Читайте также:
|
Проблема громадянського суспільства, співвідношення його з державою, з’являється у гегелівському філософсько-правовому вченні не випадково. Гегель пережив три великі політичні події: у своїй молодості – Французьку революцію, зрілою людиною – всесвітнє панування Наполеона і, нарешті, прусські визвольні війни. Ці події визначили зміни в його політичному й правознавчому мисленні: від радикальної критики існуючої соціальної дійсності, до піднесення прусської держави.[ 23, c. 38 ]
Досліджуючи ідейні витоки геґелівської філософії права та теорії громадянського суспільства, було ієрархизовано міру впливу на геґелівську теорію громадянського суспільства таких фундаторів філософсько-правової думки, як І. Кант, Ж.-Ж. Руссо та Т. Гоббс. Антична ідея держави (Платон, Арістотель) служить Гегелю еталоном для критики громадянського суспільства, але й індивідуалістичний принцип цього суспільства виступає у нього як критерій оцінки чистої субстанціальності античної громади. Він, як і Руссо, ґрунтується на двох образах-ідеях: античного поліса й ідеї волі протестантського християнства.
Платон, Арістотель, І. Кант, Ж.-Ж. Руссо, Т. Гоббс, Й.Фіхте – ті мислителі, що справили щонайбільший вплив на гегелівське розуміння принципу, сутності і специфіки змісту громадянського суспільства, його співвідношення з державою. Гегель насамперед, намагається, синтезувати розуміння сутності та взаємовідношення суспільства й держави, яке було розвинуте його попередникам: ідея співвідношення морального цілого і частини (Платон, Арістотель); тлумачення держави як волі (Ж.-Ж. Руссо). Міцний поштовх отримав Гегель від мінливого вчення про державу Й. Фіхте.
Визначаючи громадянське суспільство як “боротьбу всіх проти всіх”, Геґель навмисно використовує гоббсівську характеристику природного стану, коли “люди живуть без загальної влади, що тримає їх у страху”, і “знаходяться в тому стані, що називається війною, і саме в стані війни всіх проти всіх”. Громадянське суспільство в геґелівській філософії права є ступінь поняття, що розвивається, що завершується в ідеї держави. З цього погляду геґелівське громадянське суспільство містить у собі момент необхідності і розуму. Воно, отже, відмінне від гоббсівського природного стану, хоча і наділена основною характеристикою останнього.
Поряд зі змістовною характеристикою громадянського суспільства (роль праці в системі потреб, соціально-економічні протиріччя, поляризація сил, багатства й бідності, приватновласницький характер суспільства, роль публічної влади в захисті приватної власності тощо), до заслуг Гегеля належить чітка принципова постановка питання про взаємозв’язок і співвідношення (а не просто відмінності) суспільства і держави, про необхідний, закономірний, діалектичний характер цих зв’язків і співвідношень. [ 1, c. 116 – 117 ]
Отде, Гегель підкреслює, що має на увазі роль не будь-яку державу, не будь-яку державну структуру, державну ієрархію. Він веде мову про ідеальну державу, державу “відповідно до поняття”. Якби на землі могла існувати ідеальна держава, з ідеально організованою структурою, з ідеально працюючими чиновниками, то таку державу Гегель готовий був назвати істинним, навіть обожнити. Але такої держави немає, тому жодна конкретна державна форма й структура не може бути обожнена й увічнена. Йому далеко не безпідставно дорікали в наданні переваги конституційній монархії перед республікою.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 144 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Сутність держави та її відношення до особливостей суспільства | | | Основні етапи розвитку ідеї свободи та їх характеристика, сутність права |