Регламентація правового режиму земель лісогосподарського призначення Лісовим та Земельним кодексами України.

Насамперед, основною рисою земель лісогосподарського призначення, що випливає із назви даної категорії земель, є призначення цих земель для ведення лісового господарства. Зміст ведення лісового господарства визначений ст. 63 ЛКУ: «Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.»

Згідно із ч. 1 ст. 57 ЗКУ, «1. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.»

Відносини із здійснення лісокористування регламентують, окрім положень ЛКУ, такі акти:

• ЗУ «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону» від 10.02.2000;

• ПКМ «Про затвердження Санітарних правил в лісах України» від 27.07.1995 №555;

• ПКМ «Про затвердження Правил заготівлі живиці в лісах України» від 09.02.1996 № 185.

• ПКМ «Про затвердження Правил відтворення лісів» від 01.03.2007 № 303;

• ПКМ «Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів» від 12.05.2007 №724;

• наказ Держкомлісгоспу від 23.12.2009 № 364 «Про затвердження Правил рубок головного користування».

Іншою характерною рисою правового режиму земель лісогосподарського призначення є багатофункціональне призначення лісів, тобто можливість одночасного використання лісу різними особами для різних потреб. Наприклад, тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу (ч. 6 ст. 18 ЛКУ).

Істотними особливостями характеризується управління у відносинах щодо використання, охорони та відтворення земель лісогосподарського призначення. Деякі функції управління існують паралельно або поглинаються аналогічними функціями, що стосуються лісів.

Так, планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає «складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням» (п. 13 ст. 46 ЛІСУ).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться державний лісовий кадастр. Державний лісовий кадастр ведеться органами лісового господарства на основі державного земельного кадастру (ч. 2 ст. 49 ЛІСУ) та включає (відповідно до ст. 51 ЛКУ):

«1) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;

2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;

3) грошову оцінку лісів (у необхідних випадках);

4) інші показники.»

Функція контролю за використанням земель лісогосподарського призначення тісно поєднана із аналогічною функцією щодо лісів.

Законодавство встановлює особливий порядок переведення лісових земель у нелісові. Ч. З ст. 57 ЛКУ встановлює для випадків зміни цільового призначення земельних лісових ділянок необхідність додаткового погодження - з «органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища». Ця вимога також відтворена у ч. 4 ст. 20 ЗКУ.

Більш того, відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗКУ, вилучення для нелісогосподарських потреб земельних ділянок лісів площею понад 1 га здійснює КМУ.

Зокрема, КМУ своїм розпорядженням від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» фактично «вніс зміни» до чинного законодавства, заборонивши «Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері» приймати рішення «про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення». Розпорядження видається вочевидь незаконним і проблеми необґрунтованого переведення земель лісогосподарського призначення в інші землі не вирішило.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 ЛКУ, «Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.»

При зміні цільового призначення лісових земельних ділянок виникає обов´язок відшкодування втрат лісогосподарського виробництва(детальніше див. тему «Економіко-правовий механізму галузі використання, охорони та відтворення земель»).

Разом із тим, встановлений спрощений порядок переведення земельних лісових ділянок до нелісових у цілях, пов´язаних із веденням лісового господарства (при цьому, очевидно, закон виходить із того, що складання нового землевпорядного проекту не вимагається). Згідно із ст. 59 ЛКУ, «Переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов’язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів

центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.»

При переведенні в нелісові землі вирішується питання про вирубування та використання деревини. Може бути встановлений обов´язок зберігати лісові насадження та доглядати за ними навіть у разі переведення лісових земель у нелісові (ч. 2 ст. 58 ЛКУ).

---

Дата добавления: 2015-10-24