Категоріальна визначеність, цілісність і суперечливість сучасного світу

Світ - це єдність природної та суспільної дійсності, зумов­леної практичною діяльністю. А категорія «світ» визначає не тільки природні, об'єктивно-матеріальні властивості, а передусім особливості людського практично-діяльного відношення до себе і до умов свого існування.

Людину необхідно уявляти не просто у світі, а в світі історії при­роди та суспільства, в системі суспільних відносин, які значною мі­рою визначають характер її ставлення до природи [22,128].

Зрозуміло, що світ - це цілісна система, яка розвивається в діа­лектичній єдності природи і суспільства. Така єдність суперечлива, про що свідчить історія їхньої взаємодії.

Людина в процесі активної цілеспрямованої діяльності перетво­рює природу на світ свого буття, який, з одного боку, забезпечує її існування і життєдіяльність, а з іншого - руйнує природу і створює загрозу власному існуванню. Якщо зникне людина, зникне і світ як світ буття людини, але це не означає, що зникне природа і зміни, які відбулися у ній за допомогою людини. Природа втратить свою якісну визначеність як світ людського буття.

Зміст і кордони світу не є чимось незмінним. З оволодінням при­родою, ускладненням суспільних відносин і зв'язків зміст поняття про світ поглиблюється, збагачується, а його межі розширюються. До сфери практичної діяльності людина включає не тільки предмети без­посередньо близької природи, а й поглиблює знання про Всесвіт. Так, вона виходить у космос, проникає у глибини мікро- та макросвіту. Але центральну частину поняття про світ становить система соціальних зв'язків і відносин, у яких людина здійснює свою життєдіяльність. Крім того, до змісту людського світу належить її духовне життя, про­дукти духовної життєдіяльності.

Таким чином, світ – це визначене буття, універсальна предмет­ність, в якій людина самовизначається як суб'єкт діяльності, котрий створює власний світ - світ людського буття [24,148].

Категоріальна визначеність світу полягає насамперед у його фун­даментальних властивостях: цілісності, саморозвитку, конкретній всезагальності. Світоглядні відмінності у тлумаченні фундаментальних характеристик світу відображаються у способах розв'язання карди­нальних проблем світорозуміння та наукового пізнання. Так, ціліс­ність світу знайшла відбиток у проблемі єдності світу, ґрунтуючись на моністичних, дуалістичних, плюралістичних поглядах, а характерис­тика саморозвитку світу пов'язана з питаннями його виникнення і становлення. Пізнанням Всесвіту, приводи, людини, їх причинності та доцільності.

Типологія світу, в якій людина - це мікрокосмос, а Всесвіт - мак­рокосмос, бере початок з міфологічного ототожнення природного та людського буття. Пізніше в цю типологію було включено сакральний світ символічного буття, що відповідав уявленням про місце надпри­родних сил, так званого ставлення Бога до світу. З появою людини на вищому етапі розвитку матерії структура буття зазнає докорінних змін. Наявність людського світу позначаєть­ся передусім на типології світу, який поділяється на: матеріальний, духовний, об'єктивно-реальний, суб'єктивно-ідеальний.

Окремі світи поділяються на Космос, Землю, живу і неживу при­роду з безліччю субсвітів, які доповнюються соціогенними світами з матеріально-культурною типологією (олюднена природа, техніка тощо). Духовно-практичне освоєння світу формує типологію відпо­відно до його форм: життєвий світ повсякденного буття, світ культу­ри, світ символів та інше.

Навколишній світ - це значною мірою створений людиною світ техніки та наукових досягнень. Він визначає, врешті-решт, рівень цивілізації людства, різноманітність та «глибину» експлуатації земних ресурсів. Комп'ютер та Інтернет, надшвидкісний і комфортний транспорт, майже розгаданий геном людини, успіхи медицини, санітарії, гігієни, фармації змінили людське буття. Все це не тільки поліпшило якість життя, а й збільшило його тривалість у півтора рази порівняно з попереднім століттям. Світ техніки також несе значну відповідальність за соціум людей, а людина-творець зараз, на межі тисячоліть, як ніколи раніше, відчуває дедалі зростаючу відповідальність за долю світу, за наслідки (інколи негативні) розвитку цивілізації, за її майбутнє [21,68-69].

Сучасна філософська думка, релігія, як і гуманітарна наука, не тільки не можуть забезпечити опір наростаючим проблемам людства, а й не здатні пояснити, чому зараз, як і в часи Середньовіччя, ще живі такі чудовиська, як культ насильства, релігійна непримиренність, расизм, етнічні війни, нехтування законом.

Тому прогнози на майбутнє у сфері духовності, моральності, морального устрою світу або відсутні, або негативні. У сфері ж науки і технологій очевидним є прогрес - величезний і постійно зростаючий. Як же зблизити ці дві сутності, змусити їх, працюючи одна на одну, служити справі вдосконалення кожної людини, зробити її багатою і духовно, і матеріально?

Нове століття, звісно ж, буде епохою особливо бурхливого розвитку технологій і техніки. Тому духовна готовність людства до їхнього сприйняття на благо, а не на зло ставить на порядок денний нове завдання: самі учасники творчого виробничого процесу мають гуманітарно його підтримувати, тобто формувати в потрібному напрямі суспільну думку, брати участь у з'ясуванні філософських аспектів технологічного розвитку світу, підвищувати роль і значущість у сучасному та майбутньому технологічному середовищі таких категорій, як духовність, мораль, законність, порядок. Без цього в умовах панування потужної техніки суспільство ризикує зіткнутися з хаосом, техногенними катастрофами, громадянською, економічною та державною нестабільністю.

Наше суспільство в періоди своїх соціальних коловоротів нерідко вдавалося до крайнощів, відмовляючись від уже завойованого на користь привабливих, але не завжди здійсненних ілюзій. Наші наукові і технічні досягнення – значні, корисні та незаперечні. Тому цього разу не можна допустити чергової помилки, істотно змінюючи їх на інші орієнтири та пріоритети розвитку, якими б привабливими зараз вони не здавалися [28,220-221].

Ідея різноманіття світу не суперечить ідеї єдності людства. Люди планети Земля усе глибше усвідомлюють себе як єдину спільність, де кожний зв'язаний з багатьма тисячами ниток. «Протягом декількох поколінь навколо нас утворилися своєрідні економічні і культурні зв'язки, що збільшуються в геометричній прогресії. Тепер крім хліба... кожна людина вимагає щодня свою порцію заліза, міді і бавовни, свою порцію електрики, нафти і радію, свою порцію відкриттів, кіно і міжнародних новин. Тепер уже не просто поле..., а вся Земля потрібна, щоб постачати кожного з нас. Для людини немає майбутнього... поза її об'єднанням з іншими людьми».

З того моменту, коли французький мислитель Тейяр де Шарден написав ці рядки, пройшло більше півстоліття. Світ дуже змінився за цей час. Протиріччя, що загострювалися між країнами і регіонами неодноразово призводили до розриву сформованих відносин. Змінювався сам характер зв'язків і взаємозалежностей, багато чого з того, що здавалося благом, ставало якщо не злом, то проблемою: сьогодні вже навряд чи хтось буде претендувати на свою «порцію радію». Однак головне філософом було сказано точно: людство не зможе розвиватися, не зміцнюючи свою спільність, не розширюючи зв'язки і контакти.

Отже, у сучасному світі значно посилюються інтеграційні зв'язки між окремими людьми, організаціями і державами, росте взаємозалежність між ними. Цей процес дослідники назвали глобалізацією. Глобалізація багатогранна, вона охоплює різні сфери життя суспільства.

Дата добавления: 2015-08-17