Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Глупота придворних.

Підлабузництво дуже корисне. | Людям приємні вигадки, особливо у священнодійствах. | Глупота звільняє від турбот і робить щасливими всіх людей. | Глупоті як найласкавішій з богів усі поклоняються. | Повсякденне життя людей сповнене глупоти. | Вчені також дурні, а особливо філологи. | Всі дурні: і поети, і ритори, і письменники, а тому й щасливі. | Філософи й математики дурні. | Теологи дурні. | Щастя в ченців од глупоти. |


Читайте также:
  1. Глупота - єдина втіха в нещасті, а мудрість людину губить.
  2. Глупота вельмож.
  3. Глупота жінок.
  4. Глупота звільняє від турбот і робить щасливими всіх людей.
  5. Глупота, наймогутніша з богинь, робить людей вічно молодими.
  6. У кожного народу своя самозакоханість і глупота.

Чи варто говорити про придворних вельмож?

Адже немає нічого підлішого, продажнішого, мерзеннішого, ганебнішого за них, а тим часом вони хочуть бути першими у всіх справах. В одному вони, безумовно, «скромні»: вдовольняються тим, що носять на своєму тілі золото, перли, пурпур та інші зовнішні ознаки мудрості й доблесті, а піклуватись про ці якості полишають іншим.

Вельможі вважають себе досить щасливими, коли можуть називати короля своїм паном і при всякій нагоді звертатись до нього пишними словами, наприклад: «ваша величність», «ваша вельможність». їхнє плазування при цьому не знає меж. Безсоромність і підлабузництво - ось ті дві якості, притаманні справжнім вельможам і придворним.

Далі. Якщо ближче до них приглянешся, то побачиш, безумовно, [82]

«ледачих і незграбних феаків, женихів Пенелопи...»

(1) Еразм натякає, очевидно, на рядки з віршів Горація, де останній себе і своїх друзів називає «женихами Пенелопи». Див. Горацій. «Послання», І, 2, 28-31.

Подальші слова краще за мене підкаже вам Ехо-луна.

Сплять вельможі до самого обіду. Щойно проснуться - ще й очей не продеруть, - як найнятий священик тут-таки, біля постелі, править їм службу. Потім - снідають. Ледве скінчивши сніданок, приступають до обіду. Після цього починаються ігри в кості, в шашки, а далі: блазні, дурники, шльондри, утіхи й забавки. У перервах також - раз чи й два - випивання й закушування. Потім знову за стіл - вечеряти, де, клянусь Юпітером, п'ють не один раз. Ось так в безтурботності й веселощах проходять години, дні, місяці, роки, сторіччя.

Для мене велика насолода спостерігати за їхніми самовдоволеними пиками. Ось молода німфа уявляє себе майже богинею лише тому, що за нею тягнеться довший, ніж у інших, хвіст; ось якийсь молодик ліктями прокладає собі шлях, протискуючись, щоб бути якнайближче до Юпітера. Кожен із цих людей тим більше сам собі подобається, чим важчий носить на шиї ланцюг, який свідчить, на їхню думку, про багатство, а як на мене, - лише про тілесну силу свого власника.

 


Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 161 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Глупота вельмож.| Кардинали дурні.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)