Тимчасовий компроміс Винниченка та Петлюри — продовження

Тепер ознайомимося зі змістом другого питання порядку ден- ного «об’єднаного засідання Директорії, міністерств, керуючих міністерств та комісарів міністерств». Голова зборів «оголосив склад членів Ради Міністрів».

1 Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 1. — С. 112, 114, 129, 144, 145,

146. Водночас він вказав на деякі принципові суперечності, які містить цей документ. — Див.: Там само: С. 246, прим. 85, 86, 87 та ін.

2 Верига В. Визвольні змагання в Україні. — Т. 2. — С. 6.

3 Копиленко О., Копиленко М. Держава і право України. — С. 118—119.

Список як список, нібито нічого особливого. Але якщо придивитися до нього уважніше, легко зробити висновок про

«коаліційний» склад цього «уряду», місця в якому були надані прихильникам Винниченка, Шаповала та тріумвірату Андрієв- ський—Коновалець—Петлюра. Судіть самі.

Голова кабінету — явна креатура Винниченка, до якого впро- довж свого політичного життя тяжів і Мазуренко. Мицюк, Ос- тапенко, Пилипчук, Штефан — однопартійці Шаповала, потра- пили до уряду, найпевніше, за «квотою», як би сказали сьогодні,

«батька» Директорії. Капітан першого рангу Білинський (який, до слова, отримав адміральські погони з рук Петлюри), худож- ник Холодний — безпартійні професіонали, яких хронічно бра- кувало націонал-соціалістам в усі часи. Есдеки Антонович та Михайлів орієнтувалися на Петлюру — так само, як і есеф та ма- сон Шелухін. Самостійник-соціаліст Симонів та генерал Осець- кий — однопартійці члена Директорії Андрієвського. Підсумок: два голоси в уряді контролював Голова Директорії, чотири — Шаповал, шість — Петлюра, якому, як Головному отаманові, формально підлягали Білинський та Осецький. Про політичні орієнтації ще двох добродіїв — Холодного та Сніжка — сказати щось певне важко.

Правовий абсурд існування першого коаліційного «уряду» полягав у тому, що Директорія якщо і могла призначати уряд, то виключно на підставі повновладдя, наданого їй останнь- ою ухвалою гетьманської Ради Міністрів, яку Директорія не визнавала. Це — по-перше. По-друге, уряд Чехівського, як ми з’ясували вище, був, як мінімум, другим за порядком «урядом» Директорії. По-третє, призначаючи наступний уряд, треба було ухвалити відставку попереднього, що зробити було неможливо, оскільки він був сформований поза урахуванням позиції тріум- вірату. Визнати легітимність першого, «вінницького», «уряду» останні не могли хоча б тому, що таке визнання створювало прецедент ухвалення рішень від імені Директорії особисто Вин- ниченком — ніхто з діячів того часу не підозрював ані Швеця, ані Макаренка у політичних впливах. Це, в свою чергу, сформувало неподоланий, між іншим, до сьогодні конфлікт, який прирікав і прирікає на занепад будь-яку українську державну формацію. Адже держава — це інституція, базована насамперед на принци- пі верховенства права над усіма іншими принципами, інститу- ція, покликана забезпечувати, захищати, примножувати права

громадян, а не примножувати беззаконня та захищати приватні інтереси окремих осіб, навіть якщо вони щирі патріоти.

Третє ухвалене питання порядку денного «об’єднаного» засі- дання 24 грудня — «надання права голові Ради Міністрів допов­ нити склад кабінету» — яскраво ілюструє вищенаведене мірку- вання. Надання права голові уряду одноосібно призначати собі міністрів — випадок нечуваний і небачений у всесвітній історії, випадок, який нічого спільного ані з правом, ані з законом не має. Але надає можливості для зловживань персонально голові кабінету — зловживань, неосяжних за своїми матеріальними та іншими наслідками. Нарешті, четвертим рішенням історичних зборів стало надання права міністрам обирати собі заступників1. Отут і почалася історія УНР доби Директорії, про яку не пи- шуть, бо не люблять, професійні вітчизняні фальсифікатори. Бо мають на те вагомі підстави. Спробуймо написати про це ми, але трохи згодом. Наразі з’ясуймо, як планувалося утверджува- ти новий лад у новій державі, яка «не знатиме ніякого гніту та визиску». Зробити це тим легше, що в нашому розпорядженні є текст «Тимчасового закону Ради Народних Міністрів про силу законів, про порядок утворення законів та про форми і порядок

їх оголошення», датований 26 грудня.

Дата добавления: 2015-08-17