Соціальне та економічне становище українського селянства в середині ХІХ ст.

Найбільш значними розрядами селянства в першій половині XIX ст. були приватновласницькі (поміщицькі) та державні селяни. Усі вони були за­лежними, оскільки не мали права володіти землею. Економічною основою для закріпачення була встановлена законом власність на землю, незалежно від того, хто виступав власником землі — держава чи приватна особа.

Соціальний склад сільського населення відрізнявся значною строкатіс­тю. До розряду казенних селян входили: державні селяни, які проживали на казенних та приватних землях, козаки, військові поселенці, однодвірці, однодвірські селяни, кіннозаводські, євреї — землероби, поселені на казенних та приватних землях, частково старостинські, економічні, коронні, вимороч­ні, банківські, відписні, колоністи, вільні хлібороби, селяни, приписані до навчальних закладів, вільні матроси, кантоністи, солдатські діти, нижчі вій­ськові чини та ін. Всі вони були особисто вільними, проте, користуючись ка­зенною землею, несли на собі тягар державних повинностей та податків, що наближало їх до становища поміщицьких та удільних селян.

Переважаючою формою експлуатації кріпосних селян була панщина. Офіційно панщина обмежувалася трьома днями на тиждень. Проте поміщики вдавалися до урочної системи, тобто давали селянину такі завдання, які не під силу було виконати за три дні. На Лівобережній Україні панщина становила 3—4 дні на тиждень, а на Правобережній доходила до 6 днів. У Південній Україні, де кріпацтво було введено пізніше і сільське господарство будувалось на вільнонайманій праці, панщина не перевищувала два дні на тиждень. Основною формою експлуатації державних селян була грошова рента та податки державі, розмір яких постійно зростав. Незважаючи на це, їхнє правове становище було кращим, ніж становище кріпаків. Державні селяни були особисто вільними, користувалися казенною землею. Державні селяни набували статусу військових поселенців, їхнє життя жорстоко регламентувалося. У військових поселеннях муштра поєднувалась з роботою на землі.

Усе життя селянина тут було під доглядом військового начальства. Кожен крок поселенця був регламентований. За найменшу провину поселенців жорстоко карали.

Джерела.

Ілюстративний матеріал.

Зображення селянських хат.

Інтер’єр хати.

Зовнішній вигляд селян.

(Ля Фліз Д. П. Де Альбоми. Т. 1. - С. 35, 44, 46.)

Питання до ілюстрацій: 1) Яку інформацію про характер забудови ми можемо здобути з поданого малюнку? 2) Опишіть побут селянської хати опираючись на подану ілюстрацію. 3) Охарактеризуйте одяг селян. 4) Порівняйте наведенні ілюстрації з відомими вам зразками народної архітектури та одягу які ви зустрічали у музеях, літературі, власним сформованим ще до уроку образом. Що спільне та відмінне ви можете виділити?

Дата добавления: 2015-08-17