Противиразкові препарати

Перелік понумерованих препаратів для лікування пептичних виразок поданий в таблиці 47.

Блокатори Н2-гістаміноре- цепторів, М:-холінолітики*, інгі- бітори Н+-К+-АТФ-ази**	Антацидні та обволікуючі засоби	В’яжучі засоби	Репаранти, комбіновані* та інші протии- виразкові засоби*	Антихеліко- бактерні засоби
1.Фамотидин 2. Циметидин 3. Ранитидин 4.Пірензепін* 5.Омепразол**	Монокомпонентні	13. Вісмуту трикалію дицитрат 14. Сукральфат	15.Мізопростол І6.Метилурацил 17. Вікаїр* 18. Гастрофарм* 19. Ліквіритон** 20.Плантаглюцид* 21. Дротаверин 22. Бенциклан**	23.Метро-нідазол 24. Хелі- коцин
6. Алюмінію фос-фат (Фосфалюгель) 7. Карбальдрат 8. Симальдрат
Комбіновані
9. Маалокс 10. Алюмаг 11.Альмагель 12.Ренні

ТАБЛИЦЯ 47

Типові побічні дії, які викликають вище пронумеровані препарати для лікування виразкової хвороби: диспепсія, закрепи (1-8, 11, 13-17, 23-24); зниження апетиту (1, 22-24); сухість у роті (1, 4, 22, 24); гепатотоксичність (1-3, 24); біль голови, запаморочення (1-3, 5, 14-16, 21-23); стомлюваність (1-3, 5, 11, 22); аритмії (1-3,21, 22); лейкопенія (1,3, 22-24); тромбоцитопенія (1-3, 5, 24); агранулоцитоз (1,2, 21, 23); міалгія, артралгія (1-3, 5, 23, 24); гінекомастія, імпотенція (2, 3, 5, 23); шкірні реакції (1-3, 5, 13, 16, 18, 20-24); анафілактичний шок (3, 5, 18, 20, 24); синдром відміни (1-3, 6-12); фарбування калу в темний колір (13, 14, 17); енцефалопатія (13).

З боку ЦНС: шум у вухах (1, 23); лихоманка (1,2); зменшення секреції потових залоз (4); відчуття жару, пригнічення дихального центру, пітливість (21), тремор (22); порушення свідомості, атаксія, периферична нейропатія, судоми (15,23).

З боку серцево-судинної системи і крові: блокада серця (2, 3, 21); зниження артеріального тиску (3, 21); гематурія (5).

З боку шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок: розлади смаку (1, 23, 24); болі в епігастрії (11, 15, 24); псевдомембранозний коліт, дисбіоз (5, 23, 24); підвищення рівня креатиніну, гострий панкреатит (3); гіперкальціємія (12).

Більшість позашлункових побічних ефектів при прийомі фамотідину, циметидину, ранітидину - результат блокади Н₂-гістамінових рецепторів.

Пригнічуючи секрецію водневих іонів і пепсину, блокатори Н₂-гістамінових рецепторів стимулюють збільшення продукції гастрину G клітинами антрального відділу шлунка, що може призвести до рецидивів виразки після раптової відміни препарату.

Синдром відміни Н₂-гістамінових блокаторів виникає за рахунок зняття блокади і підвищення чутливості і щільності Н₂-гістамінових рецепторів слизової оболонки шлунка. Синдром відміни антацидних засобів - результат ахлоргідрії, яка підсилює вироблення гастрину. Зв'язування соляної кислоти антацидами веде до швидкого падіння рН-шлункового соку, внаслідок цього посилюється продукція соляної кислоти.

Фактори, що зменшують побічні дії: при одночасному прийомі метронідазолу з фенобарбіталом знижується його концентрація і зменшується побічна дія. Метронідазол при одночасному застосуванні з дисульфірамом може викликати гострий психоз, тому його слід застосовувати через 2 тижні після відміни дисульфіраму. У процесі лікування метронідазолом необхідний систематичний контроль картини периферичної крові. При застосуванні метронідазолу і хелікоцину можливий розвиток кандидозу шлунково-кишкового тракту, порожнини рота, піхви. У цих випадках доцільне використання протигрибкових засобів. З обережністю призначають хворим хелікоцин з алергічними захворюваннями та хворобами печінки. Метронідазол проходять через плаценту у високих концентраціях, є дані про дефекти головного мозку, кінцівок і геніталій. Метронідазол можна поєднувати з сульфаніламідами та антибіотиками.

За 30 хвилин до і після прийому вісмуту трикалію дицитрату, сукральфату не рекомендується приймати їжу, рідину, антацидні препарати. Алюмінію фосфат можна використовувати при вагітності і лактації.

При необхідності застосування мізопростолу у жінок дітородного віку слід попередньо проводити сироватковий тест на вагітність, який повинен залишатись від'ємним за 2 тижні до початку лікування препаратом. Протягом всього курсу лікування необхідно застосовувати надійні методи контрацепції. Мізопростол небажано приймати одночасно з протизапальними препаратами.

Слід обережно приймати фамотидин, циметидин, ранітидин пацієнтам з порушеннями функції печінки і / або нирок. Побічні дії у циметидину виражені більше, ніж у ранітидину. При гіперацидному стані доцільно комбінувати пірензепін з блокаторами гістамінових рецепторів. Хворим похилого віку доза ранітидину і фамотидину повинна бути зменшена в 2 рази. Небажано різке припинення прийому фамотидину, циметидину, ранітидину через небезпеку рецидиву виразкової хвороби. Перед початком лікування фамотидином, циметидином, ранітидином, омепразолом необхідно виключити можливість наявності злоякісного захворювання стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки.

При лікуванні омепразолом проводиться спеціальний підбір доз людям похилого віку та хворим з порушеннями функцій печінки і нирок. Омепразол підвищує (взаємно) концентрацію кларитроміцину в крові, а також змінює біодоступність препаратів, всмоктування яких залежить від рН (солі заліза, кетоконазол). Інгібітори Н-К-АТФази, а також блокатори Н₂-гістамінових рецепторів в I триместрі вагітності слід призначати з обережністю.

На тлі тривалого застосування пірензепіну рекомендується проводити регулярне вимірювання внутрішньоочного тиску; препарат не слід застосовувати пацієнтам з ризиком розвитку відкритокутової глаукоми.

Антациди слід приймати за 1,5-2 години або через 1,5-2 години після прийому інших ліків. До їжі слід приймати фамотидин, циметидин, пірензепін, карбальдрат, препарати вісмуту, сукральфат, плантаглюцид, хелікацин, ліквірітон; після їжі - маалокс, алюмаг, метилурацил, вікаїр; під час їжі - мізопростол, метронідазол, хелікоцин; незалежно від прийому їжі - ранітидин.

ТАБЛИЦЯ 48

Дата добавления: 2015-10-24