Політичні партії Галичини в кінці XIX ст. - 1914р.

У жовтні 1890р. прихильники радикально-демократичної течії скликали з'їзд у Львові на якому була створена перша легальна українська політична партія європейського типу русько - українська радикальна партія (РУРП). Серед її засновників були І. Франко М Павлик, О. Терлецький, Є. Левицький, В. Охрімович. На організаційних зборах РУРП була ухвалена партійна програма, що грунтувалася на принципах наукового соціалізму. У програмі-мінімум РУРП говорилося, що її найбільшим завданням є досягнення матеріального добробуту трудящих, усунення усякої експлуатації, проведення реформ та економічне піднесення краю… У програмі- максимум декларувалося прагнення радикалів до встановлення колективної власності на засоби виробництва. У національному питанні програма РУРП не ставила метою досягнення державної самостійності України, а пропонувала лише запровадження в Австро-Угорщині «правдивого автономізму». Невизначеність партій в національному питанні приводило до гострої критики її лідерів з боку молодих радикалів – Юліана Бачинського, В’ячислава Будзиновського, миколи Ганкевича, Володимира Охрімовича. Молодіжне крило РУРП вважало, що багатонаціональна Австро-Угорщина не відповідає потребам населення, ці потреби вимагають, щоб кожна народність, під загрозою загибелі, була зорганізована кожна народність, в самостійний політичний організм і новожитну центральну державу. Молодші члени РУРП прагнули поділу Австрійської імперії на національні території в 1895р. Юліан Бачинський опублікував свою працю «Україна irredenta" в якій на підставі аналізу економічного розвитку виявив протиріччя, що заважають вільному розвитку українського народу і прийшов до висновку, що політична самостійність України є необхідною передумовою її економічної та культурної розбудови. Враховуючи критичні зауваження молодшої частини радикалів з'їзд РУРП в 1895р. докорінно „націоналізує" свою програму, проголошує що в дальшій перспективі найповніше реалізувати соціалізм можна лише в межах незалежної української держави, а в близькій перспективі-в цілком автономній українській провінції Австрійській Імперії РУРП активно діяла і в віденському парламенті. В 1911р. вона мала в Відні п'ять послів (А. Бачинський, В Стефаник, К. Трильовський, М. Ланодинський, П. Лаврук). В 1900р. К. Трильовський зайнявся організацією в Галичині військово-спортивних товариств „Січ". На 1914р. діяло 916 організацій „Січ".

У вересні 1899р. в Галичині виникла українська соціал-демократична партія (УСДП), яку очолив М. Ганкевич, С. Вітик, В. Охрімович. Вона стала автономною секцією Соціал-демократичної робітничої партії Австрії (СДРПА). Тому за політичну платформу було взято програму австрійської соціал-демократії. УСДП підтримала загальнопартійну Брюнську національну програму СДРПА які вимагали національно-територіальної територіальної автономії національним меншинам. На початку XX ст УСДП являла собою порівняно невелику групу інтелігенції, під впливом якої перебувала частина робітників, студентів селян. В організаційному відношені УСДП залишалася слабкою, оскільки не мала широкої розгалуженої мережі місцевих дієздатних організацій.

20 грудня 1899р. у Львові на установчому з'їзді з ініціативи М. Грушевського, І. Франка, Ю. Романчука була створена Українська національно-демократична партія (УНДП). Вона виникла на основі злиття двох політичних течій: правого крила РУРП та народовців-прихильників політичного товариства „Народна рода". В основу програми УНДП затвердженої з'їздом було покладено більшість програмних положень РУРП. Компроміс зводився до того, що народовці погодилися на включеня до програми ряду демократичних положень, а радикали відмовлялися від соціалізму У національному питанні програла УНДП проголошувала боротьбу за незалежну і соборну Україну, щоб „цілий українсько руський нарід здобув собі культурну, економічну і політичну самостійність та з'єднався з часом в одноцільний Національний організм."

В кінці XIX ст. В Галичині розвивався також кларикальний рух. В 1896р з ініціативи А. Шептицького, О. Барвінського, Н. Вахненина було організовано Католицький русько-народний союз. Програма партії грунтувалася на визнанні австрійського уряду і місцевої адміністрації КРНС відповідно до ідеології клерикалізму гостро критикувався соціалізм виступала на захист існуючого ладу. Митрополит А. Шептицький доводив, що біду в якій опинилися трудящі маси можна перебороти працьовитістю, ощадністю, тверезістю. У грудні 1911р. на основі КРНС утворилася Християнсько-суспільна партія (ХСП). Яку очолив О. Барвінський.

В січні 1900р. москофіли реорганізувалися в Руську Народну партію РНП її опорою стали консервативні елементи інтелігенції, представники великого землеволодіння, чиновництва, а також частини селянства, що орієнтувалися на російський царизм РНП відстоювала національну єдність українців з росіянами, пропагувала необхідність переходу на російську мову. В умовах наростаючого і міцніючого українського національного руху ця політична організаія, що заперечувала існування українського народу не мала перспектив і була приречена. Крім українських у Галичині діяли польські партії.

Дата добавления: 2015-10-24