Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Вплив релігії на розвиток індивіда і людини

Читайте также:
  1. V. Ромоданська операція. Соціяльна диференція на селах між Хоролом і Лубнами та її впливи
  2. Аналіз відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток.
  3. Антропогенний вплив на навколишнє середовище
  4. Буття людини як центральна проблема філософії М. Ґайдеггера "Буття і час".
  5. Види уваги, розвиток уваги, методи дослідження уваги у дітей з вадами слуху дошкільного віку.
  6. Виховання і розвиток
  7. Вірус папіломи людини

Безліч існуючих у світі религий Монтеск'є порівнює й оцінює з погляду ступеня корисності для суспільства. Релігія, як і цивільні закони, повинна прагнути до того, щоб зробити людей гарними громадянами. Зливаючись із суспільними інтересами й мораллю, релігія, наприклад, повинна рекомендувати людям не споглядальний спосіб життя, не ледарство, а працездатність, помірність, чесність. Кращим засобом для релігійної людини заслужити благовоління Божества є дотримання правил громадського життя й обов'язків людяності.

Із цього погляду, як думає Монтеск'є, усяка релігія - (навіть "помилкова") є гарантія чесності людей, що стримує їхньою вуздою. Він указує на те, що самі щирі й святі догмати можуть мати досить дурні наслідки, якщо вони не погодяться із принципами громадського життя, і навпаки - самі помилкові догмати можуть привести до прекрасних результатів. Монтеск'є особисто схилявся до стоїчної філософії й скептично ставився до ідеї божества караючого й що нагороджує, але вважав цю ідею необхідні, стримуючі дурні страсті людей - народу й государів - засобом.

Якщо якась із історичних релігій - християнство, іудаїзм або магометанство - переважніше інших, то тільки залежно від того, яка з них більше сприяє зм'якшенню вдач, а не з погляду більшої або меншої істинності. Якщо атеїзм з'єднується з високим ступенем моральності, то Монтеск'є й у ньому не бачить небезпеки. Він зовсім не думає, визнаючи, що релігія може й повинна бути корисна для суспільства, що тільки релігійна людина може бути моральним, що моральність тримається на релігії. Монтеск'є виходив з того, що моральний принцип, зміст якого становлять почуття жалю до ближнього й справедливість, є природженим людям, апріорним. У кожній історичній релігії Монтеск'є вбачав як темні й дурні, так і позитивні сторони. Користь християнства він бачив у тім, що воно противиться духу деспотизму, сприяє зм'якшенню вдач і розвитку цивільних чеснот.

Однак Монтеск'є вважав, що принципи релігії робляться вкрай пагубними, якщо їх уводять у людську політику. Він вважає за необхідне поділ вищої влади в церкві й у державі. Релігія повинна бути відгороджена від державного втручання й сваволі, державотворці не повинні втручатися у внутріцерковні суперечки доти, поки вони не порушують суспільний мир і не викликають смуту. Джерело релігійної ворожнечі й релігійних війн, який заповнена історія, - не сам по собі факт існування багатьох релігій, а дух нетерпимості, що одушевляє ту, котра вважає себе пануючою. Нетерпимість є потьмарення свідомості, занепад людського розуму. Подолання релігійної ворожнечі не в насильницькому встановленні релігійної однаковості, але у вилученні сфери релігійного життя з-під примусової влади держави, у твердженні духу віротерпимості. У релігійному відношенні з повинна бути незалежна від держави.

Держава по можливості може пручатися появі нової релігії, але якщо вона затвердилася, то до неї варто ставитися терпимо. Якщо держава вирішила терпіти в собі трохи релігії, то вона повинна забороняти їм взаємні сварки. Монтеск'є, таким чином, не цілком переборює ідею державної релігії, підтримуваної зовнішніми засобами. Проте не можна недооцінити внесок Монтеск'є у твердження ідеї волі совісті.

 

На закони країни сильний вплив робить релігія. Навіть між помилковими релігіями можна знайти такі, які найбільш відповідають цілям суспільного блага - вони хоч і не ведуть людину до загробному блаженства, однак можуть чимало сприяти його земного щастя. Якщо порівняти один тільки характер християнської та магометанської релігії, слід беззастережно прийняти першу і відкинути другу, тому що набагато очевидніше, що релігія повинна пом'якшувати звичаї людей, ніж те, яка з них є істинною. Магометанські государі безперестанку сіють навколо себе смерть і самі гинуть насильницькою смертю. Горе людству, коли релігія дана завойовником.Магометанська релігія продовжує викликати у людей той самий дух руїни, який її створив. Навпаки, християнської релігії чужий чистий деспотизм: завдяки настільки наполегливо пропонуються євангелієм лагідності вона противиться неприборкане гніву, спонукає государя до самоправності і жорстокості. Тільки християнська релігія завадила деспотизму утвердитися в Ефіопії, незважаючи на обширність цієї імперії та її поганий клімат - таким чином всередині Африки осілися звичаї і закони Європи. Коли два століття тому християнську релігію спіткало нещасливе поділ, північні народи прийняли християнство, південні ж залишилися католиками. Причина цьому та, що у північних народів існує і завжди буде існувати дух незалежності і свободи, тому релігія без видимого глави більш відповідає духу незалежності цього клімату, ніж та, яка має подібного главу.

 


Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 98 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Геополітика Монтеск’є| Суть народовладдя за Монтеск’є

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)