Тренінг як форма профілактики девіантної поведінки молодших школярів.

Проектуючи й реалізуючи роботу з превентивного виховання та профілактики девіантної поведінки підлітків, педагог має заздалегідь виявити підґрунтя результативності діяльності, мобілізувати досягнення науки у свій досвід, приділяти увагу прогнозуванню і проектуванню ефективності діяльності, використовувати найновіші і найдієвіше педагогічні технології.

Одним із найефективніших засобів профілактики і корекції девіантної поведінки є використання тренінгових технологій. Зважаючи на те, що тренінг – ефективна форма оволодіння знаннями, набуття досвіду, процес пізнання себе й інших, вважаємо, що при підготовці майбутніх учителів до запобігання девіантної поведінки необхідне знання методики тренінгу саме з учнями "групи ризику".

У сучасних психолого-педагогічних наукових пошуках трапляються різноманітні варіювання щодо галузі використання тренінгових занять та мети їх застосування: задля інтелектуального розвитку школярів (Ю. Гільбух, М. Смульсон), для зняття агресії у поведінці проблемних підлітків (О. Бовть, Л. Волинець, А. Гольдштейн, О. Мізерна), для формування стійкої мотивації до саморозкриття та самовдосконалення (Л. Анн, Д. Джонсон, Н. Пилипенко), для вироблення комунікативних умінь майбутніх педагогів (І. Зязюн, Л. Кондрашова, О. Семенова) тощо. Також у педагогічній практиці сучасної школи активно впроваджуються нові тренінг-курси для підлітків з питань просвітницької роботи щодо здорового способу життя (Т. Кандиба, Г. Пилипчик, В. Теслюк, В. Шульга). Враховуючи дієвість новітніх програм, побудованих у формі тренінгів. Спираючись на специфіку нашого дослідження, вважаємо доцільним використання такої форми психокорекційної роботи з девіантними підлітками, як тренінг.

Мета статті. Тренінги містять форми індивідуальної та групової психологічної роботи, є активним методом впливу, засобом превентивної діяльності з девіантними підлітками. Заняття у формі тренінгу створюють умови для оволодіння прийомами, що дозволяють їм активно управляти своєю поведінкою, перебудувати непродуктивні структури діяльності й, таким чином, піднімати регуляцію поведінки на вищий рівень. Усе це можливе завдяки особистісним змінам, здатності вбирати новий особистісний досвід. Мета дослідження – розкриття методичних питань специфіки підготовки студентів до розробки і проведення тренінгу з девіантними підлітками.

Така форма роботи, як тренінгові заняття до останнього часу була більш розповсюдженою у психологічній практиці і визначалась як комплекс методів розвитку здібностей до навчання або набуття будь-якого складного виду діяльності, у тому числі у спілкуванні [4, с. 21]. Традиційно психологічний тренінг застосовують для розвитку навичок самопізнання, саморозуміння, рефлексії, зміни ставлення до себе, інших, напрацювання навичок саморегуляції, розвитку емоційної гнучкості, для покращення соціальної адаптації учасників [2, с. 12].

Більш конкретно визначення тренінгу та його завдань дає Л. Анн. Автор праці "Психологічний тренінг з підлітками" вважає, що тренінг – це форма спеціально організованого навчання для самовдосконалення особистості, під час якого вирішуються такі завдання:

набуття соціально-психологічних знань;

розвиток здібності пізнання себе та інших людей;

підвищення уявлень про власну значущість, цінності, формування позитивної Я-концепції [1, с. 34].

Перевага тренінгових занять у роботі з девіантними підлітками розкривається ширше, коли розглянути позитивні сторони групової форми:

– груповий досвід протидіє відчуженню, допомагає вирішенню міжособистісних проблем;

– група відображає суспільство в мініатюрі, робить очевидними такі приховані чинники, як тиск партнерів;

– можливість отримання зворотного зв’язку від дітей з подібними проблемами;

– у групі юнаки мають змогу ідентифікувати себе з іншими, "зіграти" роль іншої людини для кращого розуміння її й себе та для знайомства з новими ефективними способами поведінки, що застосовується кимось іншим; у результаті цього виникає емоційний зв’язок, співпереживання, емпатія, що сприяють особистісному зростанню та розвитку самосвідомості;

– взаємодія в групі створює напруження, яке допомагає прояснити психологічні проблеми кожного;

– група полегшує процеси саморозкриття, самодослідження та самопізнання; відкриття себе іншим та відкриття себе самому собі, дозволяє зрозуміти себе та підвищити впевненість у собі [1, с. 35-36].

А. Кацеро наголошує, що складовими будь-якого психологічного тренінгу, з позиції структури, є: мета й завдання тренінгу; принципи, на яких будується робота групи; форми організації; роль і функції тренера; методичні засоби та прийоми [3, с. 43].

При розробці тренінгу увага повинна бути зосереджена на таких аспектах: зміст, процес, методи. Зміст тренінгу – це тематика, проблеми, предмет роботи (ідеї, запитання, закономірності явищ тощо), які розглядатимуться й вивчатимуться в ході роботи для того, щоб досягти мети, виконувати поставлені завдання, щоб відбулись намічені зміни. Процес тренінгу – це послідовна зміна подій, ситуацій, станів, це тісний зв’язок закономірно виникаючих одна за одною стадій розвитку групи, це те, як взаємодіють учасники тренінгу під час навчання, як впливають один на одного. Процес тренінгу будується відповідно до певних принципів даної теми й диктує необхідні функції та роль ведучого. Методи тренінгу – це засоби формування, діалог, дискусія, робота в групі тощо, завдяки яким відбувається засвоєння змісту тренінгу [3, с. 43-44].

Стратегія навчально-виховного процесу під час проведення тренінгових занять спрямована не лише на надання учням знань щодо предмета вивчення та правильності дій в тих чи тих ситуаціях, а й на зміну поведінки підлітків. З цією метою нами використовувалися методи, що активно впливають на систему цінностей і виховують здатність і бажання до дії. Один із таких методів має назву "комбінована освіта" і складається з чотирьох елементів.

1. Теорія – повідомлення основних теоретичних даних.

2. Практичний досвід, мета якого використати особистий досвід і відчуття учасників для розгляду теми; накопичити шляхом індивідуальної чи групової практики новий досвід і розуміння проблеми.

3. Оцінювання проблеми. Мета – пробудити самосвідомість і поглибити особисте та групове розуміння учасників проблеми та системи цінностей; розвинути розуміння норм їхнього життя, їхніх вчинків і можливих наслідків їхніх дій.

4. Дія, – зв’язок між темою вивчення, особистістю та реальністю і того, як учасники своїми діями впливають на цей зв’язок. Мета – розвинути здатність і прагнення діяти [6].

У процесі тренінгового заняття використовувалися різноманітні методи та форми роботи: вивчення літератури, бесіди, міні-лекції, диспути, дискусії, рольові ігри, практичні заняття, творчі вправи, презентації, "мозковий штурм" тощо. Одночасно використовувались і вправи, спрямовані на розвиток внутрішніх механізмів емпатії (уяви, фантазії, творчого переживання, асоціативно-образного мислення, інтуїції).

Але кожне заняття включало в себе всі структурні елементи просвітницького тренінгу:

– вступна частина: повідомлення теми заняття, знайомство, повторення правил, визначення очікувань учасників;

– основна частина: визначення рівня інформованості, актуалізація проблеми, інформаційний блок, напрацювання практичних навичок;

– заключна частина: підведення підсумків заняття, визначення щодо очікуваних результатів, оцінка зміни рівня інформованості учасників.

Крім цього, для результативної педагогічної діяльності тренінгові заняття потребували дотримання певних умов:

а) кількість учасників тренінгу має бути постійною і становити не менше 10 осіб але не перебільшувати 20;

б) заняття проводяться в спеціально організованому приміщенні, де є достатньо вільного місця (учасники розміщуються на стільцях або на килимі колом);

в) час проведення заняття розраховано на 1 академічну годину.

Для розробки психокорекційного тренінгу профілактики девіантної поведінки підлітків нами був використаний матеріал з питань психокорекційного тренінгу Є. Андрущенко, Т. Корнілова, І. Кушнарьової, О. Попової.

Психокорекційні завдання тренінгу профілактики девіантної поведінки підлітків:

Усунення надмірної напруги і тривоги підлітка.

Розвиток у підлітка здібності адекватного сприймання себе і навколишніх людей.

Навчання підлітка форм регуляції власних емоцій, почуттів і поведінки в цілому.

Навчання підлітка конструктивних форм поведінки і основ комунікабельності.

Вікова категорія – підлітки 11-14 років.

Кількість занять тренінгу: діагностичний блок – 1-3; реконструктивно-формувальний – 6-8; закріплювальний – 3-4. Загальна кількість занять – 15. Тривалість одного заняття – 1-1,5 години.

Способи досягнення психокорекційних завдань:

1. Бесіди на задані теми.

2. Рольові ігри.

3. Вправи на самопізнання і саморегуляцію.

4. Психогімнастика і ауторелаксація.

Попередні результати реалізації психокорекційних завдань:

1. Зниження емоційної напруги в підлітка.

2. Розвиток уміння в підлітка адекватно оцінювати свій емоційний стан і розуміти емоційне переживання оточуючих.

3. Формування навичок самоконтролю.

4. Формування навичок позитивного спілкування.

5. Підвищення самооцінки.

6. Формування навичок позитивного впливу на оточуючих.

Тренінг охоплює три блоки занять – діагностичний, реконструктивно-формувальний і закріпляючий. Основні напрями психодіагностичної роботи на першому етапі включають у себе: дослідження психологічних якостей і стану особистості підлітка шляхом діагностики певних показників, що характеризують специфіку формування індивідуальної форми поведінки. Для цього використовуються такі тести: тест-опитувач Шмішека, методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Дарки, методика діагностики рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера, малюнок сім’ї.

Діагностичний блок роботи дозволяє виявити в підлітка рівень самооцінки, особливості психологічних якостей і стану, рівень емоційної напруги і тривоги, бар'єри спілкування, психологічний клімат у сім’ї, ставлення батьків до підлітка, способи психологічного захисту, неадекватність компенсаторних форм поведінки.

Завдяки такій комплексній діагностиці тренер-керівник одержує психологічний портрет підлітка і необхідний обсяг інформації для визначення шляхів і способів корекції девіантної поведінки підлітків.

З метою фіксації та обробки даних, одержаних тренером під час проведення діагностичного блоку, підліткові пропонується вести невеличкий "щоденник", зроблений із звичайного учнівського зошита в клітинку. У ньому дитина може писати і малювати все, що вона думає і відчуває. Після кожного заняття дитина здає щоденник психологу, "щоб він не загубивсь і щоб дитина не забула приносити його на заняття". Така форма аналізу вносить елемент зацікавленості в тренінговій роботі. Це також дуже зручно для обробки та інтерпретації результатів, одержаних у ході занять.

Цей діагностичний комплекс передбачає співпрацю дитини з тренером. Під цим розуміється читання вголос дитині тестів і спостереження за реакцією "пошуку" дитиною відповіді, що дає додаткову інформацію про учасників тренінгу і знижує емоційну напругу дитини під час діагностичного блоку. У підлітка "проникнення" в його внутрішній світ сторонньої людини викликає тривожне переживання, через те така співпраця вимагає взаємовідносин довіри. Під час проведення діагностичного блоку в підлітка важливо сформувати настанову захищеності і спокою по відношенню до психолога в тій формі роботи, яку тренер-керівник буде використовувати.

Наступний блок психокорекційної роботи – реконструктивно-формуючий.

Цей блок передбачає рішення таких завдань:

Формування і випробування моральних якостей особистості підлітка.

Самопізнання і самоусвідомлення підлітком свого "Образу –Я".

Формування навичок розуміння свого емоційного стану і переживань, навичок адекватно їх виражати і регулювати.

Ігрова корекція неадекватних реакцій поведінки, нейтралізація негативної емоційної енергії.

Навчання підлітка конструктивних форм поведінки і нового досвіду спілкування.

Навчання самоконтролю.

Формування моральних уявлень у підлітка.

Протягом другого блоку тренінгу підліток з допомогою тренера вчиться аналізувати свої думки і вчинки, вчиться усвідомлювати і переборювати негативні риси свого характеру, набувати і розвивати позитивні, зіставляти свої прагнення з можливістю їх досягнення, адекватно сприймати себе з допомогою позитивного і негативного зворотного зв’язку, адекватно оцінювати свій емоційний стан і стан навколишніх, і згідно з цим, здійснювати самоконтроль у поведінці. На цьому етапі підліток засвоює і закріплює конструктивні форми поведінки, переборює бар'єри спілкування як з ровесниками, так і з батьками і дорослими.

Цикл занять будується таким чином, щоб забезпечити постійне розгортання психокорекційної діяльності з тим, щоб сприяти все більшому розкриттю підлітка, його сприйнятливості до корекційного впливу. Так, на перших заняттях означеного блоку тренінгу переважними формами роботи є рольові програвання ситуацій, вправи на самопізнання, а на останніх – рольові програвання ситуацій з наступним обговоренням і формулюванням висновків, бесіди, вправи на самовиховання.

Вправи та ігри, спрямовані на вивільнення негативної емоційної енергії та агресії, використовуються протягом усього тренінгу. Однак, якщо на перших заняттях на їх використанні не акцентується увага підлітка, то під кінець цього блоку психолог звертає його увагу на способи "розрядки", "вихлюпування" власних імпульсів. Ефективним є використання методу анонімного обговорення негативних рис особистості, психомалюнки, проективні і психодіагностичні методики, що дають можливість девіантному підлітку оцінювати свої типологічні та індивідуальні особистості.

Наступний блок психокорекційного тренінгу носить назву закріплювального. Заняття цього блоку розраховані на підведення підсумків роботи тренера і підлітка, для закріплення такого стану і навичок, який ведучий вважає необхідним для підлітка, щоб повторити деякі вправи з метою порівняння самим підлітком емоційного стану і переживань, які він відчував, коли тільки починалась психокорекційна робота і якими вони стали під кінець сумісної діяльності.

Таким чином, результати проведеної роботи свідчать про те, що схильність психіки девіантного підлітка до зовнішніх впливів дозволяє коригувати стереотип поведінки за допомогою психотренінгу, причому ефект останнього можливо фіксувати одразу ж після впровадження психолого-реабілітаційних заходів.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Отже, уявлення про психопрофілактичний тренінг як засіб дії є важливим теоретичним обґрунтуванням застосування цього методу для превенції виникнення когнітивних захистів у майбутніх педагогів при спілкуванні, подолання ними психологічного дискомфорту, негативного психологічного стану у практичній роботі завдяки діяльнісній та особистісній готовності до педагогічної праці.

Дата добавления: 2015-10-02