Читайте также:
|
Одним з головних завдань економічної політики держав в умовах стійкого розвитку глобальної економіки є створення сприятливих умов для підвищення конкурентних переваг національних економік. Ці умови поєднуються в одне поняття конкурентного середовища, в якому компанії можуть вільно здійснювати свою діяльність, утримувати та нарощувати частку ринку, забезпечуючи всесторонній розвиток економіки країни в цілому. Для цього насамперед необхідно активізувати внутрішні ресурси країни. Основою конкурентоспроможності країни є конкурентні переваги, оскільки визначаючи свою конкурентну стратегію стійкого розвитку, пріоритетними напрямками діяльності вибираються ті, в яких країна має певну силу(переваги).
Конкурента перевага країни – це такий стан при якому всі ресурси країни використовуються настільки плідно, що вона виявляється більш прибутковим, ніж її головні конкуренти. Це свідчить про те, що країна має міцне положення на ринку товарів та послуг, його продукція конкурентоспроможна та користується постійним попитом. Крім цього, країна має стійке фінансове положення. При цьому потреби в фінансових ресурсах для поточного стратегічного та перспективного розвитку задовольняються за рахунок власних коштів, що дозволяє крані своєчасно забезпечувати себе й іншими ресурсами: технічними, технологічними, кадровими, інформаційними та іншими.
Портер визначив 4 детермінанти, що забезпечують конкур переваги:
1.параметри факторів виробництва (робоча сила, сировина, виробничі потужності, капітал, науковий потенціал);
2.наявність конкурентоспроможних споріднених галузей;
3.характер попиту на внутр ринку;
4.стратегія фірм.
Ці детермінанти утворюють “національний ромб”. Особливе значення має активізація урядом такої складової ромбу, як інтелектуальний потенціал, професійна майстерність, науково-технічна база.
Конкурентна перевага на основі тільки одного-двох детермінантів можливе лише в галузях з сильною залежністю від природних ресурсів чи в галузях, де мало застосовуються складні технології і навички. Втримувати таку перевагу, як правило не вдається, так як воно швидко переходить з країни в країну, а глобальні компанії можуть легко нейтралізувати його, діючи «в обхід» за допомогою глобальної стратегії. Щоб утримати конкурентну перевагу в наукоємних галузях, складової будь-якої розвинутої економіки, необхідно мати преваги у всіх складових «ромба».
Варіація національних(конкурентних) перевагах різних країн відображаються в їх різних структурних затратах(тобто конкурентноздатною ціною),а також в різних рівнях кваліфікації (конкурентоспроможність по диференціації продукту). Вони в свою чергу визначаються великими базовими факторами виробництва: природними ресурсами, робочою силою, капіталом та ступенем економічного розвитку: рівнем доходу на душу населення, загальним рівнем затрат та цін, науковою та технічною кваліфікацією.
Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 102 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Критерії стійкого розвитку країн у глобальному середовищі. | | | Світові фінансово-економічні кризи у контексті глобалізації і антикризові стратегії регіональних співтовариств. |