Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Порядок визначення та облік фінансових результатів.

Види інвестицій і порядок їх оцінки. | Облік інвестицій в акції та порядок їх переоцінки. | Облік інвестицій в асоційовані компанії. | Призначення та порядок подання консолідованої фінансової звітності. | Склад консолідованої фінансової звітності. | Принципи та процедури консолідації фінансових звітів. | Сутність та класифікація зобов’язань. | Облік короткострокових (поточних) зобов’язань. | Облік довгострокових облігацій та їх види. | Облік довгострокових орендних зобов’язань. |


Читайте также:
  1. I. Порядок выдачи студенческих билетов и зачетных книжек
  2. I. Порядок оказания медицинской помощи женщинам в период беременности
  3. II. Відомості про військовий облік
  4. II. Порядок приема, перевода и увольнения работников
  5. II. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕНИЯ
  6. II. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕНИЯ КОНКУРСА
  7. II. Структура Переліку і порядок його застосування

Фінансовий результат діяльності підприємства характеризується показником прибутку або збитку. Отримання прибутку є основною метою будь-якої підприємницької діяльності. Від розміру отриманого прибутку залежать формування власного капіталу, виконання зобов'язань перед бюджетом, фінансування інвестицій, а також платоспроможність підприємства. Прибуток як головний показник ефективності діяльності підприємства виступає і як критерій визначення рівня виплат дивідендів, як визначальний фактор при встановленні рівня заробітної плати і винагороди адміністрації.
Обсяг прибутку підприємство одержує від основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій.
Завдання бухгалтерського обліку фінансових результатів полягає у визначенні кількісних і якісних параметрів фінансового результату: прибуток чи збиток; формування даних щодо фінансових результатів для потреб складання фінансової звітності й податкових декларацій; інформаційне забезпечення порядку розподілу прибутку та здійснення операцій щодо розрахунків за сумами належних до бюджету податків та обов'язкових платежів, з акціонерами та засновниками за нарахованими їм дивідендами, формування резервів власного капіталу тощо.
Загальне визначення прибутку зводиться до збільшення капіталу в результаті ведення господарської діяльності. Однак у бухгалтерському обліку перевагу надають терміну "чистий прибуток", що визначається як різниця між чистими доходами і валовими витратами.
Для обліку фінансових результатів використовують рахунки 79 "Фінансові результати" та 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Якщо рахунок 79 "Фінансові результати" є номінальним і на кінець звітного періоду закривається (сальдо немає), то рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" є пасивним і його сальдо відображається в балансі. На рахунку 79 "Фінансові результати" обліковуються на окремих субрахунках результати основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності, надзвичайних подій. Основні вимоги до визнання складу та оцінки доходу викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" та П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати".
Як зазначалося вище, сума отриманого прибутку відображається на рахунку 79 "Фінансові результати" за кредитом. Це сума чистого прибутку, оскільки нараховані податки й обов'язкові платежі з реалізації (продажу) на користь бюджету були враховані попередньо на рахунку 70 "Доходи від реалізації" до моменту перенесення його сальдо на рахунок 79 "Фінансові результати", а податок на прибуток був врахований на рахунку 98 "Податки на прибуток", а потім також відображений за дебетом рахунка 79 "Фінансові результати".
Щодо податку на прибуток, слід зазначити, що це обов'язковий платіж до бюджету, який сплачують всі підприємства незалежно від форм власності з прибутку від господарської діяльності підприємства. Обчислення податку на прибуток здійснюється у відсотках до фактично отриманого підприємством прибутку за розрахунками податкової декларації і встановленою державою ставкою податку. Для складання податкової декларації бухгалтерія веде податковий облік. Для обліку належної за даними бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій ведуть рахунок 98 "Податок на прибуток". За дебетом цього рахунка відображається нарахована сума податку на прибуток, а за кредитом — включення її до фінансових результатів на рахунку 79 "Фінансові результати".
Визначений фінансовий результат за рахунком 79 "Фінансові результати" переносять на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", при цьому дебетують рахунок 79 "Фінансові результати" і кредитують рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".
На рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку. За кредитом рахунка відображають отримання та збільшення прибутку від усіх видів діяльності, а за дебетом — збитки та використання прибутку. Облік на рахунку ведуть за субрахунками 441 "Прибуток нерозподілений", 442 "Непокриті збитки", 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" наростаючим підсумком з початку року — до його розподілу та списання після закінчення звітного року. Це відповідає встановленому порядку складання фінансової та податкової звітності

Таким чином на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» формуються фінансові результати від усіх видів діяльності підприємства за звітний період — основної діяльності, фінансових операцій та надзвичайних подій.

140. Облік капіталу одноосібного власника. Власна справа — найважливіша, найлегша і найдешевша форма організації бізнесу. Індивідуальна приватна фірма повністю належить одній особі, хоча в ній може бути багато найманих працівників. Зазвичай власник сам обіймає посаду менеджера. Юридично розподілу між власником та його справою не існує — вони єдине ціле. Проте, відповідно до загальноприйнятого принципу автономності (незалежності), справа розглядається як окреме підприємство, облік по якому ведеться окремо від інших справ власника.
Власна справа — найбільш поширений тип бізнесу в США. Він переважає у сфері послуг, роздрібній торгівлі, фермерстві. Так, наприклад, наприкінці XX ст. понад 70% американських підприємств було зареєстровано як індивідуальні фірми. В той же час понад 70% прибутку в економіці країни вироблялось корпораціями. Майже 50% валового внутрішнього продукту створювалося підприємствами малого і середнього бізнесу. Домінуванням малого та середнього бізнесу характеризується також і сучасна економіка Європейського співтовариства. Він складає 2/3 зайнятості в приватному підприємництві. Половина з них представлена малими підприємствами, в яких нараховується менше 10 працівників. Малі підприємства — це індивідуальні приватні фірми. Їхні ресурси та можливості фінансувати свої операції обмежені і вони не можуть успішно конкурувати, щоб вижити в умовах ринку. Проте кожна форма організації бізнесу має свої переваги та недоліки і зайнятість в кожній з них зумовлює як свій ступінь ризику, так і свої привілеї.
Переваги власної справи:
1) легкість заснування. В міжнародній практиці воно не потребує дозволу жодної державної установи (за винятком деяких професій, для яких необхідна ліцензія на право практикувати);
2) конфіденційність. Звіти приватної фірми не виносяться на розгляд громадськості, що є необхідним для корпорацій;
3) пряме оподаткування. Прибуток приватної фірми обкладається податком як дохід власника, який декларується. Ставка податку може бути меншою, ніж передбачено для корпорацій.
Недоліки індивідуальних приватних фірм:
1) невеликий розмір цих фірм відбивається на обмежених фінансових можливостях. Одноосібний власник не може користуватися послугами організованого фінансового ринку: випускати акції та облігації для залучення капіталу. Обмеження капіталу
призводить до обмеження можливостей диверсифікації бізнесу;
2) головна вада цієї форми організації бізнесу — необмежена відповідальність власника. За законом індивідуальна приватна фірма і її власник — одне й те саме, тому власник відповідає за борги фірми усім своїм майном;
3) власна справа може бути недовговічною через слабку конкурентоспроможності та залежність від кваліфікації, таланту та управлінських здібностей однієї особи.
Капітал власника при заснуванні фірми формується за рахунок його вкладень. Власна справа, як і будь-який бізнес, розпочинається з метою отримання прибутку. Прибуток збільшує капітал власника. Він визначається як різниця між доходами та витратами, що виникають в процесі господарської діяльності. Власник також може вилучати капітал — це можна вважати отриманою заробітною платою або вилученням прибутку від підприємницької діяльності. Отже, на капітал власника, крім його вкладень, впливають три фактори: доходи, витрати та вилучення капіталу.
Облік капіталу одноосібного власника може вестися з використанням:
- одного рахунка «Капітал власника», на якому відображаються всі операції, що впливають на нього;
- окремих рахунків для обліку складових капіталу власника.


Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 76 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Сутність, класифікація та порядок визнання доходів і витрат.| Облік власного капіталу і розподіл прибутку в товариствах.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)