Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Стаття 43. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Стаття 32. Повторність злочинів | При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Ко­дексу. | Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. | Розділ VIII | Стаття 37. Уявна оборона | Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин | Стаття 39. Крайня необхідність | Кож психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу. | Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження | Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим |


Читайте также:
  1. Gt; причини обумовлені індивідуальними особливостями членів групи (невміння контролювати свої емоції, агресивність, некомунікабельність, безтактність, тощо).
  2. V. Особливості провадження діяльності аптечних кіосків
  3. VII. Пояснення домашнього завдання (3 хв).
  4. VIII. Пояснення домашнього завдання (3 хв).
  5. VIII. Пояснення домашнього завдання (3 хв).
  6. VІІ. Інструктаж з домашнього завдання.
  7. Автобіографія – це документ, у якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.

Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне за­вдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з ме­тою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Особа, зазначена у частині першій цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочин­ної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умис­но і пов'язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження по­терпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.

Особа, яка вчинила злочин, що передбачений частиною другою цієї статті, не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покаран­ня у виді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого за­коном за цей злочин.

 

1. Відповідно до ч. 1 ст. 43 КК виконання спеціального завдання з попере­дження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації вперше в історії вітчизняного кримінального законодавства виз­нається самостійною обставиною, що виключає злочинність діяння.

2. Підставою для виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації виступає почата і ще фактично незакінчена злочинна діяльність однієї осо­би або групи осіб в межах організованої групи чи злочинної організації.

Необхідність виконання спеціального завдання може бути обумовлена не­можливістю встановлення гласними засобами кола співучасників і каналів надходження предметів, обмежених чи вилучених з цивільного обігу (нар­котичні засоби, зброя, радіоактивні матеріали, підроблені гроші тощо), або масштабністю проведення названих операцій (наприклад, при участі право­охоронних органів ряду держав), або неможливістю або ускладненістю одер­жання доказової інформації про тяжкий злочин, підготовлюваний більш тяжкий злочин (про його виконавців і осіб, причетних до такої злочинної діяльності, про рівень корумпованих зв'язків, місцезнаходження предметів злочину тощо). Це свідчить про виправдану необхідність і вимушеність тим­часового невиконання обов'язку припинення контрольованого злочину.

3. Об'єктом, якому при правомірному виконанні спеціального завдання завдається правомірна шкода, виступають ті об'єкти кримінально-правової охорони, яким заподіюється шкода у зв'язку з такою діяльністю, а саме:

інтереси правосуддя, що полягають у такій діяльності правоохоронних ор­ганів, яка забезпечує негайне припинення і повне розкриття злочинів. За­подіяння шкоди інтересам реалізації правосуддя має вимушений характер, оскільки є необхідним для збирання доказової інформації, попередження вчинення більш тяжких злочинів членами організованої групи чи злочинної організації, встановлення кола осіб, причетних до злочинної діяльності, ви­криття співучасників, невикриття особи, яка виконує спеціальне завдання, тощо.

Щодо поняття та ознак потерпілого див. ст. 49 КПК.

4. Об'єктивна сторона зазначених вчинків виявляється в діях або бездіяльності спеціальних суб'єктів, які можуть брати участь у вчиненні зло­чинів членами організованої групи або злочинної організації, або не припи­няти таку злочинну поведінку названих осіб. Отже, бездіяльність особи, яка зобов'язана та має реальну можливість припинити злочинне посягання, за своїми зовнішніми, фактичними ознаками може збігатися з ознаками поту­рання вчинюваному злочину та ознаками інших службових та загально-кримінальних злочинів. При цьому необхідна наявність певної відповідності, оскільки шкода, що заподіюється об'єктам кримінально-правової охорони, повинна бути розмірною з тієї метою, яка досягається заподіянням зазначе­ної шкоди. Тому поставлена мета повинна бути настільки суспільне значу­щою, що допускається заподіяння шкоди об'єктам кримінально-правової охорони, явно виправданою в даній ситуації.

5. Особа, яка виконує спеціальне завдання повинна усвідомлювати, що членами організованої групи чи злочинної організації вчинюється або го­тується вчинення злочину, неприпинення якого пов'язане з досягненням соціально-корисної мети. Про поняття та ознаки організованої групи та злочинної організації див. коментар до ст. 28 КК.

Метою виконання спеціального завдання, пов'язаного з проникненням у злочинну групу чи злочинну організацію, є намагання у подальшому при­пинити їх злочинну діяльність, розкрити злочини, попередити вчинення інших злочинів членами таких об'єднань. Така мета збігається з цілями про­ведення оперативно-розшукової діяльності взагалі, вона лише конкретизу­ється залежно від виду контрольованого злочину і фактичних обставин йо­го неприпинення. Крім того, суб'єкт усвідомлює, що шкода, яка за­подіюється об'єктам кримінально-правової охорони розмірна, відповідає до­сягнутій меті.

6. Чинність ст. 43 КК поширюється на такі категорії осіб: 1) працівники (у тому числі негласні) оперативних підрозділів органів, що здійснюють опе-ративно-розшукову діяльність; 2) співробітники розвідувальних органів, які відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» мо­жуть здійснювати оперативно-розшукові заходи; 3) штатні та позаштатні не­гласні співробітники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України (статті 13-14 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 18 лютого 1992 р. (ВВР. — 1992. — № 22. — Ст. 303); 4) члени організованої групи чи злочинної організації та інші осо­би, які погодилися співробітничати з працівниками оперативних підрозділів або дали згоду на проникнення у такі злочинні об'єднання з метою виконан­ня спеціального завдання (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від ЗО червня 1993 р. (ВВР. — 1993. — № 35. — Ст. 358).

Слід зазначити, що провокування чи спонукання членів організованої групи чи злочинної організації до вчинення злочинів з метою їх викриття та притягнення до кримінальної відповідальності, утворює склад підбурювання до злочину, вчинення якого провокувала особа.

7. Згідно з ч. 2 ст. 43 КК не є злочином вимушене заподіяння шкоди пра-воохоронюваним інтересам, за винятком умисного вчинення особою, яка ви­конувала спеціальне завдання, у складі організованої групи чи злочинної ор­ганізації особливо тяжкого злочину, поєднаного з насильством над по­терпілим, або тяжкого злочину, пов'язаного з спричиненням тяжкого тілес­ного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.

8. Про поняття та ознаки особливо тяжкого та тяжкого злочину див. ко­ментар до ст. 12 КК. Насильство над потерпілим може полягати у різних формах незалежно від характеру заподіяної шкоди. Поняття спричинення тяжкого тілесного ушкодження дається в коментарі до ч. 1 ст. 121 КК. Тяж­кими або особливо тяжкими наслідками можуть бути визнані, наприклад, ви­падки спричинення смерті однієї особи чи декількох осіб, заподіяння знач­ної економічної шкоди, ускладнення міжнародних відносин, виникнення епідемій, епізоотій, еніфітотій та ін.

Вимушене вчинення інших видів злочинів при виконанні спеціального завдання не тягне кримінальної відповідальності.

9. У випадку вчинення особою, яка виконувала спеціальне завдання, умисних злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 43 КК, при притягненні до криміна­льної відповідальності вона не може бути засуджена до довічного позбавлен­ня волі, а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене на строк, більший ніж половина строку позбавлення волі, передбаченого в санкції відповідної статті Особливої частини КК. У таких випадках вико­нання спеціального завдання розглядається як обставина, що пом'якшує по­карання (п. 9 ч. 1 ст. 66 КК).


Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 60 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював за­грозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.| Розділ IX

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)