Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Імпрегнаційний метод

ЦЕМЕНТИ, ВИДИ, ВЛАСТИВОСТІ. ТЕХНІКА ПЛОМБУВАННЯ. | Силікофосфатні цементи | Методика приготування фосфат-цементу. | Методика приготування і застосування силікатного цементу. | Методика приготування силікофосфатного цементу. | Лікування карієсу постійних зубів | Лікування гострого початкового карієсу постійних зубів | Курс ремінералізуючої терапії складається з 15-20 сеансів, які проводяться щодня або через день. | Лікування поверхневого та середнього карієсу постійних зубів | Лікування гострого глибокого карієсу постійних зубів у дітей |


Читайте также:
  1. Case-метод Баркера
  2. I. Методические рекомендации по выполнению самостоятельной работы студентов.
  3. I. Организационно-методический раздел
  4. I. Понятие, формы и методы финансового контроля
  5. II. Материалы и методы
  6. II. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ДЛЯ СТУДЕНТОВ
  7. III. Источники и методы получения аудиторских доказательств при проверке кредитов и займов

Під час лікування карієсу тимчасових зубів використовують Імпрегнаційний метод, або метод сріблення. Його застосовують при:

- лікуванні гострого і хронічного початкового карієсу тимчасових зубів;

- по­верхневого карієсу тимчасових зубів;

- циркулярного карієсу тичасових зубів;

- та каріє­су, що поширюється по площині;

- апроксимального карієсу фронталь­них тимчасових різців у період резорбції кореня;

- при локалі­зації каріозної порожнини на апроксимальній поверхні у межах пла­щового дентину, коли препарування каріозної порожнини з будь-яких причин неможливе.

 

Використовують 4 % спиртовий розчин нітрату срібла з наступ­ним відновленям 4 % розчином гідрохінону або 4 % розчином піро­галової кислоти для осадження нерозчинних солей срібла, які з'єдну­ються з декальцинованою поверхнею твердих тканин. Нітрат срібла в комплексі з органічними сполуками утворює альбумінати, що фор­мують захисну плівку на поверхні емалі або дентину. Срібло справ­ляє також бактерицидну дію за рахунок денатурації білків бактері­альних клітин. Проникає по дентинних канальцях на глибину до 0,5 мм (олігодинамічнадія), блокує їх, що сприяє стабілізації каріоз­ного процесу.

Лікування методом с р і б л е н н я. Зуби, що підлягають імпрегнації, ізолюють від слини, їх поверхню очищують від нальоту за допомогою екскаватора і 3 % розчину перекису водню, висушують повітрям. За допомогою ватної кульки наносять розчин нітрату срібла, потім на 1-2 хв залишають відновлювач. Імпрегнацію проводять 3-4 рази щодня або через день. Курс імпрегнацій повторюють кожні 4 міс.

Для імпрегнації, крім нітрату срібла, використовують 40 % роз­чин гідрохінону хлориду, 20% розчин калійферроціаніду.

Як відновлювач, окрім гідрохінону, може використовуватися 5 % розчин аскорбінової кислоти, галаскорбін, 40 % розчин глюкози. Критерієм ефективної імпрегнації є стійке забарвлення ушкоджених тканин зуба в чорний колір. Саме тому, з естетичного погляду, сріблен­ня під час лікування карієсу постійних зубів не застосовують.

У разі поверхневого чи площинного карієсу, що уражує жувальні поверхні, пришийкові ділянки, вестибулярні поверхні зубів, а в різців і апроксимальні поверхні, можна проводити зішліфування каріозної поверхні з наступною імпрегнацією оголеного дентину нітратом срібла. Зішліфування здійснюють за допомогою карборундової чи алмазної головки різної форми.

Лікування методом препарування і пломбуванн я застосовують при поверхневому, середньому та глибокому карієсі тимчасових зубів. Воно полягає в якісному препаруванні та форму­ванні каріозної порожнини і пломбуванні її відповідним пломбувальним матеріалом. Слід зазначити, що препарування та формування ка­ріозної порожнини в тимчасовому зубі є складним завданням. Це зу­мовлено насамперед поведінкою дитини, збільшеним слиновиділен­ням, а також особливостями будови тимчасових зубів. За даними Я. Ф. Комінек (1968), середнім може вважатися карієс тимчасових зубів лише до глибини каріозної порожнини приблизно 1,5-2,0 мм. Більш глибокі каріозні порожнини, враховуючи розмір пультової камери, слід вважати глибоким карієсом.

Препарування каріозної порожнини є складним етапом лікуван­ня через те, що діти погано ставляться до цих маніпуляцій, особливо до застосування бормашини. Тому під час першого відвідування сто­матолога, особливо у маленьких дітей, по можливості не слід вико­ристовувати бормашину. Це відвідування має бути присвячене вста­новленню контакту з маленьким пацієнтом, щоб не залишити в психіці дитини негативної слідової реакції. Припустимим є здійснен­ня первинної часткової некротомії (видалення некротичного денти­ну ручним інструментарієм — емалевим ножем, екскаваторами відпо­відної форми і розміру, та закриття порожнини дентинною пов' яз-кою. Під час другого відвідування лікар проводить остаточну некро-томію, формування каріозної порожнини, антисептичну її обробку і пломбування.

Препарування каріозної порожнини полягає в інструменталь­ному видаленні нежиттєздатних, уражених карієсом тканин зуба. Препарування складається з декількох пов'язаних між собою по­слідовних етапів:

— розкриття та розширення порожнини; некректомія (видалення із зуба зруйнованого дентину та емалі);

— формування каріозної порожнини;

— оброблення країв порожнини.

Під час препарування каріозної порожнини доцільно дотриму­ватися таких умов:

1) використовувати високі і надвисокі швидкісні бори з охолодженням їх водою;

2) не здійснювати значний тиск на тканини зуба, тому що це веде до оборотних змін у пульпі зуба за будь-яких швидкостей обертання бора внаслідок перегрівання тканин зуба;

3) використовувати бори з твердих сплавів чи алмазні головки неве­ликих розмірів, що зменшує перегрівання тканин;

4) використовува­ти справні наконечники, що запобігає вібрації бора;

5) застосовувати гострі (бажано нові) бори;

6) проводити препарування переривчасте, що скорочує тривалість контакту бора з тканинами зуба.

Розкриття каріозної порожнини полягає у видаленні навислої на краях входу в порожнину емалі з метою створення зручного дос­тупу для огляду і подальшого препарування. Для виконання цієї опе­рації краще скористатися турбінним наконечником, фісурним або кулястим алмазним бором. Кулястий бор уводять у каріозну порож­нину і уривчастими рухами (від дна порожнини назовні) видалять навислу емаль. При роботі фісурним бором його бічними гранями випилюють надлишок тканин доти, доки стінки порожнини не ста­нуть прямовисними.

Некректомію починають гострим екскаватором, підібраним за розміром каріозної порожнини. У плащовому дентині волокна роз­ташовані радіальне, тому екскаватор слід заглиблювати в напрямку до осі зуба, у припульпарному дентині волокна розташовані танген­ціальне, тому екскаватор слід заглиблювати в поперечному напрям­ку. Додержання цих правил запобігає випадковому оголенню пуль­пи. Твердіші шари ураженого дентину видаляють за допомогою ку­лястого або конусоподібного бора, виготованого з твердих сплавів. Некротичний дентин краще видаляти за допомогою наконечника ме­ханічної бормашини.

Формування каріозної порожнини передбачає створення такої її форми, яка б сприяла найліпшій фіксації пломби. Особливості фор­мування каріозної порожнини залежать від етапу розвитку зуба, ло­калізації іюрожнини, її глибини, пломбувального матеріалу для по­стійної пломби.

Оброблення емалевого краю останній етап препарування карі­озної порожнини. У процесі препарування емалі пучки емалевих призм, що мають радіальний напрямок, розсікаються, частково вида­ляються. Пучки призм з такими дефектами згодом можуть руйнува­тися. Тому емалевий край рекомендується зрізати під кутом 40-450 до площини емалі. Формувати емалевий край слід дрібно-зернисти­ми головками циліндричної або конічної форми відповідного розміру.

При препаруванні каріозних порожнин під пломбувальні мате­ріали з низькими адгезивними властивостями (амальгама, силікофос-фатні цементи) доцільно дотримуватися принципів препарування, розроблених Блеком, а саме:

— формувати порожнину шляхом профілактичного розширення зони карієсу для попередження його рецидиву. Такий підхід пе­редбачає видалення всіх ямок і фісур на жувальній поверхні навіть у разі локалізованого ураження однієї з них. Тобто всі, навіть маленькі каріозні порожнини штучно розширюють до горбків, випуклих поверхонь коронки — так званих імунних зон, які майже не уражуються каріозним процесом. При цьому вида­ляється значна частина здорових тканин зуба;

— каріозну порожнину формують з урахуванням ретенції та резистен­тності пломбувального матеріалу. При цьому порожнині надається достатня глибина і формуються необхідні ретенційні пункти;

— унаслідок формування отримують необхідну зручну форму по­рожнини. Іноді форму порожнини слід змінити, щоб зробити її зручнішою для пломбування;

— каріозний дентин видаляють увесь, головним чином при профілак­тичному розширеній порожнини і наданні їй коробкоподібної форми;

— емалевий край додатково обробляють для видалення емалевих призм, що втратили опір, з метою запобігання рецидиву карієсу.

Препарування каріозних порожнин за Блеком проводять у разі пломбування амальгамою та цементами, що не мають хімічної адгезії до твердих тканин зуба.

Метод біологічної доцільності при препаруванні каріозних по­рожнин був запропонований І. Г. Лукомським. При препаруванні за методом Лукомського видаляють тільки уражені карієсом тканини зуба. Перевага цього методу полягає в збереженні здорових тканин зуба, малому об'ємі стоматологічних втручань та зменшенні кількості використаних пломбувальиих матеріалів. Недоліком методу є мож­ливість розвитку карієсу на сусідніх ділянках зуба, випадіння плом­би внаслідок недостатньої ретенції.

Проява сучасних композиційних матеріалів, склоіономерних цементів та адгезивних систем дозволяє ширше використовувати ме­тод "біологічної доцільності" при препаруванні каріозних порожнин.

Під час лікування гострого або хронічного поверхневого та се­реднього карієсу в тимчасових зубах ретельно видаляють змінений дентин на стінках та дні каріозної порожнини до незміненого за ко­льором щільного дентину.

При формуванні каріозної порожнини І класу в тимчасових мо­лярах нижньої щелепи, особливо при пломбуванні амальгамою, для запобігання прогресуванню кар­іозного процесу препарують усі фісури і об'єднують їх в одну по­рожнину. При цьому утворюєть­ся єдина порожнина, часто не­правильної форми, що повторює малюнок фісур та сприяє фіксації пломби. Дно каріозної порожнини може бути неодна­кової глибини, але в усіх випад­ках воно розташоване в дентині (мал. 32).

 

 

У другому тимчасовому мо­лярі на верхній щелепі фісури жувальної поверхні відокремлені одна від одної досить товстим шаром емалі. Якщо карієс уражує фісури ізольовано і після препа­рування між каріозними порож­нинами залишається неушкод-жений шар зубних тканин, то з'єднувати такі порожнини в одну необов'язково.

Лікування апроксималь-ного карієсу тимчасових мо­лярів належить до складних оперативних втручань.

Формування каріозної по­рожнини II класу при лікуванні апроксимального карієсу тимчасових зубів спрямоване на створен­ня умов для фіксації пломби. При формуванні порожнин II класу ча­сто необхідним є утворення допоміжної порожнини на оклюзійній поверхні. Дно такої порожнини має бути розташоване під емалево-дентинним з'єднанням, її довжина повинна сягати за середину жу­вальної поверхні. Уступ, що утворюється в місці переходу основної порожнини в допоміжну, слід згладити фісурним бором. Це необхід­но для попередження злому пломби в місці, де на неї при­падає значне жувальне наван­таження (мал. 33).

 

 

Після закінчення препа­рування апроксимальної по­рожнини в тимчасовому зубі слід ретельно оглянути кон­тактну поверхню сусіднього зуба і з'ясувати, чи не ураже­на вона карієсом.

Препарування порож­нин III, IV та V класів у тим­часових зубах є складним, ураховуючи анатомічні особ­ливості будови фронтальних тимчасових зубів. Їх розкрит­тя і препарування слід прово­дити з вестибулярної по­верхні. Це створює умови для кращого огляду каріозної по­рожнини і сприяє більш надійній фіксації пломби, чим виправдовується косметич­ний недолік (мал. 34,35).

Перед пломбуванням слід провести антисептичну обробку каріозної порожнини. При цьому слід пам'ятати, що дентинні канальці в тимчасовому зубі широкі, шар дентину відносно тонкий, тому використання спирту, ефіру та холодного струменю повітря небажане. З метою ан­тисептичної обробки слщ застосовувати антисептики, що мають ши­рокий спектр антимікробної активності, але не чинять цитотоксич­ної дії — фурацилін, ектерицид, мікроцид та ін.

Варіантом лікування карієсу тимчасових зубів є атравматичне відновлювальне лікування (ART — методика), запропоноване про­фесором Тасо Pilot (Нідерланди). Ця методика передбачає пломбу­вання порожнини без препарування (тільки некректомш екскавато­ром) матеріалами з протикаріозною дією (склоіономерні цементи, компомери). Техніка виконання така: каріозна порожнина очищуєть­ся екскаватором, висушується і пломбується склоіономерним цемен­том. Якщо лікування проведене на початкових стадіях карієсу, то воно дозволяє повністю зупинити прогресування карієсу. Атравматичне відновлювальне лікування спричиняє мінімум больових відчуттів, практично не викликає у пацієнтів психоемоційного напруження. Цю методику можна використовувати на всіх етапах розвитку тимчасо­вих зубів у дітей з підвищеною нервовою збудливістю.

Вибір пломбувального матеріалу при лікуванні середнього ка рієсу тимчасових зубів залежить від локалізації каріозної порожни­ни та стадії розвитку зуба.

 

 

Мал. 34. Варіанти формування каріозних порожнин III класу в тимчасових різцях: А — формування додаткової площини у вигляді ластівчиного хвоста на вестибулярній поверхні; Б — формування за незначних розмірів каріоз­ної порожнини; В — формування за наявності вираженої демінералізації в пришийковій ділянці; Г— вигляд із контактної поверхні

Для пломбування порожнин І класу у дітей раннього віку мо­жуть бути використані склоіономерні цементи та спеціальні силіко-фосфатні цементи для тимчасових зубів (інфантид, лактодент), що не потребують прокладки.

У дітей старшого віку (період стабілізації кореня), коли є умови для формування каріозної порожнини, для пломбування порожнини І класу можна застосуватисрібну амальга­му з ізолюючою прокладкою з фосфат-цементу. Не виключається також застосування склоіономерних, композиційних матеріалів, ком-померів або силіко-фосфатних цементів.

Для пломбування порожнин II класу перевагу слід надати срібній амальгамі, композитним матеріалам, склоіономерним цементам, компомерам. На пломбу в порожнині II класу припадає значне жувальне навантаження, тому матеріал для неї повинен бути насамперед меха­нічно стійким. Цементні пломби в більшості випадків не витриму­ють навантаження і відламуються у місці переходу основної порож­нини в допоміжну. При пломбуванні каріозних порожнин III, IV, V класів у тимчасових зубах використовуються склоіономерні цемен­ти, компомери та композиційні матеріали.

При пломбуванні каріозних порожнин у тимчасових зубах, що знаходяться на стадії резорбції кореня, поряд із переліченими пломбувальними матеріалами можуть застосовуватися цинк-фосфатні цементи (фосфат-цемент, адгезор), цинк-фосфатні цементи з бакте­рицидними включеннями (фосфат-цемент, що містить срібло, аргіл, діоксивісфат-цемент) та полікарбоксилатні цементи (Poly F Plus;

Adgesor Carbofine та ін.).

 

 

Мал. 35. Формування каріозної поверхні III класу в тимчасовому іклі:


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 192 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Лікування карієсу тимчасових зубів| Лікування глибокого карієсу тимчасових зубів

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)