Стаття 395. Порушення правил адміністративного нагляду

Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встанов­лено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі, —

караються арештом на строк до шести місяців.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він пе­решкоджає здійсненню правосуддя та порушує нормальну діяльність ор­ганів, які забезпечують запобігання, своєчасне виявлення та розкриття злочинів.

2. Адміністративний нагляд — це Система тимчасових примусових, профілактичних заходів спостереження та контролю, що встановлюються:

а) постановою суду; б) щодо окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі; в) з метою запобігання вчиненню злочинів та здійснення виховного впливу (див. Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 1 грудня 1994 р. (ВВР. — 1994. — № 52. - Ст. 455).

3. Склад злочину, передбаченого ст. 395 КК, є формальним і з об'єктив­ної сторони може бути вчинений як шляхом дії, так і бездіяльності, які ви­ражаються в одній із двох форм поведінки особи: а) самовільному зали­шенні місця проживання (дія); б) неприбутті без поважних причин у визна­чений строк до обраного місця проживання (бездіяльність) після звільнен­ня з місць позбавлення волі. Злочин визнається закінченим з моменту вчи­нення одного із зазначених діянь. Порушення інших правил адміністратив­ного нагляду (обов'язків та обмежень, установлених для піднаглядних у статтях 9 та 10 Закону від 1 грудня 1994 р.), тягне за собою лише адмі­ністративну відповідальність за ст. 187 КпАП.

4. Під самовільним залишенням місця проживання слід розуміти активні дії піднаглядного, що виразилися у зміні ним без поважних причин та без повідомлення органу, який здійснює нагляд, місця проживання як у межах того самого населеного пункту, так і виїзд без дозволу органу, який здійснює нагляд, в інший населений пункт (пункти «в» статей 9, 10 Закону від 1 грудня 1994 р.).

5. Неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання полягає в бездіяльності і являє собою невиконання обов'язку прибути після звільнення з місць позбавлення волі до обраного місця про­живання в строк, визначений постановою про встановлення адміністратив­ного нагляду, за відсутністю у піднаглядного поважних причин невиконан­ня цього обв'язку (див, п. «а» ст. 9 Закону від 1 грудня 1994 р.). Неприбут­тя до місця проживання означає, що піднаглядний або взагалі не з'являється в тім місці, яке обране ним для проживання, або прибуває туди пізніше строку, встановленого у постанові про адміністративний нагляд.

6. Обставиною, що виключає відповідальність за ст. 394 КК, є наявність у піднаглядного поважних причин самовільного залишення ним місця про­живання чи неприбуття до нього у встановлений строк. До таких причин на­самперед належать обставини, зазначені у статтях 39—41 КК.

Якщо адміністративний нагляд установлений за відсутністю для цього за­конних підстав (статті 3 та 4 Закону), то відповідальність за його порушен­ня за ст. 395 КК виключається.

7. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є час його вчинен­ня — протягом строку дії адміністративного нагляду, тривалість якого вста­новлюється судом на підставі ст. 6 Закону від 1 грудня 1994 р.

8. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та спеціальною метою — ухилитися від адміністративного нагляду.

9. Суб'єкт злочину — спеціальний: особа, щодо якої судом встановлений адміністративний нагляд на законних підставах і у передбаченому законом порядку.

Дата добавления: 2015-10-02