Розділ І. Загальна характеристика права землекористування

ВСТУП

Право користування землею у складі прав на землю посідає важливе місце. Воно відіграє важливу роль к передбачений законом спосіб вилучення та використання корисних властивостей землі.

Перехід до ринкових умов господарювання на землі в процесі здійснення сучасної земельної реформи та законодавче закріплення різних форм власності на землю істотно впливає на сферу застосування постійного землекористування.

Право землекористування прийнято розглядати в різних аспектах. Як правовий інститут право землекористування являє собою сукупність однорідних правових норм, які регулюють підстави, умови та порядок виникнення, здійснення, зміни та припинення права на використання земельних ресурсів.

Право землекористування як суб'єктивне право становить забезпечену і гарантовану державою правову можливість конкретної особи добувати у встановленому порядку корисні властивості землі.

Сутність права землекористування як правовідносин, які виникають у процесі використання земельних ресурсів, полягає в тому, що вони включають сукупність прав та обов'язків, пов'язаних зі здійсненням права землекористування.

Право землекористування як правовий інститут закріплено чинним Земельним кодексом. Цей інститут є похідним від інституту права власності на землю.

Актуальність дослідження. Україна має найбільшу територію серед європейських держав і є однією з найбагатших країн світу за якісним складом грунтів і продуктивністю угідь. Земля як особливий вид багатства охороняється державою. Земельні відносини в Україні регулює Конституція, Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до них нормативно-правові акти. Але наявність великого масиву земельного законодавства ще не свідчить про його високу якість і потребує вдосконалення. Відсутність системного підходу у створенні земельного законодавства спричиняє його внутрішню структурну неузгодженість, яка підлягає врегулюванню.

Зокрема аналіз доктринальних підходів до вдосконалення земельного законодавства свідчить, що науковців, які представляють київську (П.Ф. Кулініч, В.В. Носік), харківську (А. М. Статівка, М.В. Шульга), одеську (І.І. Каракаш) наукові юридичні школи земельного права турбують такі проблеми у цій сфері:

1. Конституційні засади регулювання земельних відносин не повною мірою конкретизовано у чинному законодавстві;

2. Не в повній мірі встановлено механізми переходу однієї форми власності в іншу;

3. Приватизація земельних ділянок супроводжується численними порушеннями, про що свідчить судова практика.

А най гострою проблемою є потреба у вирішенні насамперед комплексу проблем землекористування, що сприятиме ефективному функціонуванню механізму набуття та реалізації права власності на землю та користування нею.

Отже, потрібно врегулювати земельні відносини з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Мета і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає у визначенні поняття, встановленні особливостей та конкретного змісту права землекористування.
Відповідно до поставленої мети завданнями дослідження є:

-розкрити поняття та зміст права землекористування;

-визначити основних суб’єктів та об’єктів права землекористування;

-проаналізувати види права землекористування;

-дослідити права та обов’язки землекористувачів.

Об’єктом дослідження є доктринальні підходи, наукові матеріали, що стосуються права землекористування, приписи нормативно-правових актів, що регламентують можливість реалізації та забезпечення відповідного права, практика їх застосування.

Предметом дослідження є правовідносини щодо реалізації права землекористування.
Методологічною основою виступає науковий аналіз правових доктрин та окремих правових норм. У ході підготовки курсової роботи були застосовані методи формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу та комплексний метод.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Дата добавления: 2015-09-04