Органи дихання

Органи дихання різні. У личинок – шкіра, зовнішні і внутрішні зябра. У дорослих – леген і, шкіра, слизова оболонка РГП. У деяких дорослих хвостатих зберігаються зовнішні зябра. Це призвело до появи багатьох дихальних центрів в головному мозку. У амфібій немає грудної клітки, тому дихання відбувається за рахунок ротової порожнини (нагнітального типу) – коли дно РГП опускається через ніздрі входить повітря, зовнішні отвори ніздрів (клапани) закриваються, відкривається вхід в гортань і повітря із легень попадає в РГП, де змішується з повітрям, що там знаходиться. Частина повітря йде в легені, частина – через ніздрі виходить назовні. Видалення повітря із легень здійснюється за допомогою черевної мускулатури. Частота коливальних рухів ротової порожнини становить 70 – 180 раз за хвилину.

Легені – парні прості мішки з тонкими стінками, внутрішній бік яких має комірчасті складки.

Немає трахеї і бронхів, тобто дихальних шляхів. Є гортанно-трахейнакамера (у хвостатих є зачаток трахеї). Легені – гідростатичний апарат (при пірнанні у воду). Гортанну щілину оточують парні черпаловидні хрящі, на які натягнуті голосові зв’язки, що являють собою дві складки слизової оболонки. Значну роль у газообміні усіх земноводних відіграє шкіра. У трав”яної жаби через легені надходить 67% О₂ і виділяє близько 26% СО₂, а через шкіру поглинається 33% О₂ і відповідно 74% СО₂. Карбоангідраза – фермент шкіри, що сприяє виділенню СО₂ через шкіру.

Дата добавления: 2015-08-26