ІІ. сторона захисту вважає за необхідне підтвердити свою позицію наступним аналізом показань осіб допитаних в суді в порядку їх фактичного допиту. 1 страница

Зобов’язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз’яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим». Крім того ч.4, статті 106 вимагає в імперативні формі, що «Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно

повідомляє одного з її родичів …».

Згідно ч.2, Стаття 434. (Затримання та взяття під варту неповнолітнього) Глави 36 «особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх» «Про затримання і взяття під варту неповнолітнього обов’язково сповіщаються його батьки чи особи, що їх замінюють».

Ці вимоги КПК України (1960 р.) виконані не були, а тому сторона захисту вважає затримання Віріча В.І. таким, що відбулося з грубим порушенням права на захист і не законним. Крім того, приймаючи до уваги не законність затримання, сторона захисту також просить Суд визнати явку з повинною не допустимим доказом у зв’язку з її не добровільністю (ч.1, ст.96 КПК).

е) Згідно з ч.2, Стаття 107. (Допит підозрюваного у вчиненні злочину) «Якщо підозрюваний був затриманий, його допит проводиться негайно.... При допиті такого підозрюваного

присутність захисника є обов’язковою, за винятком випадків, коли він відмовляється від нього і його відмова прийнята». Порушення вимоги КПК про НЕГАЙНІСТЬ автоматично призвело до порушення слідством вимог ст.438 КПК України (1960 р.)

Згідно ч.1, 2, статті 438. (Пред’явлення обвинувачення і допит неповнолітнього обвинуваченого) Глави 36 «особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх» «Пред’явлення обвинувачення неповнолітньому та його допит провадяться за правилами, передбаченими статтями 140, 141, 142 і 143 цього Кодексу, у присутності захисника.

… за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього».

Віріч В.І., після його затримання, від захисника не відмовлявся (документального підтвердження в матеріалах справи такого факту не має), він навпаки постійно наполягав на запрошені до участі в процесуальних діях його батьків, адже на той момент він ще був неповнолітнім. Але, не зважаючи на негайну вимогу КПК провести допит та скласти про це протокол, слідство це також не зробило. Більше того, захисник теж, як процесуальний суб’єкт, був також позбавлений права запросити на допит лікаря і педагога, чим були грубо порушені його права та права його клієнта. Прошу Суд розцінювати таку поведінку слідства, як порушення вимог ст.371, 373 і 374 КК України і відреагувати на це в процесуальному порядку окремою ухвалою. А тому, приймаючи до уваги те, що допит згідно до вимог КПК з ним не проводився, захисник не запрошувався, сторона захисту звертає увагу Суду на порушення слідством права на захист неповнолітньої особи і також просить Суд визнати явку з повинною та протоколи допиту Віріча В.І. не допустимим доказом у зв’язку з її не добровільністю і інші процесуальні документи, оформлені в зв’язку з затриманням Віріча В.І. (пояснення Віріча В.І., яке написано не його рукою, і протоколи допиту та відтворення) не допустимими доказами. При цьому сторона захисту посилається на п.2 П О С Т А Н О В И 16.04.2004 N 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», в якому встановлено, що «У разі, коли право на захист було порушено при вчиненні окремих процесуальних дій, …, суд не вправі використовувати відповідні протоколи як джерела доказів на обгрунтування висновків про винність неповнолітнього у вчиненні злочину».

В якості доказів в обвинувальному висновку є посилання на висновки експертиз:

а) висновок судово-медичної експертизи №110/291/2 від 31.10.2011 р. (Т.1, а.с. 66). Але висновок експертизи викладений у обвинувальному висновку не повністю, бо в ньому відсутній п.11, що унеможливлює встановлення безпосередньої участі Вірча В.І. в інкримінованих йому діяннях та відношення до цього прокурора в рамках обвинувачення. Він також не визначає зв’язок між причинами та наслідками смерті і діями Вірча В.І. В той же час, встановлення такого зв’язку є обов’язковим при визначенні складу злочину. Цей висновок сам по собі лише підтверджує юридичний факт та причину смерті Лаптєва С.Д.

б) висновок експертизи № 380 від 07.11.2011 р. (Т.1, а.с. 115). Але висновок експертизи, викладений у обвинувальному висновку, хоча і законодавчо повністю виконаний за вимогами НПА та в ньому відсутні висновки. Сама по собі експертиза не проводилась, так як на той момент в України були відсутні сиворотки, потрібні для її проведення. Це унеможливлює встановлення безпосередньої участі Вірча В.І. в інкримінованих йому діяннях та відношення до цього прокурора в рамках обвинувачення. Він також не визначає зв’язок між причинами та наслідками смерті і діями Вірча В.І. В той же час встановлення такого зв’язку є обов’язковим при визначенні складу злочину. Цей висновок сам по собі навіть не підтверджує юридичний факт та причину смерті Лаптєва С.Д. Сам по собі висновок є нікчемним та лише обтяжуючим обвинувальний висновок непотрібними дріб’язками. За таких обставин сторона захисту просить Суд визнати експертизу № 380 не допустимим доказом та не приймати її до уваги під час прийняття рішення в нарадчій кімнаті.

в) висновок судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації № 467 від 22.11.2011 р. (Т.1, а.с. 154). Висновок експертизи, викладений у обвинувальному висновку, хоча і законодавчо повністю виконаний за вимогами НПА, та в ньому відсутні висновки щодо участі підозрюваного Віріча В.І. в інкримінованих йому діях. Це унеможливлює встановлення та розуміння відношення до цього факту прокурора в рамках обвинувачення. Він також не визначає зв’язок між смертю Лаптєва С.Д. і діями Вірча В.І. В той же час встановлення такого зв’язку є обов’язковим при визначенні складу злочину. Сам по собі висновок є лише обтяжуючим обвинувальний висновок документом. За таких обставин сторона захисту просить Суд експертизу № 467 не приймати до уваги під час прийняття рішення в нарадчій кімнаті.

г) висновок судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації № 480 від 24.11.2011 р. (Т.1, а.с. 176). Під час проведення експертизи було встановлено, що на кофті Фатули Б.П. були знайдені аллельні сполуки, притаманні генотипам Лаптєва С.Д. та свідка Величковського О.К., що у свою чергу привело експерта до припущення про те, що «змішання їх в крові, в даному об’єкті не виключається». Самі по собі припущення не можуть бути підставою у звинуваченні і повинні тлумачитись на користь підозрюваного. Але в експертизі відсутні і висновки щодо участі підозрюваного Віріча В.І. в інкримінованих йому діях. Це унеможливлює встановлення та розуміння відношення до цього факту прокурора в рамках обвинувачення. Він також не визначає зв’язок між смертю Лаптєва С.Д. і діями вірча В.І. В той же час встановлення такого зв’язку є обов’язковим при визначенні складу злочину. Сам по собі висновок є лише обтяжуючим обвинувальний висновок документом. За таких обставин сторона захисту просить Суд експертизу № 480 не приймати до уваги під час прийняття рішення в нарадчій кімнаті щодо Віріча В.І.

д) висновок імунологічної експертизи № 382 від 04.11.2011 р. (Т.1, а.с. 132). Але висновок експертизи, викладений у обвинувальному висновку, хоча і законодавчо повністю виконаний за вимогами НПА та в ньому відсутні висновки щодо участі підозрюваного Віріча В.І. в інкримінованих йому діях. Сама по собі експертиза не проводилась, так як на той момент в України були відсутні сиворотки потрібні для її проведення. Це унеможливлює встановлення та розуміння відношення до цього факту прокурора в рамках обвинувачення. Він також не визначає зв’язок між смертю Лаптєва С.Д. і діями Вірча В.І. В той же час встановлення такого зв’язку є обов’язковим при визначенні складу злочину. Сам по собі висновок є лише обтяжуючим обвинувальний висновок документом. За таких обставин сторона захисту просить Суд експертизу № 382 не приймати до уваги під час прийняття рішення в нарадчій кімнаті.

Висновок експертизи хоч і виконаний... але відсутній – і це не правильно. Висновки або є або немає. Можна говорити що експертиза проведена але висновків не зроблено. Так буде більш правильно. Плюс експертиза прямо не встановлює причинний зв'язок. Вона константує, але можна сказати що експертиза не зробила висновків. Враховуючи що доказом у справі є саме висновки, які відсутні в результатах експертизи, то... як може відреагувати на це Суд?

Плюс сам факт проведення піддається сумніву, бо на момент нібито проведення експертизи науково-технічні можливості її проведення були відсутні...

Хоча щось це більше схоже на завідомо неправдивий висновок...

е) висновок судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації № 466 від 28.11.2011 р. (Т.1, а.с. 176). Під час проведення експертизи було встановлено, що на клинку складного ножа (об.1) були знайдені аллельні сполуки, притаманні генотипам Лаптєва С.Д. та свідка Величковського О.К., що у свою чергу привело експерта до припущення про те, що «змішання їх в крові, в данному об’єкті не виключається». Самі по собі припущення не можуть бути підставою у звинуваченні і повинні тлумачитись на користь підозрюваному. Але в експертизі відсутні висновки щодо участі підозрюваного Віріча В.І. в інкримінованих йому діях. Більше того, генетичні ознаки крові, виявлені на руківці ножа (об.2) ідентичні генетичним ознакам крові Лаптєва С.Д. і походять від самого Лаптєва С.Д. Це унеможливлює встановлення та розуміння відношення до цього факту прокурора в рамках обвинувачення. Він також не визначає зв’язок між смертю Лаптєва С.Д. і діями вірча В.І. В той же час встановлення такого зв’язку є обов’язковим при визначенні складу злочину. Сам по собі висновок є лише обтяжуючим обвинувальний висновок документом. За таких обставин сторона захисту просить Суд експертизу № 466 не приймати до уваги під час прийняття рішення в нарадчій кімнаті щодо Віріча В.І.

ж) висновок судово-медичної експертизи № 278-МК від 09.12.2011 р. (Т.1, а.с. 211). Під час проведення експертизи було встановлено, що на одязі Лаптєва С.Д. були знайдені ножові пошкодження (загалом 9 ножових ран і відповідно 9 ножових пошкоджень), що були спричинені лише одним і лише власним ножем Лаптєва С.Д. Але в експертизі відсутні висновки щодо участі підозрюваного Віріча В.І. в інкримінованих йому діях. Це унеможливлює встановлення та розуміння відношення до цього факту прокурора в рамках обвинувачення. Він також не визначає зв’язок між смертю Лаптєва С.Д. і діями вірча В.І. В той же час встановлення такого зв’язку є обов’язковим при визначенні складу злочину. Сам по собі висновок є лише обтяжуючим обвинувальний висновок документом. За таких обставин сторона захисту просить Суд експертизу № 278-МК не приймати до уваги під час прийняття рішення в нарадчій кімнаті щодо Віріча В.І.

з) висновок судово-медичної експертизи № 277-МК від 07.12.2011 р. (Т.1, а.с. 235). Під час проведення експертизи було встановлено, що на кофті Фатули Б.П. були знайдені краплі крові. Але в експертизі відсутні висновки щодо участі підозрюваного Віріча В.І. в інкримінованих йому діях. Це унеможливлює встановлення та розуміння відношення до цього факту прокурора в рамках обвинувачення. Він також не визначає зв’язок між смертю Лаптєва С.Д. і діями Вірча В.І. В той же час встановлення такого зв’язку є обов’язковим при визначенні складу злочину. Сам по собі висновок є лише обтяжуючим обвинувальний висновок документом. За таких обставин сторона захисту просить Суд експертизу № 277-МК не приймати до уваги під час прийняття рішення в нарадчій кімнаті щодо Віріча В.І.

и) протокол огляду та вилучення одягу (т.1, а.с. 40) та протокол впізнаня куртки Фатули Б.П. за участю свідка Дунець П.Д. (Т.2, а.с. 167) сторона захисту Віріча В.І до уваги не приймає і просить так само зробити Суд, бо в обвинувальному висновку, хоча і стверджується про попередню змову Віріча В.І. та Фатули Б.П., але жодних доказів у формі протоколу, експертизи або речового доказу не наведено.

Сторона захисту вважає за необхідне звернути увагу Суду на те, що згідно вимог ч.2,3,статті 197. (Права обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи) « Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз’яснити йому його права,встановлені цією статтею, про що складається протокол з додержанням вимог статті 85 цього Кодексу. Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується обвинуваченому в тих випадках, коли його психічний стан робить це неможливим.». Віріч В.І. психічно хворим визнаний не був і таких ознайомлень з постановами не відбулося в жодному випадку призначення експертиз.

Порушення слідчим вимог ч. 2 ст. 197 КПК (щодо ознайомлення слідчим обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснення йому його прав, встановлених ч. 1 цієї статті) є, як правило, підставою для визнання висновку експерта недопустимим доказом. Крім того, у випадку ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи після її проведення за ним зберігається право звертатися з клопотанням про призначення додаткової (для постановки перед експертом додаткових питань чи пред'явлення додаткових документів) або нової експертизи, заявити відвід експертові (при задоволенні якого висновок експертизи автоматично втрачає доказову силу). Якщо подивитися права обвинуваченого при призначенні та проведення експертиз, (ст.197 КПК), та подивитися коли (дати), обвинувачений ознайомлений з постановами і висновками експертиз, а саме: якщо в один день, то це є порушення права на захист, тобто потребує визнання висновків недопустимими доказами. Крім того до нагоди буде узагальнення практики Вищого спеціалізованої суду України за 2010 рік стосовно призначення і проведення експертиз, де детально описано як призначаються експертизи, як допускається експерт, тощо. А ще потрібно сказати і про те, що моєму підзахисному не дали можливість поставити питання експерту, що також є грубим порушення права на захист. Таке нехтування вимогами КПК сторона захисту вважає порушенням права на захист і просить Суд дати йому оцінку під час прийняття рішення в нарадчій кімнаті.

В якості доказів в обвинувальному висновку є посилання на речові докази, а саме:

а) вилучений 14.09.2011 р. під час ОМП за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе 23/1 з трупу потерпілого Лаптєва С.Д одяг з плямами бурого кольору, а саме: куртку, брюки, футболку, кросівки. Зауважую, що такий самий запис, з не зрозумілих підстав, з’являється в порядку дублювання в обвинувальному висновку в цьому ж розділі в абзаці №5. Це свідчить про упередженість сторони обвинувачення та намаганням прибільшити значення цього речового доказу. Але такий одяг під час ОМП 14.09.2011 р. не вилучався, бо про цей факт не має жодної згадки в протоколі ОМП від 14.09.2011 р. В той же час, вказівка в обвинувальному висновку на те, що вищезгадані речі вилучені 14.09.2011 р. не відповідає дійсності, як не відповідає і вказівка на це в Т.1, а.с.127. Бо в Т.1. а.с. 127 вказується на протокол огляду від 03.01.2012 р., а оглянуті речі нібито знаходились в одному пакеті, в описі якого зазначається лише куртка. Факт вилучення речей підтверджується слідчою Свіріна О.Г. посиланням на слідчого Шмерецького Є. на підставі протоколу ОМП, складеному в інший день, а саме: 15.09.2011 р. В той же час, при ознайомлені з протоколом огляду трупа, проведеним слідчим Шмарецьким Є. 15.09.2011 р. з 00.10 по 01.10, сторона захисту документального підтвердження вилучення речей не знайшла, хоча між іншим вказується, що вилучався годинник, мобільний телефон та інші дріб’язки з заднього карману Лаптєва С.Д. (Т.1,а.с. 34-37). Звичайний здоровий глузд підказує, що вилучити всі речі, що були на трупі під час ОМП не можливо, бо в такому разі він би опинився на вулиці голим та і це суперечило би процесуальним вимогам. Співробітниками слідства така дія можлива лише в морзі про що, звичайно, складається протокол огляду і вилучення речей. На жаль такого протоколу в матеріалах справи не має. Тому сторона захисту сумнівається в відповідності (ідентичності) речових доказів (одежі) вбранню Лаптєва С.Д. Звідки взялися ці речі судове слідство встановити, за відсутністю документів, не може і посилання в обвинувальному висновку на цей речовий доказ є безпідставним.

б) вилучений 15.09.2011 р. під час огляду та вилучення одяг Віріча В.І. з плямами бурого кольору, а саме: кофта, штани, футболка, кросівки. Але такий одяг під час ОтВ 15.09.2011 р. не вилучався, бо в протоколі огляду та вилучення, хоча і згадуються такі речі, але ознаки їх різняться з ознаками, переліченими в обвинувальному висновку, де кофта визначається спортивною (в протоколі про це згадки не має), футболка визначається з написом Mere 1-Lonа, а в обвинувальному висновку про це мови не має, кросівки чорного кольору з вставками білого кольору, в обвинувальному висновку – про вставки не сказано. Навпаки, в протоколі огляду та вилучення ще вказані інші речі (наприклад, мобільний телефон «Нокія»), про що не має вказівок в обвинувальному висновку. В той же час, вказівка в обвинувальному висновку на те, що вищезгадані речі за цими ознаками вилучені 15.09.2011 р. не відповідає і протоколу про приєднання в якості речових доказів (Т.1, а.с. 161), як не відповідає і протоколу огляду від 03.01.2012 р. (Т.1, а.с.160). Правомірність залучення цих речей викликає сумнів і той факт, що вилучені вони були у Віріча В.І. 15.09.2011 р., а оглянуті та приєднані до матеріалів справи в якості доказів аж 03.01.2012 р., тобто вправі через два с половиною місяця. В той же час експертиза № 381 проводилась 03.11.2011 р., а № 467 22.11.2011 р. Звідки взялися ці речі в експертних установах, якщо їх попередньо не оглядало слідство є не зрозумілим. Адже експертна установа проводить дослідження лише за умови надання їй доручення слідчим у формі постанови.

Допустимість речових доказів визначається не лише дотриманням порядку їх приєднання до справи (ст. 79 КПК), але й дотриманням порядку виявлення і виїмки зазначених доказів. Речовий доказ не має юридичної сили і не може бути покладений в основу обвинувачення, якщо відсутня постанова про його приєднання до справи чи протокол його огляду, якщо він отриманий в порядку, не передбаченому кримінально-процесуальним законом. У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» розяснено, що судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи досудового слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України.

Таким чином, посилання в обвинувальному висновку на цей речовий доказ є не обґрунтованим.

в) вказівка в обвинувальному висновку на те, що вилучені 14.09.2011 р. під час ОМП (Т.1, а.с.139) за адресою м. Київ, Харківське шосе 23/1 з ділянки місцевості 3 тампони зі змивами плям бурого кольору є речовими доказами хибна, адже експертна установа у висновку № 382 від 04.11.2011 р. вказує на неможливість визначення належності крові у зв’язку з відсутністю сивороток. Таким чином, посилання в обвинувальному висновку на цей речовий доказ є зайвим та свідчить про намагання сторони обвинувачення створити у Суду враження обґрунтованості обвинувачення.

г) вказівка в обвинувальному висновку на те, що вилучені 14.09.2011 р. під час ОМП (Т.1, а.с.230) за адресою м. Київ, Харківське шосе 23/1 з ділянки місцевості ніж з плямами бурого кольору є речовими доказами хибна, адже експертна установа у висновку № 466 від 21.11.2011 р. вказує на належності крові на клинку ножа Лаптєву С.Д та Величковському О.К., а кров, виявлена на рукоятці – лише Лаптєву С.Д. Таким чином, посилання в обвинувальному висновку на цей речовий доказ є зайвим, викликає у сторони захисту здивування та свідчить в котрий раз про намагання сторони обвинувачення створити у Суду враження обґрунтованості обвинувачення.

д) вилучений у Фатули Б.П. одяг (Т.1, а.с. 183), сторона захисту Віріча В.І до уваги не приймає і просить так само зробити Суд, бо в обвинувальному висновку, хоча і стверджується про попередню змову Віріча В.І. та Фатули Б.П., але жодних доказів у формі протоколу, експертизи або речового доказу не наведено.

3) відомості про потерпілого.

Нажаль, на вимогу цього пункту в обвинувальному висновку жодних даних про потерпілого не вказано. Не вказано в обвинувальному висновку відомостей і про мати та брата потерпілого. Щоправда деякі обмежені відомості про них є в списку осіб, які підлягають виклику в зал судового засідання, передбаченому п.1 ст. 224 КПК України (1960 р.).

4) показання кожного з обвинувачених по суті пред’явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки.

Не зважаючи на наявність в обвинувальному висновку доводів на захист підсудного Вірча В.І., перевірка його доводів не проводилась і про її наслідки в обвинувальному висновку нічого не говориться.

5) наявність обставин, які обтяжують та пом’якшують його покарання.

До обставин, які обтяжують відповідальність Віріча В.І в обвинувальному висновку вказуються вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння, але документального підтвердження такого факту, виконаного в процесуальному порядку (експертизи, СМЕ), не має.

Норми, спрямовані на забезпечення нормального фізичного і психічного розвитку неповнолітніх, вміщені в низці статей Загальної частини КК. До них належать ті, які: передбачають, що обставиною, яка пом'якшує покарання, є вчинення злочину неповнолітнім (п. З ч. 1 ст. 66). У обвинувальному висновку вказано, що обставини, які пом’якшують відповідальність Віріча В.І під час досудового слідства не встановлено. Таке радикальне твердження прокуратури викликає здивування в зв’язку з тим, що в ст.66 КК України імперативно встановлено, що неповнолітні – це особи з спеціальним статусом додаткової кримінально-правової захищеності. Не знання ст.66 КК та відсутність посилання на неї в обвинувальному висновку наштовхує сторону захисту на думку з подальшим обгрунтовуючим висновок тезою, що прокурор не читав обвинувальний висновок і автоматично підмахнув його підписом, або також і те, що слідство проводило досудове розслідування нехтуючи вимогами розслідування злочинів неповнолітніми, а значить з грубим порушенням процедури. Такий стан справ ставить під сумнів законності та весь процес попереднього розслідування.

При цьому сторона захисту посилається на п.10 П О С Т А Н О В И 16.04.2004 N 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», в якому встановлено, що треба «Звернути увагу судів на те, що вони… повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є

його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.

Неповнолітній вік особи, яка вчинила злочин, згідно з п.3 ч.1 ст. 66 КК є обставиною, яка пом'якшує покарання. Вона обов'язково має враховуватись при призначенні покарання -

незалежно від того, чи досяг підсудний на час розгляду справи повноліття. Залежно від конкретних обставин справи суди повинні враховувати як такі, що пом'якшують покарання, й інші обставини, перелічені в ч.1 вказаної статті, а також обставини, хоча й не

зазначені у законі, але які знижують ступінь суспільної небезпечності злочину чи особи (наприклад, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою, примирення з потерпілим тощо).

При призначенні неповнолітньому покарання крім передбачених у статтях 65-67 КК обставин суди відповідно до ч.1 ст. 103 КК мають враховувати також умови його життя та виховання, вплив на нього дорослих, рівень розвитку й інші особливості його особи.

Висновки суду про наявність чи відсутність обставин, які пом'якшують покарання неповнолітнього, мають бути вмотивовані у вироку».

Виникає слушне питання про те, як може Суд зясувати всі ці обставини, якщо він розглядає справу лише в рамках обвинувального висновку, що є в нашому випадку «пустим», тобто позбавленим всілякої інформації щодо цих питань, та й ще після того, що справа вже направлялась на ДС, з якого вона, полежавши на підлозі кабінету слідчого, повернулась до Суду без змістовних змін. Такий стан речей приводить сторону захисту до висновку, що слідство діє упереджено і в любий спосіб добивається засудження Віріча В.І., а окрім того, що воно здійснює в такий спосіб тиск на захисника, його підзахисного і на сам перед на Суд.

Такі дії слідства сторона захисту розціню, як службову недбалість (ст.367 КК України) і просить Суд відреагувати на неї окремою ухвалою.

Аналізуючи матеріали кримінальної справи щодо Віріча В.І, сторона захисту приходить до висновку, що до них необхідно ставитися критично, так як в наданих протоколах допиту потерпілих та свідків не має жодних вказівок на те, що саме Віріч В.І. вчинив вбивство Лаптєва С.Д., він не намагався ввести слідство в оману, а лише виконував вказівки слідства з метою уникнення фізичного впливу та обмовляв себе. Так під час першочергових показань Віріч В.І. вказував, що одноосібно наносив потерпілому Лаптеву С.Д. тілесні ушкодження. При цьому зазначав, що вдарив його ножем 1 раз в ногу. Однак під час проведення відтворення обстановки та обставин події за участю Віріча В.І., останній не міг показати механізм спричинення тілесних ушкоджень в деталях, що свідчить про те, що Віріч В.І. не наносив тілесні ушкодження потерпілому, а лише підтверджував наперед продиктовані слідчим версії поведінки під час подій, що видно на доданому до протоколу та оглянутому під час судового слідства відео.

Віріч В.І., прибігши на телефонне прохання про допомогу Величковського О.К., побачив знайомого Величковського О.К. що перебував в неприродній позі біля бордюру. Він був весь в крові від поранень. Тримався за лікоть. В стороні біля 2-х метрів стояв незнайомий йому Лаптєв С.Д., одягнений в темну куртку, темні джинси, з ножем в правій руці та йшов на нього. Віріч В.І. відступав назад. Фатула Б.П. підбіг до Лаптєва С.Д. та вдарив кулаком своєї лівої руки в щелепу. Лаптєв С.Д. з ножем повернувся в його сторону та пішов з ножем в його бік. Він почав відступати назад, хотів тікати, але в цей час підбіг Віріч В.І. та вдарив Лаптєва С.Д. Лаптєв С.Д. повернувся до Віріча В.І. Він відскочив та рукою наніс нападаючому удар в голову. Той, в свою чергу, розвернувся до Фатули Б.П. та Віріча В.І. і вони знову вдарили чоловіка по тулубу. Після удару Віріча В.І. незнайомець сів на лавочку. Коли незнайомець сів на лавочку то перестав чинити опір, але ніж тримав в руці. Після чого невідомий хлопець вдарив його ногою по голові та в чоловіка випав ніж на землю. В цей момент, поки незнайомець не чинив опору, вони направилися до Величковського О.К. та допомогли Величковському О.К дійти до під'їзду будинку де проживав Віріч В.І. У двір приїхав патрульний автомобіль працівників міліції. Хлопців було затримано та доставлено на місце події, де до них ніхто не підходив та впізнання не робив. Незнайомець в цей час сидів на лавочці та чи був мертвий їм не відомо. Віріч В.І., як і Фатула Б.П. заперечують нанесення тілесних ушкоджень Лаптеву С.Д. ножем.

Загальне враження після ознайомлення з обвинувальним висновком та матеріалами, що це не справа, а набір джек-потів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначив, що докази повинні визнаватися отриманими незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання та закріплення здійснене або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на те особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Шановний Суд, в нашому випадку ми маємо справу, в якій головними фігурантами є НЕПОВНОЛІТНІ, тобто особи, що не досягли 18-річного віку. А це вимагає від слідчого та прокурора звернути окрему прискіпливу уваги при розслідувані справи щодо ОСОБИ НЕПОВНОЛІТНЬОГО, наслідком чому мають бути законно зібрані характеризуючі матеріали про обвинуваченого.

Необхідність такого порядку розслідування справ щодо неповнолітніх обумовлена принципами справедливості, гуманізму, і на сам перед економії кримінальної репресії. Особливості психології неповнолітніх, зокрема їх схильність до сприйняття стороннього впливу, дає змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м'якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення і перевиховання. Суспільство не висуває до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до дорослих членів.

Предмет доказування по даних справах більш конкретизований з урахуванням особливостей судочинства та можливих судових рішень.

Дані про точний вік обвинувачуваного дозволяють: вирішити питання про принципову можливість притягнення до кримінальної відповідальності; врахувати вікові особливості при проведенні слідчих і судових дій; правильно визначити процесуальну процедуру провадження у справі і форму розв'язання справи по суті.

Дата добавления: 2015-10-02