Виховне значення комедії

Мольєр, як представник класицизму, вважав, що «призначення комедії - викривати вади людей і суспільства». Зображуючи реальних людей із реальними проблемами, автор порушив у своєму творі важливі моральні питання, залишаються-актуальними і сьогодні. У комедії «Міщанин-шляхтич» реалізована важлива настанова класицизму: прагнення виховати читача і глядача, висміюючи вади. Автор, розповідаючи історію пана Журдена, графа Доранта і маркізи Дорімени, застерігає всіх: «Не будьте такими, як вони!» Адже є й інші шляхи, якими можна досягти слави, почестей, пошани. Саме тому в комедії з’являється образ Клеонта, який утілює всі кращі моральні якості.

Завдяки образу Клеонта Мольєр стверджує, що кожна людина повинна бути собою, добиватися всього наполегливою працею. А ще важливою запорукою успіху є почуття власної гідності, людина мусить не соромитися свого походження, але й не поступатися честю. Цінність особистості визначається не І лами чи обсягом капіталу, а добрими справами, які здійснює людина загального добра.

Засоби творення комічного у комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич».

Сміх, як відомо,— дуже сильна зброя у боротьбі з численними вадами, що існують у суспільстві. Цим неодноразово користувалися майстри красного пись­менства.

Згадаймо відомі слова Мольєра: «Мета комедії полягає в тому, щоб виправ­ляти людей, розважаючи їх». Такий спосіб ненав'язливого виховання був харак­терним для класицистичної комедії

Робота зі словником літературознавчих термінів.

Комічне (від грецьк. komikos — смішний, веселий) — категорія естетики, що характеризує той аспект естетичного освоєння свідомості, який супроводжується сміхом без співчуття, страху і пригнічення. У комічній ситуації людина інтуї­тивно осягає невідповідність між неповноцінним, недосконалим змістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, між високою ме­тою і негідними засобами її досягнення. Ті суспільні явища, які втрачають свою доцільність, необхідність, прагнуть видати себе не тим, чим вони є насправді, стають об’єктом комічного висміювання.

Сутність комічного яскраво виявляється у мистецтві, Оскільки воно зоб­ражує різні життєві невідповідності, відхилення від норми, суспільні та люд­ські вади з позицій високого естетичного ідеалу, який несе митець у своїй душі і який він стверджує.

Серед різновидів комічного слід назвати гумор, іронію, сарказм, сатиру, фарс, буфонаду.

Гумор (лат. humor — волога, рідина) — різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах.

Іронія (грецьк. еігоnеіа — лукавство, удавання) — художній троп, який глуз­ливо виражає критичне ставлення митця до предмета зображення.

Сарказм (грецьк. sarkasmos— терзання) — їдка, викривальна, особливо до­шкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті і гнівного презирства.

Сатира (лат.— satira, від лат. satyra — суміш, усяка всячина) — особли­вий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осуд­ливому осміянні негативного.

Буфонада (італ. buffonata — блазенство) — комедійна манера гри актора, в якій використовуються засоби надмірного комізму, скарикатурення персона­жів, ситуацій; вистава, побудована в такій манері виконання.

Фарс (фран. fars, від лат. farsio — начиняю) — вид народного театру та лі­тератури західноєвропейських країн, передусім Франції. Відзначався комічною, нерідко сатиричною спрямованістю, реалістичною конкретністю, вільнодумством. Герої фарсу — міщани. Образи — маски фарсу позбавлені індивідуальності, вони були першою спробою створення соціальних типів.

Дата добавления: 2015-09-02