Ананьїн Степан Андрійович

(1875 - 1942)

Ананьїн Степан Андрійович (1875, ін. 1874-1942) видатнийукраїнський педагог і психолог, вчений, фахівець з теорії виховання, зокрема трудового й естетичного, порівняльної педагогіки і педології, професор та викладач курсу дитячої і педагогічної психології Київського університету Св. Володимира (1912) - нині Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, декан факультету професійної освіти Київського інституту народної освіти впродовж 1920-1925 рр. (нині Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова), автор монографії „Интерес по учению современной психологии и педагогики" (1915), ініціатор відкриття педагогічного факультету в Київській державній консерваторії (1922 р.).

Викладацьку роботу С. А. Ананьїн поєднував із дослідницьким пошуком. У цей період його цікавлять питання моральних та освітніх ідеалів молоді. Провівши тестування учнів кількох київських гімназій, він опублікував у трьох номерах московського журналу „Русская школа" (1911) результати своїх спостережень у вигляді статей під назвою „Дитячі ідеали". Основна думка автора полягала в заклику до розвитку дитячої уваги і творчості, до пошуку нових шляхів у вихованні, що відповідало тогочасним прогресивним тенденціям реформування дореволюційної школи.

Вбачаючи в удосконаленні освіти поліпшення суспільного життя, С. А. Ананьїн звернувся до визначення змісту, мети й завдань середньої освіти. У статті „Нарис з педагогіки середньої школи" (1914) він доходить висновку, що перед школою стоїть два основних завдання - творити досконалу людину і готувати учнів до продовження освіти.

Найзначнішим досягненням педагога в дореволюційний час стало опублікування в 1915 р. монографії „Інтерес у вченні сучасної психології та педагогіки", присвяченої критичному аналізу зарубіжних наукових концепцій ролі й значення інтересу у вихованні та навчанні. Автор використав величезну кількість написаних німецькою, французькою та англійською мовами першоджерел, а також російські переклади творів італійських психологів і педагогів. Уперше в історії вітчизняної педагогіки С. А. Ананьїн ґрунтовно висвітлив і проаналізував світовий доробок із психолого-педагогічної проблеми інтересу, провівши порівняльне дослідження різних за теоретичними і практичними напрямами наукових течій, склав класифікацію останніх. У висновках до своєї монографії вчений зазначив розмаїття і суперечливість тодішніх наукових поглядів на проблему інтересу, а також невизначеність цього поняття й неузгодженість у його тлумаченні різними авторами. Він вважав, що найправильніше не розглядати природу інтересу як особливий психологічний стан, а використовувати це поняття в його предметному, об'єктивному, практичному значенні. Монографія лягла в основу магістерської дисертації, захищеної С. А. Ананьїним у 1915 р. в Київському університеті.

У науковому доробку Степана Андрійовича дожовтневого періоду є впорядкований ним у співавторстві з М. Л. Цитроном педагогічний словник-довідник (1912) у двох частинах, курси лекцій з педагогіки та історії педагогіки для вищих навчальних закладів (1917 - 1919). На жаль, жоден із примірників не зберігся.

За своїми поглядами С. А. Ананьїн був демократом, прогресивно налаштованим ученим, захопленим своїм фахом. Усвідомлюючи важливість і необхідність освоєння студентами циклу психолого-педагогічних предметів, він неодноразово виступав із пропозиціями педагогізації університетської освіти. Так, у червні 1919 р. за підтримки передових професорів і викладачів Київського університету С. А. Ананьїн порушив питання про відкриття самостійної кафедри педагогіки при філософському відділенні історико-філологічного факультету вузу, але через труднощі періоду громадянської війни це нововведення, як й інші реорганізаційні заходи, не були втілені в життя.

Найважливішим досягненням С. А. Ананьїна-вченого у 20-ті роки ХХ ст. стала праця „Трудове виховання. Його минуле і сучасне" (1925). Проблема трудового виховання і навчання в цей період була надзвичайно актуальною, бо влада взяла напрям на організацію єдиної трудової школи, в основу якої лягли марксистсько-ленінські методологічні настанови. Прагнучи відповісти на практичне питання, яке постало перед українським учительством у 20-ті роки ХХ ст., С. А. Ананьїн проаналізував проблеми трудового виховання в контексті ідейних і соціально-економічних вимог часу, висвітливши досягнення світової педагогіки. Цю його працю можна розглядати як значний крок уперед у вітчизняній теорії трудового виховання. Найістотнішим у ній є те, що до критичного зіставно-порівняльного аналізу зарубіжних і вітчизняних концепцій педагог підійшов неупереджено, об'єктивно оцінюючи процес розвитку ідей трудового виховання.

На жаль, після 1925 р. через тяжку хворобу вчений змушений був полишити активну педагогічну діяльність у Києві і повернутися на батьківщину, де все ж таки декілька років продовжував працювати у новоствореному (1926) в Харкові Українському науково-дослідному інституті педагогіки (УНДІП), який став на той час центром науково-педагогічних досліджень в УСРР. Серед праць цього періоду привертає увагу курс лекцій „Історія педагогічних течій" (1929) для Всеукраїнського заочного інституту народної освіти в Харкові. Зазначений курс охоплював усі найвідоміші на той час педагогічні концепції і характеризувався класовим підходом автора до оцінки педагогічних течій. Це одна з небагатьох виданих тоді в Україні узагальнюючих праць, що містила спробу підійти до розгляду буржуазної педагогіки з позицій марксистської педагогіки, не допускаючи вульгаризації і перекручення західних ідей.

Взимку 1942 р. життя С. А. Ананьїна та його дружини трагічно обірвалося. Залишившись через хворобу на окупованій німецькими військами території Харківщини (м. Зміїв), за нез'ясованих обставин подружжя було знайдене мертвим у своєму будинку. За наказом поліції їхні тіла були вивезені в передмістя і закопані, а наукова спадщина, архівні матеріали, фотографії, рукописи вченого конфісковані й спалені. Навіть не зберіглось особисте фото видатного педагога. Через це сучасні дослідники не мають змоги більш детально ознайомитись з усіма аспектами життя Степана Ананьїна, брак матеріалів не розкриває в повній мірі його життєвий і творчий шлях, тому досить однобічно висвітлюється його особистість лише як педагога і вченого.

Дата добавления: 2015-10-28