Чинники підвищення ефективності діяльності транспортних підприємств.

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спеціалістів суб'єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Той чи той суб'єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників. У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

- Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності надання послуг. За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

- Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.

- Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності послуг, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

- Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники — керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюються дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

- Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримування високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

- Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

- Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві.

Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

- Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність надання послуг. Основними її елементами є:

a) практична діяльність владних структур;

b) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність);

c) фінансові інструменти (заходи, стимули);

d) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

e) ринкова, виробнича й соціальна інфраструктури;

f) макроекономічні структурні зміни;

g) програми приватизації державних підприємств;

h) комерціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

- Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів — організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій). Їхню діяльність треба зосередити на:

a) розв'язанні ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та економіки країни в цілому;

b) практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління. Нині у світі функціонує понад 150 міжнародних, національних і регіональних центрів (інститутів, асоціацій) з продуктивності та управління.

- Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значення для ефективного розвитку всіх структурних елементів економіки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструктури.

- Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

a) технології, наукові дослідження та розробки, супроводжувані революційними проривами в багатьох галузях знань (пропорція імпортних та вітчизня­них технологій);

b) склад та технічний рівень основних фондів (основного капіталу);

c) масштаби виробництва та діяльності (переважно за деконцентрації з допомогою створення малих і середніх підприємств та організацій);

d) моделі зайнятості населення в різних виробничих і невиробничих галузях;

e) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності діяльності.

2.2 Обґрунтування обраного методу перевезень

Основне завдання при виборі методу транспортування - своєчасно і без ушкоджень забезпечити транспортування товару.

Тут можливі дві альтернативи - вибір власного транспорту або послуг спеціалізованої транспортної організації. Вибір залежить від швидкості, частоти, надійності поставок, віддаленості споживачів, завантаженості транспортних ліній, вартості палива тощо.

Для доставки товарів може бути обрано: автомобільний транспорт; залізничний транспорт; водний транспорт; повітряний транспорт; трубопроводи.

Я кий метод транспортування можна вважати оптимальним? Той, який дозволяє зменшити витрати на транспортування і забезпечує відповідність вимогам споживачів щодо швидкості поставок, умовам зберігання товару (наприклад, охолодження) тощо.

Дедалі актуальнішим стає змішане транспортування, за якого поєднуються два або кілька методів перевезення товару (перевезення автопричепами літаками або на баржах і суднах, паромах, потягах), що дає змогу зменшити витрати транспортування, підвищити зручність і гнучкість поставки.

Мною вибраний метод, при якому перевезення щебню відбувається за допомогою лише одного виду транспорту, тобто автомобільного. Цей метод дозволяє оперативно доставити вантаж «від дверей до дверей».

2.3 Вибір оптимального типу і марки рухомого складу

Важливим завданням організації перевезень є вибір ефективних транспортних засобів, що найповніше відповідають конкретним умовам.

Техніко - експлуатаційні показники роботи автомобіля визначаються організацією перевезень та комплексом його експлуатаційних властивостей: вантажопідйомністю, використанням маси, швидкісними характеристиками паливною економічністю та іншими.

Під час вибору рухомого складу вирішують дві взаємопов’язані задачі: визначають його спеціалізацію та підбирають вантажопідйомність. Спеціалізованим називають рухомий склад, пристосований для перевезень певних видів вантажів чи обладнаний додатковими механізмами. Він забезпечує низьку собівартість перевезень і високу продуктивність автомобіля.

В деяких випадках використання спеціалізованого рухомого складу пов’язане з додатковими витратами на автотранспортних підприємствах. Незважаючи на це, воно, як правило, економічно виправдовується, оскільки забезпечує менші витрати та краще збереження вантажів.

Раціональна організація перевезень передбачає не тільки вибір рухомого складу того чи іншого типу, але й заразом ефективного комплексу технічних засобів, разом з якими він використовується.

Властивості вантажів, їх геометричні характеристики і маса, а також умови перевезень визначають вимоги до конструкції спеціалізованих транспортних засобів.

Зі збільшенням вантажопідйомності збільшується продуктивність рухомого складу, знижується трудомісткість використання, а також енерго і матеріалоємність перевезень, що веде до зменшення витрат на перевезення.

На підприємстві ТОВ «Бридж Плюс» роботу по перевезенню щебню до пунктів допомагають виконувати автомобілі марки Mercedes - Benz Actros, вантажопідйомністю 40т.

Загальні характеристики
Висота тягача	3495 мм
Діаметр розвороту	22,4 м
Довжина тягача	11005 мм
Кліренс	200 мм
Колісна база	6000 мм
Ширина тягача	2494 мм
Двигун
Кількість циліндрів
Крутний момент	2300 Н*м
Модель двигуна	ОМ 541
Потужність двигуна	476 к.с.
Об'єм двигуна	11946 см^3
При обертах	1080 хв-1
Тип двигуна	дизельний
Пальне	дизельне пальне
Трансмісія
Привід	4*2
Експлуатація
Споряджена маса автомобіля	6000 кг
Вантажопідйомність	40000 кг

2.4 Визначення техніко – експлуатаційних показників роботи рухомого складу

- - середня вантажопідйомність автомобіля, 40т;

- - середнє значення коефіцієнта статистичного використання вантажопідйомності автомобіля, 0,88;

- - середня технічна швидкість автомобіля, 50 км/год;

- - середнє значення коефіцієнта використання пробігу автомобіля, 0,5;

- - середня відстань пробігу автомобіля з вантажем за їздку, 70 км;

- - середній час простою автомобіля під навантаженням та розвантаженням за їздку, + оформлення документації, 1,5 год.

2.5 Вибір вантажно – розвантажувальних механізмів та їх класифікація

Навантажувально - розвантажувальні машини застосовують для завантаження і розвантаження транспортних засобів, у складському господарстві, на будівництві різноманітних об’єктів, доріг тощо.

Найбільшого застосування отримали одноківшеві і багатоківшеві навантажувачі, конвеєри, живильники технологічного обладнання для дроблення, сортування і змішування матеріалів.

Одноківшеві навантажувачі відзначаються простотою конструкції, експлуатаційною надійністю, легкістю обслуговування і керування. Робоче обладнання цих машин навішується на гусеничні чи колісні трактори, а також на спеціальні шасі.

Пневмоколісні одноківшеві навантажувачі призначені для: навантажувально-розвантажувальних робіт сипких і дрібнокускових матеріалів (гравію, щебню, гальки тощо) густиною маси до 2,3 т/м3 (дод. 2); розроблення піщаних та гравійних кар‘єрів із завантаженням у відвал чи транспорт; планувальних робіт на грунтах до ІІ категорії [33]; транспортування дрібнокускових та піщаних матеріалів на відстань до 100 м; монтажних і такелажних робіт із будівельними деталями малих та середніх розмірів.

Дата добавления: 2015-09-04