Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

В) Економіка споживання

Ж) Конкуренція | З) Низька якість продуктів | К) Перешкоджання технологічному розвитку | Л) Безглузді професії | Помилки в тлумаченні релігій | Скасування грошової системи | Автоматизація праці | Наука як методологія управління | Ми не являємося політичною партією і не займаємося політикою | Не має значення походження ідеї. Важливість має лише її зміст. |


Успішність економіки кожної країни вимірюється з допомогою такого показника як валовий внутрішній продукт (ВВП). Можливо Ви коли-небудь чули гасла політиків або «економістів» про те, що нам необхідно підвищити рівень ВВП. Але що насправді відображає цей показник?

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один із найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Тобто показником ефективності нашої економіки є кількість продукції, яку ми виробляємо.

Все, що виробляється повинно продаватися, а отже і споживатися. При споживанні, тобто купівлі виробники отримують прибуток, тобто гроші, які, по суті, і є тим самим показником ефективності економіки. Чим більше грошей заробляє держава, - тим ефективніша економіка. Отже для підвищення кількості виробництва ми маємо відповідно підвищувати і кількість споживання, яке знову ж таки буде давати можливість підвищувати виробництво. Отже, коли ми говоримо, про ВВП, то під цим терміном ми повинні розуміти не лише кількість виробництва, а й величину споживання.

Виходить, що чим більше ми споживаємо, тим більше виробляємо. Чим більше виробляємо, - тим вищий ВВП. Чим вищий ВВП – тим ефективніша економіка. В такій схемі для підвищення ефективності нашої економіки всіма шляхами намагаються підвищити рівень споживання. Адже чим більше ми споживаємо, тим більше ми продаємо. А чим більше продаємо, тим більше ми заробляємо грошей.

В результаті цього, нам з усіх сторін тикають рекламу спиртних напоїв, чудодійних лікувальних препаратів, мобільних телефонів, без яких «ти не будеш нормальним пацаном» та розказують казки про інші безглузді продукти, які насправді нам зовсім не потрібні. Рекламна індустрія є однією з найбагатших на сьогоднішній день. Компанії витрачають більше грошей для реклами та збуту продуктів ніж для їх виробництва. Крім того, вже давно відомо, що в цій галузі працюють психологи, які роблять усе для того, щоб Ви вживали саме їхні продукти. Для цього підбираються кольори, які викликають у Вас бажання вжити продукт, форми логотипів, слова, лозунги, створюється імідж продукту та вселяється необхідність його вжитку.

Тепер розберемося що таке насправді економіка?

Економіка – це наука, яка досліджує проблему мінімального використання обмежених ресурсів, при якому досягається максимальне задоволення потреб суспільства.

Економіка – це наука про ефективність використання обмежених ресурсів.

Показник підвищення споживання та виробництва продуктів ніяким чином не є показником ефективності використання обмежених ресурсів. Він навпаки є показником їх марнотратства та неекономічності.

Дисципліна, яку ми вивчаємо в навчальних закладах, ніяк не може називатися економікою. Наука про виживання в умовах ринкової економіки та заробляння грошей називається «хрематистикою» і є прямим протиріччям поняття «економіка».

Хрематистика (від «хрема» — майно, володіння) — «наука» про господарювання, гонитва за грошима, в основі якої лежить непродуктивна діяльність, з метою задоволення потреб та отримання прибутку.

Термін хрематистика був визначений ще Аристотелем для її розмежування з економікою. Згодом хрематистика вилилася в окрему науку, яку зараз чомусь називають економікою, хоча це споконвічно протилежні поняття.

Г) Кризи

Кризи при яких ми змушені виживати є цілком природними для грошової системи. Проявами цих криз є підвищення цін, рівня безробіття, спад економіки, підвищення податків та тому подібне.

Оскільки грошова система дозволяє робити гроші з грошей, або, як прийнято казати «гроші з повітря», то це неминуче призводить до інфляції.

Інфляція – це знецінення грошей внаслідок здуття грошової маси.

Це явище виникає при перепродажі (основа торгівлі), грі на біржах, фінансових аферах або дії боргового відсотка, тобто коли заробляються гроші без створення матеріальних продуктів. Відбувається це доволі часто і в нас час є дуже поширеним явищем. Більшість компаній (торгаші, дилери, дистриб’ютори, лихварі, банкіри, продавці та інші) не створюють ніяких матеріальних благ, хоча саме в них обертається більше всього грошей. При грошовій системі легше перепродавати ніж самому виробляти. Оскільки такі компанії отримують прибуток нічого при цьому не створюючи, то виникає інфляція, яка неминуче призводить до кризи. Криза в свою чергу посилюється банкрутством тих кредиторів, які не витримали змагання для повернення банківського (боргового) відсотку, що є також неминучим (див. пункт Б).


Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 94 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Б) Банківський відсоток| Д) Штучний дефіцит

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)