Реальна сукупність

Реальна сукупність злочинів, як вже відзначалося, по суті становить собою повторення злочинів. Тобто, має місце ситуація, коли одна і та ж особа спочатку скоює один злочин, а згодом, до засуджен­ня за перше посягання, вчиняє наступний злочин (на­ступні злочини).

На відміну від ідеальної сукупності, при реальній між окремими злочинами є певний розрив у часі. У зв'язку з цим якихось особливих проблем в кваліфікації реальної сукупності злочинів не виникає. Однак в правозастосовній практиці і при кваліфікації реальної сукупності злочинів допускаються помилки. Найбільш поширеними з них є:[17]

— ігнорування того, що за один чи кілька злочинів за­кінчилися строки давності;

— не притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, які видаються «неістотними» порівняно з інши­ми вчиненими посяганнями;

— відсутність диференційованого підходу до визначен­ня стадії та до визначення наявності або відсутності спів­участі щодо кожного із злочинів, які утворюють сукупність.

Реальна сукупність і повторність злочинів. Вирішуючи це питання, передусім, слід встановити, що зближує пов­торність і сукупність злочинів. І при сукупності, і при повтор­ності відбувається два або більше злочинів, кожен з яких утво­рює самостійний одиничний злочин. Такі злочини, що утво­рюють ці поняття, вчиняються послідовно з певним проміжком між ними у часі. Далі, всі злочини, що входять у повторність або утворюють реальну сукупність, вчинені до засудження хоча б за один з них. Однак, що ж відрізняє ці два поняття? У пошу­ках цієї відмінності слід йти шляхом порівняння видів фак­тичної повторності з реальною сукупністю.

При повторності тотожних злочинів, що є закінченими або становлять замах на злочин, все вчинене охоплюється одн ісю і тією самою статтею КК, а при реальній сукупності кожне із зло­чинних діянь підпадає під ознаки самостійної статті КК. На­приклад, дві або більше закінчених крадіжки кваліфікуються за ч. 2 ст. 185, повторне одержання хабара службовою особою за ч. 2 ст. 368. Інша річ повторність тотожних злочинів, коли делікти, що входять до неї, підпадають під різні частини однієї і тієї самої статті КК, або злочини, що утворюють повторність злочину, розрізняються лише тим, що один із них є закінче­ним, а другий - замахом на злочин (або навпаки). У цих ви­падках вчинене, як було вказано вище, повинно кваліфікува­тися за правилами сукупності злочинів. Така повторність то­тожних злочинів є видом реальної сукупності. Те саме слід сказати і про повторність однорідних злочинів, що припуска­ють кваліфікацію кожного діяння за самостійною статтею КК. Наприклад, вчинення крадіжки, а потім шахрайства потребує застосування кожної зі статей, які передбачають відпові­дальність за ці злочини, причому з урахуванням того, що дру­гий злочин є повторним. Але така ситуація свідчить, що перед нами реальна сукупність злочинів. І дійсно, зазначені види пов­торності водночас є видами реальної сукупності. В таких ви­падках відбувається своєрідне з’єднання повторності та сукуп­ності злочинів (це так звана «повторність-сукупність»).

Дата добавления: 2015-10-02