Особливості драматичних творів.

Визначальною своєрідністю драматичного твору є те, що майже весь текст становить мова персонажів. У діалогах дійові особи обмінюються думками, виражають своє ставлення до предмета розмови, свої настрої та почуття. Свій монолог персонаж може звертати до глядача, до себе самого. В одних монологах персонажі висловлюють свої потаємні мрії, прагнення (у драмі Карпенка-карого "Хазяїн":Невідомий про «нову комерцію», Копач - про скарби, Калитка - про землю і гроші та ін.) або розповідають про те, що відбулося раніше, до початку дії в п’єсі чи по ходу дії, але за межами сцени (Роман - про відвідання Пузиря, Калитка - про купівлю мішка з грішми). Ті слова в окремому висловлюванні одного персонажа, на які відповідає інший персонаж, називаються реплікою (від лат. геріісо - заперечую, відповідаю, розкриваю). Діалогічна форма п’єс зумовлена тим, що вони призначаються для вистави на сцені. Проте дійові особи п’єси не тільки говорять, а й щось роблять, певним чином поводяться. Єдність висловлювань та дії персонажів у драматичному творі нерозривні. Мова автора в п’єсі посідає невелике місце. Це список дійових осіб, описи вигляду сцени, імена персонажів перед їх висловлюванням. У списку дійових осіб вказується, хто є кожний з персонажів, часом описується їх зовнішній вигляд, розкриваються деякі риси характеру.

Дата добавления: 2015-09-01