Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Стаття 61. Обмеження волі

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу. | Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизи­ти людську гідність. | Довічне позбавлення волі. | Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 цього Кодексу. | Стаття 56. Громадські роботи | Стаття 57. Виправні роботи | Стаття 58. Службові обмеження для військовослужбовців | Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України. | Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадця­ти років. | Стаття 64. Довічне позбавлення волі |


Читайте также:
  1. Аналіз видатків за окремими статтями
  2. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.
  3. Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти ми­ру та безпеки людства, передбачені статтями 437—439 та частиною пер­шою статті 442 цього Кодексу.
  4. Карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
  5. Карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
  6. Карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
  7. Карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залучен­ням засудженого до праці.

Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.

Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досяг­ли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

 

1. Обмеження волі є основним покаранням (ч. 1 ст. 52 КК), відповідно до якого засуджений протягом строку, встановленого вироком суду:

а) утримується в кримінально-виконавчій установі відкритого типу — ви­правному центрі; б) відбуває покарання без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду з боку адміністрації цього центру; в) у процесі відбуття покарання в обов'язковому порядку залучається до праці.

2. Основні каральні елементи цього покарання полягають у тому, що за­суджений направляється до виправного центру й утримується в ньому про­тягом встановленого вироком строку; мешкає за особистим посвідченням, що видається замість паспорта; зобов'язаний постійно знаходитися в межах цього центру під наглядом і не має права залишати його межі без спеціаль­ного дозволу адміністрації; мешкає в спеціально призначеному для засудже­них гуртожитку; зобов'язаний дотримуватися встановленого розпорядку дня; підлягає обов'язковому залученню до праці, як правило, на виробництві виправного центру або на договірній основі в інших підприємствах незалеж­но від форми власності, але в умовах забезпечення за ним нагляду; може бу­ти підданий заходам дисциплінарного стягнення за порушення трудової дис­ципліни та встановленого порядку відбування покарання (статті 106, 1072, 1073, 107" ВТК; «Інструкція про організацію виконання покарання у виді обмеження волі в установах кримінально-виконавчої системи», затверджена наказом Державного департаменту з питань виконання покарань від 4 верес­ня 2001 р. № 165).

3. Обмеження волі є строковим видом покарання і може бути призначе­не судом у межах від одного до п'яти років (ч. 2 ст. 61 КК). Конкретний строк цього покарання визначається судом у вироку виходячи з тих меж, які встановлені для обмеження волі в санкції статті Особливої частини КК.

4. Обмеження волі може бути призначене судом лише у випадках, коли це основне покарання безпосередньо передбачене в санкції статті Особли­вої частини КК (ч. 4 ст. 52 КК), за винятком його призначення в порядку переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання на підставі ч. 1 ст. 69 КК (див. коментар до ст. 69 КК).

5. Застосування покарання у виді обмеження волі можливе також при заміні позбавлення волі (ст. 63 КК) або невідбутої його частини на підставі ст. 82, ч. 4 ст. 83, статей 85-87 КК.

6. Обмеження волі належить до числа загальних (універсальних) пока­рань, яке може бути призначене будь-якій особі. Проте оскільки відбування цього покарання пов'язане з обов'язковим залученням засудженого до праці, закон (ч. З ст. 61 КК) обмежує можливість його застосування, встановлю­ючи, що це покарання не може бути призначене: 1) неповнолітнім;

2) вагітним жінкам; 3) жінкам, що мають дітей віком до чотирнадцяти років;

4) особам, що досягли пенсійного віку; 5) військовослужбовцям строкової служби; 6) інвалідам першої та другої груп. В усіх зазначених випадках вра­ховується вік або стан (статус) особи на момент постанови судом вироку.

7. На підставі ч. 1 ст. 58 КК обмеження волі на строк не більше двох років може бути замінене військовослужбовцю покаранням у виді службо­вих обмежень на той самий строк (див. коментар до ст. 58 КК).

8. Особа, засуджена до обмеження волі, може бути звільнена від відбу­вання (повністю) або від подальшого відбування (частково) цього покаран­ня: а) з випробуванням (статті 75, 79 КК); б) умовно-достроково (ст.81 КК);

в) достроково (ч. 4 ст. 83, статті 84—87 КК).

9. Покарання у виді обмеження волі до неповнолітніх не застосовується (ч. З ст. 61, ч. 1 ст. 98 КК).

10. Порядок та умови виконання (відбування) покарання у виді обмежен­ня волі встановлені в Розділі УІ-Б ВТК, а також в «Інструкції про ор­ганізацію виконання покарання у виді обмеження волі в установах криміна­льно-виконавчої системи».

11. За злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи, а також за дії, що дезорганізують роботу такої установи, особа, засуджена до обме­ження волі, притягується до відповідальності за статтями 391 чи 392 КК. Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі має наслідком відповідальність за ст. 390 КК.

Стаття 62. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призна­чається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважати­ме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.


Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 60 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.| Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)