Мишка – Сіроманка

У глибокій кругленькі нірці жила собі маленька мишка на ім’я Сіроманка. Цілу весну, літо і осінь трудилась робила припаси, щоб узимку не померти з голоду.

І ось настала зима. Цього року вона була дуже морозною і колючою. Мишка майже не вилазила із своєї затишної нірки надвір, бо там, були великі морози і сипали лапаті сніги.

Сіроманка навіть не помітила, як прийшла іще одна біда. Усі їстівні припаси, що були закінчились. Мишка уже кілька днів сиділа голодна, лише висовувала свого носика, щоб перевірити, яка надворі погода.

Коли голод став нестерпним, а морози трохи вщухли, наважилася піти поближче до людського житла.

Вилізла на поверхню, а далі попрямувала до біленької ошатної хатки, що виднілась неподалік. Ця хатина їй дуже сподобалась, але ввійти через двері, вона боялась. Трохи подумавши, вирішила прогризти зубками дурочку, у яку незабаром, спритно прошмигнула. І опинилась наша мандрівниця, під дитячим ліжечком. Від утоми аж трохи задрімала.

Саме тоді під ліжечко хтось заглянув. Це була маленька Настуся, що нахилилася, щоб узяти черевички. Вона дуже злякалася її оченята стали круглими від страху.

- Хто це, такий страшний? – спитала дівчинка.

А мишка ледь чутно мовила:

- Не бійся мене, дівчинко, я не зроблю тобі нічого поганого.

- Уже кілька днів я нічого не їла, нагодуй, мене, будь ласка.

Настусі стало дуже шкода бідолахи. Вона швиденько піша комірчину. Набрала запашної пшенички, зачерпнула із відерця смачної водички. Нагодувала, напоїла Сіроманку. А та знову спритно сховалась під ліжко.

Невдовзі почулися чиїсь кроки, скрипнули двері і до кімнати увійшла Настусина мама.

- Мені час іти на роботу, а ти, доню, прибери у кімнаті, розклади по місцях свої іграшки і помий посуд.

- Добре,- сказала дівчинка, усе зроблю.

Мама, поцілувавши донечку пішла, а та взялася до роботи.

Почала збирати іграшки, але їх було так багато на підлозі, що Настуся аж зітхнула:

- Ой, довго ж мені доведеться усе це збирати! Аж тут з-під ліжка вибігла радісна мишка і сказала, заспокоюючи дівчинку:

- Ти добра душа, нагодувала мене, напоїла, а я, за твою щирість допоможу тобі. Тепер вже вдвох збирали іграшки. Потім прибирали кімнату, але тепер утрьох. На допомогу прийшов віник,

Що прибираючи приспівував:

- От утішу дітвору,

- Все довкола приберу.

- Щоб було чистенько,

- Щоб було гарненько.

Далі взялися до посуду. Настуся мила, а мишка, зручненько вмостившись на найвищий стілець, розкладала по місцях.

Незабаром повернулася матуся. Почувши вже знайомі кроки сіренький клубочок нечутно сховався під стіл.

Мама увійшла до кімнати і похвалила донечку, за її рученята і пообіцяла купити їй найкраще платтячко.

З тих пір Настуся і мишка – Сіроманка стали найкращими подружками. Мишка жила під ліжечком малої господарочки аж до весни.

Дата добавления: 2015-08-17