Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Клінічна фармкакологія вітамінів

Гепатобіліарної системи | Мал.14 Збільшення об’єму живота через асцит. Видно розширені вени живота, вип’ячений пупок. | Захворювання гепатобіліарної системи, які вимагають обов’язкового втручання лікаря | Цирози печінки класифікують | Підходи до медикаментозного лікування захворювань печінки і жовчного міхура | Препарати на основі розторопші плямистої | Клінічна фармакологія жовчогінних засобів | Клінічна фармакологія ЛП для лікування вірусних та бактеріальних інфекцій гепатобіліарної системи | Клінічна фармакологія засобів дезинтоксикаційної терапії | Клінічна фармакологія ЛП для усунення больового синдрому |


Читайте также:
  1. Клінічна картина ССД
  2. Клінічна класифікація ревматичної лихоманки.
  3. Клінічна фармакологія антиаритмічних засобів
  4. Клінічна фармакологія антибактеріальних засобів
  5. Клінічна фармакологія антимікробних засобів, які використовуються для лікування захворювань органів дихання
  6. Клінічна фармакологія базисних протизапальних ЛП
  7. Клінічна фармакологія бета-адреноблокаторів

Вітаміни — це група органічних речовин різноманітної хімічної природи, біологічно активних у дуже малих кількостях, які не є джерелом енергії або будівельним матеріалом для організму, але абсолютно необхідні для життєвих функцій. Вони надходять в організм з їжею, переважно рослинною, або синтезуються в ньому мікрофлорою кишечника.

У малих кількостях вітаміни чинять регулюючу дію на клітинні функції й біохімічні процеси на зразок каталізаторів або ензимів, забезпечуючи належне використання харчових речовин. Як специфічні речовини, разом з гормонами й ензимами, вони створюють єдине фізіологічне ціле — групу біокаталізаторів і відіграють величезну роль у процесах обміну в організмі, зокрема в клітинному диханні, впливають на функції нервової системи, ендокринних залоз, посилюють імунобіологічні процеси, підвищують стійкість організму щодо інфекційних захворювань, чинять протизапальну дію, сприяють дезинтоксикації організму.

Особливістю вітамінів є їх надзвичайно висока біологічна активність. Багато вітамінів задовольняють потреби в них людини в дозі від кількох одиниць до десятків міліграмів, особливо активні (наприклад, вітамін В12) здійснюють свій ефект у дозі 1 - 3 мг; поряд з цим серед природних джерел вітамінів є такі, концентрація яких дуже висока і обчислюється процентами (наприклад, вітамін С).

Взаємовідносини організму та вітамінів обумовлені тим, що потреба в них пов'язана з нездатністю тканин та клітин організму до їх синтезу. Вітаміни, як правило, є незамінними сполуками, біосинтез яких в організмі з різних причин не може бути здійснений.

Потреба людини в вітамінах залежить від статі, віку, фізіологічного стану та інтенсивності праці. Добова потреба в вітамінах підлягає значним змінам.

Усі вітаміни за фізико-хімічними властивостями поділені на дві великі групи – жиро- і водорозчинні.

Вітамін В1 (тіамін) чинить імуностимулювальний, антиоксидантний, гангліоблокувальний вплив. Після введення всередину всмоктується головним чином у дванадцятипалій та тонкій кишці. Швидко і повністю абсорбується після внутрішньом'язової ін'єкції, розподіляється по всіх тканинах. Щоденно метаболізується приблизно біля 1 мг тіаміну. Захищає мембрани клітин від токсичної дїі продуктів перекисного окиснення ліпідів.

Показання: гіпо- й авітаміноз В1 (в тому числі у пацієнтів, котрі перебувають на зондовому харчуванні та гемодіалізі, а також із синдромом мальабсорбції), знижене надходження вітаміну в організм — порушення всмоктування в кишечнику, голодування, хронічний алкоголізм, виражені розлади функції печінки, тиреотоксикоз, підвищена потреба у вітаміні (період вагітності, годування груддю, інтенсивного росту), неврит, радикуліт, невралгія, периферійний парез або параліч, атонія кишечнику, міокардіодистрофія, дерматози, лишай, псоріаз, екзема, інтоксикація.

Спосіб застосування. Всередину (після їди) і парентерально. Доза для прийому всередину для дорослих становить 10 мг 1-3 (до 5) разів на день. Курс лікування, як правило, становить 30 днів.

Парентеральне введення тіаміну рекомендують починати з низьких доз (не більше 0,5 мл 5 або 6 % розчину) і тільки при хорошій переносимості вводять вищі дози. Внутрішіньом'язово дорослим застосовують 0,02-0,05г тіаміну хлориду (1 мл 2,5 або 5 % розчину) чи 0,03-0,06г тіаміну броміду (1 мл 3 або 6 % розчину) 1 раз на день щоденно. Курс лікування — 10-30 ін'єкцій.

Побічні дії: див розділ 7.9

Вітамін В2 (рибофлавін) Фармакологічна дія препаратів рибофлавіну полягає в усуненні дефіциту вітаміну В2, регулюванні окисно-відновних процесів. Рибофлавін дещо підвищує секреторну функцію шлунка (бере участь в утворенні соляної кислоти шлункового соку), покращує виділення жовчі, полегшує всмоктування вуглеводів у тонкій кишці, необхідне для підтримання нормальної мікрофлори кишечника. Сприяє покращанню глікогенофіксуючої, синтетичної, антитоксичної функції печінки, підвищує чутливість клітин цього органа до дії інсуліну, сприяє інкреції інсуліну. Нормалізує рівень білірубіну в крові (при гепатиті А).

Рибофлавін та його активні метаболіти легко всмоктуються в тонкій кишці. Абсорбцію рибофлавіну уповільнюють різні запальні процеси в кишечнику, порушення кровообігу, ахілія, хронічний гастрит, ентерит. У дітей раннього віку всмоктування відбувається повільніше, ніж у дорослих. Рибофлавін розподіляється в організмі нерівномірно: найбільша кількість міститься в міокарді, печінці, нирках. Виділяється переважно із сечею у незмінному вигляді. При нормальному вмісті вітаміну в організмі за добу із сечею виділяється близько 9 % введеної дози, решта реабсорбується в канальцях нирок. При надмірному введенні рибофлавіну екскреція зростає, і сеча забарвлюється у жовтий колір. Елімінація рибофлавіну підвищена при тиреотоксикозі.

Показання: вірусний гепатит А, хронічний гепатит, цироз печінки, порушення функції шлунково-кишкового тракту, гіпотрофія, анемія, лейкози. З профілактичною метою — при зниженні всмоктування в шлунково-кишковому тракті, інтенсивній елімінації і підвищенні потреби в рибофлавіні (гостра та хронічна гіпоксія, дихальна і серцева недостатність, опікова хвороба, обмороження, недостатність білкового та надлишок вуглеводного харчування, гострі інфекційні захворювання, в тому числі в разі лікування протимікробними засобами, які пригнічують грамнегативну флору кишечника).

Протипоказання: гіперчутливість, нефролітіаз.

Спосіб застосування. Усередину приймають у дозі 5-10 мг 1-3 рази на добу протягом 1 міс. Добова доза — до 50 мг. Внутрішньом'язово вводять по 1 мл 1 % розчину 1 раз в день протягом 10-15 днів. Потім застосовують 2-3 рази на тиждень, всього — 15-20 ін'єкцій.

Особливі вказівки: можливе забарвлення сечі в жовтий колір.

Побічні дії: див. розділ 7.9

Вітамін В5 (пантотенова кислота) потрапивши в організм, перетворюється в пантетин, який входить до складу коензиму А, що відіграє важливу роль у процесах окиснення і ацетилювання. Коензим А — одна із небагатьох речовин в організмі, що бере участь у метаболізмі і білків, і жирів, і вуглеводів.

Найважливішою властивістю вітаміну В5 є його здатність стимулювати утворення гормонів надниркової залози — глюкокортикоїдів, що робить його потужним засобом для лікування таких захворювань, як артрит, коліт, алергія й патологія серця. Він відіграє важливу роль у формуванні антитіл, сприяє засвоєнню інших вітамінів, а також бере участь у синтезі нейротрансмітерів, метаболізмі жирних кислот. Пантотенова кислота нормалізує ліпідний обмін і активізує окисно-відновні процеси в організмі. Вона справляє значну гіполіпідемічу дію, обумовлену, можливо, інгібуванням біосинтезу основних класів ліпідів, які формують у печінці ЛПНЩ і ЛПДНЩ.

Показання: різні патологічні стани, пов'язані із порушенням процесів обміну: хронічні захворювання печінки, хронічний панкреатит, захворювання шлунково-кишкового тракту неінфекційної природи (гастродуоденіт тощо), гіпомоторна дискінезія кишечника.

Спосіб застосування. Пантотенат кальцію застосовують перорально, внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Усередину дорослим призначають у дозі 0,1-0,2г 2-4 рази на день.

Побічні дії. Пантотенат кальцію добре переноситься.

При патологіїгепатобіліарної системи доцільні жиророзчинні вітаміни, всмоктування яких порушується у зв'язку з недостатнім надходженням жовчі в кишечник.

Вітамін Е (токоферол) проявляє антиоксидантну активність, бере участь у процесах тканинного метаболізму, попереджує гемоліз еритроцитів, підвищення проникності та ламкості капілярів, порушення функції сім'яних канальців та яєчок, плаценти, нормалізує репродуктивну функцію; запобігає розвитку атеросклерозу, дегенеративно-деструктивних змін у міокарді та скелетних м'язах, покращує живлення та скоротливу здатність серцевого м'яза, знижує його потребу в кисні. Він гальмує вільнорадикальні реакції, запобігає утворенню пероксидів, які пошкоджують клітинні і субклітинні мембрани. Стимулює синтез гема та ферментів, що його містять, — гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів, каталази, пероксидази. Покращує тканинне дихання, стимулює синтез білків (колагену, ферментних, структурних і скорочувальних білків скелетних і непосмугованих м'язів, міокарда), захищає від окиснення вітамін А. Вітамін Е інгібує синтез холестерину.

Із шлунково-кишкового тракту повільно всмоктується приблизно 50 % вітаміну Е. Максимальний рівень у крові досягається через 4 год після прийому. Для абсорбції цього вітаміну необхідна наявність жовчних кислот. У процесі всмоктування утворює комплекс із ліпопротеїнами, які є внутрішньоклітинними переносниками вітаміну Е. Надходить, головним чином, у лімфу, потім — у загальний кровообіг, де зв'язується переважно з α1- і β-ліпопротеїнами, частково — із альбуміном сироватки крові. При порушенні обміну білків транспорт вітаміну Е утруднюється. Депонується у надниркових, сім'яних залозах, гіпофізі, жировій та м'язовій тканині, еритроцитах, печінці. Метаболізується і виділяється з організму (у незмінному вигляді та у вигляді метаболітів) із жовчю (понад 90 %) та сечею (близько 6 %).

Показання: стан реконвалесценції після захворювань, перебіг яких супроводжується гарячкою, дисменорея, загроза аборту, клімакс, гіпофункція статевих залоз у чоловіків, астенічний та неврастенічний синдром, системний червоний вовчак, склеродермія, ревматоїдний артрит, міокардіодистрофія, спазм периферійних судин, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, серцево-судинна недостатність, стенокардія, захворювання печінки, дерматози, псоріаз, гіпотрофія.

Протипоказання: гіперчутливість, кардіосклероз, інфаркт міокарда. Обмеження щодо застосування: підвищений ризик тромбоемболій.

Спосіб застосування. Усередину і внутрішньом'язово — по 100-300 мг на добу, за необхідності — до 1г на добу.

Побічні дії: див. розділ 7.9

Вітамін К (вікасол) призначається внутрішньом'язово по 1 мл 1% розчину 1-2 рази на день до ліквідації геморагічного синдрому. Курс повторюють після 5-7-денної перерви. Вітамін К бере участь у синтезі протромбіну і сприяє відновленню згортальних властивостей крові.

Ліволін форте й есел форте - це комплексні препарати, до складу яких, крім есенціальних фосфоліпідів, входять вітаміни B1, В2, B6, В12, нікотинамід і вітамін Е.

Фармакодинаміка. Роль вітамінів групи В полягає в активації ключових ферментів циклу Кребса (В:), ферментів дихального ланцюга (В2, нікотинамід), синтезу білка й регулювання репаративних процесів у печінці (Вб, В12). Вітамін Е володіє антиоксидантними властивостями: знижуючи активність перекисного окиснення ліпідів, стабілізує мембрани гепатоцитів, а також бере участь у регулюванні процесів тканинного дихання, обміну білків, жирів і вуглеводів, проліферативних процесів у клітинах.

Показання: запальні ураження печінки (хронічний гепатит, гепатит у стадії загасаючого загострення), цироз печінки у початковій стадії, жирова дистрофія печінки, ураження печінки, пов'язані з алкоголізмом і прийомом лікарських засобів, зі швидким схудненням, інтоксикації різного походження, гестоз вагітних, радіаційний синдром, псоріаз.

При патології печінки препарати призначають по 2 капсули 2-3 рази на день протягом 3 міс, за необхідності курс продовжують або повторюють.

7.4. Клінічна фармакологія імунодепресивних (глюкокортикостероїдів)


Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 84 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Клінічна фармакологія холелітолітиків| І гіпоамоніємічних ЛП

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)