Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником

1. Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтич­ним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи не­сумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, —

Карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки не­повнолітньому, —

Карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що при недба­лому чи несумлінному виконанні медичним чи фармацевтичним працівни­ком своїх обов'язків держава не може забезпечити всім громадянам ре­алізацію їх прав у галузі охорони здоров'я. Крім того, це часто призводить до тяжких наслідків для хворого. Діяльність цих працівників регламентова­на різними нормативними актами, міжнародними конвенціями, інструкціями, наказами тощо (див. «Основи законодавства України про охо­рону здоров'я», 1992 р.; «Декларація щодо незалежності і професійної сво­боди лікаря», 1986; «Міжнародний кодекс медичної етики», 1949 р. та ін.).. 2. З об'єктивної сторони цей злочин характеризується: 1) діянням;

2) наслідками; 3) причинним зв'язком між ними.

3. Діяння виявляється у невиконанні або в неналежному виконанні ме­дичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків.

4. Невиконання професійних обов'язків може мати місце у відмові від госпіталізації хворого, який потребує невідкладної допомоги, від проведен­ня діагностики захворювання або проведення невідкладної операції чи іншо­го втручання, залишення хворого без належного нагляду чи контролю тощо.

5. Неналежне виконання професійних обов'язків може полягати у недба­лому проведенні операції або інших процедур, неправильному дозуванні лікарських препаратів, порушенні певних правил при приготуванні ліків, по­рушенні строків і порядку проведення передбачених законодавством профілактичних медичних оглядів, щеплення тощо.

6. Неналежне виконання професійних обов'язків вчиняється внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення. Якщо медичний або фарма­цевтичний працівник не мав можливості виконати свої обов'язки належним чином (хвороба лікаря, перебування його в стані крайньої необхідності, вплив на нього нездоланної сили або інших об'єктивних факторів), то кримінальна відповідальність не настає.

7. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є настання тяжких наслідків для хворого. До таких наслідків слід відносити смерть, тяжке або

середньої тяжкості тілесне ушкодження, інвалідність або інше ускладнення хвороби.

8. Між діянням і зазначеними наслідками повинен бути встановлений причинний зв'язок, для чого, як правило, призначається судово-медична ек­спертиза.

9. Суб'єктивна сторона злочину полягає в прямому умислі або в зло­чинній недбалості стосовно неналежного виконання професійних обов'язків. Щодо наслідків, то вина до них може бути лише необережною (злочинна недбалість або злочинна самовпевненість).

10. Суб'єкт злочину — медичний або фармацевтичний працівник неза­лежно від їх освітньо-кваліфікаційного рівня і посади (лікар, медсестра, фельдшер, фармацевт тощо).

11. Частина 2 статті встановлює відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, тобто особі, якій не ви­повнилося 18 років.

12. Цей злочин необхідно відрізняти від ненадання допомоги хворому ме­дичним працівником (ст. 139 КК). Перш за все, слід відзначити, що ці статті співвідносяться між собою як норма загальна (ст. 140 КК) і спеціальна (ст. 139 КК).

Крім того, відповідальність за ч. 1 ст. 139 КК настає за сам факт нена­дання допомоги хворому медичним працівником, а для закінченого злочину, передбаченого ст. 140 КК, потрібне настання тяжких наслідків для хворого.

Суб'єктивна сторона ненадання допомоги хворому полягає лише в пря­мому умислі, тоді як діяння, передбачене ст. 140 КК, може вчинятись як із прямим умислом, так і зі злочинною недбалістю.

Суб'єктом ненадання допомоги хворому є медичний працівник, а суб'єктом неналежного виконання професійних обов'язків є як медичний, так і фармацевтичний працівник.

Дата добавления: 2015-10-02