що вони заважають вуличному руху. Та все ж число велосипедистів швидко збільшувалося. Велосипед став найпоширенішим транспортним засобом у світі.

2. Види велосипедів. Будова сучасного велосипеда

ü Доповіді учнів із демонстрацією зображень різновидів велосипедів

Велосипеди бувають:

§ спортивні;

§ гірські;

§ міські;

§ велосипеди для мотокросів (ВМХ — Вісусlе Моtо Хtгеmе);

§ триколісні дитячі;

§ веломобілі;

§ велосипеди для велоболу;

§ лежачі велосипеди.

ü Фронтальна робота. Обговорення схеми будови велосипеда

Учні працюють з роздрукованими схемами (роздавальний матеріал до уроку).

ü «Мозковий штурм»

— Поміркуйте, які елементи конструкції велосипеда впливають на безпеку руху.

На безпеку руху велосипедиста впливають гальма, наявність дзвінка, ліхтарика, світловідбивних елементів.

3. Одяг для велосипедиста. Засоби безпеки велосипедиста

ü Розповідь учителя, демонстрація елементів одягу велосипедиста

Шолом

Шолом окрім головної захисної функції має також певну психологічну функцію — він робить вас «авторитетно-шанованим» учасником руху. Водії абсолютно по-різному ставляться до велосипедиста у шоломі й без. Коли ви в шоломі, на дорозі вас сприймають як спокійного й адекватного учасника руху. А ось коли велосипедист без шолома, то будь-який його маневр примушує інших водіїв бути в напрузі поряд із таким лихачем, що дратує водіїв. Хтось буде втричі обережніший обганяючи вас, а хтось спеціально притисне до узбічча, щоб «навчити розуму». Тож їздіть завжди в шоломі.

Дата добавления: 2015-11-04